КПК_комент_2012_ч2

Глава 29. Судові рішення

3.У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

4.Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секрета­ рем судового засідання в журнал судового засідання.

5.Виправлення в судовому рішенні мають бути засвідчені підписами суддів того складу суду, який його ухвалив.

1.Вирок, ухвалений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержу­ ючись вимог статей 369-371, 373-380 КПК. Адже, відповідно до ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана криміналь­ ному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Наведене положення Конституції закладає підвалини такої засади кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечен­ ня доведеності вини. А саме, особа вважається невинуватою у вчиненні криміналь­ ного правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним ви­ роком суду, що набрав законної сили.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у фор­ мі вироку. Крім цього, ст. 368 КПК встановлено перелік питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку. «•

Вирок мають право ухвалювати суди першої та апеляційної інстанцій безпосеред­ ньо після закінчення судового розгляду.

З набранням законної сили вироком законодавець пов'язує настання відповідних юридичних наслідків. Наприклад, за вироком суду до особи, визнаної винною у вчи­ ненні злочину, від імені держави застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ст. 50 КК).

Слід наголосити на тому, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтвер­ джені процесуальні витрати. Також у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ст. 124 КПК).

Вартим уваги є те, що ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на під­ ставі вироку суду, що набрав законної сили. Крім того, кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що за тим самим обвинуваченням існує вирок суду, який набрав законної сили (ст. 19 КПК).

У статті 21 КПК записано - вирок, що набрав законної сили в порядку, визначе­ ному КПК, є обов'язковим і підлягає безумовному виконанню на всій території Укра­ їни. Отже, вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України (ст. 533 КПК).

Разом з тим відповідно до ст. 614 КПК визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття осіб, засуджених такими судами до

130

Стаття 371

позбавлення волі, здійснюються згідно з правилами КПК на підставі міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України.

Вимога негайного виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку виклю­ чає перерву після виголошення останнього слова обвинуваченим. Така вимога забез­ печує збереження у суду безпосереднього враження від почутого під час судового розгляду, в судових дебатах та в останньому слові обвинуваченого, а також виключає можливість спілкування будь-яких осіб із суддями.

2. Ухвалення вироку в нарадчій кімнаті служить забезпеченню його законності, обгрунтованості та вмотивованості. Адже, як зазначається у ст. 367 КПК, під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.

Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку, керуючись положеннями ч. 6 ст. 115 КПК.

Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті. У зв'язку з цим слід звернути увагу на по­ ложення ст. 375 КПК, в якій записано, якщо рішення ухвалюється в нарадчій кім­ наті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голо­ сування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.

Разом з тим не можуть бути допитані як свідки професійні судді, народні засіда­ телі та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення вироку, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку (ст. 65 КПК).

Склад суду, який здійснював судовий розгляд, визначається виходячи з вимог ст. 31 КПК. Однак у разі наявності обставин, що виключають участь судді або при­ сяжного у кримінальному провадженні, зазначені учасники кримінального проваджен­ ня не можуть брати участь у кримінальному провадженні та підлягають відводу (ст. 75 КПК). У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею. У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, спра­ ва розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів (ст. 82 КПК). Порушення зазначених вимог закону тягне за собою відповідні кримінальні процесуальні наслідки. Наприклад, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо в ухва­ ленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою (ст. 415 КПК).

3. Постановлення ухвали в нарадчій кімнаті служить забезпеченню його закон­ ності, обґрунтованості та вмотивованості (див. коментар до ч. 2 цієї статті).

У нарадчій кімнаті постановляються ухвали з питань: про відводи слідчому судді, судді, присяжному, прокурору, слідчому, захиснику, представнику, спеціалісту, пере-

131

Глава 29. Судові рішення

кладачу, експерту, секретарю судового засідання; про допустимість доказів (статті 81, 89 КПК); пов'язаних зі звільненням присяжних від участі в розгляді кримінального провадження, а також із самовідводом і відводом присяжних, лише у випадках, коли вихід до нарадчо'ї кімнати буде визнаний судом необхідним (ст. 387 КПК); усунення присяжного від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження з підстав, встановлених ст. 390 КПК; про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску ВССУ (ст. 451 КПК).

Також після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення (ст. 434 КПК).

ВСУ після закінчення заслуховування пояснень осіб, зазначених у ч. 5 ст. 453 КПК, виходить до нарадчої кімнати для постановлення однієї з передбачених ст. 454 КПК ухвал.

4. В окремих випадках КПК не містить прямої вимоги видалення суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення, однак вказане не дає підстави для висновку про не­ можливість постановлення деяких ухвал без видалення до нарадчої кімнати (див. статті 331-335 КПК).

Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем су­ дового засідання в журнал судового засідання.

Згідно зі ст. 108 КПК під час судового засідання ведеться журнал судового засі­ дання, в якому зазначаються такі відомості: 1) найменування та склад суду (слідчий суддя); 2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників; 3) дата і час початку та закінчення судового засідання; 4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і до­ датки до них; 5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати; 6) інші відомості у випадках, передбачених КПК.

Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового засі­ дання.

5. Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зу­ мовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Адже, як правильно зазначається у п. 13 ППВСУ «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постанов­ лення вироку» від 29.06.1990 р. № 5 (з наступними змінами), що наспіх, непослідов­ но, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунто­ ваності і справедливості. На підставі цього ПВСУ робить настанову суддям щодо необхідності постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Отже, не випадково у ст. 379 КПК зазначається, що суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінте­ ресованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, оче­ видні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

132

Стаття 372

^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^

ПГІІ У ті ТЯІЯМШШШШШШ^ШШ^ШШШШ^ШШШШМШШШИШШШШШШШШШШМ

Зміст ухвали

1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановления;

назви та складу суду, секретаря судового засідання; найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає криміналь­ не правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;

сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження; 2) мотивувальної частини із зазначенням:

суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів не-

врахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону,

яким він керувався; 3) резолютивної частини із зазначенням: висновків суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошують­ ся висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

1. Ухвала є видом судових рішень.

Постановлена у справі ухвала має бути гранично повною, ясною, чіткою, викла­ деною відповідно до КПК. Дане судове рішення складається із вступної, мотивуваль­ ної та резолютивної частин.

Разом з тим ухвала не повинна містити зайвої деталізації, яка не має правового зна­ чення в цьому кримінальному провадженні, а також незрозумілих словосполучень, за­ надто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

У вступній частині ухвали зазначаються число, місяць та рік її постановлення. Датою постановлення ухвали слід вважати день її проголошення.

Місцем постановлення ухвали є місто або інший населений пункт, де фактично було постановлено ухвалу.

Викладаючи назву суду, слід в ухвалі вказати точну назву даної судової установи як ланки судової системи судів загальної юрисдикції, утвореної відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.

Далі зазначається склад суду - прізвище та ініціали судді. Якщо кримінальне про­ вадження здійснювалося колегіально, то вказуються прізвища, ініціали кожного

зсуддів та зазначається, хто із суддів є головуючим та суддею-доповідачем у справі.

Уразі здійснення кримінального провадження судом присяжних окрім прізвища та ініціалів судді слід указати прізвище та ініціали кожного з присяжних. Також зазна-

133

Глава 29. Судові рішення

чаються прізвище та ініціали секретаря судового засідання (щодо повноважень секре­ таря див. ст. 73 КПК).

Також в ухвалі слід указувати номер кримінального провадження, який присвою­ ється йому в ЄРДР (ст. 214 КПК).

Місце народження підозрюваного або обвинуваченого вказується за існуючим на час здійснення судом кримінального провадження адміністративно-територіальним поділом.

Під ЗУ про кримінальну відповідальність відповідно до вимог ст. З КПК слід розуміти законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (КК та ЗУ про кримінальні проступки). Таким чином, в ухвалі слід вказати статтю, частину статті КК або ЗУ про кримінальні проступки, що передбачають злочин або кримінальний проступок, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Крім того, в ухвалі зазначаються сторона захисту і сторона обвинувачення. Так, в ухвалі мають бути вказані прізвище та ініціали прокурора, виправданого, засудже­ ного, їх захисників. Якщо ці особи беруть участь, в ухвалі зазначаються прізвище та ініціали інших учасників кримінального провадження (цивільного позивача, цивіль­ ного відповідача, їх представників, свідка, експерта та ін.).

Вимога про вмотивованість ухвали міститься в ст. 370 КПК.

Так, наприклад, питання, що вирішуються ухвалою, можуть стосуватися: прове­ дення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведенні звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури (ст. 27 КПК); направлення кримінального провадження з одно­ го суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції (ст. 34 КПК); залучення законного представника (ст. 44 КПК); поновлення пропущеного із поважних причин строку (ст. 117 КПК); зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільненні від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або роз­ строчення сплати процесуальних витрат на визначений строк (ст. 119 КПК); застосу­ вання заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК); повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст. 314 КПК); призначення судового розгляду (ст. 316 КПК); доручення проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам (ст. 332 КПК); доручення проведення слідчої (розшукової) дії (ст. 333 КПК); об'єднання в одне провадження матеріалів кримінального провадження або виділення їх в окреме провадження (ст. 334 КПК); розшуку обвинуваченого (ст. 335 КПК); здійснення дис­ танційного судового провадження (ст. 336 КПК); визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження (ст. 349 КПК); закінчення з'ясування об­ ставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК); питань, пов'язаних зі звільненням присяжних від участі в розгляді кримінального провадження, а також із самовідводом і відводом присяжних (ст. 387 КПК); залишення апеляційної скарги без руху (ст. 399 КПК); повернення апеляційної скарги (ст. 399 КПК); відкриття апеляційного прова­ дження (ст. 399 КПК); закриття апеляційного провадження (ст. 403 КПК); залишення вироку без змін (ст. 407 КПК); зміни ухвали (ст. 407 КПК); скасування ухвали част­ ково та ухвалення нової ухвали (ст. 407 КПК); скасування вироку і закриття кримі­ нального провадження (ст. 407 КПК); залишення судового рішення без зміни, а каса-

134

Стаття 372

ційної скарги - без задоволення (ст. 436 КПК); скасування судового рішення і призна­ чення нового розгляду у суді апеляційної інстанції (ст. 436 КПК); повного або част­ кового задоволення заяви (ст. 454 КПК); відмови в задоволенні заяви (ст. 454 КПК); залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення (ст. 467 КПК); скасування вироку і ухвалення нового вироку (ст. 467 КПК); продовження до тридцяти днів строку тримання особи у приймальнику-розпо- дільнику для дітей (ст. 499 КПК); направлення особи до медичного закладу для про­ ведення психіатричної експертизи (ст. 509 КПК); застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 512 КПК); відмови в застосуванні примусових заходів ме­ дичного характеру (ст. 512 КПК); відмови у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження (ст. 528 КПК); відновлення матері­ алів втраченого кримінального провадження (ст. 531 КПК); закриття розгляду заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження (ст. 531 КПК); задоволення клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від від­ бування покарання (ст. 539 КПК); застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК); відмови в застосуванні тимчасового арешту (ст. 583 КПК); застосування екстрадиційного арешту (ст. 583 КПК); відмови в застосуванні екстрадиційного арешту (ст. 583 КПК); затвердження згоди особи на її спрощену видачу (ст. 588 КПК); виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК); відмови у виконанні вироку суду іно­ земної держави (ст. 603 КПК).

Крім того, відповідно до ч. З ст. 81 КПК питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Під час постановления ухвали у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує низку питань, зазначених уст. 501 КПК.

Коло питань, які слід вирішити суду під час постановления ухвали про застосу­ вання примусових заходів медичного характеру, встановлено ст. 513 КПК.

Також судом постановляється ухвала і з питань, які виникають під час та після виконання вироку (статті 537, 538 КПК).

Правом ініціювати питання, що вирішуються ухвалою, наділені суд, сторони та інші учасники кримінального провадження. Наприклад, суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату проце­ суальних витрат на визначений строк (ст. 119 КПК).

Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідуван­ ня - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального про­ вадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали (ст. 140 КПК).

Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою (ст. 144 КПК).

135

Глава 29. Судові рішення

Зокрема, обвинувачений має право ініціювати в установленому КПК порядку перегляд судових рішень (ст. 42 КПК). За результатами такого перегляду суд повинен постановити вмотивовану ухвалу.

В ухвалі суд повинен, посилаючись на докази, не лише вказувати процесуальні джерела доказів (ч. 2 ст. 84 КПК), а й наводити фактичні дані, які містяться в таких процесуальних джерелах доказів та мають значення для даного кримінального про­ вадження (ч. 1 ст. 84 КПК). Так, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 531 КПК у рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження зазначаєть­ ся, на підставі яких конкретно доказів, поданих суду і досліджених у судовому засі­ данні за участю всіх учасників судового провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення.

Умотивувальній частині ухвали має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції й інші норми права, якими керувався суд. У разі необхідності мають бути посилання на КЗПЛ та рішення ЄСПЛ, які згідно із ЗУ від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосу­ вання практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даному кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 455 КПК, якщо ВСУ встановить, що судове рі­ шення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК,

єнезаконним, він скасовує його повністю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Отже, у мотивувальній частині ухвали має міститися обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

Унеобхідних випадках суд зазначає про урахування: рішення КСУ про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даному кримінальному провадженні; ППВСУ та ППВССУ, з питань застосування норм про­ цесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в кримінальному провадженні; висновків ВСУ, викладених у його ухвалах, у випадках, передбачених у ч. 2 ст. 455 і ч. 2 ст. 456 КПК та які є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

Висновки суду, які містяться в резолютивній частині ухвали, повинні бути викладені у точній відповідності з вимогами кримінального процесуального закону та в межах ком­ петенції відповідного суду. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 531 КПК у рішенні суду про віднов­ лення матеріалів втраченого кримінального провадження наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися.

Ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Ухвали суду апеляційної та касаційної інстанцій, ВСУ набирають законної сили з моменту їх проголошення. Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набира­ ють законної сили з моменту їх оголошення (ст. 532 КПК).

136

Стаття 373

Слід мати на увазі, що відповідно до ч. 4 ст. 248 КПК ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК, а також містити відомості про: про­ курора, слідчого, який звернувся з клопотанням; злочин, у зв'язку із досудовим роз­ слідуванням якого постановляється ухвала; особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; вид негласної слідчої (розшу­ кової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекому­ нікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; строк дії ухвали.

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 455 КПК у резолютивній частині нового судово­ го рішення, постановленого ВСУ, має міститися висновок про те, як саме має засто­ совуватися відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

У резолютивній частині ухвали має бути зазначено строк і порядок набрання нею законної сили та її оскарження.

2. Відомості про ухвалу, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, за­ значаються в журналі судового засідання (ст. 108 КПК). Отже, в цьому журналі повин­ ні міститися висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку. Доцільно також оголошувати і положення закону, яким керувався суд при постановленні ухвали. Також вважаємо, що після оголошення висновку та мотивів, з яких суд дійшов такого висновку, суд зобов'язаний повідомити сторони та інших учасників кримінального провадження про строки і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвала не повинна містити відомостей, що становлять державну таємницю (ч. 2 ст. 517 КПК).

С і а м я 373

Види вироків

1.Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1)вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2)кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3)в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав

для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 час­ тини першої статті 284 цього Кодексу.

2.Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, перед­ бачені законом України про кримінальну відповідальність.

3.Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюєть­ ся лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинен­ ні кримінального правопорушення.

137

Глава 29. Судові рішення

1. Доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим поклада­ ється на сторону обвинувачення. Адже ніхто не зобов'язаний доводити свою неви­ нуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст. 17 КПК). При цьому сторона обвинувачення зобов'язана доводити винуватість особи поза розумним сумнівом як у вчиненні кримінального проступку, так і у вчиненні злочину. Якщо сторона обвинувачення не доведе вчинення кримінального правопо­ рушення обвинуваченим - судом ухвалюється виправдувальний вирок. Тому кримі­ нальний процесуальний закон розрізняє два види вироків: виправдувальний та обви­ нувальний.

В одному кримінальному провадженні суд ухвалює лише один вирок. Якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, і по одному з них визнається винуватою у пред'явленому обвинуваченні, а по інших - визнається неви­ нуватою у пред'явленому обвинуваченні, суд ухвалює один вирок, в якому зазнача­ ється рішення про визнання її винуватою у пред'явленому обвинуваченні за одне кримінальне правопорушення та про визнання її невинуватою у пред'явленому обви­ нуваченні та виправдання в інших правопорушеннях. Такий вирок у кінцевому рахун­ ку є обвинувальним.

Утім, коли судове провадження здійснюється стосовно декількох обвинувачених та один із них визнається винуватим у пред'явленому обвинуваченні і суд засуджує його, а щодо інших - суд визнає їх невинуватими у пред'явленому обвинуваченні, рішення суду про визнання особи винуватою у пред'явленому обвинуваченні є об­ винувальним вироком, а рішення суду про визнання інших обвинувачених неви­ нуватими у пред'явленому обвинуваченні та їх виправдання - виправдувальним вироком.

Також зі змісту ч. 1 коментованої статті випливає, що виправдувальний вирок постановляється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдання за будь-якою з наведених підстав означає повну реабілітацію обвинуваченого та підтверджує його непричетність до кримінального правопорушення. Саме тому в разі визнання особи виправданою у резолютивній частині вироку зазначається рішення про по­ новлення в правах, обмежених під час кримінального провадження (ч. 4 ст. 374 КПК).

У статті 130 КПК записано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-роз- шукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (зі змінами, внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку з прийнят­ тям Кримінального процесуального кодексу України»), виникає у випадках постанов­ ления виправдувального вироку суду (ст. 2). Право на поновлення в правах може по-

138

Стаття 373

лягати, наприклад, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, за­ вданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-роз- шукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у понов­ ленні виправданого на колишній роботі (посаді).

Підстави виправдання обвинуваченого багато в чому визначають долю цивільно­ го позову. Так, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, крім випадків, встановлених ст. 326 КПК, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 КПК).

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом таких підстав для закриття кримінального провадження, як відсутність події кримінального право­ порушення та відсутність у діянні складу кримінального правопорушення. Відсутність події кримінального правопорушення є можливою у разі, наприклад, коли подія була викликана природним явищем, а не вчинком людини.

Відповідно до КК суд ухвалює виправдувальний вирок у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального проступку або злочину. Про відсутність у діянні скла­ ду злочину, коли дії обвинуваченого відповідно до кримінального закону: не є зло­ чином; дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11); не є злочинними в силу прямої вказівки закону (наприклад, вчинені в стані необхідної оборони (ст. 36 КК), крайньої необхідності (ст. 39 КК) або затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК)).

2. Різновидами обвинувальних вироків є вироки, які ухвалені судом присяжних та якими затверджено угоду і призначено узгоджену сторонами міру покарання (ст. 475 КПК).

Серед обвинувальних вироків виходячи з вимог КК слід розрізняти: вироки з при­ значанням покарання; вироки зі звільненням від покарання; вироки зі звільненням від відбування покарання; вироки із застосуванням інших заходів.

Суд ухвалює обвинувальний вирок із призначанням покарання за вчинений злочин, яке засуджений повинен відбувати, коли вважає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попереджен­ ня нових злочинів (ст. 65 КК) та немає перешкод для його призначення. Суд, призна­ чаючи покарання, повинен визначити вид та розмір покарання.

Разом з тим обвинувальний вирок із призначенням покарання та звільненням від його відбування суд ухвалює: якщо законом про амністію особа звільняється від від­ бування покарання, призначеного їй судом (ст. 86 КК та ЗУ «Про застосування амніс­ тії в Україні»); якщо строк попереднього ув'язнення (строки тримання особи під вартою, застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту) у даному криміналь­ ному провадженні з урахуванням правил, встановлених ст. 72 КК, повністю поглинає строк покарання, призначеного засудженому; у зв'язку із закінченням строків давнос­ ті виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК); якщо неповнолітній звільняється від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК).

139