КПК_комент_2012_ч2

Глава 28. Судовий розгляд

Стаття 339

Висунення додаткового обвинувачення

1.У разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншо­ го кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось

іяке тісно зв'язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу мас право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

2.У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов'язаний відклас­ ти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 цього Кодексу, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладен­ ня судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони за­ хисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту.

3.Після закінчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюєть­ ся тільки у разі визнання судом такої необхідності.

1.Зазначена норма є новітньою у КПК, її запровадження викликане усуненням інституту додаткового розслідування.

Підставою для застосування норм цієї статті є отримання відомостей про можли­ ве вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Отже, вказана норма закону передбачає надходження відомостей під час судового провадження, що не виключає можливість такого надходження й під час досудового розслідування.

У зв'язку з цим, перш ніж заявляти клопотання про висунення додаткового обви­ нувачення, прокурор повинен з'ясувати:

-чи надходили такі відомості до органів досудового розслідування, в прокурату­ ру, чи вносились вони до ЄРДР та яким чином вони перевірялися;

-чи не перевірялися ці відомості слідчими (розшуковими) та негласними слідчи­ ми (розшуковими) діями, які результати такої перевірки;

-якщо такі повідомлення були, то чому їх розслідування не доведено до кінця до направлення обвинувального акта за первісним кримінальним правопорушенням.

Відомостями про можливе вчинення кримінального правопорушення обвинува­ ченим можуть бути: заяви заінтересованих осіб; повідомлення слідчих органів, засо­ бів масової інформації; показання осіб, які допитувалися під час судового розгляду; заяви чи показання самого обвинуваченого; інші дані, що надійшли до суду чи органів досудового розслідування.

Застосовуючи термін «можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального право­ порушення», законодавець припускає будь-який ступінь доведеності цього факту. Підставою для такого висновку можуть бути як матеріали, достатні для негайного повідомлення про підозру, так і ті, що потребують збирання доказів після внесення повідомлення до ЄРДР.

60

Глава 28. Судовий розгляд

спрямовує обвинувальний акт із додатковим обвинуваченням до суду для розгляду в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

Внесення іншого кримінального правопорушення до ЄРДР, проведення певних процесуальних дій у досудовому розслідуванні до складення обвинувального акта за додатковим обвинуваченням не передбачено нормою закону, яка коментується, але є необхідною за загальним порядком кримінального процесу, і можливе з огляду на ч. 6 ст. 9 КПК, згідно з якою «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу»;

3) цей варіант стосується випадку, коли у судовому провадженні одержані лише, як зазначено ч. 1 ст. 339 КПК, відомості «про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення». Тлумачення цієї норми закону припускає покладення обов'язку на прокурора зважувати можливість проведення досудового розслідування з додержанням передбаченого законом порядку у визначений строк, який не може пере­ вищувати 14 днів, адже право на продовження цього строку надане лише стороні захисту.

3. Якщо прокурором у передбаченому вище порядку складено обвинувальний акт про висунення додаткового обвинувачення, який направляється до суду, судове про­ вадження по ньому розпочинається з підготовчого судового засідання.

У випадку якщо під час досудового розслідування іншого кримінального право­ порушення не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпана можливість їх отримання, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо вчинення особою іншого кримінального право­ порушення в порядку п. З ч. 1 ст. 284 КПК, направляє його до суду для продовження судового розгляду по первісному кримінальному провадженню.

Стаття 340

Відмова від підтримання державного обвинувачення

1.Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обви­ нувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до мате­ ріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

2.У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

3.Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

4.Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користу­ ється всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

5.У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне про­ вадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійсню­ ється за процедурою приватного обвинувачення.

6.Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний

увстановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отри-

62

Стаття 340

манни ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після на­ стання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівню­ ється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінально­ го провадження за відповідним обвинуваченням.

1. У новому КПК питання відмови прокурора від підтримання державного обви­ нувачення в суді докладно визначено в окремій нормі, на відміну від попереднього КПК, де цей порядок був викладений в одній із частин статті, яка визначала загальні повноваження прокурора в суді.

Підставою відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення є його переконання, що пред'явлене особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не підтверджується. У такому випадку відмова від підтримання державного обвину­ вачення є не правом, а обов'язком прокурора. До переконання про неможливість по­ дальшого підтримання державного обвинувачення прокурор може дійти, як правило в завершальній стадії з'ясування обставин провадження та перевірки їх доказами.

Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива і під час підготовчого судового засідання, оскільки п. 2 ч. З ст. 314 КПК передбачає можливість закриття провадження за ч. 2 ст. 284 КПК.

Перш ніж відмовитися від підтримання державного обвинувачення прокурор, який уповноважений на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у суді, зобов'язаний виконати вимоги ст. 341 КПК щодо погодження відмови від підтримання державного обвинувачення в суді з керівником органу прокуратури, де він працює. Якщо такого переконання дійшов керівник органу прокуратури, який бере участь у судовому розгляді кримінального провадження, то він повинен погодити своє процесуальне рішення з прокурором ви­ щого рівня, якому він підпорядкований по службі.

Процесуальним документом є постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, погоджена з керівником прокуратури. У цій постанові прокурор викладає мотиви прийнятого рішення, а саме: посилання на відсутність по­ дії або складу кримінального правопорушення в діянні особи або нездобуття достат­ ніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отри­ мання. Копія постанови надається обвинуваченому, його захисникові, потерпілому, його захиснику та законним представникам.

2.Суд не має права відмовити прокурору в долученні такої постанови до матері­ алів кримінального провадження. При цьому головуючий роз'яснює потерпілому його право самостійно підтримувати обвинувачення в ході судового розгляду.

3.За наявності згоди потерпілого на підтримання обвинувачення суд надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду кримінального провадження.

4.По закінченню судового розгляду суд ухвалює: виправдувальний або обвину­ вальний вирок чи постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку

зпримиренням обвинуваченого та потерпілого. Незважаючи на те, що у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілий користується правами сторони обвинувачення, закон не надає йому повноважень на укладання угоди про визнання вини у кримінальному провадженні. Крім того, потерпілий по-

63

Глава 28. Судовий розгляд

збавлений можливості змінювати обвинувачення під час судового розгляду криміналь- | ного провадження, так само, як і висувати додаткове обвинувачення.

Якщо після закінчення часу, необхідного потерпілому для підготовки до судового засідання, останній вдруге не з'явиться на виклик для продовження судового розгля- І ду, така його поведінка буде розцінена судом як відмова від підтримання обвинува­ чення і має наслідком закриття кримінального провадження.

Водночас для прийняття зазначеного рішення необхідні: 1) наявність підтверджен­ ня отримання потерпілим повістки про виклик до суду; 2) ознайомлення його із зміс­ том повістки у інший спосіб; 3) неявка на виклик без поважних причин; 4) неповідом­ лення про причини неприбуття.

У разі відмови потерпілого від реалізації свого права підтримувати обвинувачен­ ня у суді кримінальне провадження закривається судом. Підставами закриття прова­ дження виступають не мотиви, викладені у постанові прокурора, а сам факт відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Погодження зміни обвинувачення, висунення НОВОГО обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення

1.Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необ­ хідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесу­ альні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.

Уразі якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов одного з зазначених переконань, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

2.Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє

упогодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтриман­ ня державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді проку­ рора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як про­ курор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

1.Новим КПК визначено обсяг повноваження прокурора у кримінальному про­ вадженні, зокрема здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у формі проце­ суального керівництва, підтримання державного обвинувачення, оскарження судових рішень до суду вищого рівня тощо.

Процесуальні взаємовідносини відповідного керівника органу прокуратури і проку­ рора, якому він доручив здійснення кримінального провадження на стадії досудового розслідування і після ухвалення судового рішення, регламентовано статтями 36,37 КПК.

До випадків, що з поважних причин унеможливлюють участь призначеного у кримі­ нальному провадженні прокурора (відвід, тяжка хвороба, звільнення з органів прокура-

64

Стаття 341

тури тощо), ч. З ст. 37 КПК віднесено й можливість усунення прокурора від виконання процесуальних обов'язків керівником органу прокуратури. Підставою для прийняття такого рішення законодавець визначає «неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового слідства». Наслідком усунення про­ курора від процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання дер­ жавного обвинувачення є призначення іншого прокурора цього ж органу прокуратури або прийняття керівником прокуратури рішення про особисте виконання обов'язків усунуто­ го ним прокурора.

Частина 6 ст. 36 КПК передбачає право Генерального прокурора України, його заступників, прокурора АРК, обласних та прирівняних до них прокурорів, а також прокурорів міст, районів, районів у містах, міжрайонних та спеціалізованих прокуро­ рів, їх заступників при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих і підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування.

Частина 4 статті 36 КПК надає право подання скарг і заяв про перегляд судового рішення в суді будь-якої інстанції, окрім прокурорів, які брали участь у кримінально­ му провадженні, також Генеральному прокурору України, його заступникам, проку­ рорам АРК, обласного рівня та прирівняним до них, їх заступникам незалежно від участі у судовому провадженні. Останні також наділені правом доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесеними прокурорами нижчого рівня.

Відповідно до ст. 341 КПК у разі якщо прокурор дійде переконання про необхід­ ність: а) відмови від підтримання державного обвинувачення; б) зміни обвинувачен­ ня; в) висунення додаткового обвинувачення, він повинен погодити відповідні про­ цесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Якщо державне обвинувачення в суді підтримує керівник органу прокуратури, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

За клопотанням прокурора суд відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів: нового обвинувально­ го акта про зміну обвинувачення, клопотання про висунення додаткового обвинувачення та постанови про відмову в підтриманні державного обвинувачення. Зазначені процесу­ альні документи повинні мати письмове погодження відповідного прокурора.

Відкладення розгляду кримінального провадження, надання часу прокурору для узгодження процесуальних документів та обвинуваченому з метою підготовки для захисту від зміненого обвинувачення є обов'язком суду. Виняток становить випадок висунення додаткового обвинувачення, коли суд має право за наявності підстав не задовольнити клопотання прокурора про збільшення обсягу обвинувачення.

2. Керівник прокуратури залежно від матеріалів конкретного кримінального про­ вадження може не погодитися з позицією прокурора, який брав участь у судовому засіданні, викладеною в обвинувальному акті під час досудового розслідування.

Утакому випадку він має право:

-усунути від участі у судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання;

-самостійно взяти участь у подальшому розгляді кримінального провадження;

-доручити підтримання державного обвинувачення іншому прокуророві.

При заміні прокурора у судовому провадженні судовий розгляд продовжується у загальному порядку.

65

Глава 28. Судовий розгляд

§ 3. Процедура судового розгляду

С І Н І І Я 342

Відкриття судового засідання

1.У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове за­ сідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження.

2.Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового про­ вадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встанов­ лює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє при­ чини їх неприбуття, якщо вони відомі.

1. Судовий розгляд - це одна з головних стадій кримінального провадження, у ході якої суд, що є головним її суб'єктом, керуючись конституційними приписами та за­ гальними засадами кримінального провадження, всебічно, повно і неупереджено досліджує всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, здійснює перевірку їх доказами та ухвалює судове рішення.

Судовий розгляд спрямований на вирішення завдань кримінального провадження, здійснюється гласно, незалежним та неупередженим судом, виключно в межах та відповідно до закону.

Здійснюючи судовий розгляд, суд перш за все має: керуватися принципом верхо­ венства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найви­ щими цінностями; дотримуватись згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК принципу презумпції невинуватості та поводитись з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, так само, як із невинуватою особою; створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків; вирішувати лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами кри­ мінального провадження та віднесені до його компетенції КПК; дотримуватись ро­ зумних строків при виконанні процесуальної дії чи ухваленні процесуального рішен­ ня під час судового розгляду та забезпечувати їх дотримання; безпосередньо дослі­ джувати докази тощо.

Порядок ведення судового розгляду, визначений коментованою главою, не може бути порушений або виконаний в іншому порядку. Процедура судового розгляду складається з: підготовчої частини (статті 342-346 КПК); судового розгляду (статті 347-363 КПК); судових дебатів (ст. 364 КПК); останнього слова обвинуваченого (ст. 365 КПК); ухвалення та проголошення судового рішення (статті 366-368 КПК).

Судовий розгляд кримінального провадження починається з підготовчої частини, яка складається з таких дій: відкриття судового засідання та перевірка явки учасників судового провадження (ст. 342 КПК), повідомлення секретарем про повне фіксування судового розгляду технічними засобами (ст. 343 КПК), оголошення складу суду і роз'яснення права відводу (ст. 344 КПК), повідомлення особам, які беруть участь

66

Стаття 342

у судовому розгляді, про їх права та обов'язки (ст. 345 КПК), видалення свідків із зали судового засідання (ст. 346 КПК).

Днем відкриття судового розгляду є день, визначений в ухвалі про призначення судового розгляду, постановленій судом за наслідками підготовчого провадження. Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 316 КПК судовий розгляд кримінального прова­ дження має бути розпочатим не пізніше десяти днів з дня постановлення ухвали про його призначення. Такий термін є необхідним і достатнім для вирішення всіх органі­ заційних питань, пов'язаних із проведенням судового розгляду, зокрема: щодо забез­ печення участі захисника для здійснення захисту за призначенням у випадках та по­ рядку, передбачених ст. 49 КПК; ознайомлення учасників із матеріалами криміналь­ ного провадження, якщо від них надійшли про це клопотання; здійснення виклику та надіслання повідомлення учасникам судового розгляду; підготовки приміщення до судового розгляду.

У призначений для судового розгляду час судовий розпорядник, а за його відсут­ ності відповідно до ч. 4 ст. 74 КПК секретар судового засідання запрошує учасників кримінального провадження до зали судового засідання, оголошуючи про вхід суду до зали, пропонує всім присутнім встати. Після того як суд зайшов до зали судового засідання, головуючий суддя (професійний суддя, який головує під час колегіального судового розгляду або здійснює його одноособово) промовляє «Прошу сідати!». Піс­ ля чого головуючий відкриває судове засідання та оголошує присутнім про розгляд відповідного кримінального провадження, зазначаючи при цьому найменування (но­ мер) кримінального провадження, а також правову кваліфікацію кримінального право­ порушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Головуючий має пересвідчитись, чи отримав обвинувачений копію обвинуваль­ ного акта або клопотання про застосування примусових заходів медичного чи вихов­ ного характеру, якщо ні, то суд, для реалізації обвинуваченим його права на захист (ознайомлення із вказаним документом), відкладає судове засідання.

2.Секретар судового засідання доповідає суду:

-хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув

усудове засідання (зазначає прізвище, ім'я, по батькові, місце та дату народження, процесуальний статус особи), встановлює цих осіб (перевіряє документи, що посвід­ чують їхню особу, а також факт спорідненості з обвинуваченим - для законних пред­ ставників, компетентність - для перекладача тощо). Дійсні дані осіб, щодо яких за­ стосовані заходи безпеки, у судовому засіданні не проголошуються, їхні права, крім кримінального процесуального закону, передбачені та захищаються ЗУ від 23 грудня 1993 р. «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочин­ стві»;

-перевіряє повноваження захисників і представників. Зокрема, повноваження захисників, чисельність яких не може бути більше п'яти для одного обвинувачено­ го, та представників (якщо представником є особа, яка має право бути захисником

укримінальному провадженні) підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні та ордером установленого зразка, дорученням центру з надання безоплатної правової допомоги чи договором із підозрюваним,

67

Глава 28. Судовий розгляд

обвинуваченим, особою, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, особою, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а відповідно до ст. 51 КПК з іншими особами, які діють в їх інтересах за їх клопотанням або за їх наступ­ ною згодою.

Якщо потерпілим, цивільним позивачем або цивільним відповідачем є юридична особа, повноваження представника у кримінальному провадженні підтверджуються: копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; довіреністю - якщо представником потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача є праців­ ник юридичної особи, яка є потерпілою, цивільним позивачем чи цивільним відпо­ відачем (статті 58, 63 КПК);

-з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим особам, хто не прибув

усудове засідання, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Суд має переконатися в отриманні учасниками кримінального провадження, які не прибули

всудове засідання, судового виклику та повідомлення, а тому судовий розпорядник має переконатися в наявності підтвердження отримання особою повістки про виклик (повідомлення) або ознайомлення з її (його) змістом іншим шляхом. Слід зазначити, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик (повідомлення) або ознайомлення з її (його) змістом іншим шляхом відповідно до ч. З ст. 111, ст. 136 КПК є розпис особи про отримання повістки (повідомлення), у тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки (повідомлення), будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик (повідомлення) або озна­ йомлення з її (його) змістом, у тому числі підтвердження їх отримання особою відпо­ відним листом електронної пошти, якщо повістка (повідомлення) була надіслана на електронну адресу учасника.

Якщо ж від учасника кримінального провадження надійшло повідомлення про його неможливість прибути за викликом до суду у призначений час, секретар судово­ го засідання повідомляє про це суд та зазначає про причини неявки учасника, якщо вони були повідомлені. Зауважимо, що поважними причинами відсутності учасника кримінального провадження в судовому засіданні (поважні причини, через які особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення вказується крім іншого у змісті повістки про виклик) відповідно до ст. 138 КПК є неможливість такої особи прибути у судове засідання у зв'язку із: затриманням, триманням під вартою або відбуванням покарання; обме­ женням свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставинами непереборної сили (епідемії, військові події, стихійне лихо або інші подібні обстави­ ни); відсутністю особи за місцем проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжкою хворобою або перебуванням у закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю (за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад); смертю близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозною загрозою їхньому життю; несвоєчасним одержанням повідомлення про виклик та іншими обставинами.

Ч \

68

Стаття 342

Якщо за судовим викликом не прибув у судове засідання обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ст. 323 КПК має відкласти судовий розгляд та призначити дату нового засідання і вжити заходів до забезпечення його прибуття до суду. Крім того, якщо обвинувачений (у тому числі підозрюваний, свідок, потерпілий, цивільний відповідач), який був сво­ єчасно повідомлений про судовий виклик (у суду є підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, суд вправі на­ класти на нього грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заро­ бітної плати та/або застосувати до нього привід. Рішення про здійснення приводу, згідно з ч. 2 ст. 140 КПК, приймається судом у формі ухвали.

Увипадку неприбуття в судове засідання прокурора або захисника, участь якого відповідно до положень КПК чи за рішенням суду є обов'язковою, суд також має від­ класти судовий розгляд, визначивши дату, час та місце проведення наступного засі­ дання. Якщо ж причина неприбуття цих осіб не є поважною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або захисника, які не прибули, перед органами, які уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності (перед вищестоящим прокурором або кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури).

Уразі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні внаслідок задоволення заяви про його відвід, тяжкої хвороби, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини - повноваження прокурора згідно з ч. З ст. 37 КПК по­ кладаються керівником відповідного органу прокуратури на іншого прокурора.

Уразі неможливості подальшої участі захисника головуючий пропонує обвинува­ ченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника та відкладає судовий розгляд на цей строк. Якщо судове засідання проводиться в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою та прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необ­ хідний для з'явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням. Слід зазначити, що участь захисника для здійснення захисту за призначенням забезпечується судом у випадках та

упорядку, передбаченому ст. 49 КПК, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про безоплатну правову допомогу». У такому випадку суд має постановити ухвалу про відкладення судового розгляду у зв'язку із залученням захисника для здійснення захисту за призначенням та про залучення такого захисника.

Прокуророві та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному прова­ дженні, суд зобов'язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

У разі неприбуття до суду потерпілого, якого було належно повідомлено про судовий розгляд (за наявності підтвердження одержання ним судового виклику), та за відсутнос­ ті поважних причин такої неявки і клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з його неприбуттям суд, заслухавши думку інших учасників судового прова­ дження, відповідно до ч. 1 ст. 325 КПК вправі ухвалити рішення про проведення судо­ вого розгляду без потерпілого, за винятком випадків, передбачених КПК, зокрема, коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення або у судо-

69