КПК_комент_2012_ч2

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

імен (найменувань) учасників судового провадження; 2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали,

іположення закону, яким він керувався;

3)резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; рішення щодо запобіжного заходу; розподілу процесуальних витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2.При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляцій­ ної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.

3.При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунто­ ваність вироку чи ухвали.

1.Ухвала суду апеляційної інстанції - це одна із форм рішень, що приймає суд апеляційної інстанції стосовно законності й обґрунтованості вироку чи ухвали суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати тим же вимогам, що і рі­ шення суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою (див. ст. 370 КЛК та коментар до неї).

Ухвала складається в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Виняток становлять ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, які заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання (див. ст. 370 КЛК та коментар до неї).

Письмова ухвала складається державною мовою. Сторонам кримінального про­ вадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвала надається у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють, переклад якої засвідчується підписом перекладача.

Укоментованій статті чітко передбачається, що ухвала складається із трьох частин: вступної, мотивувальної і резолютивної. Конкретні вимоги до змісту і форми ухвали суду апеляційної інстанції зумовлено тим, що в ній знаходить вираження діяльність суду з перевірки рішень суду першої інстанції, забезпечення прав і законних інтересів громадян, однакового застосування судами законодавства.

Увступній частині ухвали необхідно вказувати: дату і місце її постановлення; найменування суду апеляційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря су-

240

Стаття 419

довсто засідання; найменування (номера) кримінального провадження; прізвище, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання; закон України про кримінальну відповідаль­ ність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; імена (найменування) учасників судового провадження.

У мотивувальній частині повинен міститись виклад короткого змісту вимог апе­ ляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; виклад узагальненої позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судом першої інстанції; обставини, встановле­ ні судом апеляційної інстанції з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Виклад змісту вимог апеляційної скарги передбачає описання основних порушень закону, на які особа, що подала апеляційну скаргу, посилається як на підставу для скасування або зміни судового рішення. У мотивувальній частині ухвали наводиться аналіз доказів, досліджених під час апеляційного розгляду, та належні і достатні мо­ тиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними. (Про докази, їх належність та допустимість при прийнятті процесуальних рішень див. статті 84-90 КПК та коментар до них). Мотиви та обгрунтування, за допомогою яких суд дійшов певного висновку, повинні містити посилання на норми матеріального чи процесу­ ального закону. При цьому слід зазначити, який закон було порушено судом першої інстанції та в чому полягає це порушення, які підстави, визначені законом, покладені

воснову при скасуванні чи зміні рішення.

Урезолютивній частині суд наводить свій висновок по суті вимог апеляційної скарги; рішення щодо запобіжного заходу; розподілу процесуальних витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та можливості її оскарження. Висновок по суті вимог апеляційної скарги виражається у залишенні вироку або ухвали без змін; зміні вироку або ухвали; скасуванні ухвали повністю чи частково та ухваленні нової ухвали; скасуванні вироку або ухвали і закритті кримінального провадження; скасу­ ванні вироку або ухвали і призначенні нового розгляду у суді першої інстанції. (Про інші наслідки апеляційного розгляду, рішення за якими приймається у формі ухвали, див. коментар до ст. 407 КПК).

2.При залишенні судового рішення без змін, а скарги без задоволення, в ухвалі наводяться докладні мотиви і підстави визнання апеляційної скарги необгрунтованою.

3.При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено судом першої інстанції, у чому саме полягають ці порушення та які конкретно зміни необхідно внести в судове рішення. Усі зміни, внесені у вирок чи ухвалу суду першої інстанції, повинні бути викладені чітко і ясно, щоб не виника­ ло ускладнень при виконанні судових рішень. Зміни повинні бути викладені в логічно визначеній послідовності: спочатку наводяться зміни в частині обсягу обвинувачення, кваліфікації діяння, виду і міри покарання, а потім - у частині інших питань: про цивільний позов, речові докази та ін.

Скасовуючи вирок або ухвалу і призначаючи новий розгляд у суді першої інстан­ ції, суд апеляційної інстанції в ухвалі поряд з аналізом підстав скасування судового

241

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

рішення повинен вказати й обставини, які слід з'ясувати, та зазначити, які процесу­ альні дії необхідно виконати для цього. При цьому висновки і мотиви, з яких скасо­ вані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді (див. коментар до ст. 415 КПК).

Закриваючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції вказує на вста­ новлені конкретні обставини, передбачені ст. 284 КПК (див. коментар до неї), які стали підставою для закриття провадження, з посиланнями на конкретні статті (час­ тини, пункти статей) цього закону.

У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді, що входять до складу суду, який здійснював судовий розгляд. Складання окремої думки одного із суддів апеляційного суду, яка приєднується до справи, не звільняє його від підписання рішення апеляційного суду.

Стаття 420

Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

1.Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопо­ рушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

2.Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

3.Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру і постановляє свою ухвалу у разі:

1)необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;

2)застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи ви­ ховного характеру;

3)скасування необгрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні приму­ сових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального про­ вадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчини­ ли діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

1. Вирок суду апеляційної інстанції - одне із видів судових рішень, що ухвалю­ ються (приймаються) за результатами розгляду апеляційної скарги (див. ст. 418 та коментар до неї).

Як і будь-яке інше судове рішення, яке закінчує розгляд справи в суді, вирок ухва­ люється іменем України (ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

242

Стаття 420

Скасування повністю чи частково вироку суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку у випадку, передбаченому п. З ч. 1 ст. 407 КПК (див. коментар до цієї статті), можливе лише у таких випадках:

1)при необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушен­ ня чи збільшення обсягу обвинувачення. Тобто, якщо судом апеляційної інстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення суду першої інстанції буде встановлено, що останній необґрунтовано перекваліфікував дії обвинува­ ченого на закон про менш тяжке кримінальне правопорушення або необґрунтовано ви­ ключив частину пред'явленого йому обвинувачення чи певну кваліфікуючу ознаку, він має право повністю або частково відновити обвинувачення в межах того, яке підтриму­ валося прокурором або потерпілим (його представником) у суді першої інстанції;

2)при необхідності застосування більш суворого покарання (про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого див. ст. 414 КПК та коментар до неї);

3)при скасуванні необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстан­ ції. За цією підставою суд апеляційної інстанції за наявності достатніх даних про доведеність вини особи має право сформулювати обвинувачення в межах раніше ви­ сунутого, зазначеного в обвинувальному акті, і з урахуванням позицій, що їх займали прокурор, потерпілий або його представник у суді першої інстанції, обрати покаран­ ня відповідно до вимог ст. 65 КК;

4)при неправильному звільненні обвинуваченого від відбування покарання. У разі встановлення судом апеляційної інстанції порушення судом першої інстанції вимог розд. XII КК «Звільнення від покарання та його відбування» (див. статті 74—87 КК) та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, вирок суду пер­ шої інстанції підлягає скасуванню у цій частині. Ухвалюючи свій вирок, суд апеля­ ційної інстанції може повторити визнані судом першої інстанції формулювання обвинувачення, кваліфікацію діяння, покарання, яке було призначене, і призначає покарання, яке необхідно відбувати обвинуваченому, визнаному винним, а також по­ чаток перебігу строку відбування покарання.

Вказаний перелік випадків, при яких суд апеляційної інстанції може скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалити свій вирок, передбачений у коментованій статті, є вичерпний і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Вирок, який ухвалює суд апеляційної інстанції з викладених підстав, може бути лише обвинувальним.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, ухвалюючи свій вирок, не має права по­ гіршити становище обвинуваченого, за винятком випадків, встановлених ст. 421 КПК (див. коментар до вказаної статті).

2. Вирок суду апеляційної інстанції обов'язково повинен бути законним, обґрун­ тованим і вмотивованим (див. ст. 370 КПК та коментар до неї), а його зміст - відпо­ відати загальним вимогам до вироків, встановленим ст. 374 КПК (див. коментар до вказаної статті). Однак, оскільки суд апеляційної інстанції як суд вищого рівня наді­ лений правом здійснювати перевірку рішень суду першої інстанції, то в мотивувальній частині, крім відображення сутності обвинувачення, ним повинні бути викладені доводи учасників, що подали апеляційні скарги, та заперечення інших осіб, якщо такі

243

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

є, а також мотиви і обґрунтування, за допомогою яких суд дійшов певного висновку (при аргументуванні повинні бути посилання на норми як матеріального, так і про­ цесуального закону) та рішення по суті вимог апеляційних скарг.

3. Скасування судом апеляційної інстанції ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та постановлення своєї ухвали можливе лише у разі:

1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;

2)застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи виховно­ го характеру;

3)скасування необгрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому, як і при ухваленні нового вироку, суд апеляційної інстанції наділений таким правом лише у випадку, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник (див. ст. 421 КПК та коментар до неї).

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам, передбаче­ ним у ст. 419 КПК (див. коментар до неї).

Ухвалений судом апеляційної інстанції вирок та прийнята ним ухвала про засто­ сування примусових заходів медичного чи виховного характеру може бути оскаржена в касаційному порядку на загальних підставах (див. ст. 424 КПК та коментар до неї).

Стаття 421

Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого

1.Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасова­ но у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне право­ порушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинува­ ченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або

вінших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо

зцих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

2.Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.

3.Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів медично­ го чи виховного характеру може бути скасована у зв'язку з необхідністю застосу­ вати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про криміналь­ ну відповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховно­ го характеру лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

4.Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо

244

Стаття 421

неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, перед­ бачене законом України про кримінальну відповідальність, може бути скасована лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

5. Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погіршення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

1. Право на апеляційне оскарження судових рішень гарантоване ст. 129 Конститу­ ції України і становить невід'ємну складову права на судовий захист, а свобода оскар­ ження судових рішень є ефективним засобом виявлення і виправлення судових по­ милок. Разом з тим використання цього права обвинуваченим, стосовно якого ухва­ лено обвинувальний чи виправдувальний вирок, та подання апеляційної скарги не може жодним чином погіршити його становище.

Суд апеляційної інстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотиво­ ваності судового рішення суду першої інстанції не вправі:

-скасувати обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, у зв'язку

знеобхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, за відсутності апеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником;

-скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання за відсутності апеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником;

-збільшити суми, які підлягають стягненню, за відсутності апеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником.

2. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, також не може бути скасований судом апеляційної інстанції:

-за відсутності апеляційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника;

-за відсутності апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів

іпідстав виправдання.

3.Скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру суд апеля­ ційної інстанції в жодному разі не має права за відсутності апеляційної скарги, по­ даної з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником.

4.Не може бути скасована судом апеляційної інстанції ухвала суду першої інстан­ ції про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, за відсутності поданої з цих підстав апеляційної скарги прокурором, потерпілим чи його представником.

5.Скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції та погіршен­ ня становища особи, щодо якої вона була постановлена, неможливе без наявності поданої

зцих підстав апеляційної скарги прокурором, потерпілим чи його представником.

245

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

Про обмеження суду першої інстанції під час нового розгляду справи, пов'язані із застосуванням закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання, див. коментар до ст. 416 КПК.

Погіршення становища обвинуваченого можливе лише шляхом ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку (див. ст. 420 КПК та коментар до неї).

Стаття 422

Порядок перевірки ухвал слідчого судді

1.Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

2.Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

1.Перелік видів ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, закріплений статтями 304, 309, 583, 584, 591 КПК (див. коментар до вказаних статей та до ст. 392 КПК).

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді повинна відповідати вимогам, вста­ новленим ст. 396 КПК (див. коментар до неї).

Особливістю оскарження ухвал слідчого судді є те, що апеляційна скарга подаєть­ ся безпосередньо до суду апеляційної інстанції та передбачено більш короткий, по­ рівняно з іншими судовими рішеннями, строк на їх оскарження - протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали (див. ст. 395 КПК та коментар до неї).

Якщо слідчий суддя ухвалу постановив без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання такою особою копії судового рішення.

Обчислення строку подачі апеляційної скарги здійснюється за загальними прави­ лами, передбаченими для обчислення строків (див. ст. 115 КПК та коментар до неї).

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею за­ конної сили, але не зупиняє її виконання, за деяким винятком (докладно про це див. коментар до ст. 400 КПК).

Апеляційна скарга підлягає обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату суду апеляційної інстан­ ції в день її надходження із дотриманням вимог Інструкції з діловодства в апеляцій­ ному загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 6 січня 2006 р. № 1, зареєстрована в МЮ ЗО січня 2006 р. за № 75/11949).

Визначення колегії суддів для судового провадження за апеляційною скаргою здійснюється під час її реєстрації автоматизованою системою документообігу суду із дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 КПК (див. коментар до неї).

Суддя, якому передано справу, стає доповідачем по ній, у зв'язку із чим у нього виникають певні обов'язки:

246

Стаття 423

-невідкладно, тобто без затримки, одразу після отримання справи витребувати

зсуду першої інстанції відповідні матеріали (наприклад, клопотання прокурора чи слідчого з копіями матеріалів, якими він обґрунтовує дане клопотання, ухвалу слід­ чого судді та інші матеріали, що знаходяться в суді першої інстанції і стосуються матеріалів провадження), оскільки строк розгляду скарги обмежений трьома днями);

-не пізніш як за день до розгляду апеляційної скарги по суті повідомити особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляцій­ ного розгляду.

Повідомлення про час, дату і місце апеляційного розгляду повинно бути надане особі без зволікань способом, указаним у ч. 1 ст. 135 КПК (поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, телефонограмою або телеграмою і т. п.). У будьякому разі повідомлення повинно бути отримане зазначеними особами в такий строк, який надавав би їм можливість прибути за викликом та підготуватись до розгляду скарги по суті (див. коментар до ст. 135 КПК).

2. Апеляційний розгляд здійснюється не пізніш як через три дні після її надхо­ дження до суду апеляційної інстанції за правилами судового розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК (див. коментар до ст. 405 КПК).

За результатом апеляційного розгляду скарг на ухвали слідчого судді суд апеля­ ційної інстанції може прийняти одне із таких рішень:

-залишити ухвалу без змін (відповідно апеляційну скаргу - без задоволення);

-скасувати ухвалу і в такому випадку постановити нову ухвалу по суті апеляцій­ ної скарги.

Рішення, прийняте судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеля­ ційної скарги на ухвалу слідчого судді, є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає (див. ст. 424 КПК та коментар до неї).

Стаття 423

Повернення матеріалів кримінального провадження

1. Після закінчення апеляційного провадження матеріали кримінального про­ вадження не пізніш як у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніш як у триденний строк, направляються до суду першої інстанції.

1. Коментована стаття закріплює граничні строки для повернення до суду першої інстанції матеріалів кримінального провадження після закінчення апеляційного про­ вадження, тобто ухвалення судового рішення, а саме, за апеляційною скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції - не пізніше семи днів та не пізніше трьох - на ухвалу слідчого судді. ')

Порядок обчислення строків встановлено ст. 115 КПК (див. коментар до неї). Процедура забезпечення проходження в суді апеляційної інстанції матеріалів

кримінального провадження регулюється Інструкцією з діловодства в апеляційному загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 6 січня 2006 р. № 1, зареєстрована в МЮ 30 січня 2006 р. за № 75/11949).

247

Стаття 424

Головним завданням суду касаційної інстанції є перевірка законності і обґрунто­ ваності судових рішень першої та апеляційної інстанцій, що дає змогу своєчасно виправити допущені ними порушення норм матеріального і процесуального права, реалізувати гарантоване Конституцією України право особи на судовий захист.

Перелік судових рішень, які можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, визначено у ст. 424 КПК. Зокрема, у касаційному порядку можуть бути оскаржені після їх перегляду в апеляційному порядку такі судові рішення першої інстанції: 1) вироки (обвинувальний та виправдувальний); 2) ухвали про застосуван­ ня примусових заходів медичного характеру; 3) ухвали про відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру; 4) ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру; 5) ухвали про відмову у застосуванні примусових за­ ходів виховного характеру; 6) судові рішення (вирок, ухвали) суду апеляційної інстан­ ції, постановлені щодо цих рішень суду першої інстанції.

2. Крім зазначених судових рішень, до суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені й інші ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному по­ рядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції щодо цих рішень за умови, що такі судові рішення перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, за винят­ ком тих, оскарження яких відповідно до положень КПК взагалі або в касаційному порядку не передбачено.

Слід зазначити, що в кримінальному провадженні суд може приймати певну кіль­ кість судових рішень, зокрема про задоволення клопотання або відмову в його задо­ воленні, вирішувати питання відводу окремих учасників судового провадження або відмовляти у відводі, давати судові доручення, обирати або змінювати запобіжні за­ ходи тощо. Усі ці судові рішення об'єднує те, що вони приймаються під час судового провадження і не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню. Запере­ чення проти таких ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішен­ ня, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. Натомість судове рішення, яке перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, - це рішення, постановлене судом по суті кримінального провадження щодо визнання особи винною у вчиненні інкримінованого злочину, виправдання особи, застосування примусових заходів ме­ дичного чи виховного характеру тощо. До переліку таких рішень, крім зазначених у

ч.1 цієї статті, слід віднести також ухвали про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених у пп. 4-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК, про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження суддею апеляційної інстанції згідно з

ч.6 ст. 299 КПК, про скасування рішення про. видачу (екстрадицію) особи відповідно до ч. 7 ст. 591 КПК тощо.

3.У касаційному порядку, крім судових рішень, передбачених у частинах 1, 2 коментованої статті, також можуть бути оскаржені вирок суду першої інстанції на підставі угоди (незалежно від її виду) після його перегляду в апеляційному порядку та ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок. Проте зазначені судові рішення можуть бути оскаржені лише сторонами судового провадження та з визначених у цій статті підстав.

Зокрема, засуджений, його захисник та законний представник можуть оскаржити такі судові рішення тільки з таких підстав:

249