КПК_комент_2012_ч2

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

1. Згідно з Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміні­ страції України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/130/512/326/73, центральним органом України, компе­ тентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р., є Міністерство юстиції України (щодо справ, які знаходяться на розгляді в суді).

Частиною 1 ст. 607 КПК встановлено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадя­ нами яких вони є, вирішуються МЮ.

Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президен­ та України від 6 квітня 2011 р. № 395/2011, передбачено, що МЮ, серед іншого, за­ безпечує правове співробітництво судів та інших органів державної влади у кримі­ нальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, виконує інші функції, визначені законами і міжна­ родними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Зазна­ чимо, що передача засуджених осіб для подальшого відбування покарання є однією із форм такого співробітництва.

2. У частині 2 ст. 607 КПК закріплено право засудженої особи, яка є громадянином іноземної держави - учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, звертатися з клопотанням про передачу її для відбування покаран­ ня в державу, громадянином якої вона є. Крім того, особі надається право обрати на власний розсуд, до якого саме органу влади їй звернутися із таким клопотанням - до МЮ або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої є за­ суджена особа. Більше того, орган, на який покладено обов'язок приведення вироку до виконання, зобов'язаний роз'яснити засудженій особі її право звернутися з клопотанням про передачу для відбування покарання в державі, громадянином якої вона є.

Частиною 2 ст. 607 КПК передбачено, що положення цієї частини не перешкоджа­ ють засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання. Під іншими дер­ жавами у цьому випадку слід розуміти іноземні держави, які не є учасницями між­ народного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі для відбуван­ ня покарання.

3. МЮ як центральний орган, компетентний вирішувати та розглядати питання щодо передачі засуджених осіб, після вивчення та перевірки матеріалів, а також за наявності підстав, передбачених ст. 605 КПК, може прийняти рішення стосовно пе­ редачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбу­ вання покарання у державі, громадянином якої вона є.

Стаття 6 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. регламентує процедуру надання інформації від однієї держави іншій під час вирішення питання передачі за­ судженої особи. Зокрема, держава виконання вироку на прохання держави винесення вироку надсилає їй:

620

Стаття 607

-документ або заяву про громадянство засудженої особи;

-копію тексту відповідного закону держави виконання вироку щодо караності діяння;

-заяву про те, яка з процедур виконання вироку застосовуватиметься.

Указана Конвенція надає державі виконання вироку право вибору процедури ви­ конання: продовжити виконання вироку одразу або шляхом судової чи адміністратив­ ної процедури замінити міру покарання. Виконання вироку регулюється законодав­ ством держави, де він виконується, і тільки ця держава має право ухвалювати відпо­ відні рішення (ст. 9 Конвенції). У разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується юридичної природи і тривалості покарання, призна­ ченого державою винесення вироку. Якщо міра покарання за своєю природою чи тривалістю несумісна із законодавством держави виконання вироку або якщо її за­ конодавство цього вимагає, вона може співвіднести призначену міру покарання з мірою покарання за вчинення аналогічного злочину, передбаченою її власним законо­ давством. Таке покарання (захід) за своєю природою повинно, якщо можливо, відпо­ відати покаранню (заходу), призначеному у вироку до виконання, і не може бути більш суворим та перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законо­ давством держави виконання вироку.

Держава винесення вироку надає такі документи:

-посвідчену копію рішення суду;

-посвідчену копію тексту закону, на якому ґрунтується судове рішення;

-документ про тривалість відбутої засудженим частини строку покарання;

-заяву про згоду на передачу засудженої особи;

-за потреби - довідки про стан її здоров'я і поведінку та інформацію про пово­ дження із засудженим і рекомендації щодо подальшого поводження.

Крім того, ст. 7 зазначеної Конвенції передбачено, що держава винесення вироку надає державі виконання вироку можливість перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи, кандидатура якої погоджується із державою виконання вироку, чи було згоду на передачу засудженої особи надано добровільно із повним розумінням

їїправових наслідків.

Уразі прийняття рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до по­ збавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, МЮ обов'язково надсилає інформацію про таке рішення відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засу­ дженої особи.

4.Отримавши від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інфор­ мацію про згоду на прийняття засудженої особи для відбування покарання, МЮ надсилає МВС доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

Передача засудженої особи здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, яких утримують під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом МВС та Державного ко­ мітету у справах охорони державного кордону України від 17 листопада 1998 р. № 474/845.

621

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

5. Частина 5 ст. 607 КПК передбачає, що факт передачі засудженої особи - грома­ дянина іноземної держави для подальшого відбування покарання не позбавляє таку особу права порушувати питання про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у строки, передбачені КК, а також про поми­ лування у порядку, передбаченому законодавством України.

Зазначимо, що згідно зі ст. 12 вказаної Конвенції кожна з держав-учасниць Кон­ венції може прийняти рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку відповідно до своєї конституції або інших законів.

У разі реалізації засудженим права порушувати вказані питання, документи чи інформація, необхідні для їх розгляду в Україні, можуть бути запитані від компетент­ них органів держави виконання вироку через МЮ.

6.Частиною 6 ст. 607 КПК на МЮ покладено обов'язки щодо:

-повідомлення суду, який ухвалив вирок, щодо рішення про передачу засудженої особи;

-забезпечення інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.

Слід звернути увагу також на юридичні наслідки передачі засудженої особи як для держави винесення вироку, так і для держави виконання вироку.

Так, відповідно до положень ст. 8 зазначеної Конвенції взяття під варту засудженої особи владою держави виконання вироку має силу зупинення виконання вироку в державі винесення вироку. Крім того, цією ж статтею передбачено, що держава вине­ сення вироку може більше не виконувати вирок, якщо держава виконання вироку вважає виконання вироку закінченим.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. передбачено, що ком­ петентні власті держави виконання вироку можуть обрати одну із двох процедур його виконання:

-продовжити виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови;

-визнати вирок із використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінити міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин.

Держава виконання вироку до моменту передачі засудженої особи інформує дер­ жаву винесення вироку на її прохання про те, яку із цих процедур вона буде викорис­ товувати.

Статтею 9 вказаної Конвенції передбачено, що виконання вироку регулюється законодавством держави виконання вироку, і тільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.

Зазначимо, що ст. 15 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. встановлено обов'язок держави виконання вироку надати державі винесення вироку інформацію щодо виконання вироку в таких випадках:

-коли вона вважає, що вирок виконано;

-якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку;

-якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення.

622

Стаття 608

7.Частиною 7 ст. 607 КПК передбачено, що у разі оголошення в Україні амністії суд, який одержав інформацію щодо рішення про передачу засудженої особи, роз­ глядає питання щодо можливості повного або часткового звільнення від відбування покарання такою особою. При цьому суд, за потреби, має право звернутися до МЮ з метою отримання від компетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії. Участь центрального органу України, компетентного вирішувати та розглядати питання виконання Конвен­ ції про передачу засуджених осіб 1983 р., обумовлюється тим, що одним із головних завдань МЮ є здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення до­ тримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України

зправових питань.

8.Частиною 8 ст. 607 КПК передбачено, що орган, який прийняв рішення за ре­ зультатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, помилування чи амністію зобов'язаний надіслати копію відповідного рішення МЮ. МЮ обов'язково інформує державу виконання ви­ року про рішення, прийняте за результатами такого розгляду.

Стаття 608

Повідомлення про зміну або скасування вироку суду України щодо громадянина іноземної держави

1.У разі зміни або скасування вироку суду України щодо засудженого, пере­ даного для відбування покарання в іншу державу, а також у разі застосування до нього виданого в Україні акта амністії чи помилування Міністерство юстиції України направляє уповноваженому (центральному) органу іноземної держави копію ухвали суду про зміну або скасування вироку або копію рішення відповід­ них органів України про застосування до засудженого амністії чи помилування.

2.Якщо вирок скасовано і призначено новий судовий розгляд, одночасно на­ правляються інші необхідні для цього документи.

1.Положення цієї статті регулюються нормами Європейської конвенції про між­ народну дійсність кримінальних вироків, ратифікованої із заявами і застереженнями ЗУ від 26 вересня 2002 р., що набрала чинності 12 червня 2003 р., і Конвенції про передачу засуджених осіб, яка ратифікована 22 вересня 1995 р. і набула чинності 1 січня 1996 р. (далі - Конвенція).

Зміну або скасування вироку врегульовано статтями 408, 409, 420 КПК.

У випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

1) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або при­ пускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

2)не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

3)повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;

623

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав..

4) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, дер­ жава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури (ст. 11 Конвенції).

Компетентні органи запитуваної Держави припиняють виконання, як тільки вони дізнаються про будь-яке помилування, амністію чи заяву про перегляд вироку, чи будь-яке інше рішення, через яке санкція більше не може виконуватися. Те саме сто­ сується стягнення штрафу, коли засуджена особа сплатила його компетентному орга­ ну запитуючої Держави.

Запитуюча Держава без затримки повідомляє запитувану Державу про будь-яке рішення чи процесуальний захід, прийняті на її території, який призводить до при­ пинення права на виконання,

Кожна сторона може прийняти рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку відповідно до своєї конституції або інших законів (ст. 12 Євро­ пейської конвенції).

Амністія - є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної кате­ горії осіб, винних у вчиненні злочинів, або кримінальні справи стосовно яких роз­ глянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Помилування - це, відповідно до п. 27 ст. 106 Конституції України та ч. 1 ст. 87 КК, ст. 2 Положення про порядок здійснення помилування, акт глави держави, який полягає у заміні покарання або невідбутої її частини більш м'яким покаранням, повно­ му або частковому звільненні від відбування покарання, або заміні довічного позбав­ лення волі на позбавлення волі строком на 25 років або більше.

Право вирішувати питання щодо будь-якого клопотання про перегляд судового рішення має тільки держава винесення вироку.

Держава виконання вироку припиняє виконання вироку, як тільки держава вине­ сення вироку інформує її про будь-яке рішення або будь-який захід, унаслідок якого вирок перестає бути обов'язковим для виконання (ст. 14 Конвенції).

Стаття 600

Порядок розгляду запиту (клопотання) про передачу громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні

1.Запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про пере­ дачу для відбування покарання в Україні засудженого судом цієї держави до по­ збавлення волі громадянина України, а також клопотання такого засудженого або його законного представника чи родича про передачу розглядається Мініс­ терством юстиції України в розумний строк.

2.Після порушення перед Міністерством юстиції України клопотання про при­ йняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави до позбавлен-

624

Стаття 609

ня волі, для подальшого відбування покарання в Україні та підтвердження грома­ дянства України цієї особи Міністерство юстиції України запитує у відповідного органу іноземної держави документи, необхідні для вирішення питання по суті.

3.Після надходження всіх необхідних документів Міністерство юстиції Укра­ їни протягом місяця розглядає надіслані матеріали та в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду

зклопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, строк розгляду продовжується до трьох місяців.

4.У разі відмови Міністерством юстиції України в задоволенні запиту (клопо­ тання) про передачу засудженої особи в Україну відповідна інформація направля­ ється державі, судом якої ухвалено вирок, а також особі, за ініціативою якої розгля­ далося питання передачі засудженої особи, з роз'ясненням підстав такої відмови.

5.У разі задоволення запиту Міністерство юстиції України направляє держа­ ві, судом якої ухвалено вирок, інформацію про це разом з копією ухвали суду за результатами розгляду клопотання згідно з частиною третьою цієї статті.

1.Особу, засуджену на території однієї Сторони, може бути передано на територію іншої Сторони для відбування призначеного їй покарання. З цією метою засуджена особа може висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє побажання бути переданою згідно з Конвенцією про передачу засуджених осіб (далі - Конвенція). Із запитом про передачу засудженої особи може звертатися як держава винесення вироку, так і держава виконання вироку (ст. 2 Конвенції).

Якщо засуджена особа висловила державі винесення вироку побажання бути пе­ реданою за вищевказаною Конвенцією, така держава інформує про це державу ви­ конання вироку у можливі найкоротші строки після того, як рішення стане остаточним.

Інформація включає:

1)прізвище, дату і місце народження засудженої особи;

2)її постійну адресу, якщо вона є, у державі виконання вироку;

3)виклад фактів, на яких ґрунтується вирок;

4)характер, тривалість покарання і дату, з якої починається його обчислення. Засуджену особу інформують у письмовій формі про будь-які заходи, вжиті держа­

вою винесення вироку або державою виконання вироку, а також про будь-які рішення, прийняті кожною державою у відповідь на запит про її передачу (ст. 4 Конвенції).

Запити про передачу і відповіді на них виконуються у письмовій формі. Вони над­ силаються міністерством юстиції держави, яка звертається із запитом, міністерству юстиції держави, до якої звернено запит. Відповіді надсилаються тими самими кана­ лами.

Будь-яка Сторона може у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи по­ відомити про те, що вона буде використовувати інші канали зв'язку.

Держава, до якої звернено запит, у найкоротші строки інформує державу, яка звер­ тається із запитом, про те, погоджується вона, чи ні на передачу засудженої особи, про яку йдеться у запиті (ст. 6 Конвенції).

625

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

Держава виконання вироку на прохання держави винесення вироку надсилає їй: а) документ або заяву, що свідчить про те, що засуджена особа є громадянином

цієї держави; б) копію тексту відповідного закону держави виконання вироку, який передбачає,

що дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок у державі винесення вироку, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання ви­ року або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.

У разі отримання запиту про передачу засудженої особи держава винесення ви­ року надає державі виконання вироку, якщо тільки одна з держав вже не повідомила про свої заперечення щодо передачі засудженої особи, такі документи:

а) засвідчену копію рішення суду і тексту закону, на якому воно ґрунтується; б) документ про тривалість вже відбутої частини строку покарання, включаючи

інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення, звільнення від покарання і про будьякі інші обставини, що стосуються виконання вироку;

в) заяву, що містить згоду на передачу засудженої особи; г) у разі необхідності, будь-які довідки про стан здоров'я і поведінку засудженої

особи, інформацію про поводження з нею у державі винесення вироку і будь-які ре­ комендації щодо подальшого поводження з нею у державі виконання вироку.

До звернення із запитом про передачу засудженої особи або до прийняття рішен­ ня щодо згоди або незгоди на таку передачу кожна держава може звернутися із про ханням надати їй будь-який із документів чи будь-яку із заяв (ст. 6 Конвенції).

Стаття 610

Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України

1.Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до час­ тини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходжен­ ня Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його над­ ходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

2.До клопотання Міністерство юстиції України подає на розгляд суду такі документи:

1)копію вироку разом з документом, що підтверджує набрання ним законної сили;

2)текст статей кримінального закону іноземної держави, на якому ґрунту­ ється вирок;

3)документ про тривалість відбутої частини строку покарання, в тому числі інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення, звільнення від покарання і про будь-які інші обставини щодо виконання вироку;

4)заяву засудженого про згоду на передачу його для відбування покарання в Україні, а у випадку, передбаченому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, заяву законного пред­ ставника засудженого;

626

Стаття 610

5)інформацію про стан здоров'я і поведінку засудженого.

3.Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яки­ ми передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене за­ судженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на під­ ставі вироку суду іноземної держави.

4.При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується трива­ лості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1)якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призна­ чений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк по­ збавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2)якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

5.Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного ви­ роком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.

6.При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно ви­ рішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивіль­ ного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

7.Ухвала, постановлена згідно з цією статтею, може бути оскаржена в апеля­ ційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із зако­ нодавством України, та прокурором.

8.Копія ухвали суду направляється до Міністерства юстиції України та цен­ трального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

1. Компетентні власті держави виконання вироку:

а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністратив­ ної постанови згідно із положеннями ст. 10 Конвенції про передачу засуджених осіб (далі - Конвенція);

6) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури сво­ єї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесен­ ня вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання ви­ року за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.

Держава виконання вироку, на прохання, до передачі засудженої особи інформує державу винесення вироку про те, яку із цих процедур вона буде використовувати.

Виконання вироку регулюється законодавством держави виконання вироку, і тіль­ ки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.

627

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

Будь-яка держава, яка, зважаючи на своє національне законодавство, не може ви­ користовувати одну із вказаних процедур для виконання заходів, призначених на те­ риторії іншої Сторони особам, які через психічний стан не були притягнуті до кримі­ нальної відповідальності за вчинення злочину, і яка готова прийняти таких осіб для подальшого лікування, може у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи вказати, які процедури вона буде застосовувати в таких випадках (ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (далі - Конвенція)).

У разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо цього вимагає її законодавство, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести при­ значену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законо­ давством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні, якщо це можливо, відповідати покаранню або заходу, призна­ ченому у вироку для виконання. Покарання чи захід за характером або тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення ви­ року, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені за­ конодавством держави виконання вироку (ст. 10 Конвенції).

Санкція, призначена в запитуючій Державі, виконується в запитуваній Державі не інакше як за рішенням суду запитуваної Держави. Однак кожна Договірна Держава може дати повноваження іншим органам приймати такі рішення, якщо санкція, що потребує виконання, є лише штрафом чи конфіскацією, і якщо такі рішення можуть оскаржуватися в суді (ст. 37 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримі­ нальних вироків (далі - Європейська Конвенція)).

Справа передається до суду чи органу, уповноваженого згідно зі ст. 37, якщо за­ питувана Держава вважає можливим вжити заходів для виконання запиту (ст. 38 Єв­ ропейської конвенції).

Перед тим як суд прийме рішення за запитом про виконання, засудженій особі надається можливість викласти свою думку. За заявою показання цієї особи заслухо­ вуються судом шляхом судових доручень про допит чи особисто. Особисте слухання повинно надаватись після висловлення нею прохання про це.

Однак суд може вирішувати питання про прийнятність запиту для виконання і у відсутність засудженої особи, яка зробила запит про особисте слухання, якщо вона перебуває під вартою в запитуючій Державі. За таких умов будь-яке рішення про за­ міну санкції згідно зі ст. 44 відкладається до того часу, коли після її передачі до за­ питуваної Держави засуджена особа отримує можливість з'явитися перед судом (ст. 39 Європейської конвенції).

Суд, або у випадках, зазначених у ст. 37, орган, уповноважений згідно зі ст. 37, який займається справою, має бути впевнений, що:

а) санкція, виконання якої вимагається, встановлена в рамках Європейського су­ дового рішення у кримінальній справі;

б) задовольняються вимоги ст. 4; в) умова, викладена в п. (а) ст. 6, не задовольняється чи не повинна перешкоджати

виконанню;

628

Стаття 611

г) виконанню не перешкоджає ст. 7; д) у разі винесення вироку за відсутності обвинуваченого чи постанови у кримі­

нальній справі, задовольняються вимоги розд. З цієї частини.

Кожна Договірна Держава може покладати на суд чи орган, уповноважений згідно зі ст. 37, розгляд інших умов виконання, передбачених цією Конвенцією (ст. 40 Євро­ пейської конвенції).

Уповноважені особи МЮ звертаються з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави відповідно до законодавства України.

Розгляд указаних клопотань здійснюється судом першої інстанції за останнім відо­ мим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження МЮ протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Стаття 611

Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи

1.Після задоволення запиту про передачу засудженої особи в Україну і одер­ жання згоди уповноваженого (центрального) органу іноземної держави на таку передачу Міністерство юстиції України надсилає компетентному органу дору­ чення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи в установу системи виконання покарань в Україні.

2.Виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої ви­ роком суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодавством України. Щодо засудженого, переданого для відбування пока­ рання в Україні, настають такі самі правові наслідки, як і щодо осіб, засуджених

вУкраїні за вчинення такого ж кримінального правопорушення.

3.До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилу­ вання у порядку, передбаченому законом.

4.Міністерство юстиції України повідомляє уповноважений (центральний) орган держави, судом якої було ухвалено вирок, про стан або результати вико­ нання покарання у разі:

1)завершення відбування покарання згідно із законодавством України;

2)смерті засудженої особи;

3)втечі засудженої особи.

1.Із запитом про передачу засудженої особи може звернутися як держава вине­ сення вироку, так і держава виконання вироку. Ініціатором вирішення питання може бути і сама засуджена особа (прохання засудженого має бути викладено письмово та завірено належним чином в установі, в якій відбуває покарання ця особа), а відповід­ но до положень двосторонніх договорів - також родичі засудженого.

Передача здійснюється за згодою обох держав та засудженої особи, або, у разі необхідності, - законного представника цієї особи.

629