КПК_комент_2012_ч2
.pdfГлава 40. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю
вання відповідної інформації, але не більше як на п'ять років від часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана ВР України.
На осіб, які мають допуск та доступ до державної таємниці, також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають із ЗУ «Про державну таємницю».
Стаття 518
Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю
1.Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері обо рони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охо рони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інфор мації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати ма теріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку по кладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширю ються обов'язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.
2.Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, техно логії чи інформація, що містить охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.
1.Перелік посадових осіб, на яких покладено виконання функцій державного екс перта, затверджено Указом Президента України від 01.12.2009 р. № 987/2009 «Про Перелік посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного екс перта з питань таємниць». Права та обов'язки держаного експерта з питань таємниць викладено у ст. 9 ЗУ «Про державну таємницю».
Під час проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить дер жавну таємницю, на експерта поширюються права і обов'язки, що визначені ст. 69 КПК.
Державний експерт з питань таємниць несе персональну відповідальність за за конність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до державної таємниці або про зниження ступеня секретності такої інформації чи скасування рі шення про віднесення її до державної таємниці; за умисне неприйняття рішення про віднесення до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шко ди інтересам національної безпеки України, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
2.В описовій частині висновку експертизи не конкретизуються використовувані методики, технології та інформація, що містить охоронювану державою таємницю.
420
ГЛАВА 41 КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ДИПЛОМАТИЧНИХ
ПРЕДСТАВНИЦТВ, КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ, НА ПОВІТРЯНОМУ, МОРСЬКОМУ ЧИ РІЧКОВОМУ СУДНІ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ПІД ПРАПОРОМ
АБО З РОЗПІЗНАВАЛЬНИМ ЗНАКОМ УКРАЇНИ, ЯКЩО ЦЕ СУДНО ПРИПИСАНО ДО ПОРТУ, РОЗТАШОВАНОГО В УКРАЇНІ
Стаття 519
Службові особи, уповноважені на вчинення процесуальних дій
1. Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є:
1)керівник дипломатичного представництва чи консульської установи Укра їни-у разі вчинення кримінального правопорушення на території дипломатич ного представництва чи консульської установи України за кордоном;
2)капітан судна України - у разі вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
2.Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи Укра їни, капітан судна України зобов'язаний призначити іншу службову особу, упов новажену на вчинення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.
3.Службові особи, які здійснювали процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов'язуються надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених процесуальних дій.
1. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується під час здійс нення провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території ди пломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до укра їнського порту. *
Дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво країни, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Консульські установи України за кордоном - генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства. Консульські установи очолюють, відповід но, генеральні консули, консули, віце-консули, консульські агенти.
Дія кримінального процесуального закону поширюється на зазначені території та судна відповідно до КПК та міжнародних документів (Віденська конвенція про ди-
421
Глава 41. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв...
пломатичні зносини від 18.04.1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24.04.1963 р., Конвенція про відкрите море від 29.04.1959 р., Конвенція про умови реєстрації суден від 07.02.1986 р., Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна від 14.09.1963 р. та ін.), що визначають їх правовий статус або встановлюють юрисдикцію держави приналежності.
Поширення дії кримінального процесуального законодавства на території дипло матичного представництва чи консульської установи України за кордоном та на повіт ряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами країни під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташо ваного в Україні, зумовлює необхідність організації досудового розслідування у разі вчинення на їх території чи відповідному судні кримінального правопорушення.
Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, є їх керівники, а на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до українського порту, - капітани.
2.У випадку, коли керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України або капітан повітряного, морського та річкового судна України є потерпілим унаслідок вчинення кримінального правопорушення, вони зобов'язані призначити іншу службову особу, уповноважену на здійснення процесуальних дій. Це можуть бути помічники або інші особи з начальницького складу екіпажу. Прий няття такого рішення оформлюється постановою про призначення особи для здійс нення процесуальних дій.
3.Обов'язковим є залучення до участі у кримінальному провадженні як свідків осіб, котрі проводили процесуальні дії за межами території України. Необхідність допиту цих осіб зумовлена потребою перевірки допустимості доказів, отриманих
уході процесуальних дій за межами території України, відповідно до вимог статей 86, 87, 88 КПК. Такий допит слід проводити відразу після передачі матеріалів кримі нального провадження до відповідного органу досудового розслідування на території України. Під час допиту в обов'язковому порядку з'ясовуються обставини проведен ня процесуальних дій за межами України, детально вивчаються отримані результати.
Стаття 520
Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських
установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні
1. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, зобов'язані негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела їм стали відомі об ставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на
422
Стаття 520
території дипломатичного представництва, консульської установи України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
2. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, уповноважені на:
1) застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в по рядку, передбаченому цим Кодексом;
2) проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Процесуальні дії під час кримінального провадження, що проводиться згідно з цією статтею, докладно описуються у відповідних процесуальних документах, а також фіксуються за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, крім випадків, коли таке фіксування неможливе з технічних причин.
1.Після того як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської устано ви України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно припи сано до українського порту, уповноважені службові особи, передбачені ч. 1 ст. 519 КПК, зобов'язані зафіксувати факт початку досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 214 КПК, та провести передбачені ст. 520 КПК необхідні для вирішення завдань кримінального провадження процесуальні дії.
Досудове розслідування розпочинається негайно після виявлення ознак кри мінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України. Дані про нього вносяться до ЄРДР за першої ж можливості, зо крема, після прибуття судна на територію України, встановлення зв'язку з органом досудового розслідування, прокурором, до компетенції якого належить внесення таких даних.
2.Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи, а також капітан повітряного, морського чи річкового судна України у разі вчинення криміналь ного правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами країни під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до українського порту, уповноважені на: тимчасове вилучення майна
впорядку, передбаченому статтями 167, 168 КПК; затримання особи з дотриманням вимог статей 207, 208 КПК; проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи, особистого обшуку без ухвали суду в порядку, ви значеному статтями 223, 234, 236 КПК, а також у вигляді огляду місця вчинення кримінального правопорушення з дотриманням вимог ст. 237 КПК.
Перелік процесуальних та слідчих (розшукових) дій, що можуть проводитися керівником дипломатичного представництва або консульської установи, а також ка-
423
пітаном повітряного, річкового чи морського судна за межами території України, є вичерпним. Проведення інших процесуальних та слідчих (розшукових) дій може бути розцінено як порушення законодавства, а отримані під час їх проведення докази є недопустимими згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України.
Фіксування самих фактів процесуальних дій під час кримінального провадження, що проводяться відповідно до ч. 2 ст. 520 КПК, здійснюється шляхом складання про токолу та додатків до нього з дотриманням вимог статей 103-107 КПК та статей, що прямо регламентують порядок проведення таких дій, з обов'язковим застосуванням технічних засобів фіксування кримінального провадження. До причин, за яких фікса ція за допомогою технічних засобів не проводиться, треба віднести відсутність їх на судні, несправність та неможливість отримання їх у законному порядку тощо.
Стаття 521
Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна
1. Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після доставления на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській уста нові, на судні України, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного права володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Майно затриманого може вилучатися службовими особами, уповноваженими на проведення процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 520 КПК.
За загальним правилом клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово ви лученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилу чення майна, інакше воно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Водночас із цього правила є виняток. Він полягає в тому, що службові особи, що перелічені в ч. 1 ст. 519 КПК, зобов'язані відразу після прибуття на територію Укра їни, але не пізніше наступного робочого дня після доставления на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі, на укра їнському судні, передати матеріали кримінального провадження (документи, складе ні за результатами процесуальних та слідчих дій) та тимчасово вилучене майно від повідному прокурору.
Прокурор, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, після отримання зазначених матеріалів та тимчасово вилученого майна звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна або виносить постанову про по вернення особі, у якої воно вилучено, у разі, якщо він визнає таке вилучення безпід ставним. Недотримання прокурором термінів подання клопотання про арешт майна є підставою для обов'язкового повернення майна особі, у якої воно вилучено.
424
Стаття 522
Стаття 522
Строк законного затримання особи
1. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи Укра їни має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на сорок вісім годин, і зобов'язаний надати затриманій особі доступ до отримання право вої допомоги.
Капітан судна України має право затримати особу на строк, необхідний для
їїдоставления на територію України.
2.Службові особи, передбачені частиною першою цієї статті, зобов'язані за безпечити доставления затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідом лення про факт законного затримання слідчому органу досудового розслідуван ня за місцем проведення досудового розслідування в Україні.
1.Строк законного затримання особи на території дипломатичного представництва чи консульської установи України визначено у ч. 1 ст. 522 КПК, він становить 48 годин. Цей строк обчислюється з дотриманням вимог ст. 115 КПК.
Відповідно до ст. 211 КПК строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 годин від моменту затримання.
Водночас знаходження судна за межами території України може стати об'єктивною перешкодою для дотримання цього строку. Для капітана повітряного, морського та річкового судна, що знаходиться за межами нашої держави, потрібен час для до ставления такої особи в Україну. В такому разі строк її затримання без ухвали суду не має перевищувати 72 годин від моменту доставления такої особи на територію України.
Забезпечення доступу до отримання правової допомоги особі, затриманої керів ником дипломатичного представництва чи консульської установи України за межами нашої держави, може полягати у: роз'ясненні їй прав, передбачених статтями 20, 42 та ч. 4 ст. 208 КПК; наданні можливості визначитися із захисником; забезпеченні участі обраного або призначеного захисника у кримінальному провадженні шляхом його інформування про факт затримання конкретної особи, місце її знаходження, час, місце проведення процесуальних та слідчих дій за наявності такої можливості; забез печенні засобами зв'язку для спілкування із захисником; неперешкоджанні зустрічі затриманого із захисником; роз'ясненні порядку здійснення кримінального прова дження в Україні та, на підставі КПК, за її межами тощо.
2. До закінчення передбачених ст. 522 КПК строків затримання уповноважена службова особа, визначена ч. 1 цієї статті, зобов'язана вжити заходів щодо доставлен ия затриманого до підрозділу органу державної влади на території України, уповно важеного на тримання затриманих осіб, повідомити орган досудового розслідування, до підслідності якого належить вчинений злочин, про факт затримання підозрюваної особи, місце її знаходження та передати матеріали кримінального провадження для подальшого вирішення питання про обрання запобіжного заходу або звільнення такої особи.
425
Глава 41. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв...
Стаття 523
Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України
1.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу ви конавчої влади у сфері закордонних справ України.
2.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органу досудового роз слідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.
1.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на терито рії дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, до підслідності якого відне сено кримінальне правопорушення та юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження МЗС України.
2.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повіт ряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до українського порту, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, до підслідності якого віднесено скоєний злочин та юрисдикція якого поширюється на територію місцезна ходження порту приписки судна, на якому вчинено злочин.
426
РОЗДІЛ VII
ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ МАТЕРІАЛІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 524
Умови відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
1. Відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному про вадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду.
1. Матеріалами кримінального провадження є документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші докумен ти і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, які долу чаються до обвинувального акта (клопотання про звільнення від кримінальної відпо відальності) (ч. 1 ст. 317 КПК).
Під втратою матеріалів кримінального провадження слід розуміти виключення можливості отримувати з таких матеріалів інформацію, що відображає хід досудового розслідування та результати судового розгляду внаслідок процесів фізичного впли ву на систему процесуальних документів.
Матеріали кримінального провадження можуть бути втрачені повністю (коли знищені або втрачені всі матеріали) або частково (коли втрачено окремі матеріали), з об'єктивних (стихійне лихо, пожежа, повінь тощо) або суб'єктивних (умисне по шкодження, викрадення тощо) причин.
Крім того, матеріали кримінального провадження можуть бути втрачені внаслідок неправомірних дій (умисне пошкодження).
Потрібно також зауважити, що порядок та строки зберігання матеріалів справ урегульовано Інструкцією про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів діяльності суду (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 14 липня 2003 р. № 277) та Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання (затверджений наказом Державної судової адміні страції України від 11 лютого 2010 р. № 22).
Виходячи зі змісту цієї статті обов'язковою умовою відновлення втрачених мате ріалів кримінального провадження є лише наявність вироку суду (див. також ст. 373 КПК).
Вирок - це процесуальне рішення суду, у якому вирішується обвинувачення по суті. Чинним кримінальним процесуальним законом встановлюється два види вироків: виправдувальний та обвинувальний.
Коментована стаття не визначає серед обов'язкових умов відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження набрання вироком законної сили.
427
Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
Стаття 525
Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
1. Втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою учасника судового провадження. Близькі родичі обвинуваченого, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабі літації.
1. Відповідно до положень коментованої статті матеріали кримінального прова дження можуть бути відновлені лише за заявою сторони кримінального провадження. Причому законодавець не визначає форми такої заяви, однак, вбачається, письмова форма такої заяви є найбільш прийнятною (про вимоги щодо структури та змісту за яви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження див. у комен тарі до ст. 527 КПК).
Крім того, така заява може бути подана лише учасниками судового провадження, якими є: сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та за конний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження.
Близькі родичі обвинуваченого, відповідно до положень коментованої статті, мають право подати заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального проваджен ня лише у випадку, коли він помер, і лише якщо це необхідно для його реабілітації (більш детальне тлумачення поняття «близькі родичі» див. у коментарі до ст. З КПК).
Так, п. «а» ч. 1 ст. З КПК окремо не виділяє близьких родичів та членів сім'ї, ви значаючи, що такими особами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно прожи вають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Слід зауважити, що відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів ци вільного стану» від 1 липня 2010 р. № 2398-VT державна реєстрація смерті проводить ся органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголо шення її померлою.
Так, пп. 1.1-1.3 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ від 8 серпня 2006 р. № 545, передбачено, що для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров'я видається лікарське свідоцтво про смерть.
428
Стаття 525
Лікарське свідоцтво про смерть видають такі заклади охорони здоров'я: лікарні, амбулаторно-поліклінічні заклади, диспансери, пологові будинки, санаторії, патологоанатомічні бюро, бюро судово-медичної експертизи.
У містах, селищах міського типу, населених пунктах сільської місцевості в закла дах охорони здоров'я, у яких працюють не менше двох лікарів, видають тільки лікар ські свідоцтва про смерть. У сільських населених пунктах у закладах охорони здоров'я, де працює тільки один лікар, у разі його відсутності (хвороба, відпустка тощо) фельд шер видає фельдшерську довідку про смерть.
Згідно зі ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещас ного випадку або інших обставин унаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха рактеру.
Порядок оголошення фізичної особи померлою врегульовано ЦПК. Коментована стаття встановлює, що з метою реабілітації обвинуваченого його
близькі родичі мають право подати заяву про відновлення втрачених матеріалів кри мінального провадження.
Зауважимо, що реабілітація має на меті відновлення честі і репутації особи. Як зазначено в юридичній енциклопедичній літературі, реабілітація (пізньолатинське rehabilitation - відновлення, від ге... - префікс, що означає поновлення або повторен ня, та habilitare - робити спроможним) - поновлення у правах і відновлення репутації осіб, які безвинно зазнали репресій або були неправомірно притягнені до криміналь ної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Реабілітація поєднується з компенсацією (відшкодуванням) завданих цим особам матеріальних і моральних збитків.
Статтею 2 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», наприклад, визначається, що реабілітації не підлягають особи, щодо яких у матеріалах криміналь них справ є сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість притягнення їх до відповідальності за:
-зраду батьківщини, шпигунство, диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні
акти;
-злочини проти людства і людяності, каральні акції щодо мирного населення, вбивства, мордування громадян і пособництво в цьому окупантам у період Великої Вітчизняної війни;
-збройні вторгнення на територію України, організацію збройних формувань, які чинили вбивства, розбої, грабежі й інші насильства, та особисту участь у вчиненні
цих злочинів. .. .
Не підлягають реабілітації також особи, засуджені за злочини проти правосуддя, пов'язані із застосуванням репресій, навіть якщо вони самі згодом зазнали репресій.
429