КПК_комент_2012_ч2

Глава 28. Судовий розгляд

знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ фак­ ту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Приблизний перелік документів, які можуть визнаватися доказами, наведений у частинах 2, З ст. 99 КПК;

- висновком експерта відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК є докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відпо­ віді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Визначаючи, які докази потрібно дослідити, суд ураховує думку сторін кримі­ нального провадження. Визначення порядку (послідовності) дослідження доказів необхідне для підготовки сторін до проведення певної процесуальної дії, а отже, сприяє повній реалізації ними прав та можливостей, наданих їм процесуальним за­ коном, щодо спростування чи доведення обвинувачення, з'ясування обставин, які пом'якшують чи виключають або обтяжують кримінальну відповідальність обви­ нуваченого, тощо.

Крім того, суд при визначенні порядку дослідження доказів залежно від їх виду має враховувати, що докази сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу,

асторони захисту - у другу.

2.Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження (послідов­ ність) визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Зокрема необхідність зміни обсягу дослідження доказів може бути обумовлена визнанням доказу очевидно недопустимим, появою нових доказів (наприклад, коли при дослі­ дженні обставин справи та перевірки їх доказами суд дійде висновку про необхідність проведення судової експертизи) тощо. Визначений в ухвалі порядок дослідження доказів може бути зміненим у випадку, якщо після дослідження речових доказів, яко­ му передувало проведення допитів свідків, знову виникне необхідність їх допиту. У такому випадку суд має винести ухвалу, якою встановлюється новий порядок до­ слідження доказів.

3.Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності запере­ чень та сумнівів у добровільності їх позиції, вправі визнати недоцільним досліджен­ ня доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Наприклад, якщо обвину­ вачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідуванням кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчи­ неного ним діяння, а прокурор, потерпілий не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого

увчиненні кримінального правопорушення тощо. При цьому суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, переконатися

удобровільності їх позиції та роз'яснити їм, що у такому випадку вони будуть по­ збавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Ці роз'яснення суду і пояснення обвинуваченого, потерпілого, прокурора та інших мають бути відображе­ ні в усіх засобах фіксування кримінального провадження.

4.Незалежно від обсягу доказів, які досліджуватимуться судом, зокрема, внаслідок визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспо-

80

Стаття 350

рюються, допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, за винятком випадку, якщо він відмовився від давання показань або у разі розгляду судом обвинувального акта у спрощеному порядку щодо кримінальних проступків, яке згідно зч . 1 ст. 381 КПК здійснюється за відсутності учасників судового провадження.

Розгляд судом клопотань учасників судового провадження

1. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешко­ джає його повторному заявленню з інших підстав.

1. Учасники судового провадження мають право заявляти клопотання на будь-якій стадії судового провадження до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у судовому провадженні, та свідчить про забезпечення засад рівності та змагаль­ ності сторін кримінального провадження, гарантованих статтями 10 та 22 КПК.

Під клопотанням слід розуміти офіційне звернення до суду особи, яка наділена таким правом, викладене в усній чи письмовій формі. Клопотання можуть стосувати­ ся виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримі­ нального провадження, з метою забезпечення прав і свобод усіх учасників судового провадження, передбаченого загальними засадами КПК. При цьому усне клопотання заноситься до журналу судового засідання, а письмове - додається до матеріалів кри­ мінального провадження.

Зокрема, під час судового провадження серед можливих клопотань, вичерпний пере­ лік яких нормами КПК не встановлений, можуть бути заявлені такі клопотання про:

-забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо (п. 12 ч. 2 ст. 42; п. 5 ч. 1 ст. 56; п. 8 ч. 1 ст. 66; п. 4 ч. 2 ст. 68; п. 7 ч. З ст. 69;

п.6 ч. 4 ст. 71 КПК);

-відвід (п. 13 ч. 2 ст. 42; п. 4 ч. 1 ст. 56; п. 9 ч. 1 ст. 66 КПК) у порядку, передба­ ченому статтями 75-83 КПК;

-залучення спеціаліста або використання його пояснень і допомоги (ч. З ст. 71 КПК), виклик експерта при дослідженні висновку експертизи для допиту під час су­ дового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку (ч. 7 ст. 101 КПК), судовий виклик певної особи (за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника), якщо суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримі­ нального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою (ч. 1 ст. 134 КПК), здійснення приводу за клопотанням сторони кримінального провадження, по­ терпілого (ч. 2 ст. 140 КПК);

-зміну, скасування або обрання запобіжного заходу за клопотанням сторони об­ винувачення або захисту (ст. 331 КПК). При цьому, відповідно до частини третьої

81

Глава 28. Судовий розгляд

зазначеної статті, суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути та вирішити у порядку, визначеному цією статтею, питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходжен­ ня до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

-надання тимчасового доступу до речей і документів (ч. 2 ст. 333 КПК), доручен­ ня органу досудового розслідування за клопотанням сторони кримінального прова­ дження провести певні слідчі (розшукові) дії, необхідні для встановлення обставин або перевірки обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, за умови, що вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом (ч. З ст. 333 КПК). Зазначимо, що у разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінально­ го провадження чи проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з йогоЛї результатами;

-бажання виступати в суді рідною або іншою мовою, якою учасники судового провадження володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача (ч. З ст. 29 КПК), а також про залучення перекладача (ч. З ст. 224 КПК);

-визнання доказів недопустимими (ч. З ст. 89 КПК) тощо.

Заявлені клопотання розглядаються і вирішуються судом у судовому засіданні негайно (суд зобов'язаний розв'язати кожне клопотання окремою ухвалою на місці, із занесенням клопотання та судового рішення до журналу судового засідання, а при його складності - у нарадчій кімнаті з винесенням письмового рішення).

Розгляду клопотання (за необхідності, якщо клопотання висловлено недостатньо чітко, суд може поставити особі, що його заявила, уточнюючі запитання) передує за­ слуховування думки щодо нього інших учасників судового провадження, у зв'язку з чим головуючий проводить поіменне опитування останніх.

Суд вправі відмовити в задоволенні клопотання, якщо: 1) вважатиме клопотання недостатньо обґрунтованим; 2) його задоволення призведе до порушення особистих прав та свобод громадян; 3) обставини, які просить учасник судового провадження з'ясувати, не мають значення (не впливають) для вирішення всіх істотних обставин кримінального провадження. Наявне у коментованій статті формулювання «...не пе­ решкоджає його повторному заявленню з інших підстав» свідчить, що суд зобов'язаний відмовити в задоволенні клопотання в разі заявлення його з підстави, що вже була предметом розгляду суду, і останній відмовив у його задоволенні з цієї підстави; від­ мова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному поданню, за умови, що таке клопотання заявлене з інших підстав.

Стаття 351

Допит обвинуваченого

1. Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати по­ казання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути

82

Стаття 351

поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позива­ чем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями. Крім того, голо­ вуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запи­ тання для уточнення і доповнення його відповідей.

2.Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажа­ дати від нього конкретної відповіді - «так» чи «ні».

3.У разі здійснення судового розгляду стосовно декількох обвинувачених, якщо цього вимагають інтереси кримінального провадження або безпека обви­ нуваченого, допит одного з обвинувачених на підставі вмотивованої ухвали суду може здійснюватися з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення в порядку, передбаченому статтею 336 цього Кодексу.

4.У судовому засіданні обвинувачений мас право користуватися нотатками.

1.Якщо обвинувачений, після оголошення прокурором обвинувачення та роз'яснення його суті головуючим, виявить бажання (надасть свою згоду) давати по­ казання, суд (головуючий) роз'яснює йому положення ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК, попереджає про те, що його показання будуть використані як доказ, не­ зважаючи на те, що він у майбутньому може відмовитися від своїх показань, та про­ понує обвинуваченому надати показання (за наявності потерпілого у кримінальному провадженні головуючий має з'ясувати у обвинуваченого, чи знайомий він із потер­ пілим, а якщо так, то за яких обставин вони познайомились).

Допит проводиться:

- у присутності захисника, якщо його участь згідно з положеннями процесуаль­ ного закону чи за рішенням суду є обов'язковою. Зазначимо, що участь захисника

укримінальному провадженні є обов'язковою у випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 КПК. Слід пам'ятати, що згідно зі ст. 6 КЗПЛ, кожний обвинувачений у вчиненні кримі­ нального правопорушення має щонайменше, в тому числі, право захищати себе осо­ бисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника, коли вимагають інтереси правосуддя - одержувати таку допомогу безоплатно. У ви­ падку, якщо захисник, участь якого є обов'язковою, відсутній, суд не вправі проводи­ ти допит обвинуваченого та повинен відкласти судовий розгляд, вживаючи заходів до його прибуття до суду, або залучити іншого;

- за участю перекладача (сурдоперекладача), якщо обвинувачений не володіє чи недостатньо володіє державною мовою (мовою, якою ведеться судочинство) або є глухонімим. У необхідних випадках суд залучає перекладача (сурдоперекладача). За­ значимо, що ЄСПЛ відносить до проявів порушення права обвинуваченого на захист, тобто пп. 1,3 ст. 6 КЗПЛ, ненадання останньому права (можливості) користуватися послугами перекладача, що, у свою чергу, з огляду на ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК є під­ ставою для скасування судового рішення;

- щодо кожного обвинуваченого окремо; - без перерви не більше двох години, а в цілому не більше восьми годин на день

(ч. 2 ст. 224 КПК). За необхідності більшого часу для допиту суд оголошує перерву та відкладає судовий розгляд.

83

Глава 28. Судовий розгляд

Першим обвинуваченого допитує прокурор, а потім захисник. Якщо захисників декілька, а їх згідно з ч. З ст. 46 КПК в одному провадженні не може бути більше п'яти, вони допитують обвинуваченого по черзі, або за їх домовленістю один з них. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання іншими учасниками судо­ вого засідання, зокрема, потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, суддями. При цьому головуючий має право ставити запитан­ ня обвинуваченому для уточнення і доповнення його відповідей протягом усього допиту. Зауважимо, що присяжні відповідно до п. З ч. 1 ст. 386 КПК мають право ставити запитання обвинуваченому лише з дозволу головуючого.

Слід звернути увагу, що всі питання обвинуваченому повинні ставитись у коректній формі, з дотриманням загальноприйнятих норм моралі та етики, пам'ятаючи, що по­ водження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встанов­ лена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати згідно з ч. 5 ст. 17 КПК поводженню з невинуватою особою. Головуючий, який контролює хід допиту, реалізуючи зазначене положення процесуального закону, може зняти пи­ тання, яке принижує честь або гідність обвинуваченого, або не стосується суті обви­ нувачення, а особі, яка допитує, зробити зауваження.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ч. 2 ст. 18 КПК обвинува­ чений може відмовитись свідчити проти себе (не говорити нічого з приводу обвину­ вачення) навіть якщо попередньо він дав згоду давати показання і в будь-який момент допиту відмовитись відповідати на запитання (як на конкретно поставлене питання, так і на продовження допиту взагалі). При цьому варто пам'ятати, що факт мовчання обвинуваченого (відмова відповідати на запитання) не може мати для суду ніякого доказового значення, оскільки право на мовчання, як і складова його частина - право не свідчити проти самого себе є загальновизнаними міжнародними принципами, що лежать в основі поняття «справедливої процедури», використаної у ст. 6 КЗПЛ, тісно пов'язане з презумпцією невинуватості (п. 2 ст. 6 КЗПЛ), реалізація яких сприяє ве­ денню справедливого, всебічного, повного та об'єктивного судового розгляду, а також позбавленню можливості обвинувачення отримувати докази всупереч волі обвинува­ ченого.

2.Якщо ж під час допиту обвинувачений, відповідаючи на поставлені йому за­ питання, буде висловлюватися нечітко або з його слів не буде зрозуміло, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд вправі зажадати від нього дати конкретну від­ повідь на поставлене питання, використовуючи при цьому лише слова «так» чи «ні». Відповідно суд вправі вимагати від особи, яка ставить запитання, формулювати їх таким чином, щоб обвинувачений міг реалізувати вимогу суду щодо конкретності, чіткості та зрозумілості його відповідей.

3.Допит обвинуваченого (обвинувачених) згідно з ч. З коментованої статті може проводитись із використанням відеоконференції у випадку здійснення судового роз­ гляду стосовно декількох обвинувачених, якщо при цьому проведення допиту у тако­ му режимі вимагають інтереси кримінального провадження (для об'єктивного з'ясування обставин) або безпека обвинуваченого (для уникнення тиску з боку інших обвинувачених чи інших негативних наслідків для допитуваного зі сторони його спів­ учасників). У такому випадку суд може ухвалити рішення (постановити мотивовану

84

Стаття 352

ухвалу) про здійснення процесуальної дії у режимі відеоконференції незалежно від того, чи заперечує проти цього сторона обвинувачення або потерпілий, за власною ініціативою чи за клопотанням самого обвинуваченого, його захисника або іншого учасника судового провадження. При цьому згідно з ч. 2 ст. 336 КПК суд не вправі прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, якщо обви­ нувачений проти цього заперечує. Допит у режимі відеоконференції здійснюється

упорядку, передбаченому ст. 336 КПК (див. коментар до ст. 336 КПК).

4.У судовому засіданні обвинувачений має право користуватися нотатками, на­ приклад, у випадку, коли його показання стосуються будь-яких розрахунків чи інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті або для ведення ефективного захисту, якщо обвинувачений здійснює його особисто.

Допит свідка

1.Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з'ясовує, чи отримав свідок пам'ятку про права та обов'язки свідка, чи зрозумі­ лі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не відмовля­ ється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попере­ джає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

2.Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги такого змісту:

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду». Німий свідок складає присягу в письмовій формі, підписуючи текст того са­

мого змісту.

3.Суд зобов'язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення пра­ вил допиту.

4.Кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не мають права перебувати в залі судового засідання під час судового розгляду.

5.За клопотанням сторони кримінального провадження або самого свідка свідок допитується за відсутності певного допитаного свідка.

6.Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання,

уформулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.

7.Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.

8.Під час допиту свідка сторонами кримінального провадження головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосуються суті кримі­ нального провадження.

85

Глава 28. Судовий розгляд

9.У виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає до­ питу, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального про­ вадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення до­ питу свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифі­ кації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних пере­ шкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов'язаний з'ясувати на­ явність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обґрунтова­ ності відмовити у проведенні допиту свідка в порядку, визначеному цією частиною.

10.Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висно­ вку про те, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право за­ жадати від цього свідка конкретної відповіді - «так» чи «ні».

11.Після допиту свідка йому можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

12.Свідок, даючи показання, має право користуватися нотатками, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам'яті.

13.Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному су­ довому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити за­ питання учасники судового провадження, експерт, а також суд.

14.Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допита­ них учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, який проводиться з ура­ хуванням правил, встановлених частиною дев'ятою статті 224 цього Кодексу.

15.Допитаний свідок може бути залишений у залі судового засідання на ви­ могу суду..

1. Свідком, відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального проваджен­ ня, і яка викликана для давання показань. До списку свідків, який формується за клопотанням сторони обвинувачення та захисту (відповідно - такі свідки йменуються як свідки обвинувачення чи свідки захисту) можуть бути віднесені також згідно з абз. 4 ч. 7 ст. 140 КПК поняті як свідки проведення певної слідчої (розшукової) дії та особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведен­ ня (ч. 2 ст. 256 КПК). Водночас не можуть бути допитаними як свідки особи, визна­ чені у ч. 2 ст. 65 КПК, за винятком випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті, тобто коли особи визначені у пп. 1-5 частини другої вказаної статті були

86

Стаття 352

звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила її, у ви­ значеному останньою обсязі та у письмовій формі.

Свідок зобов'язаний з'явитися за судовим викликом у визначений у ньому день, час та місце проведення судового засідання для давання показань, внаслідок непри­ буття свідка на нього може бути накладено грошове стягнення відповідно та у по­ рядку, передбаченому ст. 139 КПК та/або застосовано привід. Слід зазначити, що у будь-якому випадку привід згідно з ч. З ст. 140 КПК не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів (незважаючи на використане в цій статті законодавцем слова «дітей», привід не може бути застосова­ ним до такої особи, якщо вона виховує хоча б одну дитину до шести років або дитинуінваліда, при цьому вік останньої значення не має), а також осіб, які відповідно до ч. 2 ст. 65 КПК не можуть бути допитані як свідки із вищевказаними застереженнями.

На початку судового розгляду свідки відповідно до ст. 346 КПК видаляються із зали судового засідання, при цьому судовий розпорядник слідкує, щоб допитані свід­ ки, які залишили залу судового засідання, не спілкувалися зі свідками, які ще не до­ питувались. Після оголошення головуючим присутнім про допит свідків він надає судовому розпоряднику розпорядження щодо запрошення до зали судового засідання свідка обвинувачення, називаючи при цьому його прізвище, ім'я та по батькові. Слід зазначити, що черговість допиту свідків визначається за клопотанням сторони кримі­ нального провадження, в разі відсутності такого клопотання - на власний розсуд суду відповідно до ухвали останнього, постановленої щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню.

Перед допитом свідка головуючий має з'ясувати:

-відомості про його особу, зокрема, встановити особисті дані свідка (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, рід занять тощо), пере­ віривши документи, що посвідчують його особу;

-стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим;

-чи отримав свідок пам'ятку про права та обов'язки свідка, чи ознайомився він

зїї змістом, чи зрозумілі вони йому та у разі необхідності, за наявності питань щодо змісту пам'ятки, додатково роз'яснює їх;

-чи не відмовляється він з підстав, встановлених КПК, від давання показань. Слід зазначити, що суд має роз'яснити свідкам, які є членами сім'ї чи близькими родичами обвинуваченого, цивільного позивача, цивільного відповідача, положення ст. 63 Кон­ ституції України, ч. З ст. 18 КПК про їх право відмовитись свідчити проти себе, чле­ нів своєї сім'ї чи близьких родичів, зміст ч. 8 ст. 224 КПК, відповідно до якої особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для пі­ дозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кри­ мінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування. Відмова від давання показань судом приймається шляхом вине­ сення відповідної ухвали. Зауважимо, що наявність таких обставин виключає можли-

87

Стаття 352

ення або сам свідок перед проведенням допиту останнього може заявити клопоання про його допит за відсутності певного допитаного свідка, при цьому зазначенмотивів, які спонукали до заявлення такого клопотання, законом не вимагається, такому випадку суд має задовольнити таке клопотання та видалити із зали судово-

засідання допитуваного свідка.

6. Слід зазначити, що допит свідка - це процесуальна дія, яка спрямована на отриання у встановленому КПК порядку показань свідка про відомі йому обставини, що ають значення для дослідження всіх істотних обставин кримінального провадження, оментована стаття виділяє два види допиту: прямий та перехресний. При цьому ямий допит - це допит, який здійснюється між двома учасниками судового процесу, бто одна особа (прокурор, захисник або обвинувачений) ставить запитання, а інша свідок) - відповідає. Перехресний допит, слідує за прямим та полягає в запитуванні відка протилежною стороною, при цьому зберігається право ставити запитання тією стороною, що його викликала (одночасний допит). Аналогічним чином слід зоводити допит особи з чужих слів, за умови визнання судом такого допиту можлиим (ст. 97 КПК) (див. коментар до ст. 97 КПК).

Після проведення підготовчої частини допиту: з'ясування особистих даних про відка, роз'яснення йому прав (за необхідності), попередження про притягнення до имінальної відповідальності, приведення до присяги, головуючий пропонує свідві розповісти про всі відомі йому обставини кримінального провадження. У проесі вільних пояснень свідок має можливість^викласти факти в тій послідовності, якій він їх сприймав. Під час цих пояснень ніхто із представників сторін не вправі ручатися у їх виклад або переривати свідка, окрім головуючого, якщо той виходить межі обставин, щодо яких дає показання.

Після цього першим ставить запитання прокурор, якщо це свідок обвинувачення, якщо свідок захисту - захисник, за його відсутності запитання ставить обвинуваче­ нії. Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, у формулюанні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї, так звані «наідні запитання». Натомість можуть бути поставлені такі питання, які спрямовані на оповнення показань, зокрема запитання: а) про окремі обставини, які свідок не виклав своїй розповіді; б) спрямовані на уточнення окремих фактів; в) що викликають соціації з подією, яка з'ясовується, чим допомагають пригадати значимі для криміального провадження обставини; г) контрольні запитання для перевірки правильості наданих свідком відомостей тощо. Запитання повинні ставитись почергово, по уті і лише ті, які необхідно з'ясувати для всебічного, повного й неупередженого ослідження всіх обставин кримінального провадження.

7. Після закінчення прямого допиту свідка головуючий надає можливість протиежній стороні судового процесу для проведення перехресного допиту, під час якого озволяється ставити навідні запитання. Перехресний допит вважається основним спо­ собом перевірки показань свідка, під час якого сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо: а) його можливості сприймати факти, про які він дає показання; б) інших обставин, які можуть мати значення для оцінки до­ стовірності показань свідка; в) попередніх показань, які не узгоджуються із його щойно наданими показаннями тощо. Зазначимо, що, у свою чергу, свідок згідно з ч. З ст. 96

89