КПК_комент_2012_ч2

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

Відомості про особу, окрім перелічених у п. 6 ч. 2 ст. 552 КПК, відповідно до ст. 7 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кри­ мінальних справах 1993 р. повинні вказувати на зайняття цієї особи, місце і дату на­ родження і, по можливості, прізвища й імена батьків неповнолітнього; для юридичних осіб - їх найменування і місцезнаходження, при цьому за наявності представників осіб - їх імена, прізвища й адреси. У випадку коли компетентний орган України не володіє да­ ними про місце проживання особи, він відповідно до ст. 16 Конвенції про правову до­ помогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. про­ сить встановити адресу відповідної особи, якщо це потрібно для здійснення прав їх громадян. При цьому запитуюча договірна сторона повідомляє наявні в неї дані для визначення адреси особи, зазначеної у проханні. Основну увагу слід зосередити на ви­ світленні зв'язку цієї особи із предметом кримінального провадження.

Компетентний орган України зобов'язаний вказати конкретні процесуальні дії, які повинні бути виконані іншою стороною, зазначивши мету проведення цих дій для кримінального провадження (зв'язок із предметом кримінального провадження).

Якщо під час проведення процесуальних дій необхідна присутність певних осіб, компетентний орган України повинен зазначити відомості про них: ім'я та прізвище, місце проживання або перебування, громадянство та іншу інформацію.

Іншими відомостями, що можуть сприяти виконанню запиту, слід вважати, напри­ клад, вимоги ст. 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. щодо взяття під варту. Зокрема, клопотання має містити посилання на постанову про взяття під варту або на вирок, що набрав законної сили, і вказівку на те, що вимога про видачу буде надана додатково. Клопо­ тання про взяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано по­ штою, телеграфом, телексом або телефаксом.

3.Для забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження, за­ значених у ч. З ст. 552 КПК, під час їх допиту до запиту компетентний орган України повинен долучити належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК, що містять роз'яснення особі її прав та обов'язків. Окрім витягів, слід додавати чіткий та конкретний перелік питань, які слід поставити зазначеним особам або питання про відомості, які необхідно отримати від особи.

4.До запиту про проведення окремих процесуальних дій (обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна тощо) компетентний орган України повинен додати належно завірені (підписом та гербовою печаткою органу) копії від­ повідних постанов про проведення необхідних процесуальних дій. При цьому в само­ му запиті зазначається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповід­ них процесуальних діях.

5.Якщо запит містить прохання про вручення особі документів, у ньому можуть не вказуватися такі відомості: стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правова кваліфікація; відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей

ККУкраїни; відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час ви­ конання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності.

У випадку коли запит містить прохання про отримання оригіналів документів, про це в ньому необхідно прямо зазначити. Адже на підставі ч. З ст. З Європейської кон-

510

Стаття 553

венції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. запитувана сторона може передавати засвідчені копії або засвідчені фотокопії запитуваних матеріалів судової справи або документів, якщо запитуюча сторона чітко не зазначає про передачу ори­ гіналів; у цьому випадку запитувана сторона докладає всіх зусиль для виконання прохання. У запиті необхідно надати гарантії повернення таких оригіналів після того, як відпаде потреба в них, а у разі отримання оригіналів - обов'язково забезпечити їх повернення по закінченню кримінального провадження.

6. Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 36 та ст. 552 КПК на стадії досудового розслідуван­ ня запит про міжнародну правову допомогу слідчого обов'язково погоджується у письмовій формі з прокурором, який здійснює нагляд за дотриманням законів при проведенні досудового розслідування.

Приймаючи рішення про погодження, відповідний прокурор повинен врахувати, зокрема, необхідність фактичних даних, які планується отримати у процесі правової допомоги, та неможливість їх отримання при проведенні процесуальних дій в Украї­ ні; їх важливість для прийняття законного рішення у справі; тривалість часового пе­ ріоду, потрібного для виконання запитів про правову допомогу у кримінальних спра­ вах, та інші важливі обставини. На відповідному запиті прокурор робить окремий запис або накладає резолюцію із зазначенням своєї посади, класного чину, ініціалів та прізвища, дати погодження.

Запит про міжнародну правову допомогу має бути підписаний особою, яка його склала. У частині 3 ст. 7 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у ци­ вільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. вказано, що доручення повинно бути підписане і скріплене гербовою печаткою запитуючої установи, так само у ч. 2 ст. 548 КПК зазначено, що запит і долучені до нього документи складаються у письмо­ вій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

Стаття 553

Наслідки виконання запиту в іноземній державі

1.Докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті вико­ нання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише

укримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли до­ сягнуто домовленості про інше із запитуваною стороною.

2.Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допус­ тимими, якщо запит компетентного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встановленого цим Кодексом або міжнародним договором України.

1.З огляду на те, що у запиті про міжнародну допомогу вказується кримінальне провадження, в якому виникла необхідність проведення процесуальних дій, та їх зв'язок із відповідним кримінальним провадженням, докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту, можуть бути використані лише

511

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

уцьому провадженні. Водночас запитувана сторона може надати згоду на викорис­ тання таких доказів та відомостей в іншому кримінальному провадженні.

2.КПК не вказує на процесуальне оформлення доказів та відомостей, отриманих

урезультаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Однак у даному випадку слід застосовувати ст. 84 КПК, відповідно до якої доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку. Разом з тим на підставі ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Саме тому ч. 2 ст. 553 КПК має застереження, що відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетент­ ного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встановленого КПК або міжнародним договором України.

Стаття 17 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. зазначає, що докази або документи, які надсилаються на виконання цієї Кон­ венції, встановлення автентичності не потребують. А стаття 13 Конвенції про право­ ву допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. вказує, що документи, виготовлені або засвідчені на території однієї з договірних сторін установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетен­ ції й за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на тери­ торіях інших договірних сторін без будь-якого спеціального посвідчення. При цьому документи, що на території однієї з договірних сторін розглядаються як офіційні, мають на територіях інших договірних сторін доказову силу офіційних документів.

На відомості та докази, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті вико­ нання запиту про міжнародну правову допомогу, поширюються вимоги ст. 94 КПК. Тобто компетентний орган за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, до­ пустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Доказ, отри­ маний у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не має на­ перед встановленої сили.

Стаття 554

Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу

1.Отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрун­ тованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.

2.У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (централь­ ний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.

3.У межах повноважень Генеральна прокуратура України має право надава­ ти вказівки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання

512

Стаття 554

такого запиту. Наведені вказівки є обов'язковими до виконання відповідним компетентним органом України.

4. Виключно центральним органом України щодо міжнародної правової до­ помоги приймається рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо:

1) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги. Якщо запит (доручення) про міжнарод­ ну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов відпо­ відно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, його копію невідкладно над­ силають до уповноваженого (центрального) органу для вирішення в цій частині;

2)надання компетентним органам іноземної держави гарантій щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою статті 544 цього Кодексу, та отримання таких гарантій від інших держав;

3)тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання, для участі у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях.

1. Право розгляду запиту про міжнародну правову допомогу від запитуючої сто­ рони відповідно до ст. 545 КПК мають Генеральна прокуратура України (під час досудового розслідування), МЮ (під час судового провадження) й інші уповноважені органи (МВС, СБУ, прокуратури обласного рівня), які наділені повноваженнями роз­ глядати запити про правову допомогу. Такий розгляд стосується обгрунтованості за­ питу та його відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України. Уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний перевірити: наявність договірних відносин із запитуючою державою та вид чинного договору - багатосто­ ронній договір (конвенція), двосторонній договір, двостороння відомча угода; відпо­ відність запиту за формою та змістом положенням міжнародного договору; дотриман­ ня порядку надходження запиту в Україну.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p., якщо запитувана установа не компетентна виконати доручення, вона пересилає його компетентній установі і повідомляє про це запитуючу установу. Така норма передбачена і ст. 18 Європейської конвенції про вза­ ємну допомогу у кримінальних справах 1959 p.: якщо орган, який отримує прохання про надання взаємної допомоги, не має компетенції виконувати його, він, ex officio, надсилає це прохання компетентному органу своєї країни та інформує про це запиту­ ючу сторону по прямих каналах, якщо прохання надійшло по таких каналах.

За відсутності відповідних міжнародних договорів між Україною та запитуючою стороною застосовуються положення ч. З ст. 544 КПК, на підставі якої уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.

Процесуального оформлення рішення уповноваженого (центрального) органу України про задоволення запиту КПК не вимагає. З огляду на те, що ст. 554 КПК не визначає строків прийняття такого рішення, воно має бути прийняте у найкоротші терміни, виходячи з вимог ст. 28 КПК.

513

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

2.Якщо приймається рішення про задоволення запиту, то уповноважений (централь­ ний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.

3.Право давати вказівки при виконанні запиту покладається виключно на Гене­ ральну прокуратуру України. Таке право кореспондується з повноваженнями проку­ рора, передбаченими п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК. Указівки слід надавати виключно у письмо­ вій формі, адже виконання саме письмових вказівок є обов'язком для керівника орга­ ну досудового розслідування (ч. З ст. 39 КПК) та слідчого (ч. 4 ст. 40 КПК).

4.Приймаючи рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допо­ могу щодо присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги, центральний орган України має керува­ тися положеннями ст. 2 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р., яка вказує, що не можна від­ мовляти у виконанні прохання стосовно присутності таких посадових або заінтересо­ ваних осіб у випадках, коли ця присутність може зробити виконання прохання про надання допомоги таким, що буде відповідати потребам запитуючої сторони більшою мірою, і отже, може дозволити уникнути потреби в додаткових проханнях про надан­ ня допомоги.

Стаття 555

Повідомлення про результати розгляду запиту

1.У разі задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний забезпечити передання уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони матеріалів, одержаних у результаті виконання запиту.

2.У разі відмови у задоволенні запиту уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно, і повертає запит.

3.Якщо є підстави для відмови у задоволенні запиту або для його відкладен­ ня, уповноважений (центральний) орган України може узгодити із запитуючою стороною порядок виконання запиту за певних обмежень. Якщо запитуюча сто­ рона погоджується з визначеними умовами, запит задовольняється після вико­ нання запитуючою стороною цих умов.

1.Після виконання запиту про міжнародну правову допомогу уповноважений (центральний) орган України повинен протягом 10 днів (ч. З ст. 560 КПК) передати запитуючій стороні всі одержані відомості та докази.

2.Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволенні запиту про правову допомогу у випадках, передбачених міжнародним договором України. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту повинно бути відмовлено за на­ явності підстав, визначених ч. 2 ст. 557 КПК.

3.Надання правової допомоги може бути повністю або частково відкладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслідуванню або судовому роз­ гляду, що триває в Україні.

514

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

6) запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

1. Право України відмовити у виконанні запиту про міжнародну правову допо­ могу може бути передбачено багатосторонніми договорами (конвенціями), двосто­ ронніми договорами, ратифікаційними законами тощо.

Право відмовляти у задоволенні запиту про правову допомогу передбачено ст. 19 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 p., однак причини будь-якої відмови у наданні взаємної допомоги повинні пояснюватись. Також у ст. 2 цієї Конвенції визначені такі випадки відмови: якщо прохання про надання до­ помоги стосується правопорушення, яке, на думку запитуваної сторони, є політичним правопорушенням, правопорушенням, пов'язаним із політичним правопорушенням, або податковим правопорушенням; якщо запитувана сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни. Також ч. 2 ст. 1 Другого додаткового протоколу до Євро­ пейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р. вказує, що ця Конвенція не застосовується до арештів, виконання вироків та до правопорушень, пе­ редбачених військовим правом, які не є правопорушеннями за звичайним кримінальним правом. Частина 4 ст. 1 цього Протоколу визначає, що у наданні взаємної допомоги не може бути відмовлено виключно на підставі того, що вона стосується діянь, за які юри­ дична особа може бути притягнута до відповідальності в запитуючій стороні.

ЗУ «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у криміналь­ них справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» від 16 січня 1998 p. № 44/98-ВР (зі змінами) Україна встановила такі умови виконання зазначеної Конвенції та Додаткового протоколу:

-Україна залишила за собою право не виконувати запит про подання допомоги, якщо: є достатні підстави вважати, що він спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця про­ живання, за мовними або іншими ознаками; виконання запиту є несумісним з принци­ пом «поп bis in idem» («немає двох покарань за один злочин»); запит стосується право­ порушення, яке є предметом розслідування або судового розгляду в Україні;

-Україна виконуватиме судові доручення щодо обшуку або арешту майна за умо­ ви, що виконання судового доручення має бути сумісним із законодавством запитува­ ної сторони;

-повістка про виклик до суду обвинуваченої особи, яка перебуває на території України, повинна передаватися відповідним органам не пізніш як за 40 днів перед датою, встановленою для явки;

-прохання та документи, які до них додаються, мають надсилатися до України разом з перекладом українською мовою або однією з офіційних мов Ради Європи, якщо вони не складені цими мовами.

ЗУ «Про ратифікацію Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 1 червня 2011 p. № 3449-VI Укра­ їна встановила такі умови виконання зазначеного Протоколу:

516

Стаття 557

-Україна залишила за собою право виконувати прохання адміністративних орга­ нів сторін у наданні взаємної допомоги у провадженні, здійснюваному адміністратив­ ними органами стосовно діянь, які є караними відповідно до національного законо­ давства запитуючої або запитуваної сторони на підставі того, що вони є порушеннями норм права, у випадках, коли таке рішення може зумовити провадження в суді, який має юрисдикцію, зокрема, у кримінальних справах, за умови, що такі прохання також можуть надсилатися безпосередньо адміністративними або судовими органами за­ питуючої Сторони, коли вони направлені до Генеральної прокуратури України;

-прохання про надання взаємної допомоги та будь-які інші повідомлення, перед­ бачені цією Конвенцією або Протоколами до неї, можуть надсилатися за допомогою будь-яких електронних або інших засобів зв'язку за умови, що запитуюча сторона гарантує невідкладне надання письмового оригіналу цього прохання. Однак будь-яка договірна держава може будь-коли за допомогою заяви, надісланої Генеральному секретарю Ради Європи, визначити умови, за яких вона погоджується приймати й виконувати прохання, одержані за допомогою електронних або інших засобів зв'язку. Україна погоджується приймати та виконувати прохання, одержані за допомогою електронних або інших засобів зв'язку, за умови, що запитуюча сторона гарантує не­ відкладне надання письмового оригіналу цього прохання. Матеріали, отримані вна­ слідок виконання такого прохання, надаватимуться запитуючій стороні лише після надходження оригіналу прохання;

-Україна залишає за собою право не бути зв'язаною умовами, встановленими стороною, що надає інформацію (при цьому згідно із Другим додатковим протоколом сторона, яка надає інформацію, може відповідно до свого національного законодавства встановити умови використання такої інформації стороною, яка її одержує), якщо вона попередньо не отримає повідомлення про характер інформації, що надається, та не надасть згоду на передачу такої інформації;

-Україна заявляє, що згода затриманої особи на тимчасову передачу повинна бути отримана до досягнення домовленості між компетентними органами про тимчасову передачу затриманих осіб запитуваній стороні;

-Україна залишила за собою право не приймати статтю 16 «Вручення документів шляхом поштового пересилання»;

-Україна залишила за собою право не приймати ст. 17 «Транскордонне спостере­ ження»;

-Україна залишила за собою право не приймати ст. 19 «Таємні розслідування»;

-Україна заявляє, що передані іншій стороні персональні дані не можуть вико­ ристовуватися останньою без попередньої згоди України для цілей: провадження, до якого застосовуються Конвенція чи будь-який із Протоколів до неї; для інших судових

йадміністративних проваджень, безпосередньо пов'язаних із провадженням, зазна­ ченим у підпункті «а»; для запобігання безпосередній і серйозній загрозі суспільній безпеці - у рамках проваджень, щодо яких Україна може відмовити або встановити обмеження у передачі або використанні персональних даних згідно з Конвенцією або Протоколами до неї.

Статтею 19 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сі­ мейних і кримінальних справах 1993 р. передбачено, що прохання про надання право-

517

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

вої допомоги може бути відхилене, якщо надання такої допомоги може завдати шкоди суверенітету чи безпеці або суперечить законодавству запитуваної договірної сторони.

Також відмова у наданні міжнародної правової допомоги може бути передбачена у міжнародному договорі України з іншою державою. Так, Договором між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах від З жовтня 2002 р. запитувана договірна сторона може відмовити в наданні допомоги, якщо: виконання запиту може завдати шкоди її суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим суттєвим інтересам або завдати шкоди безпеці будь-якої особи; виконання запиту суперечило би внутрішньому законодавству запитуваної договірної сторони; запит стосується арешту, вилучення або конфіскації доходів чи знарядь зло­ чину, який, за умов скоєння під юрисдикцією запитуваної договірної сторони, не ви­ знавався б як злочин, що тягне винесення постанови про конфіскацію; запит стосу­ ється злочину, в зв'язку з яким обвинувачену особу було піддано кримінальному пере­ слідуванню, остаточно визнано винною, виправдано або помилувано.

У всіх випадках відмови у наданні міжнародної правової допомоги уповноважений (центральний) орган України повертає такий запит компетентному органу іноземної держави із обов'язковим зазначенням причин.

Стаття 558

Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України

1.Центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або ор­ ган, уповноважений здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, за результатами розгляду запиту компетентного органу іно­ земної держави про міжнародну правову допомогу приймає рішення щодо:

1)доручення його виконання органу досудового розслідування, прокуратури або суду з одночасним вжиттям заходів щодо забезпечення умов конфіденційності;

2)можливості виконання запиту із застосуванням законодавства іноземної держави;

3)відкладення виконання, якщо це може перешкоджати кримінальному про­ вадженню на території Україні, або погоджує з компетентним органом іноземної держави можливість виконання запиту на певних умовах;

4)відмови у виконанні запиту з підстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу;

5)можливості виконання запиту, якщо витрати на таке виконання явно пере­ вищуватимуть завдану кримінальним правопорушенням шкоду або явно не відповідатимуть тяжкості кримінального правопорушення (якщо це не супере­ чить міжнародному договору України);

6)вчинення інших дій, передбачених міжнародним договором, згода на Обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2.Запит компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу виконується упродовж одного місяця з дати його надходження до без­ посереднього виконавця. За необхідності виконання складних та великих за

518

Стаття 558

обсягами процесуальних дій, у тому числі таких, що потребують погодження прокурора або можуть бути проведені лише на підставі ухвали слідчого судді, строк виконання може бути продовжений центральним органом України або органом, уповноваженим здійснювати зносини з компетентними органами іно­ земної держави відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу.

3.Складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або суддею документи для забезпечення виконання запиту про міжнародну правову допомогу підписуються зазначеними посадовими особами та скріплюються печаткою від­ повідного органу. Отримані за результатами виконання запиту від інших відомств, установ чи підприємств (незалежно від форми власності) документи повинні бути підписані їхніми керівниками та скріплені печаткою відповідного відомства, уста­ нови чи підприємства. Орган досудового розслідування або слідчий передає мате­ ріали виконання запиту прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, для перевірки повноти і законності проведених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

4.Отримані під час виконання запиту про міжнародну правову допомогу до­ кументи направляються компетентному органу іноземної держави у порядку, встановленому відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

5.У разі відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою виконання запиту про міжнародну правову допомогу здійснюється з дотриманням вимог цієї статті, а отримані документи направляються центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги дипломатичним шляхом.

6.При передачі матеріалів компетентному органу іноземної держави централь­ ний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, може встановити відповідно до законо­ давства та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, обмеження щодо використання таких матеріалів.

7.У разі неможливості виконати запит про міжнародну правову допомогу, а також у разі відмови у наданні міжнародної правової допомоги з підстав, перед­ бачених статтею 557 цього Кодексу, центральний орган України щодо міжнарод­ ної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини відповід­ но до частини третьої статті 545 цього Кодексу, повертає такий запит компетент­ ному органу іноземної держави із зазначенням причин.

1. Після розгляду запиту про міжнародну правову допомогу на предмет обґрунто­ ваності і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України уповно­ важений (центральний) орган України повинен прийняти одне з рішень, передбачених ч. 1 ст. 558 КПК.

Визначення компетентного органу, який забезпечуватиме виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги, цілком покладено на уповноважений (цен­ тральний) орган України з одночасним вжиттям заходів щодо забезпечення умов конфіденційності, встановлених у ст. 556 КПК.

519