Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

КПК_комент_2012_ч2

.pdf
Скачиваний:
29
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
3.99 Mб
Скачать

Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

4. Відповідно до ст. З Конвенції будь-яка Договірна Держава, що згідно із своїм власним законодавством має повноваження переслідувати за вчинення злочину, може для цілей застосування цієї Конвенції відмовитися або утримуватися від криміналь­ ного переслідування підозрюваної особи, яка вже притягнута або буде притягнута до відповідальності іншою Договірною Державою за вчинення того ж злочину. Будь-яке рішення про відмову або утримання від кримінального переслідування є тимчасовим доти, доки остаточне рішення не буде прийняте в іншій Договірній Державі.

На виконання положень Європейської конвенції про передачу кримінального пере­ слідування 1972 р. запитувана Договірна Сторона зобов'язана повідомити запитуючу Договірну Сторону про остаточне рішення. На прохання запитуючої Договірної Сто­ рони надсилається копія остаточного рішення.

Випадки, за настання яких запитувана держава може відмовити у прийнятті кло­ потання повністю або частково, викладені у ст. 11 Мінської Конвенції:

(a)якщо вона вважає, що підстави, на яких ґрунтується клопотання, заявлене від­ повідно до ст. 8, не підтверджуються;

(b)якщо підозрювана особа не має постійного помешкання в запитуваній дер­

жаві;

(c)якщо підозрювана особа не є громадянином запитуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину;

(сі) якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про пору­ шення кримінального переслідування, має політичний характер або якщо йдеться про злочин суто військовий або податковий;

(е) якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушення кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами;

(і) якщо її власне законодавство вже застосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання спливли строки давності відповідно до її законодавства; у такому випадку п. 2 ст. 26 не застосовується;

(%) якщо її повноваження ґрунтуються виключно на ст. 2 і якщо на момент отримання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в ст. 23 продовження цих строків на 6 міся­ ців;

(Ь) якщо злочин був вчинений за межами території запитуючої держави;

(і) якщо кримінальне переслідування може суперечити міжнародним зобов'язанням запитуваної держави;

(І) якщо кримінальне переслідування може суперечити основоположним принци­ пам правової системи запитуваної держави;

(к) якщо запитуюча держава порушила процедуру, передбачену цією Конвен­ цією.

Генеральна прокуратура України при відмові перейняти кримінальне проваджен­ ня зобов'язана повернути матеріали відповідним органам іноземної держави. Відпо­ відь на клопотання оформляється відповідно до статей 13, 16 Конвенції.

590

Стаття 596

Неможливість перейняття кримінального провадження

1.Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо:

1)не дотримані вимоги частини другої статті 595 цього Кодексу або міжнарод­ ного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2)щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок;

3)щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується;

4)щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування по­ карання у зв'язку з помилуванням або амністією;

5)провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із закінченням строку давності.

1. Неможливість перейняття кримінального провадження - це наявність обставин, за яких процедура перейняття провадження від іноземних держав виключається.

Виходячи із положень ст. 10 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., запитувана держава не вживає дій щодо клопотання про перейняття кримінального провадження, якщо:

-особа не підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого законодавством до­ говірної Держави;

-злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального пере­ слідування, не становить злочин у разі вчинення на території запитуваної держави і коли за таких обставин злочинцю не може бути призначена міра покарання також за власним законодавством;

-на час подання клопотання вже спливли строки притягнення до кримінальної відповідальності згідно із законодавством запитуючої Держави.

За винятком передбачених ст. 10 Конвенції обставин, запитувана держава не може відмовити у прийнятті клопотання повністю або частково, інакше як в одному або кількох таких випадках:

(a)якщо вона вважає, що підстави, на яких грунтується клопотання, заявлене від­ повідно до вимог ст. 8 Конвенції, не підтверджуються;

(b)якщо підозрювана особа не має постійного помешкання в запитуваній державі;

(c)якщо підозрювана особа не є громадянином запитуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину;

(сі) якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про пору­ шення кримінального переслідування, має політичний характер або якщо йдеться про злочин суто військовий або податковий;

(е)якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушення кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами;

591

Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

(f)якщо її власне законодавство вже застосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання спливли строки давності відповідно до її законодавства;

утакому випадку переривання строків давності не застосовується;

(g)якщо її повноваження грунтуються виключно на ст. 2 і якщо на момент отри­ мання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в ст. 23 продовження цих строків на 6 місяців;

(h)якщо злочин був вчинений за межами території запитуючої держави;

(i)якщо кримінальне переслідування може суперечити міжнародним зобов'язанням запитуваної держави;

(j)якщо кримінальне переслідування може суперечити основоположним принци­ пам правової системи запитуваної держави;

(к)якщо запитуюча держава порушила процедуру, передбачену цією Конвенцією.

Диспозиція коментованої статті складається із п'яти пунктів, за наявності визна­ чених у них обставин кримінальне провадження не підлягає перейняттю:

1) не дотримані вимоги ч. 2 ст. 595 КПК або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України, наприклад:

-особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;

-особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або осо­ бою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;

-запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особ яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючі державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;

-діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законо України про кримінальну відповідальність.

Докладніше див. коментар до ст. 595 КПК; 2) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи

зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправ дувальний вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження є за безпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгля з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.

Вирок - судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті (ч. 1 ст. 639 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не до­ ведено, що:

-вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

-кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

-у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. в

значає, що ніхто не може бути повторно засуджений або покараний за злочин, за яки він уже був засуджений або виправданий відповідно до закону та кримінального пр цесуального права будь-якої країни.

592

Стаття 597

Детальніше див. коментар до ст. 373 КПК; 3) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у

зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвину­ вальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і при­ значає покарання;

4) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне про­ вадження або її звільнено від відбування покарання у зв'язку з помилуванням або амністією.

Закриття кримінального провадження регулюється ст. 284 КПК (див. коментар). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. ви­ значає, що у разі, якщо особу було засуджено за злочин і якщо винесений щодо неї вирок було згодом скасовано або їй було даровано помилування на тій підставі, що якась нова або знову віднайдена обставина беззаперечно доводить наявність судової помилки, то ця особа, яка зазнала покарання внаслідок такого засудження, має право на одержання компенсації згідно із законом, якщо не буде доведено, що цю обставину

не було свого часу виявлено винятково або частково з її вини; 5) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо провадження щодо

заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із за­ кінченням строку давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальнос­ ті, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили мину­ ли такі строки: два роки (у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який перед­ бачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі); три роки (у разі вчинення зло­ чину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або по­ збавлення волі); п'ять років (у разі вчинення злочину середньої тяжкості); десять років (у разі вчинення тяжкого злочину); п'ятнадцять років (у разі вчинення особливо тяжкого злочину).

Стаття 597

Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження

1.За клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального провадження, може трима­ тися під вартою на території України не більше ніж сорок діб.

2.Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.

3.Якщо після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку запит про перейняття кримінального провадження не надійде, зазначена особа звільняється з-під варти.

593

Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

1. Стосовно законодавства, яким регулюється перейняття кримінального прова­ дження, див. коментар до ст. 596 КПК.

Застосування тимчасового заходу «тримання під вартою особи до отримання за-І питу про перейняття кримінального провадження» регулюється положеннями Євро­ пейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня | 1972 р. і законодавством запитуваної держави (ч. 1 ст. 29 Конвенції).

Інститут «тримання під вартою» у кримінальному процесі регулюється гл. 18 КПК (див. коментар).

Законодавство запитуваної держави або Конвенція визначають також умови, за | яких тримання під вартою не застосовується (ч. 2 ст. 29 Конвенції):

(a)якщо запитувана держава інформує запитуючу державу про своє рішення і вживати дій щодо клопотання;

(b)якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відмовити у прийнят клопотання;

(c)якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відкликати свою згод на прийняття клопотання;

(сі) якщо запитувана держава інформує її про своє рішення не порушувати про вадження або припинити його;

(е)якщо запитуюча держава відкликає своє клопотання до того, як запитуван держава проінформує її про своє рішення вжити дій щодо клопотання.

За відсутності зазначених підстав запитуюча держава оголошує про свій намір подати клопотання про порушення кримінального переслідування, запитувана дер­ жава може на прохання запитуючої держави вдатися до тимчасового арешту підозрю­ ваної особи, якщо:

-законодавство запитуваної держави дозволяє тримання під вартою за вчинен злочин;

-існують підстави вважати, що підозрювана особа зникне або сприятиме знищен ню доказів (ч. 1 ст. 27 Конвенції).

Після отримання клопотання про порушення кримінального переслідування разо із документами, які передбачені у п. 1 ст. 15 Конвенції, запитувана держава має пра вживати всіх тимчасових заходів, у тому числі тримання підозрюваної особи під вар тою і накладення арешту на майно, яких можна було би вжити за її власним законо давством, якби злочин, за який вимагається кримінальне переслідування, був вчинен на її території (ст. 28 Конвенції).

Строк тримання під вартою, здійснюваного виключно згідно зі ст. 27, за жодни обставин не повинен перевищувати 40 днів (ч. 5 ст. 29 Конвенції). Ця норма повніс відповідає строку, визначеному у диспозиції ч. 1 коментованої статті.

2. Див. коментар до ст. 583 КПК.

3. Відповідно до пп. 3,4 ст. 29 Конвенції особа, що тримається під вартою, пови на бути звільнена за будь-яких обставин, якщо запитувана держава не отримала і потання про порушення кримінального переслідування впродовж 18 днів від і арешту, а також якщо документи, які повинні додаватися до клопотання про поруше ня кримінального переслідування, не були отримані запитуваною державою впродо 15 днів після отримання клопотання про порушення кримінального переслідуван

Щодо порядку звільнення особи див. коментар до ст. 202 КПК.

594

Стаття 598

Стаття 598

Порядок кримінального провадження, що перейняте від іншої держави

1. Кримінальне провадження, що перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування та здійснюється згідно

зцим Кодексом.

2.Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття криміналь­ ного провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути визнані допустимими під час судового розгляду

вУкраїні, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією України та цим Кодексом, і вони не отримані з порушенням прав людини і осно­ воположних свобод. Не потребують легалізації відомості, визнані судом допусти­ мими.

3.Слідчий, прокурор України після перейняття кримінального провадження мають право здійснювати будь-які передбачені цим Кодексом процесуальні дії.

4.За наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру воно повинно бути здійснене згідно з законом України про кримінальну відповідальність і в порядку, передбаченому цим Кодексом.

5.Покарання, що призначається судом, не повинно бути суворішим від по­ карання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримінальне правопорушення.

6.Компетентному органу запитуючої держави надсилається копія остаточно­ го процесуального рішення, що набуло законної сили.

1.Законодавство, яким регулюється перейняття кримінального провадження, - див. коментар до ст. 596 КПК.

Кримінальне провадження, перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування, тобто з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про засто­ сування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. З КПК).

Відповідно до положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. розслідування у справі продов­ жується запитуваною стороною відповідно до її національного законодавства, тому у разі наявності постанови про зупинення досудового слідства відповідне процесуаль­ не рішення повинно бути скасоване, а строк досудового слідства продовжений.

2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законо­ давством, можуть бути використані за наявності таких умов:

- відомості, які містяться в матеріалах, визнані допустимими під час судового розгляду. Допустимість доказів регулюється ст. 86 КПК (див. коментар);

595

Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

-прийняття цих відомостей не порушує засад судочинства, передбачених Консти­ туцією України та КПК. Загальні засади кримінального провадження викладені у ст. 7 КПК (див. коментар);

-якщо вони не отримані з порушенням прав людини та основоположних свобод. Відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного по­ рушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій унаслідок істотного по­ рушення прав та свобод людини.

Істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод є такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів унаслідок катуван­ ня, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отри­ мання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право від­ мовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кри­ мінальному провадженні (ч. 2 ст. 87 КПК).

3. Суб'єктами, уповноваженими на проведення процесуальних дій після перей­ няття кримінального провадження, є: слідчий; прокурор.

Інститут процесуальних дій регламентовано главами 20,21,43 КПК (див. коментар). Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу, визначені у ст. 562 КПК

(див. коментар).

При перейнятті в Україні кримінального провадження з іншої держави необхідно пам'ятати, що відповідно до ст. 26 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р. будь-яка дія, метою якої є порушення кримінального переслідування і яка здійснена в запитуючій державі відповідно до її законодавства і правил, має таку ж юридичну силу в запитуваній державі, тобто розглядається як така, що здійснена органами цієї держави, за умови, що таке ототожнення не дає такій ді більшої доказової сили, ніж у запитуваній державі.

Якщо у справі, що надійшла, уже є постанова іноземного органу про порушення кримінального провадження, додаткове чи повторне порушення на території Укра­ їни не допускається. У цьому випадку за постановою органу досудового розсліду­ вання справа негайно приймається до провадження і дії особи кваліфікуються за відповідними статтями КК. Подальше розслідування кримінального правопорушен­ ня здійснюється за правилами КПК. При цьому орган, який здійснює досудове роз­ слідування, організовує переклад матеріалів українською мовою, якщо вони надій шли в Україну, відповідно до чинного міжнародного договору, мовою запитуючо сторони.

Якщо в Україну надійшло прохання про кримінальне переслідування особи в: компетентного органу іноземної держави, з якою не укладено відповідний міжнарод­ ний договір, за погодженням із цим органом такі матеріали розглядаються та за ними приймається рішення також у порядку ст. 214 КПК.

596

Стаття 598

Передусім прокурор або слідчий викликає особу, стосовно якої надійшло клопо­ тання, і шляхом опитування встановлює, чи дійсно ця особа перебувала за кордоном. Якщо особа це заперечує, прокурор або слідчий з метою перевірки направляє запити в консульські та митні органи.

Якщо особа, стосовно якої надійшли матеріали із клопотанням про перейняття кримінального переслідування, не причетна до інкримінованих правопорушень, прий­ мається відповідне процесуальне рішення і матеріали повертаються ініціатору запиту через уповноважені (центральні) органи.

Під час проведення розслідування прокурор, слідчий керується тільки вимогами кримінального процесуального законодавства України.

При прийнятті рішення про зупинення провадження або його закриття територі­ альні прокурори направляють у прокуратуру області копію цього процесуального рішення, а також свій мотивований висновок щодо законності його прийняття.

У разі засудження особи до Генеральної прокуратури України надсилається на­ лежним чином завірена копія постанови або вироку для подальшого інформування відповідного органу іноземної держави. Такий документ направляється до Генераль­ ної прокуратури України органом, що проводить розслідування у справі, через власний центральний апарат.

4.Повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК (див. коментар до статті).

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (див. коментар до ст. 278 КПК).

5.Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. не може призначатися більш тяжке покарання, ніж те, яке мало бути застосоване у момент вчинення злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш м'яке покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця.

Аналогічні положення містяться у ст. 25 Конвенції, а саме: у запитуваній державі щодо злочину застосовується міра покарання, передбачена законодавством цієї дер­ жави, якщо законодавство не встановлює іншого. Міра покарання запитуваної держа­ ви не може бути більш суворою, ніж міра покарання, передбачена законодавством запитуючої держави.

Призначення покарання регулюється розд. XI КК.

6. Згідно із застереженням України до ч. 1 ст. 13 Конвенції всі клопотання, а також усі повідомлення, необхідні для застосування Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, надсилаються Генеральною про­ куратурою України (щодо запитів органів досудового розслідування) або МЮ (у випадку запитів судів) до запитуючої сторони, або запитуючою державою до відпо­ відних органів України, або за взаємною домовленістю безпосередньо органами запитуючої держави до органів запитуваної держави. Відповіді надсилаються у такий же спосіб.

597

Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

ІСтаття 599

.

• •

..• •.•

••.

- • .• ••'•/•..•./. . .

•. .

/• ••••••••••• •

•.

Порядок і умови переданий кримінального провадження компетентному органу іншої держави

1.Клопотання слідчого, погоджене з прокурором, прокурора або суду про передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави розглядаються уповноваженим (центральним) органом України протягом два­ дцяти днів з моменту надходження.

2.Незакінчене кримінальне провадження може бути передане іншій державі за умови, що видача особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відпові­ дальності, неможлива або у видачі такої особи Україні відмовлено.

3.Слідчий, прокурор або суд на вимогу уповноваженого (центрального) ор­ гану України поновлює кримінальне провадження, продовжує - якщо це дозво­ ляється цим Кодексом - строки розслідування або тримання під вартою з ураху­ ванням часу, необхідного для перейняття його компетентним органом іноземної держави.

1.З урахуванням визначення перейняття кримінального провадження, розкритого

вп. З ч. 1 ст. 541 КПК, передання кримінального провадження слід розуміти як вчи­ нене в рамках міжнародного співробітництва направлення через уповноважений (центральний) орган України запиту про здійснення компетентними органами запи­ туваної держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відпо­ відальності.

Відповідно до ст. 545 КПК функції уповноваженого (центрального) органу України у кримінальному провадженні під час досудового розслідування виконує Генеральна прокуратура України, а у кримінальному провадженні під час судового провадження - МЮ. Крім того, КПК або чинним міжнародним договором України може бути перед­ бачено інший порядок зносин. У такому випадку наведені повноваження поширюють­ ся на визначені цими законодавчими актами органи.

Орган, що веде розслідування у справі, надсилає клопотання слідчого, погоджене з прокурором, або прокурора про передання кримінального провадження через свій центральний орган, а якщо кримінальна справа перебуває у провадженні органів про­ куратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) до Генеральної прокуратури України.

Уразі перебування кримінального провадження в суді, клопотання про його передачу надсилається до МЮ через відповідне управління юстиції.

Упершому випадку Генеральна прокуратура України, а в другому - МЮ після вивчення та перевірки матеріалів та в разі їх належного оформлення, наявності підстав

івідсутності перешкод, передбачених КПК та міжнародними договорами, протягом двадцяти днів з моменту надходження готує і надсилає відповідному органу іноземної держави клопотання щодо передачі кримінального переслідування особи за злочин, скоєний на території України.

598

Стаття 600

2.До умов передання незакінченого кримінального провадження іншій державі законом віднесено такі: 1) видача особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, неможлива; 2) у видачі такої особи Україні відмовлено. На практи­ ці такі ситуації можуть обумовлюватись наявністю в особи громадянства запитуваної країни, наявністю дипломатичного імунітету особи тощо.

3.Продовження строків розслідування або тримання під вартою з урахуванням часу, необхідного для перейняття провадження компетентним органом іноземної дер­ жави, відбувається із дотриманням вимог статей 294—297, 331 КПК.

При переданні кримінального провадження іншій державі кримінальне переслі­ дування по ньому продовжується відповідно до законодавства цієї держави.

Стаття 600

Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження іншій державі

1. Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження повинні відповідати вимогам цього Кодексу та відповідних міжнародних догово­ рів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2.Клопотання про передання кримінального провадження повинно містити:

1)назву органу, який здійснює кримінальне провадження;

2)посилання на відповідний міжнародний договір про надання правової до­ помоги;

3)найменування кримінального провадження, передання якого запитується;

4)опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального про­ вадження, та його правову кваліфікацію;

5)прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої здійснюється кримінальне прова­ дження, дату і місце народження, місце проживання або перебування та інші відомос­ ті про неї.

3.До клопотання додаються такі документи:

1)матеріали кримінального провадження;

2)текст статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється про­ вадження;

3)відомості про громадянство особи.

4.Разом з клопотанням та документами, передбаченими частиною третьою цієї статті, компетентному органу іншої держави передаються наявні речові до­ кази.

5.Копії матеріалів залишаються в органі, який здійснював кримінальне про­ вадження в Україні.

1. Клопотання про передання кримінального провадження є однією з форм запиту про міжнародне співробітництво. Основні правила його складання та направлення передбачені ст. 548 КПК.

599