КПК_комент_2012_ч2

Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод

медіаційних центрів; особи, які мають авторитет на певній території (священики, лікарі, громадські діячі та інші). Примирення має відбутися саме з потерпілим, а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі. Інтереси юридичної особи може представляти керівник або інша особа (юрисконсульт, інші співробіт­ ники) за дорученням керівника юридичної особи при наявності довіреності на представництво. Крім того, інтереси юридичної особи під час примирення за її дорученням може представляти адвокат, згідно з укладеною з ним угодою на представництво.

Участь у примиренні неповнолітнього потерпілого повинна здійснюватися спіль­ но з його законним представником. Що ж до безпосереднього примирення, то: неповнолітні особи у віці від 16 до 18 років приймають рішення про примирен­ ня самостійно (законний представник лише стежить за тим, щоб неповнолітній розумів суть і наслідки того, що відбувається), а за неповнолітніх осіб віком до 16 років рішення приймає їх законний представник із урахуванням думки неповно­ літнього потерпілого.

2.Ініціатива про укладення угоди про визнання винуватості може виходити як від підозрюваного (обвинуваченого), так і від прокурора. Виключно прокурор наділений правом укладати зі сторони обвинувачення таку категорію угод, а отже, за наявності бажання укласти угоду про визнання винуватості підозрюваний (обвинувачений) звертається з клопотанням про укладення угоди безпосередньо до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво розслідуванням конкретного кримінального про­ вадження. Однак не можна визнати незаконним направлення такого клопотання і вищестоящому прокурору. Проте в цьому випадку останній зобов'язаний переправи­ ти клопотання про укладення угоди про визнання винуватості за підвідомчістю.

3.Підставою укладення угоди про примирення виступає факт примирення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, з потерпілим. Примирення може бути до­ сягнуте як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Прими­ рення є суб'єктивним правом потерпілого і ніякими способами він не може бути примушений до його досягнення та укладення відповідної угоди. Таке волевиявлен­ ня потерпілого є остаточним, тобто потерпілий не може згодом від нього відмовитися, якщо його волевиявлення було добровільним (тобто воно не було досягнуто під впли­ вом насильства, погроз або іншого примусу).

Умовами, за наявності яких може бути укладено угоду про примирення, є такими: 1) кримінальне правопорушення стосується тільки приватних (особистих або майнових) інтересів конкретної фізичної особи або приватного інтересу юридичної

особи (яка не є державним чи комунальним підприємством, установою).

Ця умова випливає з того, що в межах розслідуваного кримінального проваджен­ ня справи має бути наявна особа потерпілого (з яким відбудеться примирення), оскіль­ ки саме його волевиявлення має істотне значення для притягнення до кримінальної відповідальності винного, а це неприпустимо, якщо злочином порушуються публічні інтереси).

Відповідно до ст. 55 КПК потерпілим є фізична особа, якій кримінальним право­ порушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Процесуаль-

330

Стаття 469

ого статусу потерпілого особа набуває з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У той же час примирення може відбутися і до процесуального оформ­ лення статусу потерпілого у кримінальному провадженні. Якщо в кримінальному провадженні наявні кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, примирення повинно відбутися з усіма потерпілими;

2) кримінальне правопорушення належить до категорії кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, або до справ приватного обвинувачення.

Вчинення злочину вперше полягає в тому, що:

-особа вчинила злочин перший раз, тобто ніколи в житті не порушувала криміальний закон, у неї не було кримінального досвіду та злочинних навичок;

-раніше вчинений особою злочин втратив правове значення, тобто вона і аніше вчиняла злочини, але оцінка закону інша - з точки зору права особа вва­

жається такою, що вчинила злочин вперше. Це може бути обумовлено декількома ' акторами (особа була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин, про що свідчить відповідний процесуальний документ); закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ст. 49 КК); усунення злочинності і караності діяння (ч. З ст. 88 КК); особа була реабілітована (ч. 4 ст. 88 КК); судимість особи погашена (ст. 89 КК); судимість особи знята судом (ст. 91 КК);

3) винний відшкодував завдані ним збитки або усунув заподіяну шкоду. Шкода, заподіяна злочином, є підставою для визнання особи потерпілою і належить до об'єктивної сторони злочину. Це виявляється і в тому, що вона, будучи заподіяною собі, існує незалежно від чиєїсь думки, у тому числі й думки цієї особи. Як визнаається у Рекомендації № Я (85) 11 відносно положення потерпілого в рамках криміального права і кримінального процесу (прийнята Комітетом міністрів Ради Європи ід 28 червня 1985 р.), слід приділяти більше уваги потребам потерпілого на всіх

апах кримінального процесу та законодавчо передбачати, що компенсація може и кримінальною санкцією або її заміною, або може бути призначена разом із криінальною санкцією. Саме тому відшкодування заподіяної шкоди є однією з основних

ов укладення угоди про примирення; 4) відсутність заперечень з боку особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Основним елементом укладення угоди про примирення є згода на примирення бох сторін (підозрюваного (обвинуваченого) та потерпілого), яка припускає остаточ­ не вирішення виниклого кримінально-правового конфлікту. При цьому, якщо вони не "осягнуть згоди на встановлення між ними миру, то укласти угоду про примирення е можна, оскільки під примиренням сприймаються тільки двосторонні, обопільні та добровільні дії підозрюваного (обвинуваченого) та потерпілого, внаслідок чого сто­ рони конфлікту змінюють своє внутрішнє психологічне ставлення до злочину та один

оодного.

4.Угоду не може бути укладено у кримінальних провадженнях щодо: 1) особливо тяжких злочинів; 2) кримінальних правопорушень, внаслідок яких завдано шкоди тересам особи (а не державним чи суспільним інтересам), і в цих провадженнях

ре участь потерпілий.

331

Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод

Умовами, за наявності яких може бути укладено угоду про визнання винуватості,

єтакі:

1)визнання підозрюваним (обвинуваченим) своєї повної винуватості у скоєнні кримінального правопорушення;

2)кримінальне правопорушення належить до категорії кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам;

3)у кримінальному провадженні відсутній потерпілий;

4)підозрюваний чи обвинувачений згоден сприяти у викритті кримінального правопорушення.

5. Угода про примирення або про визнання винуватості може бути укладена фактич­ но на будь-якій стадії провадження, а саме з часу появи у ньому підозрюваного (відпо­ відно до ст. 42 КПК підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення) і аж до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку. Зазначене положення має дуалістичний харак­ тер. З одного боку, укладання угоди після того, як справа вже потрапила до суду з обви­ нувальним актом, майже позбавлена такого позитивного аспекту, як процесуальна економія часу, та державних витрат, а з другого - це положення надає обвинуваченому додаткову можливість реалізувати власні права й інтереси у разі, якщо зі стороною об­ винувачення за якихось суб'єктивних умов ним не досягнуто такої угоди.

6.Забезпеченням принципу презумпції невинуватості є положення частини шостої коментованої статті, згідно з якою факт ініціювання угоди і будь-які твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвину­ вачення або як визнання своєї винуватості. Це положення закріплює правило, що будь-які відомості, які стали відомі слідчому, прокурору в ході проведення перегово­ рів по примиренню або визнанню винуватості, не можуть бути використані як докази, що підтверджують винність особи, і на них не можна посилатись у подальшому кри­ мінальному провадженні.

7.З моменту набуття особою статусу потерпілого йому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки, у якій обов'язково зазначається право на примирен­ ня з підозрюваним (обвинуваченим), порядок реалізації цього права та правові на­ слідки укладення угоди про примирення. Заборона втручання органів, які ведуть кримінальне провадження, у процес примирення сторін має на меті забезпечити сторонам право на вільне волевиявлення та вирішити кримінально-правовий конфлікт без втручання державних органів. Щодо підозрюваного, то відповідно до п. І а. 7 Рекомендації Комітету міністрів № Я(87)18 Ради Європи згода підозрюваного на при­ пинення кримінального провадження повинна даватися вільно, зі знанням фактів і не підлягати жодним обмеженням. Тобто обвинуваченому або підозрюваному має бути роз'яснено не тільки право заперечувати проти звільнення від кримінальної відпові­ дальності, а також правові наслідки прийняття такого рішення.

8.За загальним правилом, встановленим ч. 4 ст. 217 КПК, матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може нега­ тивно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Однак коментована стаття закріплює обов'язок слідчого, прокурора виділити в окреме про-

332

Стаття 470

вадження матеріали досудового розслідування щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди про укладення угоди про визнання винуватості. Стосовно інших осіб, з якими не досягнуто згоди, кримінальне провадження проводиться в загальному порядку.

Виділення кримінального провадження завжди проводиться за постановою слід­ чого або прокурора, в якій обов'язково повинні бути викладені обставини вчиненого кримінального правопорушення, зазначено підставу виділення кримінального про­ вадження і дано перелік виділених матеріалів. У разі якщо матеріали, що виділяють­ ся, становлять великий обсяг, то має складатися окремий опис, що додається до зазна­ ченої постанови. При цьому копія постанови про виділення провадження долучаєть­ ся до матеріалів того провадження, з якого воно виділено, а до виділеного проваджен­ ня підшивається її оригінал.

Проте варто звернути увагу на те, що в цьому випадку заходи по забезпеченню безпеки втрачають ефективність, оскільки даний процесуальний документ розкриває особу того, хто бажає співпрацювати зі слідством і його активність по викриттю спів­ учасників. У зв'язку з цим за наявності загрози безпеці особи, яка уклала угоду, слід­ чий або прокурор у межах своєї компетенції до прийняття рішення про виділення провадження вживає передбачених законом заходів безпеки щодо особи, яка уклала угоду. Наприклад, не зазначає у постанові про виділення матеріалів кримінального провадження дійсні дані про особу, яка уклала угоду. В цьому випадку слідчий або прокурор виносить постанову про застосування заходів безпеки, в якій викладає при­ чини прийняття рішення про збереження в таємниці цих даних, вказується псевдонім особи, яка уклала угоду про визнання винуватості, і за необхідності наводиться зразок її підпису, який він буде надалі використовувати. Постанова поміщається в окремий конверт, який після цього опечатується і долучається до матеріалів кримінального провадження. І тільки після цього виноситься постанова про виділення матеріалів кримінального провадження стосовно цієї особи.

У випадку скоєння особою кількох кримінальних правопорушень, якими заподі­ яна шкода різним потерпілим, особа може примиритися лише з декількома або одним із потерпілих, і кримінальне провадження щодо цього примирення підлягає виділен­ ню в окреме провадження.

Стаття 470

Обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості

1. Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання ви­ нуватості зобов'язаний враховувати такі обставини:

1)ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у прове­ денні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2)характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3)наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслі­ дування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних право­ порушень;

333

Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

1. Коментована стаття закріплює обов'язок прокурора враховувати під час укла­ дення угоди про визнання винуватості обставини, за наявності яких може бути укла­ дена дана угода.

Ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб оцінюється прокурором за­ лежно від характеру відомостей, отриманих від підозрюваного та їх користі для ефек­ тивності розслідування кримінальних правопорушень. Типовим прикладом є активне сприяння особою, яка вчинила кримінальне правопорушення у співучасті, у його розкритті. Воно може полягати в ініціативному сприянні або на прохання органів досудового розслідування сприянні особи розкриттю кримінального правопорушення, викриттю інших співучасників, розшуку майна, отриманого в результаті скоєння кримінального правопорушення, його знарядь і засобів.

Характер і тяжкість обвинувачення (підозри) прокурор повинен враховувати у співвідношенні із суспільним інтересом до розслідуваного кримінального проваджен­ ня. Зокрема, не повинна укладатися угода про визнання винуватості, якщо особою вчинене кримінальне правопорушення, яке набуло значного суспільного резонансу, засудження особи за таке правопорушення у подальшому буде виконувати превентив­ ну функцію.

Держава в особі правоохоронних органів заінтересована у викритті більшої кіль­ кості кримінальних правопорушень, зменшення рівня злочинності, у зв'язку з цим прокурор завжди повинен враховувати можливість прискорити досудове розслідуван­ ня та судовий розгляд у разі визнання підозрюваним (обвинуваченим) своєї вини. У випадку, коли винна особа має відомості про вчинення іншими особами тяжких кримінальних правопорушень, прокурор повинен надати перевагу цій обставині, оскільки викриття більш тяжкого правопорушення для держави є більш важливим, ніж засудження особи за менш тяжкий злочин.

Ураховуючи всі аргументи «за» і «проти», прокурор зобов'язаний на чільне місце ставити публічні інтереси обвинувачення, доцільність укладення угоди з позиції все­ бічності і повноти розкриття злочинної діяльності осіб, як притягнутих до криміналь­ ної відповідальності, так і невстановлених. Також прокурору при прийнятті рішення необхідно враховувати практичну доцільність укладення угоди про визнання винува­ тості, зумовлену необхідністю захисту суспільства і держави від злочинних посягань. Звідси логічно випливає висновок, що якісно-кількісні показники інкримінованого підозрюваному (обвинуваченому) діяння повинні якщо не відповідати, то, у всякому разі, не перевищувати злочину (злочинів), для розкриття якого (яких) укладається угода.

Укладення угоди є позитивним моментом для всіх учасників кримінального про­ вадження, оскільки органи досудового розслідування, уклавши з підозрюваним угоду про визнання винуватості, позбавляються від довгого і не завжди результативного розслідування кримінального провадження, суд - від дослідження всіх доказів, а об­ винувачений отримує зниження покарання або звільнення від його відбування.

334

Стаття 471

Зміст угоди про п р и м и р е н н я

1.В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри

чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповід­ ного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої криміналь­ ним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчини­ ти на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, перед­ бачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Вугоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

1.Коментована стаття детально регламентує зміст угоди про примирення з метою захисту інтересів сторін, які укладають угоду.

Вугоді зазначаються сторони її укладення (найменування сторони, прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство); формулюван­ ня підозри чи обвинувачення викладається із зазначенням часу, місця вчинення кри­ мінального правопорушення, а також інших суттєвих обставин, які впливають на правову кваліфікацію діянь підозрюваного (обвинуваченого); правова кваліфікація вказується із зазначенням конкретної статті КК України.

До істотних для відповідного кримінального провадження обставин можна відне­ сти обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, посткримінальна пове­ дінка особи, дії особи по сприянню у розкритті злочину та інші.

Шкода, заподіяна потерпілому, незалежно від її характеру зазначається у грошо­ вому еквіваленті. Процес відшкодування майнових збитків - це певна діяльність із поновлення матеріального становища постраждало! від кримінального правопору­ шення особи. Ця шкода може бути відшкодована підозрюваним (обвинуваченим) до моменту укладення угоди, або в угоді може бути зазначено строк відшкодування шкоди. Зокрема, якщо в результаті вчинення кримінального правопорушення потер­ пілому було заподіяно каліцтво або інше тяжке ушкодження здоров'я, в угоді може бути закріплено обов'язок підозрюваного (обвинуваченого) проводити щомісячні пожиттєві або до суттєвого покращення здоров'я потерпілого платежі на його користь.

Відшкодування збитків може здійснюватися різними засобами. Це може бути грошова компенсація втрати, надання аналогічної або рівноцінної речі на заміну втра­ ченої, ремонт та поновлення пошкодженого (або знешкодженого) майна, спростуван­ ня в тій чи іншій формі відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію потерпілого, надання грошової компенсації на витрати за медичну та соціальну допо­ могу (протезування, побутове обслуговування), надання винним потерпілому майна (наприклад, житла, автомобіля тощо) у безкоштовне користування на певний строк, надання йому безкоштовних послуг, не пов'язаних із поновленням пошкодженого майна. Тобто можна вести мову про те, що у відшкодуванні важливим є не стільки

335

Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод

сам засіб, який обере підозрюваний (обвинувачений), скільки його кінцевий результат котрим буде задоволений потерпілий. І через те, що ні КК, ні КПК не визначаюті спосіб відшкодування, усунення шкоди, то і органи досудового розслідування ш вправі призначати якийсь конкретний, чітко визначений засіб компенсації, вони лише зобов'язані зафіксувати наявність та результат відшкодування. Це питання майже по­ вністю віддане на розсуд потерпілого і підозрюваного (обвинуваченого).

Відшкодування шкоди можливе не лише у грошовому виразі, а також шляхом вчинення винною особою певних дій на користь потерпілого. Крім дій, спрямованих на відшкодування матеріальної шкоди, на підозрюваного (обвинуваченого) може бути покладено обов'язок вчинення дій, спрямованих на компенсацію моральної шкоди, зокрема, вибачитися перед потерпілим, публічно або через засоби масової інформації визнати свою вину.

Покарання, яке узгоджується сторонами в угоді, повинно відповідати межам, перед­ баченим у санкції статті Особливої частини КК, за наявності підстав сторони можуть погодити покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням. Обов'язковою умовою погодження покарання є відсутність заперечень сторін угоди щодо виду і роз­ міру покарання. Про відсутність таких заперечень окремо зазначається в угоді.

В угоді про примирення детально роз'яснюється сторонам, що в результаті її укладення вони позбавляються права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судо­ вого провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Це зумовлено тим, що примирен­ ня передбачає, що (підозрюваний) обвинувачений визнає свою вину в скоєнні інкри­ мінованого йому діяння, а визнання вини, як наслідок, дозволяє в разі досягнення угоди з потерпілим проводити розгляд у спрощеному порядку без дослідження всієї сукупності доказів та ін. При укладенні угоди про примирення основним питанням, яке має бути в центрі подальшого провадження, стає питання про виконання умов такої угоди, а не про обставини справи і доведеність вини. Крім того, потерпілий по­ збавляється права у майбутньому вимагати притягнення особи до кримінальної від­ повідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, а підозрюваний (обвинувачений) можливості скористати­ ся правами, передбаченими п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.

Роз'яснення сторонам наслідків невиконання угоди має на меті стимулювання їх до належного виконання умов угоди та забезпечення мети кримінального провадження.

У заключній частині угоди зазначаються дата та місце її складання, а також під­ писи сторін угоди.

Стаття 472

Зміст угоди про визнання винуватості

1. В угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулюван­ ня підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання

336

Стаття 472

підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо від­ повідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звіль­ нення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затверджен­ ня угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

2.В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

1.Сторонами укладення угоди про визнання винуватості виступають прокурор, який здійснює процесуальне керівництво відповідним кримінальним провадженням, та підозрюваний (обвинувачений). Неоднозначно в КПК вирішено питання про мож­ ливість захисника представляти інтереси підзахисного в процесі укладення угоди, зокрема, якщо про можливість участі захисника під час укладення угоди про прими­ рення прямо зазначено в кодексі, то про участь захисника під час укладення угоди про визнання винуватості нічого не зазначено. Однак, виходячи із положень п. З ч. З ст. 42, ст. 48 КПК та загальних засад кримінального провадження підозрюваний (об­ винувачений) повинен мати можливість консультуватися із захисником щодо умов угоди, порядку та правових наслідків її укладення.

Процес укладення прокурором угоди про визнання винуватості складається з трьох етапів: уточнення позицій сторін, складання тексту проекту угоди, внесення відповід­ них виправлень у текст, роз'яснення прокурором стороні наслідків невиконання уго­ ди; виготовлення остаточного варіанта угоди, ознайомлення підозрюваного (обви­ нуваченого) з ним; підписання сторонами угоди про визнання винуватості.

Таким чином, у вступній частині угоди зазначається посадова особа органів про­ куратури, яка уклала угоду з боку обвинувачення, та прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого (підозрюваного), що укладає угоду, число, місяць, рік і місце його народження.

У описовій частині угоди зазначаються фактичні обставини вчиненого особою кримінального правопорушення, із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших обставин, що підлягають доказуванню, тією мірою, якою вони доведені на момент укладення угоди, а також правова кваліфікація вчиненого із зазначенням стат­ ті (частини статті) КК.

Окремим положенням в угоді вказується про беззастережне визнання винуватос­ ті у вчиненні кримінального правопорушення, причому в угоді детально описується, винуватість щодо яких дій визнає особа.

Однією з найважливіших умов угоди є відображення в ній дій, які підозрюваний (обвинувачений) зобов'язується вчинити з метою «співпраці у викритті кримінально­ го правопорушення». Угода не може бути укладена, якщо підозрюваний (обвинуваче­ ний) не вкаже конкретних дій, які він готовий зробити з метою сприяння стороні обвинувачення в розкритті та розслідуванні злочину, викритті та кримінальному пере­ слідуванні інших співучасників злочину, розшуку майна, отриманого в результаті злочину. Також не може бути укладена угода, якщо сприяння підозрюваного слідству полягало лише у повідомленні відомостей про його власну участь у злочинній діяль-

337

Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод

ності. Однак, якщо особа згодна повідомити про вчинення нею інших кримінальних правопорушень, така домовленість може бути предметом угоди про визнання винува­ тості.

В угоді визначається покарання, яке буде призначене судом у випадку затверджен­ ня угоди і постановлення вироку. Однак при узгодженні покарання прокурору обов'язково потрібно враховувати такі положення КК:

1)якщо мало місце готування до злочину - строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої час­ тини КК (ч. 2 ст. 68);

2)якщо мав місце замах на злочин - строк або розмір покарання не може переви­ щувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду по­ карання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини

КК(ч. З ст. 68);

3)якщо особа виконувала роль пособника, підбурювача, організатора чи друго­ рядного виконавця - покарання їй може бути призначено нижче меж, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, у разі наявності кількох обста­ вин, що пом'якшують покарання, або призначено більш м'який вид основного по­ карання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини

КК(ч. 4 ст. 68, ч. З ст. 65, ст. 69);

4)якщо особа виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної ді­ яльності, і у складі організованої групи чи злочинної організації умисно вчинила тяжкий злочин, пов'язаний з настанням тяжких наслідків, - покарання у виді позбав­ лення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максималь­ ного строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч. З ст. 43);

5)за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, - покарання може бути призначено нижче меж, установлених у санкції статті (частини статті), або призначено більш м'який вид основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особ­ ливої частини КК (ст. 69);

6)за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох тре­ тин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, перед­ баченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини

КК(ст. 69і );

7)при сукупності злочинів остаточне покарання може бути визначене (після того, як воно призначене за кожний злочин окремо) шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а не шляхом часткового, а тим більше повного складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70);

8)до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть не бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною (ч. З ст. 70);

338

Стаття 473

9)при сукупності вироків до покарання, призначеного за новим вироком, невід-

ачастина покарання за попереднім вироком може бути приєднана частково, а не повністю (частини 1 і 5 ст. 71);

10)при призначенні покарання неповнолітньому, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК, мають бути враховані умови його життя та виховання, вплив до­ рослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього (ст. 103).

Після викладу в угоді міри покарання підозрюваний (обвинувачений) письмово викладає свою згоду на застосування до нього судом визначеного покарання.

В угоді повинно бути зазначено, яких обмежень процесуальних прав зазнає особа внаслідок її укладення та письмове підтвердження особи, що вона розуміє ці наслідки.

Також особа повідомляється про кримінальну відповідальність за умисне неви­ конання умов угоди та про можливість скасування вироку суду, яким буде затвердже­ на угода, і що в такому випадку провадження буде здійснюватися в загальному по­ рядку.

2. У заключній частині угоди зазначається дата та місце її складання, а також під­ писи сторін угоди.

Наслідки укладення та затвердження угоди

1.Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:

1)для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження ви­ року згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснен­ ня прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;

2)для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положен­ нями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшо­ му притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримі­ нальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

2.Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження ви­ року згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

1. У результаті укладення та затвердження угоди відбувається суттєве звуження та обмеження прав сторін угоди, яке однак не можна розглядати як порушення засад змагальності та презумпції невинуватості. Таке обмеження має на меті забезпечення швидкого розгляду кримінальної справи, а також можливості швидкого поновлення прав потерпілого від кримінального правопорушення.

Частина перша коментованої статті встановлює наслідки укладення та затверджен­ ня угоди про примирення. Підозрюваний (обвинувачений) позбавляється права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів

339