КПК_комент_2012_ч2

Глава 28. Судовий розгляд

2.Сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися порядку в судово­ му засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головую­ чого у судовому засіданні.

3.Сторони та учасники кримінального провадження звертаються до суду «Ваша честь» або «Шановний суд».

4.Матеріали, речі і документи передаються головуючому в судовому засідан­ ні через судового розпорядника.

1.Приписи ст. 329 КПК спрямовані на забезпечення дотримання порядку судово­ го засідання, встановленого законом. Дотримання порядку в судовому засіданні є необхідним для того, щоб забезпечити належний рівень здійснення правосуддя, спри­ яти встановленню істини, провести швидкий і об'єктивний розгляд у кримінальному провадженні, підтримуючи при цьому на належному рівні авторитет суду.

Відправлення правосуддя, особливо у кримінальному судочинстві, завжди пов'язано з певним ритуалом. Так, ч. З ст. 318 КПК передбачається, що судове засі­ дання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. У частині 1 ст. 16 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплено положення про символи судової влади, до яких належать державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України, якими мають бути обладнані зали судо­ вого засідання в приміщеннях судів. Згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Виконання передбачених законом умов відправлення правосуддя є свого роду запорукою того, щоб забезпечити повагу до суду.

Ураховуючи те, що правосуддя у кримінальному судочинстві здійснюється в пев­ ній процесуальній формі, законодавець передбачив чіткі та зрозумілі правила пове­ дінки для учасників судового розгляду і присутніх у залі судового засідання осіб.

Так, особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при ви­ ході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження, допитуючи свідків та заявляючи клопотання, а також заперечення, зобов'язані робити це стоячи і лише після того, як їм надасть слово головуючий у судовому засіданні. Оскільки у залі су­ дового засідання є місце, спеціально відведене для допиту свідків, то вони, а також експерти, спеціалісти дають показання, стоячи на цьому місці. Усі особи, присутні в залі, заслуховують вирок суду стоячи. Утім такі вимоги закону не ставлять за мету приниження людської гідності. У тому випадку, коли через похилий вік або за станом здоров'я хтось із присутніх у залі судового засідання не може виконувати приписи цієї норми, то відхилення від цих правил допускається лише з дозволу головуючого

всудовому засіданні.

2.Нормі про те, що сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися порядку в судо­ вому засіданні, кореспондують положення ст. 321 КПК про роль головуючого у судо­ вому засіданні. Так; головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здій­ снення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконан-

40

Стаття 330

ня ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх об­ ставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. На нього покладається обов'язок щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. Саме тому всі присутні у залі судового засідання зобов'язані беззаперечно підкоряти­ ся відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.

3.Установлена законом форма звернення до суду сторін та учасників криміналь­ ного провадження: «Ваша честь» або «Шановний суд» також має сприяти тому, щоб підтримувати на належному рівні авторитет суду.

4.У чинному кримінальному процесуальному законодавстві вперше з'явилася така процесуальна фігура, як судовий розпорядник. Повноваження судового розпо­ рядника передбачені ч. 2 ст. 74 КПК. Судовий розпорядник забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників кримінального провадження; оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї; стежить за до­ триманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; приймає від учасників кримінального провадження та передає документи і матеріали суду під час судового засідання; виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свідка, експерта; виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із забезпеченням умов, необхідних для здійснення судового провадження.

Згідно з ч. З ст. 74 КПК вимоги судового розпорядника, пов'язані із виконанням обов'язків, передбачених цією статтею, є обов'язковими для всіх осіб, присутніх у залі судового засідання. Ураховуючи те, що саме на судового розпорядника покладено обов'язок приймати від учасників кримінального провадження та передавати документи і матеріали суду під час судового засідання, таке саме правило закріплено і у ст. 329 КПК.

Стаття 330

Заходи до порушників порядку судового засідання

1. Якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній по­ переджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинува­ ченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обви­ нувачений не представлений захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.

Після повернення до зали засідання обвинуваченому надається можливість ознайомитися з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухва­ лені за його відсутності, та дати пояснення щодо них. У разі видалення обвинува­ ченого на весь час судового розгляду, судове рішення, яким закінчено проваджен­ ня в суді, негайно оголошується обвинуваченому після його ухвалення.

2. У разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду.

41

Глава 28. Судовий розгляд

При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх може бути при­ тягнуто до відповідальності, встановленої законом.

3.У разі невиконання розпорядження головуючого іншими особами, присут­ німи у судовому засіданні, головуючий робить їм попередження про відповідаль­ ність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх за ухвалою суду може бути видалено із зали судового засідання та притягнуто до відповідальності, встановленої законом.

4.За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, вста­ новленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого

всудовому засіданні оголошується перерва.

1.Порушення порядку учасниками кримінального судочинства під час судового провадження не тільки свідчить про прояви неповаги до суду, а й негативно впливає на авторитет суду в цілому. У чинному законодавстві України питання дотримання порядку в залі судового засідання учасниками судового розгляду, відповідальності за неповагу до суду та незалежності судової влади розглядаються у тісному взаємозв'язку. Так, незалежність суддів згідно з ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» тлу­ мачиться як незалежність від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання та здійснення правосуддя тільки на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. У частині 4 ст. 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, зазначається, що незалежність судді забезпечується відповідальніс­ тю за неповагу до суду чи судді. У статті 49 цього Закону передбачається, що прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судо­ вому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Така ж тенденція спостерігається і в загальноєвропейському підході. КЗПЛ, яка ратифікована Україною і є частиною національного законодавства, у п. 1 ст. 6 перед­ бачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Для цих цілей Конвенцією перед­ бачена ціла низка прав і процесуальних гарантій. Однак наявність таких прав і гаран­ тій у той же час не надає переваг тим особам, які користуються наданими їм правами. Статтею 17 КЗПЛ «Заборона зловживання правами» передбачається, що жодне з по­ ложень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмежен­ ня в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Тлумачення наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що поведінка учасників судового розгляду не повинна впливати на рішення суддів у кримінальному провадженні. Суддя може спиратися тільки на закон та керуватися принципами закон­ ності і верховенства права, а якщо хтось із учасників судового розгляду намагається здійснити незаконний вплив на суддю шляхом прояву неповаги до нього, нехтування його зауваженнями, то ця особа має нести відповідальність, передбачену законом.

Обов'язок дотримання порядку судового засідання лежить на всіх учасниках про­ цесу. Підтримання порядку судового засідання покладається на головуючого (суддю при одноособовому розгляді ним справи).

42

Стаття 330

Коментована стаття передбачає заходи процесуального впливу на тих осіб, які допускають порушення порядку в судовому засіданні.

Звертає на себе увагу та обставина, що обвинувачений, на відміну від інших учас­ ників судового розгляду, не попереджається про відповідальність за неповагу до суду. Закон передбачає особливі заходи процесуального примусу до цієї особи, до яких належать: попередження головуючого про можливість видалення із зали судового засідання в разі повторення ним зазначених дій; у разі повторного порушення - ви­ далення за ухвалою суду із зали засідання тимчасово або на весь час судового роз­ гляду.

Але навіть за умови, що обвинувачений є порушником порядку у судовому засі­ данні, ця обставина не створює обмеження його права на захист. Навпаки, якщо така особа не була представлена захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.

Обвинувачений не втрачає також і права на ознайомлення з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухвалені за його відсутності, після повер­ нення до зали засідання йому надається така можливість та одночасно - можливість дати пояснення щодо них.

У випадку видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду ухвалене судом у його відсутність судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому.

2.У разі невиконання розпорядження головуючого іншими учасниками процесу він робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду.

При повторному порушенні порядку у залі судового засідання прокурором чи за­ хисником їх може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом: про­ курора - на підставі Дисциплінарного статуту прокуратури України, захисника - на підставі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

3.При повторному порушенні порядку в залі судового засідання іншими особами суд своєю ухвалою може видалити цих осіб із зали судового засідання та вирішити питання про притягнення їх до відповідальності, встановленої законом, зокрема ст. 1853 КУпАП.

4.Слід мати на увазі, що питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду необхідно вирішувати суду негайно після вчинення порушен­ ня, без зволікань, для чого в судовому засіданні оголошується перерва. Право скла­ дення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 1853 КУпАП, згідно з п. 7і ч. 1 ст. 255 КУпАП України надається судовому розпоряднику. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Після цього провадження про адміністративне правопорушення має бути зареєстровано у суді та автоматичною системою документообігу передано на розгляд іншому судці цього суду, за винятком того судді, який головував на судовому засіданні, під час якого було допущено прояв неповаги до суду. Слід мати на увазі, що відповід­ но до положень ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1853 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне

43

Глава 28. Судовий розгляд

стягнення, що на неї накладається. У таких випадках суддею на місці вчинення право­ порушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Стаття 331

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

2.Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

3.Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання до­ цільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісяч­ ного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про за­ стосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня засто­ сування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питан­ ня доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, перед­ бачене цією частиною, вирішує головуючий.

1.Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обви­ нуваченого (підозрюваного) з метою запобігти можливості приховатися від слідства

ісуду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здій­ сненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування. Відповідно до ч. 1 коментованої статті на суд під час судового розгляду покладається обов'язок розглянути питання та прийняти рішення у відпо­ відній ухвалі про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу щодо обвинува­ ченого, якщо про це надійшло клопотанням сторони обвинувачення або захисту.

2.Розглядаючи таке клопотання, суд повинен керуватися положеннями гл. 18 КПК і, зокрема, статтями 177, 178, 194.

3.Надзвичайно важливою нормою, яка є новелою для КПК, є положення, закріп­ лені у ч. З коментованої статті, згідно з якими на суд покладається обов'язок неза­ лежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питан­ ня доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомі­ сячного строку з того моменту, як до суду надійшов обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або з того

44

Стаття 332

дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді три­ мання під вартою. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покла­ даються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доцільністю його збереження. За КПК Укра­ їни 1960 р. після надходження до суду кримінальної справи строк тримання обвину­ ваченого (підсудного) продовжувався автоматично, за винятком тих випадків, коли суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу. Унаслідок цього його тривалість у складних, значних за обсягом кримінальних справах інколи перевищувала строк тримання під вартою осіб під час досудового розслідування. На цей час законодавець, ураховуючи один із найважливіших принципів судочинства - забезпечення права на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 7, ст. 12 КПК), а також положення ст. 5 КЗПЛ, поставив перед судом завдання: через певні проміжки часу, визначені законом, контролювати обґрунтованість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та з'ясовувати доцільність збереження такого запобіжного заходу.

Суд, розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, постановляє ухвалу, яка має бути належним чином вмотивована. Цією ухвалою суд скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія такої ухвали в обов'язковому порядку вручається обвинуваченому, прокурору та направляється упов­ новаженій службовій особі місця ув'язнення.

Абзацом 3 ч. З коментованої статті передбачені особливості вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою у тих випадках, коли судове провадження здійснюється судом присяжних. У такому разі вирішення цих питань належить до компетенції судді, головуючого у судовому провадженні.

І ^ р м » " • " " • ' ' і ! •

Проведення експертизи за ухвалою суду

1.Під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального про­ вадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

2.Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:

1)суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2)під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.

3. До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, перед­ бачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відпо-

45

Глава 28. Судовий розгляд

віді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.

4. Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження немож­ ливе до отримання висновку експерта.

1.Окрім КПК, нормативна база, яка регламентує питання, пов'язані з призначен­ ням та проведенням експертизи у кримінальному провадженні, її видами, суб'єктами експертної діяльності, складається із спеціального закону та підзаконних актів. Судо­ во-експертна діяльність в Україні, її правові, організаційні та фінансові основи регла­ ментуються ЗУ № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу» (з наступ­ ними змінами), остання редакція якого прийнята ЗУ № 4711-VI від 17.05.2012 р. До підзаконних актів, які регулюють питання судово-експертної діяльності, зокрема, належать: Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом МЮ від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу МЮ від 30.12.2004 р. № 144/5); Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом МЮ від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу МЮ від 30.12.2004 р. № 144/5).

Устатті 1 ЗУ «Про судову експертизу» надається визначення того, що слід розу­ міти під судовою експертизою. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інфор­ мацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Як свідчить судова практика, нерідко під час судового провадження виникає пи­ тання необхідності проведення експертного дослідження. Для цього законодавець передбачив чіткі правила проведення експертизи під час судового розгляду. Доруча­ ється проведення такої експертизи судом за клопотанням сторін кримінального про­ вадження або потерпілого. Підставами для проведення експертизи згідно з положен­ нями ч. 1 ст. 242 КПК є випадки, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. У той же час закон містить застереження, що не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

Уклопотанні про доручення проведення експертизи повинні міститися мотиви для призначення такої експертизи, перелік питань, які підлягають з'ясуванню, вид експертного дослідження та найменування експертної установи або прізвища екс­ перта (експертів), яким слід доручити проведення експертизи.

2.Виходячи з тлумачення положень п. 1 ст. 6 КЗПЛ, судовий розгляд має здійсню­ ватись незалежним і безстороннім судом. Саме для того, щоб судом не було допуще­ но відступлення від принципу безсторонності, законодавець обмежив можливості суду

удорученні проведення експертизи за власною ініціативою. Частиною 2 коментованої статті передбачено лише два випадки, коли суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від того, чи було сторонами кримінального провадження заявлено клопотання про про-

46

Глава 28. Судовий розгляд

гічна із дослідження пестицидів; інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-за­ лізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; буді­ вельно-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів; економічна; товаро­ знавча; автотоварознавча; оціночна (у т. ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об'єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); експертиза охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча. З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертні установи можуть організовувати проведення інших видів експертизи (крім судово-медичної та судово-психіатричної).

Орієнтовний перелік вирішуваних питань з різних видів експертиз, які можуть бути поставлені судом перед експертом при дорученні проведення експертизи, наво­ диться у Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

4. У більшості випадків постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи не перешкоджає подальшому судовому розгляду кримінального прова­ дження. Тому, як правило, після призначення судом експертизи судовий розгляд про­ довжується. Винятки із загальних правил становлять випадки, якщо таке продовжен­ ня судового розгляду є неможливим до отримання висновку експерта.

Стаття 333

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження

1.Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу II цього Кодексу з урахуван­ ням особливостей, встановлених цим розділом.

2.Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прий­ нято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримі­ нального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і докумен­ ти внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

3.У разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановлен­ ні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для криміналь­ ного провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.

48

Стаття 333

У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, до­ статній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників су­ дового провадження з її результатами.

4.Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встанов­ лення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та при­ чини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання проку­ рора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він про­ сить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були

іне могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

5.В ухвалі суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії зазнача­ ється, для з'ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення. Слідчі (розшукові) дії, що проводяться на виконання доручення суду, здійснюються

впорядку, передбаченому главами 20 та 21 цього Кодексу.

6.Прокурор зобов'язаний надати доступ до матеріалів, отриманих внаслідок проведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, та надати їх суду у встановлений строк.

1.Заходам забезпечення кримінального провадження присвячений розд. II КПК. Частиною 2 ст. 131 передбачений перелік видів таких заходів, до яких належать: ви­ клик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнен­ ня; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи. Під час судового провадження застосу­ вання заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється за правилами, визначеними у розд. II КПК, але при цьому суд має враховувати і особливості засто­ сування, про які зазначено у розд. IV.

2.Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). У разі заявления сторонами у кримінальному провадженні клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд з'ясовує причини, через які такий доступ не був здійснений під час досудового розслідування, і лише визнавши їх поважними, приймає рішення про надання такого доступу. У такому разі суд від­ кладає судовий розгляд на строк, якій є достатнім для здійснення цього заходу забез­ печення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового проваджен­ ня з його результатами.

Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана відкрити ці матеріали іншій стороні у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.

49