КПК_комент_2012_ч2

Глава 29. Судові рішення

соціального захисту населення про необхідність влаштування цих непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування.

ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що не­ працездатні громадяни - особи, які досягай встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Ухвала суду повинна відповідати вимогам, зазначеним у ст. 372 КПК.

2. Якщо у засудженого до позбавлення волі залишилися без нагляду майно і жит­ ло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи заходів до їх збереження і повідо­ мити про це засудженого (п. 29 ППВСУ від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призна­ чення судами кримінального покарання»).

3. Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримі­ нальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлен­ ня з процесуальними рішеннями й отримання їх копій (ч. 1 ст. 27 КПК). Таким чином, обвинувачений про вжиті передбачені положеннями частин 1, 2 коментованої статті заходи повідомляється шляхом одержання копії окремої ухвали.

Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок

усудовому рішенні

1.Суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника криміналь­ ного провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судово­ му рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

2.Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учас­ ники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Не­ прибуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не пере­ шкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

3.Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у вне­ сенні виправлень може бути оскаржено.

1.Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити гра­ матичних кстилістичних помилок, виправлень). Судове рішення повинно бути точним. Однак у разі виявлення помилки у вигляді описки або очевидної арифметичної по­ милки у тексті судового рішення суд з метою виправлення цих описки або помилки

звласної ініціативи або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виносить відповідну ухвалу.

Учасниками кримінального провадження відповідно до ст. З КПК є сторони кри­ мінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач

160

Стаття 379

та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження.

Під описками слід розуміти неправильне написання слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розді­ лових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або усклад­ нюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення.

Очевидна арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропущення цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислен­ ня у зв'язку із використанням несправної техніки.

Не є арифметичними помилками, а отже, не може бути виправлене в порядку, ередбаченому коментованою статтею, застосування неправильних методик підра- іку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення ариф­

метичних обчислень.

Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. ткщо такі помилки наявні у висновку експерта або в письмових доказах, такі помилсудом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються хом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом

ід час оцінки цього доказу.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допуених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише ває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати

одії, номера і дати документа, найменування сторони, прізвища особи тощо). Отже, виправлення допущених у вироку та ухвалі описок чи арифметичних по­

илок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть цих судових рішень. Згідно із положеннями коментованої статті виправлення рішення здійснюється,

окрема, за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої соби. Для цього заінтересована особа звертається до суду із заявою, в якій зазначає, ' саме помилки слід виправити у рішенні суду. Така заява подається в копіях відпоідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

2. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні. Особи, які ~руть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. їх неявка не перекоджає розглядові питання про внесення виправлень. КПК не встановлює будь-яких бмежень строків подання заяв про виправлення чи роз'яснення. Також законом не ередбачено і строк розгляду питання про виправлення помилок. Цей строк повинен ути розумним.

За результатами розгляду заяви про виправлення описок або очевидних арифме­ тичних помилок суд виносить такі ухвали: про внесення виправлень у судове рішенабо про відмову у внесенні виправлень. Ця ухвала повинна відповідати вимогам

ст. 372 КПК.

161

Глава 29. Судові рішення

3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. 392 КПК.

Стаття 380

Роз'яснення судового рішення

1.Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

2.Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів

зповідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були на­ лежним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.

3.Копія ухвали про роз'яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається особі, що звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

4.Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

1.Частина 1 коментованої статті передбачає обов'язок суду роз'яснити рішення. Роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фак­ тично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

У ході роз'яснення рішення суд повинен тлумачити юридичні терміни, а не загаль­ новживані слова.

Місцевий суд не вправі роз'яснювати судові рішення апеляційної і касаційної ін­ станцій, у тому числі про зміну чи скасування рішень названого суду.

Суд роз'яснює рішення, ухвалу за заявою учасника судового провадження (напри­ клад, обвинуваченого, потерпілого) або органу виконання судового рішення (напри­ клад, кримінально-виконавчої інспекції).

Також судам слід мати на увазі, що практично не виключено звернення із заявою про роз'яснення чи виправлення рішення державного або іншого органу, на який по­ кладено виконання рішення. У такому випадку питання про задоволення або відхи­ лення цієї заяви необхідно вирішувати з урахуванням ступеня важливості та необхід­ ності роз'яснення та їх впливу на можливість виконання рішення.

Суд не наділений правом роз'яснювати рішення, ухвалу з власної ініціативи. Роз'яснюючи вирок, ухвалу, суд не вправі змінювати зміст вироку, ухвали, тобто

не має права змінювати зміст відомостей, викладених у вироку або ухвалі. Вимоги,

162

Стаття 380

які пред'являє кримінальний процесуальний закон до змісту ухвали або вироку, міс­ тяться у статтях 372 і 374 КПК.

Тож у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз'яснення рішення, ухвали, слід виходити з приписів статей 372,374 КПК щодо змісту рішення, ухвали.

КПК не встановлює будь-яких обмежень строків подання заяв про роз'яснення рішення. Вирішуючи питання процедури розгляду заяв про роз'яснення чи виправ­ лення рішення, суди повинні виходити з того, в якому порядку розглядалась справа, зокрема, з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо.

2. Згідно з ч. 2 ст. 380 КПК роз'яснення рішення здійснюється, зокрема, за заявою особи протягом десяти днів. Питання про роз'яснення вирішується в судовому засі­ данні.

Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. їхня неявка не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення судового рішення.

Слід мати на увазі, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуаль­ ною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення від­ повідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК). Зміст такого повідомлення повинен відповідати вимогам ст. 112 КПК.

Десятиденний строк розгляду заяви слід обчислювати згідно з правилами ст. 115 КПК.

3. Про роз'яснення вироку або ухвали суд виносить ухвалу. Ця ухвала повинна відповідати вимогам ст. 372 КПК.

Копія ухвали про роз'яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановления надсилається особі, що звернулася із заявою про роз'яснення судо­ вого рішення, учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому за­ сіданні.

4. Як ухвала про роз'яснення судового рішення, так і ухвала про відмову у його роз'ясненні можуть бути оскаржені в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження, які відповідно до ст. 393 КПК наділені правом подати апеляційну скаргу.

163

ГЛАВА ЗО

ОСОБЛИВІ ПОРЯДКИ ПРОВАДЖЕННЯ

ВСУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

§1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків

Стаття 381

Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків

1.Суд за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального про­ ступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

2.Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згід­ но із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом,

зурахуванням положень цього параграфа.

1.Головною метою спрощеного провадження у кримінальному процесі є економія матеріальних затрат держави, часових затрат суду та учасників кримінального про­ вадження.

Загалом спрощені форми здійснення правосуддя (у різних галузях права) беруть свій початок ще з часів Стародавнього Риму та мають місце у багатьох системах пра­ ва зарубіжних країн. Зокрема, гл. 40 чинного Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації регламентує особливий порядок прийняття судового рішення за згоди обвинуваченого з пред'явленими йому обвинуваченнями.

Зазначений вид провадження спрямований на підвищення оперативності розгляду кримінальних справ за рахунок скорочення терміну розгляду окремого обвинуваль­ ного акта до п'яти днів. Така оперативність розгляду суттєво наближує учасників кримінального провадження до його завершальної стадії і, відповідно, скорочує тер­ міни захисту порушених прав громадян та момент настання виховного впливу на суб'єкта кримінального проступку. Отже, спрощене провадження щодо кримінальних проступків є логічним елементом приведення національного законодавства до євро­ пейських стандартів.

При розгляді обвинувального акта у спрощеному провадженні повинні дотриму­ ватися права, свободи та законні інтереси учасників кримінального провадження та виконуватися інші завдання кримінального провадження, що визначені ст. 2 КПК.

164

Стаття 381

Частина перша коментованої статті чітко розмежовує повноваження щодо ініціаторів та суб'єкта, наділеного правом розглядати обвинувальний акт щодо кримінального про­ ступку у спрощеному провадженні. Так, правом розглядати обвинувальний акт щодо кримінального проступку у спрощеному провадженні наділений суд. Розгляд обвинуваль­ ного акта у спрощеному провадженні законодавець закріпив за судом саме як право (а не обов'язок). Безумовно, реалізація цього права, як і відмова суду від застосування спроще­ ного провадження, має бути обґрунтованою. Можливість застосування спрощеного про­ вадження обумовлюється наявністю чи відсутністю певних юридичних фактів.

До таких фактів законом віднесено: наявність клопотання прокурора або слідчого, по­ годженого з прокурором; беззаперечне визнання своєї винуватості обвинуваченим; неоспорювання обвинуваченим встановлених досудовим розслідуванням обставин; згода обвинуваченого з розглядом обвинувального акта за його відсутності; відсутність заперечень потерпілого проти застосування спрощеного провадження щодо кримінального проступку.

Таким чином, суд наділений правом щодо застосування спрощеного провадження, але не наділений правом ініціювання застосування цього особливого порядку про­ вадження. Правом ініціювання застосування спрощеного провадження наділяються прокурор та слідчий. Причому, якщо прокурор приймає відповідне процесуальне рі­ шення самостійно, то слідчий зобов'язаний погодити його з прокурором.

Порядок надіслання клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному про­ вадженні регламентовано ст. 302 КПК. Відповідно до указаної статті до обвинувального

аз клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:

1)письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззапе­ речного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2)письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3)матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Слід зазначити про особливі процесуальні наслідки згоди потерпілого та підозрю­ ваного на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Так, відповідно до ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, не може бути оскар­ жений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учас­ ників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2. Частина друга коментованої статті встановлює, що спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового про­ вадження, передбаченими КПК, з урахуванням особливостей, що встановлені цим параграфом. При цьому участь захисника у такому кримінальному провадженні є обов'язковою. Таким чином, суд у п'ятиденний строк має вивчити обвинувальний акт

зклопотанням та додані до нього документи, за результатами чого прийняти рішен­ ня про можливість проведення спрощеного провадження щодо проступку та ухва-

165

Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції

лити вирок або, якщо визнає це за необхідне, призначити у судовому засіданні розгляд цього акта з відповідним клопотанням та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження (ч. З ст. 382 КПК).

Стаття 382

Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні

1.Суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопо­ танням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

2.Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в по­ рядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встанов­ лені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасни­ ками судового провадження.

3.Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному проваджен­ ні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

4.Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

5.Вирок за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

1.Коментованою статтею регламентовано порядок та терміни розгляду обвину­ вального акта у спрощеному провадженні. Частиною першою визначено термін, про­ тягом якого суд вивчає обвинувальний акт та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Законодавець у частині першій коментованої статті зазначає, що суд має ви­ вчити обвинувальний акт і додані матеріали після їх отримання.

Однак, виходячи зі змісту ст. 381 КПК, очевидним є те, що перед дослідженням обви­ нувального акта та доданих матеріалів для ухвалення вироку суд має вирішити, чи може він застосувати спрощене провадження у конкретному випадку: вивчити обгрунтованість клопотання щодо застосування спрощеного провадження та впевнитися у відсутності підстав, що виключають розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

2.Частина друга коментованої статті встановлює, що під час ухвалення вироку за наслідками спрощеного провадження щодо кримінальних проступків застосовуються загальні (неспеціальні) норми кримінального процесу, які встановлюють вимоги до вироку суду.

Законодавчо закріплюючи визначений Кодексом порядок ухвалення вироку за на­ слідком спрощеного провадження, мається на увазі порядок ухвалення судових рішень, що визначений іншими статтями КПК. Разом з цим встановлюється особливість змісту вироку (загальні вимоги до змісту - ст. 374 КПК), що ухвалений унаслідок

166

Стаття 383

спрощеного провадження. Так, у вироку, що ухвалений за результатами спрощеного провадження, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазна­ чаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорю­ ються учасниками судового провадження.

3. Спрощене провадження не передбачає проведення судового розгляду в судово­ му засіданні та, відповідно, присутність учасників кримінального провадження, однак ч. З ст. 382 КПК надає суду право призначити розгляд у судовому засіданні обвину­ вального акта, який надійшов із клопотанням про його розгляд у спрощеному про­ вадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. Необхідність такого судового рішення повинна обумов­ люватися особливостями конкретного провадження. Приймаючи рішення про необ­ хідність розгляду обвинувального акта з проведенням судового розгляду в судовому засіданні та за присутності учасників кримінального провадження, суд має виходити з того, чи можливе винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення без судового розгляду та присутності учасників кримінального провадження.

4. Четвертою частиною коментованої статті встановлено, що копія вироку за ре­ зультатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спроще­ ному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження. Зазначена норма спрямована на упередження по­ рушення права учасників спрощеного судового провадження.

5. Частина п'ята коментованої статті передбачає право на оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спроще­ ному провадженні в апеляційному порядку. При цьому в ній встановлена обов'язковість урахування особливостей, передбачених ст. 394 КПК «Особливості апеляційного оскар­ ження окремих судових рішень». Про особливість апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, див. коментар до ст. 381 КПК.

§ 2. Провадження в суді присяжних

Стаття 383

Порядок провадження в суді присяжних

1.Кримінальне провадження судом присяжних здійснюється відповідно до за­ гальних правил цього Кодексу з особливостями, встановленими цим параграфом.

2.Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

3.Усі питання, пов'язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.

1.Стаття 124 Конституції України проголошує право народу безпосередньо брати участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Можливість реалізувати своє конституційне право на участь у правосудді як присяжного виникла

угромадян лише з ухваленням нового КПК. Коментована глава вперше за час існу-

167

Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції

вання українського кримінального процесу визначила поняття, особливості форму­ вання та діяльності суду присяжних, закріпила механізми реалізації громадянами права на участь у суді присяжних.

Існують дві моделі суду присяжних: європейська (континентальна, франко-гер- манська) і класична (англо-американська).

При класичній моделі судом присяжних є обрані представники суспільства, які утворюють відокремлену від професійного судді колегію і приймають рішення про винуватість чи невинуватість особи - вердикт. За континентальною моделлю при­ сяжні (народні засідателі, шефени) виступають з тими ж правами, що й судді, беруть активну участь у дослідженні доказів, визначають наявність у діях особи всіх елемен­ тів складу злочину. Українське законодавство імплементувало європейську (конти­ нентальну) модель суду присяжних.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого може здійсню­ ватися судом присяжних (два професійних судді та три присяжних (ч. З ст. 31 КПК)).

2.В Україні суд присяжних діє лише в місцевому загальному суді першої інстанції.

Вінших судах (наприклад, у спеціалізованому) або в апеляційній чи касаційній ін­ станціях суд присяжних не створюється і не діє.

Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує

ізатверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно прожи­ вають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. У разі неприй­ няття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради. Список присяжних затверджується один раз на два роки

іпереглядається в разі необхідності за поданням територіального управління Держав­ ної судової адміністрації України (ст. 58і ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Саме поняття «місцева рада» у чинному законодавстві України не визначено. Од­ нак ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР визна­ чено поняття «представницький орган місцевого самоврядування» - це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (абз. 5

ч.1 ст. 1); районні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (абз. 6 ч. 1 ст. 1). Також у

ч.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Таким чином, якщо юрисдикція відповідного суду поширюється лише на місто/ район у місті - необхідно звертатися з поданням до міської ради (у випадку поділу міс­ та на райони, створення районних у місті судів та створення районної у місті ради - до районної у місті ради), якщо на район області - до районної ради.

При цьому територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у кожному конкретному випадку необхідно враховувати адміністративно-територі-

168

Стаття 384

альні особливості кожної області (наприклад, наявність районних у місті рад та від­ повідно районних у місті судів, наявність міськрайонних судів тощо).

При цьому відповідно до ст. 58і ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» для затвер­ дження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на тери­ торії, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам ст. 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

Якщо ж юрисдикція відповідного суду поширюється на територію кількох адміністра­ тивно-територіальних одиниць (місто обласного значення, район області тощо), пред­ ставництво яких здійснюють кілька органів місцевого самоврядування, жоден із яких не представляє інтереси усіх цих територіальних громад (наприклад, представництво інте­ ресів територіальної громади міста обласного значення здійснює лише міська рада, оскільки жителі міста обласного значення не беруть участі у виборах депутатів відповід­ ної районної ради, а територіальних громад сіл, селищ та інших міст цього району - пред­ ставляє районна рада), то з метою відображення у списку присяжних представників усіх територіальних громад, які знаходяться на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, доцільно звертатися із поданням щодо формування та затвердження списку присяжних до кількох місцевих рад районної ради, міської ради чи декількох міських рад. Відповідно, потрібно визначати рівну кількість присяжних для кожної ради.

Таким чином, для одного суду буде затверджено різними місцевими радами кіль­ ка списків присяжних, які в автоматизованій системі документообігу суду доцільно звести в єдиний список.

При визначенні мінімальної кількості присяжних для кожного місцевого загального суду окремо територіальним управлінням Державної судової адміністрації слід врахо­ вувати кількість населення, яке проживає на відповідній території, кількість суддів, які працюють у відповідному суді (з можливістю одночасного розгляду декількох прова­ джень судом присяжних), статистичні дані (передусім динаміку щодо збільшення) про розгляд судами злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі.

3. Провадження судом присяжних здійснюється за загальними правилами КПК, за винятком деяких особливостей, які встановлені цим параграфом.

Присяжні під час провадження виступають як судді, і всі питання, пов'язані з судовим розглядом, судді та присяжні вирішують спільно (наприклад, у дослідженні доказів, голо­ суванні). Виняток із цього правила становить питання, передбачене ч. З ст. 331 КПК (про­ довження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваче­ ного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), яке вирішує головуючий.

Стаття 384

Роз'яснення права на суд присяжних

1. Прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та осо­ бливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

169