КПК_комент_2012_ч2

Глава 28. Судовий розгляд

1. Спеціалістом відповідно до ч. 1 ст. 71 КПК є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що по­ требують відповідних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений судом з власної ініціативи чи за клопотанням сторони судового провадження для надання:

-безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду;

-усних консультацій або письмових роз'яснень щодо питань, які потребують спеціальних знань, наприклад щодо проведення фіксування технічними засобами.

Перед проведенням необхідних дій, для яких залучався спеціаліст, головуючий має встановити його особу, перевірити документи, що підтверджують його повнова­ ження, роз'яснити спеціалісту його права та обов'язки, визначені у частинах 4, 5 ст. 71 КПК, а також повідомити, в якому провадженні він бере участь та у зв'язку з чим його було залучено до кримінального провадження. Якщо ж з'ясується, що особа не володіє знаннями про обставини, які цікавлять суд, чи поставлені питання виходять за межі спеціальних знань, якими володіє спеціаліст, він має право відмовитися від надання консультації чи роз'яснення. У такому випадку суд запрошує іншого спеціа­ ліста. Слід зазначити, що учасники судового провадження спеціалісту можуть заяви­ ти відвід з підстав, передбачених ст. 79 КПК, унаслідок задоволення якого у визна­ чений ухвалою суду строк має бути залучений інший спеціаліст.

Слід зазначити, що консультації та роз'яснення спеціаліста з огляду на ч. 2 ст. 84 КПК не є процесуальними джерелами доказів, а тому вони не беруться до уваги при з'ясуванні обставин, установлених під час кримінального провадження, та ухваленні судового рішення, а є важливими лише при дослідженні інших доказів. При цьому плани, схеми, фотографії, звукозапис, відеозапис, зроблені спеціалістом у судовому за­ сіданні під час огляду чи дослідження доказів, проведення інших процесуальних дій, можуть використовуватися судом як докази за умови, що вони фіксують інші докази.

2. Спеціалісту можуть бути поставлені запитання по суті наданих ним усних кон­ сультацій чи письмових роз'яснень як для їх уточнення, так і доповнення. Першою ставить запитання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, а потім інші осо­ би, які беруть участь у кримінальному провадженні, судді, а за дозволом головуючо­ го - присяжні. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціа­ тивою суду, першим ставить запитання спеціалістові сторона обвинувачення. Голо­ вуючий має контролювати хід опитування спеціаліста, ставити запитання в будь-який час дослідження доказів для уточнення чи доповнення його відповідей.

Стаття 361

Огляд на місці

1. У виняткових випадках суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю учасників судового провадження, а якщо цього ви­ магають обставини, - за участю свідків, спеціалістів і експертів. Огляд на місці не може проводитися під час здійснення провадження судом присяжних.

110

Стаття 361

2.Огляд на місці здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Ко­ дексом для огляду під час досудового розслідування.

3.На місці огляду учасникам кримінального провадження, які беруть у ньо­ му участь, можуть бути поставлені запитання, пов'язані з проведенням огляду.

4.Учасники судового провадження при огляді мають право звертати увагу суду на те, що, на їхню думку, може мати доказове значення.

5.Проведення огляду і його результати відображаються у протоколі огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами.

1. У виняткових випадках (наприклад, унаслідок отримання від учасників кримі­ нального провадження нових відомостей або таких, що не узгоджуються з протоколом огляду місця та доданих до нього) суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони судового провадження може визнати за необхідне (зокрема, для виявлення та фіксації додаткових або уточнених відомостей щодо обставин вчинення криміналь­ ного правопорушення) оглянути певне місце (місцевість, приміщення) поза межами приміщення суду (зали судового засідання).

Огляд проводиться за участю учасників судового провадження, а якщо цього ви­ магають обставини, на розсуд суду - за участю:

-свідків - для перевірки (підтвердження чи спростування) їх показів;

-спеціалістів - для проведення вимірювання, фотографування, звукочи відеозапису, складання плану і схеми, виготовлення графічних зображень оглянутого місця чи окремих речей, виготовлення відбитків та зліпків, огляду і вилучення речей і до­ кументів, які мають значення для кримінального провадження;

-експертів - зокрема, у випадках, коли протокол огляду місця, складений під час досудового розслідування, не узгоджується з висновками експерта й останній напо­ лягає на правильності його висновків або існує ймовірність вилучення з місця огляду матеріалів, предметів, які в подальшому можуть бути предметом дослідження екс­ перта, виявлення трупа, інших обставин вчинення кримінального правопорушення, для повного з'ясування яких потрібні спеціальні знання.

Огляд на місці відповідно до ч. 1 коментованої статті не може проводитись під час здійснення провадження судом присяжних. Таке застереження законодавця обумов­ лено тим, що більша частина складу суду (троє присяжних) не є професійними суд­ дями, а отже, вони не володіють необхідними професійними знаннями та навичками, психологічно не підготовлені сприймати інформацію щодо обставин вчинення кримі­ нального правопорушення, перебуваючи безпосередньо, наприклад, на місці його вчинення чи схову знаряддя, засобів вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим можуть необ'єктивно сприймати побачене та робити висновки, керую­ чись насамперед внутрішніми відчуттями, тощо.

Слід зазначити, що у такому випадку, тобто у зв'язку з неможливістю проведення цієї процесуальної дії судом присяжних, але за наявної необхідності її здійснення, суд відповідно до ч. З ст. 333 КПК за клопотанням сторони кримінального провадження має право у порядку, передбаченому ч. 5 зазначеної статті, доручити органу досудо­ вого розслідування провести огляд на місці. У зв'язку з чим суд має відкласти судовий розгляд на строк, достатній для проведення цієї слідчої (розшукової) дії та ознайом­ лення учасників судового провадження з її результатами.

111

Глава 28. Судовий розгляд

2. Огляд на місці під час судового провадження здійснюється за правилами, перед­ баченими процесуальним законом для огляду під час досудового розслідування, тоб­ то у порядку, передбаченому ст. 237 КПК, а огляд житла чи іншого володіння особи згідно з ч. 2 цієї статті у порядку, визначеному ст. 236 КПК.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК при проведенні огляду можуть бути вилучені речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, та речі, вилуче­ ні з обігу (незалежно від їх належності до кримінального провадження). Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду та опечатуванню із завіренням підписа­ ми осіб, які брали участь у проведенні огляду місця. У випадку якщо огляд речей і до­ кументів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді до проведення огляду та опе­ чатування їх у залі судового засідання. Головуючий управі заборонити учасникам кри­ мінального провадження, присутнім при огляді, залишати до його закінчення місце, що оглядається, вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. За вказівкою головуючого залучений спеціаліст управі проводити вимірювання, фотографування, звукочи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення огляну­ того місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі

ідокументи, які мають значення для кримінального провадження.

3.На місці огляду суд має право поставити запитання, пов'язані з проведенням огляду, будь-кому із учасників кримінального провадження, які беруть у ньому участь, надати можливість їм поставити запитання одне одному, дати відповідні пояснення.

4.Під час проведення огляду присутні учасники кримінального провадження вправі звернути увагу суду на те, що, на їхню думку, може мати доказове значення. У свою чергу, суд, заслухавши думку інших учасників, управі дати вказівку залуче­ ному спеціалісту провести фіксацію, інші необхідні дії щодо предмета чи речі, на які звернули увагу суду учасники кримінального провадження.

5.Початок, перебіг та результати огляду відображаються у протоколі огляду місця, який за розпорядженням головуючого може складати секретар судового засідання або залучений спеціаліст - особа, яка володіє спеціальними знаннями ведення таких про­ цесуальних документів та складання додатків до них, а також можуть фіксуватися технічними засобами. Варто зазначити, що незважаючи на те, що в ч. 5 коментованої статті використане формулювання «можуть фіксуватися технічними засобами», таке фіксування з огляду на положення, закріплене у ч. 4 ст. 107 КПК, є обов'язковим.

Стаття 362

Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосудності обвинуваченого

1. Якщо під час судового розгляду будуть встановлені підстави для здійснен­ ня кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медич­ ного характеру, суд постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує судовий розгляд згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

1.Коментована стаття регламентує порядок розгляду кримінального провадження

увипадку встановлення судом під час судового розгляду неосудності обвинуваченого.

112

Стаття 362

Підставами для здійснення кримінального провадження щодо застосування при­ мусових заходів медичного характеру згідно з ч. 1 ст. 503 КПК є вчинення особою кримінального правопорушення у стані:

1)неосудності;

2)осудності, але захворювання нею на психічну хворобу до постановлення вироку. Приводом для здійснення кримінального провадження щодо застосування при­

мусових заходів медичного характеру, а отже, винесення судом ухвали про зміну по­ рядку судового розгляду у зв'язку із встановленням неосудності обвинуваченого, є висновок психіатричної експертизи.

Якщо ж під час судового провадження будуть установлені обставини, які дають під­ стави вважати, що особа перебувала чи перебуває в стані неосудності, зокрема: 1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного за­ хворювання; 2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо), суд зобов'язаний залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи. При цьому в разі необхідності здійснення, на думку експерта (спеціаліста), тривалого спостереження та дослідження особи остання за ухвалою суду згідно з ч. 2 ст. 509 КПК може бути направлена до медич­ ного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи на строк не більше двох місяців. Одночасно з постановленням такої ухвали суд приймає рішення про від­ кладення судового розгляду до завершення проведення зазначеної експертизи. У зв'язку з чим суд має відкласти судовий розгляд на строк, достатній для проведення психіатрич­ ної експертизи та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Отримавши висновок експерта, яким підтверджується неосудність обвинувачено­ го (вчинення ним кримінального правопорушення у стані неосудності або осудності, але подальшого захворювання ним до постановлення вироку на психічну хворобу), суд, заслухавши думку сторін, за необхідності допитавши з власної ініціативи або за клопотанням сторін кримінального провадження чи потерпілого експерта, який про­ водив експертизу, постановляє ухвалу про зміну порядку судового розгляду, про що повідомляє присутнім.

Після постановлення цієї ухвали головуючий незалежно від складу суду, який по­ передньо здійснював судове провадження, продовжує судовий розгляд відповідно до ст. 512 КПК одноособово, у загальному порядку з урахуванням положень процесуаль­ ного закону, уміщених у гл. 39 КПК, за обов'язковою участю прокурора, законного представника та захисника. При цьому участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов'язковою і може мати місце, якщо цьому за висновком експерта не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання. Якщо законний представник та захисник не брали участі в судовому розгляді, яке здійснювалося в загальному порядку, при зміні порядку розгляду кримінального провадження з аналізованих підстав вони за­ лучаються обов'язково (статті 44, 49, 52 КПК).

В одне провадження можуть бути об'єднані кримінальне провадження, яке здійсню­ ється в загальному порядку, та кримінальне провадження щодо застосування заходів медичного характеру лише у випадку, якщо підставою для здійснення останнього було встановлення факту (згідно з висновком психіатричної експертизи) вчинення особою кримінального правопорушення у стані неосудності. У разі такого об'єднання зазна-

113

Глава 28. Судовий розгляд

чені кримінальні провадження розглядаються в судовому засіданні в одному криміналь­ ному провадженні в загальному порядку з постановленням за наслідками судового розгляду вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових за­ ходів медичного характеру. Зазначимо, що встановлення другої підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування заходів медичного характеру, визна­ ченої п. 2 ч. 1 ст. 503 КПК, виключає об'єднання такого кримінального провадження з кримінальним провадженням, яке здійснюється в загальному порядку.

Стаття 363

Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами

1.Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального проваджен­ ня, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.

2.У разі заявлений клопотань про доповнення судового розгляду суд розгля­ дає їх, у зв'язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасни­ кам кримінального провадження.

3.За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

1.Після з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження та здійснення перевірки їх доказами, головуючий у судовому засіданні опитує учас­ ників судового провадження на предмет, чи бажають вони доповнити судовий розгляд, якщо так, то чим саме.

2.Учасники судового провадження вправі заявити як усно, так і письмово клопо­ тання про доповнення судового розгляду, зокрема клопотати перед судом щодо: про­ ведення повторного допиту осіб для уточнення чи доповнення наданих ними відо­ мостей; дослідження документів, які не були оголошені та пред'явлені учасникам кримінального провадження; проведення огляду не оглянутих під час судового роз­ гляду речових доказів або їх повторного огляду; надання додаткових пояснень про обставини кримінального провадження і досліджені докази; долучення до матеріалів кримінального провадження додаткових доказів та їх дослідження тощо.

Суд розглядає кожне клопотання окремо, почергово, у порядку їх заявлення, нада­ ючи за необхідності особі, яка його заявила, можливість додатково пояснити зміст клопотання та з'ясувавши думку інших учасників (сторони кримінального проваджен­ ня) щодо цих клопотань. У зв'язку із заявленням клопотання суд управі ставити запи­ тання будь-кому з учасників судового провадження, а також іншим учасникам кримі­ нального провадження (свідку, спеціалісту, експерту тощо). У разі задоволення заявле­ них клопотань суд вживає заходів щодо їх виконання, у тому числі продовжує з'ясовувати обставини, установлені під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами.

3.Суд у разі відсутності клопотань або після вирішення заявлених клопотань, з'ясувавши думку сторін щодо можливості закінчення з'ясування обставин та перевір-

114

Стаття 364

ки їх доказами, постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами з обов'язковим зазначенням про її постановления в журналі судового засідан­ ня. Після чого переходить до судових дебатів, про що головуючий оголошує присутнім.

Стаття 364

Судові дебати

1.У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний пред­ ставник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

2.Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судових дебатах на їхній розсуд має право виступити один прокурор або кожен із них об­ ґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

3.Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників обвинуваче­ ного, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою.

Уразі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд.

4.Якщо в судовому розгляді брали участь декілька обвинувачених, захисни­ ків, представників, порядок їх виступів у судових дебатах встановлює суд.

5.Учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових де­ батів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з'ясування обставин, вста­ новлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закін­ чення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

6.Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після заува­ ження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів.

7.Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

1.Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду, коли учасники судо­ вого провадження виступають із промовами, в яких оцінюють обставини, установле­ ні під час кримінального провадження, та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рі­ шення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця.

Перелік осіб, які мають право брати участь у судових дебатах, та послідовність їх виступів установлено законом. Зокрема, згідно з ч. 1 коментованої статті у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

2. Першому в судових дебатах надається слово прокурору. Якщо ж у судовому розгляді беруть участь декілька прокурорів, у судових дебатах виступає один із ви-

115

Глава 28. Судовий розгляд

значених ними прокурорів або кожен із прокурорів обґрунтовує власну позицію

упевній частині обвинувачення.

3.Якщо в судовому розгляді беруть участь декілька захисників обвинуваченого - порядок їх виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою, за відсутності згоди - порядок виступів установлює суд; обвинувачених, захисників, представників, то порядок їх виступів у судових дебатах установлює лише суд.

4.У своїх промовах учасники судового провадження вправі посилатися лише на ті докази, що були досліджені в судовому засіданні, спираючись на обставини, установлені під час судового розгляду. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові до­ кази (сторона кримінального провадження має відомості, які спростовують чи доповню­ ють обставини, установлені під час кримінального провадження), суд своєю ухвалою відновлює з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами. Після чого знову відкриває судові дебати з приводу додатково до­ сліджених обставин, надаючи можливість учасникам судового провадження виступити.

5.Ніхто не має права зупиняти виступ промовця, окрім головуючого, який має право зупинити його для висловлення зауваження у випадку, коли учасник дебатів вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи допустив вислов­ лювання образливого або непристойного характеру.

Якщо ж учасник дебатів під час свого виступу повторно після висловленого голо­ вуючим зауваження вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, для виключення зловживань головуючий управі зупинити промовця та надати слово ін­ шому учаснику дебатів. Перелік випадків, коли суд має право обмежити тривалість судової промови, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Слід зазначити, що під час судових дебатів найбільшою мірою проявляється така загальна засада кримінального провадження, як змагальність сторін у доведенні перед судом переконливості їхніх правових позицій, що, у свою чергу, сприяє всебічному й об'єктивному дослідженню всіх обставин кримінального провадження та постанов­ лений) законного й обґрунтованого рішення суду.

6. Після проголошення промов у судових дебатах учасники судових дебатів з до­ зволу головуючого мають право обмінятися репліками. Репліка - це коротка відповідь (заперечення) одного учасника судових дебатів на заяву іншого (протилежної сторони), висловлена у промові чи репліці. Право на репліку мають усі учасники судового про­ вадження, право останньої належить виключно обвинуваченому або його захиснику.

|Стаття 365

Останнє слово обвинуваченого

1.Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

2.Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом.

3.Ставити запитання обвинуваченому під час його останнього слова не до­ зволяється.

116

Стаття 365

4. Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініці­ ативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.

1. Після оголошення учасниками судового провадження промов, обміну ними реплі­ ками головуючий оголошує судові дебати закінченими та надає обвинуваченому останнє слово. Якщо обвинувачених декілька, порядок надання їм останнього слова визначає суд.

Останнє слово обвинуваченого є його правом, яке дає йому можливість звернутися останній раз до суду з тим чи іншим проханням, висловити свою думку щодо пред'явленого обвинувачення, досліджених під час судового розгляду доказів тощо. Від останнього слова обвинувачений може відмовитися, позбавити ж цього права його не можна. Ненадання обвинуваченому можливості реалізувати таке право визнається згід­ но з положеннями вітчизняного та міжнародного законодавства, зокрема пп. 1 і 3 ст. 6 КЗПЛ, порушенням права обвинуваченого на захист, що, у свою чергу, з огляду на ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК є підставою для скасування судового рішення. Якщо ж обвинуваче­ ний не може реалізувати своє право на останнє слово, наприклад, у зв'язку з перебуван­ ням його у хворобливому стані, суд, заслухавши думку інших учасників, для забезпе­ чення права обвинуваченого на захист має оголосити перерву, у разі необхідності за­ просити лікаря - якщо обвинувачений потребує медичної допомоги, та за власною ініціативою або за клопотанням сторони судового провадження чи рекомендацією лі­ каря, який оглядав обвинуваченого, відкласти судове засідання.

Варто зауважити, що обвинувачений до виходу суду до нарадчої кімнати для по­ становления судового рішення має право згідно з ч. 5 ст. 469 КПК у будь-який момент укласти угоду про примирення або про визнання винуватості. Тобто, якщо обвинува­ чений до проголошення ним останнього слова дійде згоди з прокурором чи потерпілим з приводу умов угоди, він має право перед останнім словом або під час своєї промови заявити про це суду. У такому випадку суд згідно з ч. З ст. 474 КПК невідкладно зу­ пиняє проведення процесуальних дій, надаючи можливість обвинуваченому закінчи­ ти свій виступ, і переходить до розгляду угоди.

2.Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом, зупиняти чи переривати його, за винятком випадку, коли обвинувачений, зло­ вживаючи своїм правом останнього слова, систематично допускає висловлювання об­ разливого або непристойного характеру, виходить за межі кримінального провадження.

3.Під час останнього слова обвинуваченому ставити запитання не дозволяється.

4.У випадку коли обвинувачений у своєму останньому слові повідомить про нові обставини, що не були предметом дослідження в судовому засіданні та які мають істотне значення для кримінального провадження (наприклад, впливають на кваліфікацію його дій, спростовують або підтверджують його винуватість, свідчать про причетність до вчи­ неного інших осіб), суд за власною ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження приймає рішення про відновлення з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами. Після дослідження нових об­ ставин, повідомлених суду обвинуваченим під час останнього слова та здійснення пере­ вірки їх доказами, суд відкриває судові дебати щодо них і надає слово обвинуваченому.

117

Глава 28. Судовий розгляд

Стаття 366

Вихід суду для ухвалення вироку

1. Після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

1. Після закінчення судових дебатів, проголошення обвинуваченим останнього слова, за відсутності обставин, передбачених ст. 341, ч. 4 ст. 365, ч. 5 ст. 469 КПК, суд невідкладно виходить до нарадчої кімнати - окремого приміщення суду, призначеного для обговорення судом наслідків розгляду кримінального провадження, вирішення питань фактичного і правового характеру, а також ухвалення судового рішення. Про вихід суду до нарадчої кім­ нати для ухвалення вироку всім присутнім у залі судового засідання оголошує головуючий.

Стаття 367

Таємниця наради суддів

1.Під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімна­ ті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.

2.Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь

укримінальному провадженні.

3.Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку

внарадчій кімнаті.

4.Постановления ухвали суду в нарадчій кімнаті здійснюється відповідно до правил, передбачених цією статтею.

1.Таємниця нарадчої кімнати є однією із гарантій незалежності та неупередже­ ності суду, підкорення його лише закону та забезпечення необхідних умов для повно­ го і правильного вирішення всіх питань, обов'язкових для постановления законного та обґрунтованого рішення. Для забезпечення таємниці нарадчої кімнати ніхто не має права бути присутнім у ній, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Забо­ роняється ц£ лише перебувати, але й тимчасово входити до нарадчої кімнати. Така заборона поширюється не лише на учасників судового провадження, але й на інших учасників кримінального провадження. Під час ухвалення вироку (перебування скла­ ду суду в нарадчій кімнаті) інші справи цим судом чи суддями розглядатися не можуть.

2.Судці, а також присяжні при здійсненні судового провадження судом присяжних, які перебувають у нарадчій кімнаті, не мають права залишати її до постановления судового рішення, за винятком випадку перерви наради з настанням нічного часу.

Узв'язку із цим не є порушенням таємниці наради вихід суду до нарадчої кімнати

вп'ятницю та оголошення рішення в понеділок. Під час перерви для запобігання впли­ ву на прийняття судового рішення судді, у тому числі й присяжні, у разі здійснення судового провадження судом присяжних не можуть спілкуватися з учасниками кримі­ нального провадження. Порушення таємниці нарадчої кімнати може бути підставою для скасування рішення суду судом апеляційної та касаційної інстанції, зокрема, у ви-

118

Стаття 368

падку, коли таке порушення процесуального закону перешкодило чи могло перешкоди­ ти суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

3.Судді, а також присяжні при здійсненні судового провадження судом присяжних не мають права розголошувати хід обговорення питань, які вони мають вирішити, ухвалюючи вирок, та самого ухвалення вироку в нарадчій кімнаті, у тому числі ради­ тись будь з ким у кримінальному провадженні, що розглядається, розголошувати думки інших суддів із питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК, спілкуватися з учасни­ ками судового провадження та іншими учасниками кримінального провадження.

4.Правила таємниці наради суддів, передбачені коментованою статтею, застосо­ вуються й при постановленні ухвал у нарадчій кімнаті, зокрема ухвали про застосу­ вання чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного харак­ теру, про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності тощо. Зазначимо, що ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати (на місці), відповідно до ч. 4 ст. 371 КПК заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання, наприклад, при вирішенні питань, пов'язаних зі звільненням присяжних від участі в розгляді кримінального провадження, а також із самовідводом і відводом присяжних, за винятком випадку, коли вихід до нарадчої кімнати буде визнаний судом необхідним (ч. 5 ст. 387 КПК).

Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку

1.Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1)чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2)чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3)чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;

4)чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне пра­ вопорушення;

5)чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваче­ ного, і які саме;

6)яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він

їївідбувати;

7)чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;

8)чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності;

9)чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного харак­ теру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України;

10)чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування;

11)чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя;

12)що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими до­ казами і документами;

13)на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;

119