КПК_комент_2012_ч2

Глава 28. Судовий розгляд

КПК зобов'язаний відповідати на запитання, спрямовані на з'ясування достовірності його показань.

8.Під час допиту свідка сторонами кримінального провадження одна із сторін, зазвичай це сторона, яка викликала свідка, може висловити протест щодо запитання, яке, на її думку, не стосується кримінального провадження. Також може бути вислов­ лений протест щодо некоректності запитання, вміщення у ньому формулювання, яке містить відповідь, частину відповіді або підказку до неї тощо. Головуючий за вислов­ леним протестом має право зняти питання, проголошуючи «Протест прийнято, пи­ тання знято». Зняття питання головуючим звільняє свідка від обов'язку відповідати на поставлене запитання. Слід зазначити, що питання, які ставляться свідку для з'ясування достовірності його показань, на які він зобов'язаний відповідно до ст. 96 КПК відповісти, суд не може зняти.

9.Для забезпечення безпеки свідка, наприклад, особи, яка проводила негласні слідчі (розшукові) дії або була залучена до їх проведення (ч. 2 ст. 256 КПК) або в разі існування небезпеки для життя і здоров'я свідка, який підлягає допиту, за його кло­ потанням або сторони судового провадження чи за власною ініціативою суду такий свідок може бути допитаний з використанням технічних засобів з іншого приміщення,

утому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію (зокрема, внаслідок зміни зовнішності). Крім того, допит свідка може бути проведений у режимі відеоконференції з підстав та в порядку, передбаченому ст. 336 КПК (див. коментар до ст. 336 КПК). Суд, постановляючи вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка в такому порядку, повинен: а) попередньо з'ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, та в разі їх обгрунтовано­ сті відмовити у проведенні допиту свідка в порядку, визначеному цією частиною статті; б) забезпечити сторонам кримінального провадження можливість ставити за­ питання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.

10.Якщо ж свідок під час допиту, відповідаючи на поставлені йому запитання, висловлюється нечітко або з його слів незрозуміло, чи визнає він обставини чи за­ перечує проти них, суд вправі зажадати від нього дати конкретну відповідь на по­ ставлене питання, використовуючи при цьому лише слова «так» чи «ні». Відповідно суд вправі вимагати від особи, яка ставить запитання, формулювати їх конкретно, чітко і зрозуміло для присутніх та зокрема свідка.

11.Після допиту свідка (прямого та перехресного) головуючий звертається до по­ терпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників та законних представників, чи не бажають вони запитати свідка, якщо так, тоді зазначені особи

впорядку черговості ставлять запитання свідкові. Також поставити запитання може головуючий, судді (якщо кримінальне провадження здійснюється колегіально), а також присяжні згідно з п. З ч. 1 ст. 386 КПК з дозволу головуючого. Зазначимо, що голо­ вуючий для уточнення і доповнення відповідей свідка вправі ставити йому запитання протягом усього допиту.

12.Свідок під час допиту має право користуватися нотатками, які йому необхідні для надання показань (повної та вичерпної відповіді), пов'язаних із будь-якими ви­ мірами чи обчисленнями, або щодо іншої інформації, яку йому важко запам'ятати.

90

Стаття 353

13.Закінчення допиту свідка не виключає його повторного допиту в цьому ж су­ довому засіданні чи в наступному. Такий допит здійснюється за клопотанням самого свідка, сторони кримінального провадження або за ініціативою суду. Про здійснення допиту свідка повторно суд постановляє вмотивовану ухвалу. Слід зазначити, що необхідність у повторному допиті свідка виникає, якщо в судовому засіданні з'ясувалось, що свідок може надати показання про інші обставини кримінального провадження, щодо яких він не допитувався. Приводом для проведення повторного допиту свідка може послужити зміна прокурором обсягу обвинувачення (ст. 338 КПК), висунення додаткового обвинувачення (ст. 339 КПК), надані іншими свідками пока­ зання, результати дослідження інших доказів, пояснення експерта та спеціаліста тощо. Зауважимо, що під час дослідження інших доказів, зокрема, речових доказів, доку­ ментів (протоколи слідчих (розшукових) дій, висновки проведених експертиз тощо), дослідження звуко- і відеозаписів свідкам щодо досліджуваного також можуть стави­ тися запитання учасниками судового провадження, експертом, а також судом.

14.Якщо виникають розбіжності між показаннями вже допитаних учасників кри­ мінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених), суд вправі призначити одночасний допит двох чи більше таких осіб. Використання законодавцем у коменто­ ваній нормі «допитаних учасників кримінального провадження» свідчить, що одно­ часно можуть допитуватися не лише свідки чи потерпілі або обвинувачені, а свідок та потерпілий, свідок, потерпілий та обвинувачений, свідок та обвинувачений, по­ терпілий та обвинувачений. Такий допит проводиться для з'ясування причин розбіж­ ностей в їхніх показаннях, встановлення дійсних обставин справи.

На початку такого допиту згідно з ч. 9 ст. 224 КПК головуючий встановлює, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. При цьому свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань (за винятком випадків, передбачених законом, про що зазначається вище) і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

15. Допитаний свідок на вимогу суду може бути залишений у залі судового засі­ дання, в іншому випадку свідок перебуває за межами зали під контролем судового розпорядника для недопущення його спілкування зі свідками, які ще не були допита­ ними.

Допит потерпілого

1.Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з'ясовує, чи отримав потерпілий пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

2.Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених час­ тинами другою, третьою, п'ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.

91

Глава 28. Судовий розгляд

1. Потерпілим у кримінальному провадженні згідно з ч. 1 ст. 55 КПК є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майно­ вої шкоди, а також юридична особа, якій завдано майнової шкоди. У випадках, коли внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або вона перебуває у стані, який унеможливлює її безпосередню участь у кримінальному провадженні, процесуальні права потерпілого поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи (ч. 6 ст. 55 КПК). Такими особами згідно з п. 1 ч. 1 ст. З КПК є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. До участі у кримінальному провадженні допускаються не всі близькі родичі чи члени сім'ї такої особи, а один із них, який подав заяву про за­ лучення його до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - по­ терпілими може бути визнано декілька осіб. Якщо потерпілим є юридична особа, її інтереси в кримінальному провадженні представляє представник потерпілого, який користується згідно з ч. 4 ст. 58 КПК процесуальними правами останнього, зокрема й щодо надання показань з приводу вчиненого відносно юридичної особи криміналь­ ного правопорушення. Права і обов'язки потерпілого згідно з ч. 2 ст. 55 КПК виника­ ють в особи з моменту подання заяви правчинення щодо неї кримінального право­ порушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, або ж за від­ сутності таких заяв з моменту визнання особи за її згодою потерпілою слідчим, прокурором або судом (ч. 7 ст. 55 КПК).

Право давати показання є невід'ємним правом потерпілого, яке спрямоване на надання йому можливостей для захисту своїх прав і законних інтересів. Реалізація потерпілим цього права дозволяє встановити фактичні обставини злочину з його участю, спростувати показання обвинуваченого чи іншого учасника кримінального провадження, дати власну оцінку вчиненим діям щодо нього, обґрунтувати розмір заподіяної матеріальної та моральної шкоди тощо.

Потерпілий не несе відповідальності за відмову давати показання як щодо самого себе, своїх близьких родичів, так і стосовно будь-яких інших обставин справи взагалі, оскільки можливість відмовитись від давання показань згідно з п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК є його правом. У той же час потерпілий несе кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК).

Перед початком допиту потерпілого головуючий встановлює відомості про особу потерпілого (прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць та рік народження, місце народження та проживання, рід занять тощо), з'ясовує його стосунки з обвинуваченим (запитує потерпілого, чи знайомий він з обвинуваченим, якщо так, то за яких обставин познайомився). Після цього головуючий з'ясовує, чи отримав потерпілий пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому та в разі необхідності роз'яснює їх. Крім того, головуючий роз'яснює потерпілому його право відмовитись від давання показань та попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК).

92

Стаття 353

2. Допит потерпілого здійснюється з додержанням правил допиту свідка.

Якщо потерпілий не відмовився давати показання, головуючий особисто, або су­ довий розпорядник за його розпорядженням приводить потерпілого до присяги, тоб­ то надає йому текст присяги такого змісту «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду», який потерпілий має зачитати вголос. Якщо потерпілих декілька, до присяги вони приводяться почергово. У разі якщо присягу складає німий потерпілий, він має підписати текст присяги. Для реалізації потерпілим цього обов'язку та інших процесуальних прав та обов'язків у кримінальне проваджен­ ня в разі потреби залучається перекладач (сурдоперекладач). Варто зауважити, що згідно з п. 9 ч. 1 ст. 56 КПК потерпілий вправі давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, користуватися послугами перекладача, сурдоперекладача безоплатно (за рахунок держави), якщо він не володіє державною мовою (мовою, якою ведеться судове провадження) або є німим.

Для забезпечення безпеки потерпілого, в разі існування загрози його життю і здоров'ю, сторона кримінального провадження або сам потерпілий перед проведенням допиту може заявити клопотання про його допит за відсутності певного допитаного свідка. З цих підстав за клопотанням потерпілого, сторони судового провадження чи за власною ініціативою суду потерпілий може бути допитаний з використанням тех­ нічних засобів (у режимі аудіо-, відеоконференції) з іншого приміщення, у тому чис­ лі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифі­ кацію. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу потерпілого, допит може супро­ воджуватися створенням акустичних перешкод. Зазначимо, що допит потерпілого у режимі відеоконференції може бути проведений й з інших підстав, визначених ст. 336 КПК (див. коментар до ст. 336 КПК). Суд, постановляючи вмотивовану ухвалу про проведення допиту потерпілого у режимі аудіо-, відеоконференції, має попередньо з'ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту потерпілого в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, та в разі їх обґрунтованості відмовити у проведенні допиту потерпілого в такому порядку, а також забезпечити сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання потерпілому і отримувати відповіді на них. Варто зауважити, що в разі прийняття рішення (як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і су­ дового провадження) про забезпечення безпеки потерпілого чи членів його родини суд має забезпечити конфіденційність всіх анкетних даних потерпілого для унеможливлення їх ідентифікації. У такому випадку дійсні особисті дані потерпілого на по­ чатку допиту не оголошуються.

Після приведення потерпілого до присяги головуючий пропонує потерпілому у формі вільної розповіді викласти обставини, відомі йому у зв'язку із вчиненням щодо нього кримінального правопорушення. Потерпілий під час допиту має право корис­ туватися нотатками, які йому необхідні для надання показань (повної та вичерпної відповіді), пов'язаних із будь-якими вимірами чи обчисленнями, або щодо іншої ін­ формації, яку йому важко запам'ятати. Після закінчення показань першим ставить йому запитання прокурор (здійснюється прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто питання, у формулюванні яких міс­ титься відповідь, частина відповіді або підказка до неї. По закінченню прямого до-

93

Глава 28. Судовий розгляд

питу потерпілого головуючий надає можливість поставити запитання, у тому числі й навідні, захиснику обвинуваченого, а за його відсутності - обвинуваченому (пере­ хресний допит).

У ході проведення допиту потерпілого суд має стежити за тим, щоб потерпілому не ставилися запитання, які принижують його честь і гідність, ображають його само­ го чи близьких йому осіб, а також запитання щодо обставин особистого характеру, що не стосуються обставин справи. За наявності таких питань головуючий за протестом сторони обвинувачення (прокурор або представник потерпілого, законний представ­ ник потерпілого) вправі їх зняти.

Якщо ж потерпілий під час допиту, відповідаючи на поставлені йому запитання, висловлюється нечітко або з його слів незрозуміло, чи визнає він обставини чи за­ перечує проти них, суд вправі зажадати від нього дати конкретну відповідь на по­ ставлене запитання, використовуючи при цьому лише слова «так» чи «ні». Отже, суд вправі вимагати від особи, яка ставить запитання, формулювати їх конкретно, чітко та зрозуміло для присутніх і потерпілого зокрема. Разом з тим слід мати на увазі, що потерпілий у своїх показаннях може виходити за межі поставлених йому запитань, висловлювати свої думки та робити власні висновки щодо обставин кримінального провадження. Означене є допустимим з огляду на те, що потерпілий у більшості ви­ падків є очевидцем вчиненого кримінального правопорушення, безпосередньо стика­ ється з фактом кримінального правопорушення чи самим злочинцем, а тому більше ніж будь-хто обізнаний з обставинами кримінального правопорушення, внаслідок якого йому заподіяна шкода.

Після допиту потерпілого (прямого та перехресного) за дозволом головуючого по­ терпілому в порядку черговості вправі поставити запитання й інші учасники криміналь­ ного провадження, а також головуючий (для уточнення і доповнення відповідей потер­ пілого він може ставити йому запитання протягом усього допиту), судді та присяжні.

Закінчення допиту потерпілого не виключає його повторного допиту в цьому ж судовому засіданні або наступному. Такий допит може здійснюватися за клопотанням самого потерпілого, сторони кримінального провадження або за ініціативою суду. Про здійснення допиту потерпілого повторно суд постановляє вмотивовану ухвалу. Слід зазначити, що необхідність у повторному допиті свідка виникає, якщо в судовому за­ сіданні з'ясувалось, що свідок може надати показання про інші обставини криміналь­ ного провадження, щодо яких він не допитувався.

Якщо ж внаслідок допиту потерпілого (потерпілих) або/та інших учасників кри­ мінального провадження виникають розбіжності між їх показаннями, суд для з'ясування причин таких розбіжностей вправі призначити одночасний допит двох чи більше таких осіб. Зокрема, одночасно можуть допитуватися двоє і більше потерпілих (якщо їх декілька), свідок та потерпілий; свідок, потерпілий та обвинувачений; по­ терпілий та обвинувачений.

Кожен потерпілий допитується окремо (якщо їх декілька), відповідно до встанов­ леного судом порядку дослідження доказів. Допит потерпілого проводиться в при­ сутності інших потерпілих (якщо потерпілим чи стороною кримінального проваджен­ ня не заявлено клопотання про відсутність одного або всіх потерпілих) та після до­ питу залишається в залі судового засідання. Дозволу головуючого щодо залишення потерпілого в залі судового засідання законом не вимагається.

94

Стаття 354

Стаття 354

Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого

1.Допит малолітнього свідка і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка про­ водиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності - лікаря.

2.Свідку, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо не­ правдиві показання, і не приводить до присяги.

3.До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз'яснюється їхній обов'язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право від­ вести поставлене питання.

4.У випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин та/ або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з ви­ користанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

5.Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого проводиться з до­ триманням правил, передбачених цією статтею.

1.Коментована стаття з огляду на правовий статус малолітньої та неповнолітньої особи визначає особливості допиту такого свідка та потерпілого. При цьому мало­ літньою особою згідно з п. 11 ч. 1 ст. З КПК є дитина до досягнення нею чотирнад­ цяти років, а неповнолітньою - малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнад­ цяти до вісімнадцяти років (п. 12 ч. 1 ст. З КПК). Аналогічні визначення містяться

йу статтях 31,32 ЦК.

Слід зазначити, що міжнародне право оперує терміном «дитина», не використовує поняття «неповнолітня особа» та не виокремлює з їх переліку малолітніх. У той же час з положень ст. 1 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої постановою ВР УРСР № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 р., відповідно до якої дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше (в розумінні вітчизняного закону - не набула повної процесуальної дієздатності внаслідок реєстрації шлюбу, народження дитини чи за рішенням суду набула повної дієздатності), випливає, що надане Конвенцією визна­ чення терміна «дитина» є аналогічним вжитому у вітчизняному праві поняттю «не­ повнолітня особа».

З огляду на викладене, керуючись нормами вітчизняного та міжнародного законо­ давства, положення коментованої статті не поширюються на особу, яка хоча й не до­ сягла вісімнадцятирічного віку, але внаслідок настання певних юридичних фактів (реєстрації шлюбу, народження дитини, надання за рішенням суду повної дієздатності) набула повної процесуальної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати, самостійно здійснювати права і виконувати обов'язки, розпоряджатися належними

95

Глава 28. Судовий розгляд

їй правами та нести відповідальність за свої діяння. Якщо вік особи невідомий або в суду виникають сумніви, що свідок чи потерпілий є повнолітнім, суд має зупинити судовий розгляд та звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встанов­ лення віку особи, яка підлягає допиту як свідок чи потерпілий. За результатами екс­ пертизи, з огляду на її висновки, суд визначає подальший порядок ведення процесу­ альних дій з особою.

Неповнолітньому як вітчизняним, так і міжнародним законодавством надано без­ ліч прав та додаткових гарантій. Так, відповідно до ст. 12 Конвенції ООН про права дитини дитина має право бути заслуханою в ході будь-якого судового розгляду, що стосується її безпосередньо, або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Однією з таких норм є ст. 354 КПК, відповідно до положень частини першої якої допит малолітнього свідка та потерпілого і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка і потерпілого про­ водиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхід­ ності - лікаря.

Допит малолітнього свідка та потерпілого, на відміну від неповнолітнього, про­ водиться обов'язково в присутності: а) законного представника (одного із батьків (усиновлювачів), а в разі їх відсутності - опікунів чи піклувальників, інших повно­ літніх близьких родичів чи членів сім'ї, або представника органів опіки і піклування, установи і організації, під опікою чи піклуванням яких перебуває малолітній чи не­ повнолітній). Слід звернути увагу, що у разі, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, а також потерпі­ лого, суд за клопотанням самого малолітнього (неповнолітнього) чи з власної ініціа­ тиви вправі обмежити його участь у проведенні цієї процесуальної дії, усунути його від участі у судовому провадженні та залучити замість нього іншого законного пред­ ставника; б) педагога чи психолога. При цьому для створення сприятливої обстанов­ ки, комфорту та захищеності запрошується той педагог, який безпосередньо знає та навчає допитуваного. За участю психолога допит малолітнього (неповнолітнього) свідка, потерпілого проводиться в разі, якщо внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, свідком (очевидцем) якого він був, малолітньому завдано певних моральних страждань - таких, що призвели до тимчасового хворобливого стану (стрес, постійне перебування у стані страху тощо); в) у разі необхідності - лікаря. Лікар за­ лучається для проведення допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка чи потерпі­ лого, якщо за наслідками вчиненого кримінального правопорушення, свідком (по­ терпілим) якого він був, у останнього виникли тимчасові розлади психічної діяльнос­ ті чи фізичні розлади здоров'я.

2. На початку допиту свідка та потерпілого, що не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий, установивши його особу, роз'яснює йому обов'язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджаючи його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги. Така вимога закону не стосується свідка, який досяг шістнадцятирічного віку. Крім того, зазначимо, що неповнолітній потерпілий, який досяг шістнадцятирічного віку, не несе відповідальності за відмову давати показання, оскільки можливість від­ мовитись від давання показань згідно з п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК є його правом, у той же

96

Стаття 354

час він несе кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК) та відповідно до загальних засад головуючий самостійно чи судовий роз­ порядник за його розпорядженням приводить такого потерпілого до присяги.

3. До початку допиту малолітнього, неповнолітнього свідка чи потерпілого суд має встановити особу законного представника, педагога, психолога, лікаря (якщо суд визнав за необхідне його присутність), перевірити документи, що посвідчують їхню особу, а також факт спорідненості зі свідком, потерпілим - для законних представни­ ків, компетентність - для педагога, психолога, лікаря, а також роз'яснити їм їх обов'язок бути присутнім під час допиту свідка, право заперечувати (протестувати) проти запитань, які будуть ставитися неповнолітньому, та особисто ставити йому за­ питання. Крім того, головуючий для уникнення негативного впливу на малолітнього, неповнолітнього свідка, потерпілого має також контролювати хід допиту, вправі від­ вести (зняти) питання, яке принижує честь або гідність неповнолітнього, або не сто­ сується кримінального провадження, а особі, яка допитує, зробити зауваження. Допит малолітнього, неповнолітнього свідка проводиться у порядку, передбаченому ст. 352 КПК, а потерпілого - у порядку ст. 353 КПК з урахуванням особливостей, визначених коментованою статтею, та не може продовжуватися без перерви понад одну годину,

азагалом - понад дві години на день (ч. 2 ст. 226 КПК). Слід враховувати, що згідно

забз. 4 ч. 9 ст. 224 КПК не може бути проведений одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка'чи потерпілого разом із підозрюваним у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недо­ торканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Під час допиту малолітнього та неповнолітнього свідка, потерпілого необхідно бути дуже обережним у поведінці та тактиці самого проведення допиту. Порядок ведення допиту залежить від процесуального статусу особи (потерпілого чи свідка), його пси­ хічного та розумового розвитку та стану здоров'я особи. Особливо обачливим потрібно бути до малолітнього, неповнолітнього, який став потерпілим від злочину, що перед­ бачений розд. IV Особливої частини КК «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи». Такі допити потрібно проводити у закритому судовому засідан­ ні, за відсутності учасників судового процесу, присутність яких могла б негативно впливати на допитуваного, або з використанням відеоконференції. Причому за обов'язковою участю психолога та законного представника, на розсуд суду - лікаря.

При проведенні допиту малолітнього чи неповнолітнього свідка, потерпілого необхідно враховувати, що на їх суб'єктивну думку впливають точки зору дорослих, що може призвести до неправильної оцінки всіх істотних обставин кримінального провадження. Важливо також отримати якомога повнішу інформацію про неповно­ літнього свідка, потерпілого, а саме: про його стосунки з однолітками, коло спілку­ вання, інтереси, рівень навчання тощо.

4.У випадках коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин та/або за­ хисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням ві­ деоконференції (дистанційне судове провадження).

97

Глава 28. Судовий розгляд

5. Допит малолітнього, неповнолітнього свідка чи потерпілого згідно з части­ нами 4-5 коментованої статті може проводитися з використанням відеоконференції, якщо проведення допиту в такому режимі вимагають інтереси кримінального про­ вадження (для об'єктивного з'ясування обставин) або безпека неповнолітнього (для уникнення тиску з боку учасників кримінального провадження, обвинуваченого чи інших негативних наслідків для допитуваного). У такому випадку суд може ухвали­ ти рішення (постановити мотивовану ухвалу) про здійснення процесуальної дії у режимі відеоконференції незалежно від того, чи заперечують проти цього сторони кримінального провадження або потерпілий, за власною ініціативою чи за клопо­ танням самого малолітнього, неповнолітнього свідка (потерпілого), його захисника, законного представника або іншого учасника судового провадження. Допит у режи­ мі відеоконференції здійснюється у порядку, передбаченому ст. 336 КПК (див. ко­ ментар до ст. 336 КПК).

Стаття 355

Пред'явлення для впізнання

1.Свідкові, потерпілому, обвинуваченому під час судового розгляду можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи річ.

2.Пред'явлення для впізнання проводиться після того, як особа, яка впізнає, під час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ.

3.Під час пред'явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повин­ на зазначити, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками.

1.Під час судового розгляду суд із власної ініціативи або за клопотанням сторін може ухвалити рішення про проведення впізнання особи чи речі (матеріальний об'єкт, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи об­ ставин, що встановлюються під час кримінального провадження) свідком, потерпілим або обвинуваченим з дотриманням вимог та умов, передбачених статтями 355, 228 та 229 КПК.

Впізнання може проводитись: а) в умовах, коли особа, яку пред'являють для впіз­ нання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, з метою забезпечення безпеки останньої (ч. 4 ст. 228 КПК) поза візуальним та аудіоспостереженням першої; б) у режимі відео­ конференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду; в) у натурі, за фотознімками, матеріалами відеозапису, за голосом (поза візуальним контактом між учасниками процесуальної дії) тощо.

При пред'явленні особи чи речі для впізнання під час судового розгляду залуча­ ються спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педа­ гоги, а за необхідності - лікар при проведенні впізнання малолітнім чи неповнолітнім свідком, потерпілим або обвинуваченим.

Однією з обов'язкових умов проведення впізнання є формування однорідної гру­ пи осіб чи речей (за винятком випадку, передбаченого ч. З ст. 229 КПК), а також те,

98

Стаття 355

щоб впізнаючий під час розслідування та судового розгляду кримінального прова­ дження до моменту впізнання не бачив річ чи особу, які йому належить впізнати. З огляду на це неприпустимими слід вважати випадки, коли головуючий, учасники судового провадження під час проведення допиту свідка, потерпілого або обвинува­ ченого пред'являють річ або вказують на когось із учасників кримінального прова­ дження або присутніх у залі й запитують, чи впізнає вона їх, за якими прикметами, і зазначене оформлюється як пред'явлення речі або особи для впізнання або пізніше проводиться впізнання такої особи чи речі особою, якій попередньо вже було вказано на них. Таке «пред'явлення для впізнання» в силу існуючої в ч. 1 ст. 228, ч. 1 ст. 229 КПК заборони слід вважати неналежним доказом. Крім того, варто зазначити, що особи чи речі, які пред'являлись для впізнання свідку, потерпілому чи обвинувачено­ му на етапі досудового розслідування, не можуть бути повторно пред'явлені цим особам під час судового розгляду.

Перед пред'явленням особи чи речі для впізнання потерпілий та свідок попере­ джаються про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих пока­ зань, а останній ще й за відмову від давання показань. Крім того, головуючий, а за його розпорядженням судовий розпорядник приводить свідка, потерпілого до при­ сяги (за умови, що вони попередньо її не складали перед цим складом суду) такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише прав­ ду». Слід зазначити, що ці дії не поширюються на свідків та потерпілих, які не до­ сягай шістнадцятирічного віку, їм головуючий згідно з ч. 2 ст. 354 КПК має лише роз'яснити обов'язок про необхідність давати правдиві показання.

Проведення цієї процесуальної дії та її результати відображаються в журналі су­ дового засідання та фіксуються технічними засобами.

2. Перед тим як пред'явити особу чи річ для впізнання, суд має попередньо з'ясувати, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу чи річ, опитує її про зовніш­ ній вигляд (зріст, будова тіла, вік, тип обличчя, колір волосся, шкіри тощо) і прикме­ ти цієї особи (шрами, родимки, бородавки тощо) або ознаки речі (найменування, матеріал, форму, розміри, колір, а також її особливості, що відрізняють її від інших) і обставини, за яких вона бачила цю особу чи річ. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати окремі прикмети (ознаки), проте може впізнати її за сукупністю ознак, зазначене має бути обов'язково відображене у журналі судового засідання. З дозволу головуючого впізнаючому можуть бути поставлені запитання щодо предмета впізнан­ ня іншими учасниками судового провадження в порядку, передбаченому КПК для ведення допиту. Перед проведенням впізнання за голосом впізнаючого допитують про обставини, за яких він чув голос та мову того, кого будуть впізнавати, та її характерні особливості.

3. При проведенні впізнання особи чи речі необхідне дотримання певних, уста­ новлених залежно від умов проведення законом правил, зокрема:

-особа, яка підлягає впізнанню, має зайняти будь-яке місце серед інших осіб тієї

жстаті, кількість яких має бути не менше трьох та які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі між собою. Після чого вони пред'являються особі, яка впізнає;

99