КПК_комент_2012_ч2

РОЗДІЛ VIII

ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Набрання судовим рішенням законної сили

1.Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

2.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

3.Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ви­ рок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

4.Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.

5.Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

1.Законною силою судового рішення є його чинність, яка настає у передбачені процесуальним законом строки. Після набрання чинності вирок та ухвала підлягають виконанню, тобто реалізації.

Згідно зі ст. 4 КВК підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закони України про амністію та акт помилування.

До набрання законної сили вирок виконується в частині запобіжного заходу і не­ гайного звільнення обвинуваченого з-під варти у разі виправдання або звільнення від відбування покарання, засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання (ст. 377 КПК).

2.Момент набрання судовим рішенням законної сили залежить від реалізації учасниками кримінального провадження права на апеляційне або касаційне оскар­ ження. Рішення місцевого суду або слідчого судді набирають законної сили одразу після проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

3.Якщо рішення суду набрало законної сили у зв'язку із закінченням строку на подачу апеляційної або касаційної скарги, але цей строк згодом був відновлений (див. статті 399, 429 КПК), судове рішення втрачає законну силу і на нього можуть бути подані апеляційні або касаційні скарги у встановленому законом порядку.

4.Рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, ВСУ набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Якщо особа, яка подала апеляційну або касаційну скаргу, її відкликала, судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення рішення про закриття апе­ ляційного чи касаційного провадження.

441

Розділ VIII. Виконання судових рішень

Судове рішення набирає законної сили повністю, а не частинами. Зокрема, якщо вирок, постановлений щодо групи обвинувачених, оскаржений лише стосовно деяких із них, він набирає законної сили після розгляду кримінального провадження судами апеляційної або касаційної інстанції одночасно щодо всіх обвинувачених у даному провадженні. Оскарження судового рішення в окремій частині (наприклад, лише в частині вирішення цивільного позову) також не тягне набуття ним чинності в решті частин,

5. Якщо ухвали слідчого судді та суду не можуть бути оскаржені, вони набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Стаття 533

Наслідки набрання законної сили судовим рішенням

1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юри­ дичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

1. Судовому рішенню у кримінальному провадженні, що набрало законної сили, притаманна ознака обов'язковості, тобто воно є обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ та організацій, службових осіб і громадян, яких воно стосується, підлягає виконанню на всій території України. Не допускається по­ вторний розгляд кримінального провадження щодо тієї самої особи за тим самим обвинуваченням, за яким особа вже була засуджена або виправдана, якщо вирок набрав законної сили, а також повторне обговорення і вирішення заново зазначених у вироку фактів і висновків.

Обвинувачений зобов'язаний відбути призначене йому вироком покарання, від­ шкодувати завдані його діянням збитки, а також виконати судове рішення з інших питань, що його стосуються. За ухилення особи від відбування покарання настає кримінальна відповідальність (статті 389, 390, 393, 394 КК).

Судове рішення у кримінальному провадженні, яке набрало законної сили, харак­ теризується преюдиціальністю. Це означає, що обставини, викладені у ньому, немає необхідності доводити й не можна спростовувати під час розгляду інших проваджень. Зокрема, вирок чи ухвала про застосування примусових заходів медичного або ви­ ховного характеру, що набрали чинності, обов'язкові для суду, який вирішує інше кримінальне провадження або розглядає справу про цивільно-правові наслідки ді­ яння особи, щодо якої постановлено вирок, з питань, чи мало місце це діяння і чи вчинила його ця особа.

Обов'язковість виконання судового рішення забезпечується державою. За умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або пере­ шкоджання його виконанню у ст. 382 КК встановлена кримінальна відповідальність.

Виправдувальний вирок, який набрав чинності, зобов'язує фізичних і юридичних осіб вважати виправданого невинним у вчиненні кримінального правопорушення за

442

Стаття 534

пред'явленим обвинуваченням. Суд, що виправдав обвинуваченого, зобов'язаний роз'яснити йому порядок відновлення його порушених прав.

Питання про виконання судових рішень щодо обвинувачених, які перебувають на території іншої держави, вирішується відповідно до договору про правову допомогу, укладеного з цією державою.

Стаття 534

Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні

1.У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визна­ чені у самому судовому рішенні.

2.Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

3.Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.

4.У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскар­ ження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинено також в інших ви­ падках, передбачених цим Кодексом.

5.Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримі­ нальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

1.Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначається строк і порядок набрання вироком законної сили. У разі необхідності суд вправі ви­ значити в резолютивній частині будь-якого свого рішення також спосіб, строк і по­ рядок його виконання. Крім того, у ст. 380 КПК передбачено, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його постановив, має право винести ухвалу і роз'яснити його, не змінюючи змісту. Приводом для постановленім такої ухвали є заява учасника су­ дового провадження.

2.Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Статтею 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішен­ ня, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами держав­ ної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими осо­ бами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Умисне невиконання вироку та ухвали суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 382 КК). (Щодо обов'язковості виконання судових рішень див. також коментар до ст. 21 КПК.)

443

Розділ VIII. Виконання судових рішень

3.Щодо виконання виправдувального вироку або судового рішення, що звільняє засудженого з-під варти, див. коментар до ст. 532 КПК.

4.Процесуальним законом передбачено зупинення набрання законної сили судовим рішенням та зупинення його виконання.

Відповідно до ст. 400 КПК зупиняє набрання законної сили судового рішення по­ дання апеляційної скарги учасником судового провадження.

Зупинення виконання судового рішення - це тимчасове неприведення до виконан­ ня судового рішення, що вже набрало законної сили. Це може бути як відкладення виконання, яке ще не було почато, так і переривання виконання, якщо судове рішення вже виконується. Виконане судове рішення зупинити не можна. Зупинення виконання може стосуватися як рішення в цілому, так і певної його частини (наприклад, запо­ біжного заходу, додаткової міри покарання тощо).

У випадку подання апеляційної скарги на судове рішення з пропущенням встанов­ леного законом строку апеляційний суд вправі за заявою особи, яка подала апеляцій­ ну скаргу, поновити його (п. 4 ч. З ст. 399 КПК). Одночасно з поновленням пропуще­ ного строку апеляційного оскарження апеляційний суд має право зупинити виконан­ ня судового рішення повністю або в частині як за власною ініціативою, так і за про­ ханням особи, яка подала апеляційну скаргу. У будь-якому разі зупиняється виконан­ ня оскарженої прокурором в апеляційному порядку ухвали, якою до засудженого за­ стосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ч. 5 ст. 539 КПК). Оскарження ухвали слід­ чого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не її виконання (ч. 2 ст. 400 КПК). Згідно з ч. З ст. 466 КПК виконання судового рішення може бути зупинено також у зв'язку з його переглядом за нововиявленими обставинами (до закінчення такого перегляду). Із змісту ч. 4 ст. 534 КПК вбачається, що не може бути зупинене виконан­ ня рішень, постановлених судами апеляційної і касаційної інстанцій.

5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються суддею суду першої інстанції одноособово. Випадків роз­ гляду таких питань судом у колегіальному складі КПК не передбачає. Щодо порядку вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, див. коментар до ст. 539 КПК.

Стаття 535

Звернення судового рішення до виконання

1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.

2.Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення над­ силає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.

3.У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органа­ ми державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

444

Стаття 535

4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

5.До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість.

1.Звернення судового рішення до виконання - це діяльність суду, яка полягає у видачі розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, для того, щоб довести до відома уповноважених органів, яке саме рішення і які його положення підлягають виконанню.

Примусове виконання судових рішень у кримінальному провадженні покладене на органи і установи виконання покарань, зазначені у статтях 11-19 КВК.

2. Суд, який ухвалив рішення, зобов'язаний протягом трьох днів з дня набрання ним законної сили або повернення провадження з апеляційної чи касаційної інстанції направити органу чи установі виконання покарань:

-розпорядження про виконання судового рішення;

-копії судового рішення;

-копії ухвал апеляційної, касаційної інстанції, якщо рішення було змінено. Розпорядження про виконання судового рішення підписується головуючим суддею

або головою суду й секретарем, а також скріплюється гербовою печаткою суду. У роз­ порядженні вказується:

-найменування органу, зобов'язаного привести рішення у виконання;

-найменування суду, який ухвалив рішення;

-час і місце постановлення рішення;

-прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого (засудженого);

-дата набрання судовим рішенням законної сили;

-вказівка про приведення рішення до виконання;

-необхідність повідомлення суду, який ухвалив рішення, про час приведення його

увиконання.

Якщо засудженого позбавлено волі, у розпорядженні про виконання вироку вка­ зується на необхідність повідомлення органом чи установою виконання покарань одного з членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого про прибуття останнього до місця відбування покарання (ст. 20 КВК).

Розпорядження про виконання вироку разом з іншими документами надсилається: - при засудженні до позбавлення волі, якщо засуджений утримується під вартою, - адміністрації місця попереднього ув'язнення, а якщо він знаходиться на волі - Дер­

жавній пенітенціарній службі України;

-у випадку звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 104 КК - кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання засудженого, а щодо неповнолітніх - також службі у справах дітей, щодо військово­ службовців - командирам військових частин, які здійснюють контроль за поведінкою таких засуджених;

-при засудженні до тримання в дисциплінарному батальйоні - Міністерству обо­ рони України (ч. 2 ст. 71 КВК);

445

Розділ VIII. Виконання судових рішень

-при засудженні до виправних чи громадських робіт - органу внутрішніх справ

ікримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання засудженого;

-при засудженні до покарання у виді обмеження волі - адміністрації виправного центру;

-при засудженні до арешту - адміністрації арештного дому, а в разі засудження військовослужбовця - командуванню військової частини, де він проходить службу, а також начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ст. 55 КВК);

-у випадку позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною ді­ яльністю - адміністрації підприємства, установи, організації, де працює засуджений, та кримінально-виконавчій інспекції за місцем його проживання.

Упровадженнях про кримінальні правопорушення, вчинені декількома особами, кількість копій рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій повинна до­ рівнювати кількості обвинувачених (засуджених).

Копія виправдувального вироку після набрання ним законної сили може бути на­ правлена судом за місцем роботи, навчання або проживання виправданого на його прохання. Якщо у виправданого або особи, щодо якої закрито кримінальне прова­ дження, вилучені документи, цінності або інші предмети, арештовано майно, то копія відповідного судового рішення має бути направлена відповідним органам, де зберіга­ ються документи, цінності для їх повернення власнику або зняття арешту з майна.

3.За потреби конфіскації майна, стягнення завданих кримінальним правопору­ шенням збитків та інших майнових стягнень суд повинен виписати виконавчі листи, які передати органу Державної виконавчої служби України за місцем проживання, роботи боржника або перебування його майна разом з копіями вироку та опису майна. Порядок проведення таких стягнень встановлений ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р.

4.Про виконання судового рішення органи чи установи, які його виконують, по­ винні негайно письмово повідомити суд, що ухвалив рішення.

5.Якщо засуджений перебуває під вартою, до набрання обвинувальним вироком законної сили його ніхто не має права перевести в місця позбавлення волі, розташо­ вані в іншій місцевості.

Стаття 536

Відстрочка виконання вироку

1. Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, об­ меження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі:

1)тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;

2)вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за зло­ чин, що не є особливо тяжким;

446

Стаття 536

3) якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

2. Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

1. Відстрочка виконання вироку означає відкладення у випадках, передбачених законом, початку виконання вироку на певний строк. Закон допускає відстрочку ви­ конання вироку, за яким призначено покарання у виді виправних робіт, арешту, об­ меження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбав­ лення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК може бути розстрочена також сплата штрафу з урахуванням майнового стану засудженого, але не більше як на три роки.

Розглядаючи питання про відстрочку виконання вироку, суд повинен з'ясувати:

-чи допускає закон таке рішення для даного виду покарання;

-чи є для цього підстави, передбачені законом;

-чи не належить засуджений до визначеного кола осіб, щодо яких відстрочка не допускається (ч. 2 коментованої статті).

Рішення про відстрочку виконання вироку приймається тим судом, який ухвалив вирок, лише після набрання останнім чинності.

Наявність у засудженого хвороби, що перешкоджає йому відбувати покарання, має бути підтверджена довідкою з лікувального закладу або висновком судово-медичної експертизи. При вирішенні питання про те, чи перешкоджає зазначена хвороба від­ бувати покарання засудженому, необхідно керуватися Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженим спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МОЗ від 18 січня 2000 р. № 3/6.

Після прийняття рішення про відстрочку виконання вироку суд повинен періодич­ но перевіряти через лікувальний заклад стан здоров'я засудженого і у випадку його повного одужання або зміни стану здоров'я до такого, який не перешкоджатиме від­ буванню покарання, вжити заходів для звернення вироку до виконання.

Вагітність засудженої також має бути підтверджена медичною документацією. За змістом п. 2 ч. 1 коментованої статті відстрочка засудженій, яка має кількох

малолітніх дітей, надається до досягнення трирічного віку найменшою дитиною. Ви­ рішуючи це питання, суд повинен з'ясувати, чи перебувають малолітні діти у неї на утриманні і вихованні, оскільки застосування відстрочки виконання вироку є правом, а не обов'язком суду.

Перелік виняткових обставин, передбачених п. З ч. 1 коментованої статті, не є вичерпним. Суд може визнати підставами для відстрочки виконання вироку й інші обставини, які свідчать про те, що негайне відбування покарання може спричинити виключно тяжкі наслідки для засудженого та його сім'ї.

447

Розділ VIII. Виконання судових рішень

Від розглянутої відстрочки виконання вироку необхідно відрізняти звільнення ві; відбування покарання жінок унаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьо: років, передбачене ст. 83 КК, що застосовується до жінок, які завагітніли або народи ли дітей під час відбування покарання (див. коментар до ст. 537 КПК).

2. Частина друга коментованої статті передбачає випадки, коли відстрочка вико нання вироку не допускається. Зокрема вона не може бути застосована щодо осіб засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої ціє статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Стаття 537

Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків

1.Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 53 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мают

дітей віком до трьох років;

5)про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбу вання покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох рокі

6)про звільнення від покарання за хворобою;

7)про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення

8)про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбу вання покарання, призначеного вироком;

9)про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закін чення іспитового строку;

10)про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частин третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Криміналь ного кодексу України;

11)про застосування покарання при наявності декількох вироків;

12)про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведен ня засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйо­ ну або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку

зрозглядом справи в суді;

13)про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, пе­ редбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

14)інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

1. Про підстави та порядок застосування відстрочки виконання вироку див. комен­ тар до ст. 536 КПК.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої час­ тини покарання більш м'яким можуть бути застосовані суддею місцевого суду, в межах

448

Стаття 537

територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, за спільним клопо­ танням органу чи установи виконання покарань і спостережної комісії або служби у справах дітей. Зазначені рішення щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінар­ ному батальйоні в Збройних Силах України, можуть бути застосовані судом за кло­ потанням командування цієї військової частини. Категорії осіб, до яких може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, правові підстави застосування зазначеного інституту передбачені статтями 81, 82 КК. Окремі положення щодо процесуального порядку вирішення таких питань роз'яснені ПВСУ в постанові від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким». Положення щодо порядку дострокового звільнен­ ня від відбування покарання містять також ч. З ст. 154 КВК й Інструкція про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затверджена наказом МЮ від 8 червня 2012 р. №847/5.

Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини більш м'яким, суд повинен перевірити:

-чи відбув засуджений установлену статтями 81, 82 КК частину покарання;

-чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Вирішення таких питань можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Відповідно до ст. 83 КК суд може звільнити від відбування покарання жінок, за­ суджених до обмеження або позбавлення волі, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання. Жінка може бути звільнена від відбування покарання в межах строку, на який відповідно до закону вона підлягає звільненню від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Приводом до розгляду такого питання є спільне клопотання органу чи установи виконання по­ карань і спостережної комісії. У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, відповідне клопотання до суду має право внести кримінально-виконавча інспекція (ч. 9 ст. 154 КВК). Факт вагітності і пологів має бути підтверджений належними медичними документами. За наявності підстав, передба­ чених частинами 4, 5 ст. 83 КК, суддя місцевого суду за клопотанням органу кримі­ нально-виконавчої системи розглядає питання про скасування звільнення засудженої від відбування покарання і направлення її для відбування покарання, призначеного вироком. Разом з клопотанням до суду повинні бути направлені матеріали, які під­ тверджують обставини, про які йдеться в ньому.

Правові підстави звільнення засудженого від покарання за хворобою передбачені ст. 84 КК. Захворювання засудженого на психічну хворобу має бути встановлене ви­ сновком спеціальної психіатричної експертної комісії, а на іншу тяжку хворобу - ви­ сновком медичної чи лікарсько-трудової експертної комісії. Перелік захворювань, що є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшо­ го відбування покарання, затверджений спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МОЗ від 18 січня 2000 р. № 3/6 (наприклад,

449