КПК_комент_2012_ч2

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

значеного міжнародного договору при здійсненні процедури видачі особи (екстра­ диції) органами досудового розслідування чи судовими органами на всіх стадіях кримінального провадження центральним органом України щодо видачі особи (екс­ традиції) є виключно Генеральна прокуратура України.

2.Виходячи зі ст. 545 КПК, міжнародних договорів та ратифікаційних законі України, слід враховувати, що Генеральна прокуратура України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних у кримінальних провадженнях п: час досудового розслідування.

3.МЮ є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) обвинувачених та засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або ви­ конання вироку, окрім випадків, визначених Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1993 p., коли центральним органом є виключно Генеральна прокуратура України.

4.У частині 4 ст. 574 КПК визначено виняткові повноваження центральних орга­ нів України щодо видачі особи (екстрадиції), які не можуть виконувати ні компетент­ ні органи України, ні інші органи державної влади.

Виходячи з п. 1 ч. 4 ст. 574 КПК та ч. 1 ст. 575 КПК центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції) може звернутися до компетентних органів іноземних держав із запитами винятково за наявності відповідного клопотання.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 574 КПК розгляд центральним органом України запиту ком­ петентних органів іноземних держав полягає у перевірці на відповідність викладених у запиті фактичних даних КПК, законам України та міжнародним договорам України.

Проведення екстрадиційної перевірки здійснюється на підставі ст. 587 КПК, при цьому центральний орган України може як організувати таку перевірку, так і прово­ дити її самостійно.

На центральний орган України покладено також обов'язок з організації прийомупередачі осіб, стосовно яких прийнято рішення про видачу.

Повноваження центрального органу України у сфері екстрадиції не обмежуються лише ч. 4 ст. 574 КПК, адже вони можуть бути викладені і в інших нормах розд. IX КПК та безпосередньо у міжнародних договорах України, ратифікованих BP України.

Стаття 575

Порядок підготовки документів та направлення запитів

1.Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здій­ снює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.

2.Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею зло­ чину. До клопотання додаються такі документи:

1)засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;

540

Стаття 575

2)копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;

3)довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопо­ рушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;

4)положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;

5)висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;

6)довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу осо­ би, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;

7)інформація про перебіг строків давності;

8)інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

3.Клопотання та передбачені частиною другою цієї статті документи підпису­ ються слідчим, прокурором або суддею, засвідчуються печаткою відповідного органу та перекладаються мовою, передбаченою міжнародним договором України.

4.Клопотання про видачу особи (екстрадицію) передаються до відповідного центрального органу України через прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, та прирівняні до них прокуратури у десяти­ денний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. У зазна­ чений строк керівник відповідного органу досудового розслідування у складі центрального апарату органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Держав­ ного бюро розслідувань України безпосередньо передає Генеральній прокурату­ рі України клопотання про видачу особи (екстрадицію).

5. Центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнарод­ ним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керів­ ником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п'яти днів з дня отримання клопотання.

1.Підготовку клопотання про видачу покладено на компетентні органи, тобто особу (орган), яка здійснює кримінальне провадження: слідчий, прокурор - досудове розслідування, суддя, суд - судове провадження. Саме зазначені особи (органи) іме­ нуються компетентними органами.

2.У зв'язку з тим, що центральний орган України вирішує питання щодо направ­ лення запиту про видачу особи (екстрадицію), то клопотання компетентного органу повинно містити такі ж самі реквізити, як і відповідний запит (див. коментар до ст. 573 КПК). При цьому клопотання повинно бути підписане та скріплене гербовою печаткою компетентного органу.

3.Зважаючи на те, що додатки до клопотання будуть направлені до запитуваної сторони, зазначені документи повинні бути завірені гербовою печаткою установи,

541

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

органу або відомства, яке їх склало або видало, а також підписом уповноваженої ос би із зазначенням посади і прізвища.

Важливе значення має переклад клопотання відповідною мовою згідно з міжна родними договорами. Так, відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. у взаємовід носинах при виконанні цієї Конвенції установи юстиції договірних сторін користу ються державними мовами договірних сторін або російською мовою. Згідно зі ст. 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. документи, які подаю складаються мовою запитуючої або запитуваної сторони. Запитувана сторона мож вимагати зробити переклад однією з офіційних мов Ради Європи (англійська аб французька), яку вона визначає на свій розсуд. Іншим прикладом може бути ст. 4 Д говору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правов допомогу у кримінальних справах 2002 р., відповідно до якого запит супроводжуєть ся перекладом мовою запитуваної сторони.

4.Строк направлення органом досудового розслідування клопотання та докумен тів про видачу особи до прокуратури обласного рівня становить десять днів з момен ту затримання розшукуваної особи на території іноземної держави. При цьому КПІ не передбачає можливості продовження вказаного строку направлення документів Передача клопотань через прокуратури обласного рівня проводиться з метою пере­ вірки останніми законності прийнятого рішення та правильності оформлення доку­ ментів. При цьому складання прокуратурою обласного рівня процесуального акта за результатами такої перевірки КПК не передбачає. У випадку виявлення порушень вимог законодавства України та/або оформлення документів прокуратура обласного рівня повинна негайно повернути матеріали компетентному органу із зазначенням відповідних порушень для їх виправлення. Після приведення документів у відповід­ ність їх знову направляють до прокуратури.

5.Протягом п'яти днів з дня отримання клопотап""; про видачу особи центральний орган України зобов'язаний перевірити документи на предмет їх відповідності КПК, законам України та міжнародним договорам. Після цього складається запит про ви­ дачу особи (екстрадицію), який і направляється керівником центрального органу України до відповідного компетентного органу іноземної держави. У разі виявлення порушень центральний орган України зобов'язаний негайно направити документи компетентному органу України на доопрацювання із вказівкою про них.

У випадках, коли запитувана держава потребує додаткової інформації чи їй по­ трібні документи для виконання запиту, центральний уповноважений орган України зобов'язаний організувати їх надання. Прикладом можуть бути ст. 13 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р., ст. 59 Конвенції про правову допо­ могу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р., а також ст. 5 Договору між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників від 10 жовтня 2004 р., згідно з якою якщо запитувана держава вва­ жає, що інформація, надана для цілей цього Договору, є недостатньою для прийняття рішення за запитом, може бути запитано надання додаткової інформації в строк, установлений запитуваною державою.

542

Стаття 576

Стаття 576

Межі кримінальної відповідальності виданої особи

1.Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відпові­ дальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція).

2.Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави під час прийняття рішення про видачу особи в Україну, є обов'язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

3.Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо обмежень

увидачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує пи­ тання про приведення його до виконання лише за ті діяння, за які відбулася видача.

4.У разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину, не зазна­ ченого у запиті про видачу, притягти таку особу до кримінальної відповідальнос­ ті або виконати вирок суду за цей злочин можна лише після отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу.

5.Запит про надання такої згоди готується та надсилається в порядку, перед­ баченому для запиту про видачу особи (екстрадицію).

6.У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений нею після видачі, отримання такої згоди не вимагається.

1.Коментована стаття надає особі, яка підлягає видачі, особливі гарантії щодо її притягнення до кримінальної відповідальності. У такому випадку зазначена норма кореспондується зі ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. («Правило ad hoc»): видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або за­ тримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана, і її особиста свобода ні з яких інших причин не може обмежуватися, та ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримі­ нальних справах 1993 p., яка полягає в тому, що без згоди запитуваної договірної сторони видану особу не можна притягти до кримінальної відповідальності або по­ карати за вчинений до її видачі злочин, за який вона не була видана. Двосторонні договори України також прямо іменують подібну норму як «Гарантії для виданої особи» (ст. 7 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників від 21 жовтня 2003 р.) або «Гарантії недоторканності особи» (ст. 11 Договору між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних спра­ вах від 13 вересня 1996 p.).

Притягнення до кримінальної відповідальності виданої особи або виконання ви­ року щодо неї може відбутися лише за згодою на це запитуваної сторони і лише в рамках цієї згоди.

Більше того, виходячи зі змісту норм міжнародних договорів (ст. 15 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. та ч. 2 ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p.),

543

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

без згоди запитуваної договірної сторони особа не може бути видана Україною трег державі.

Існують два винятки з такого імунітету виданої особи:

1)особа вчинила кримінальне правопорушення після фактичної видачі;

2)запитувана сторона надала дозвіл щодо притягнення до кримінальної відпо дальності виданої особи або виконання вироку стосовно неї за інші криміналь правопорушення, ніж ті, які були зазначені у попередньому запиті.

При цьому видана особа може користуватися й додатковими гарантіями, визначе

уміжнародних договорах. Зокрема, згідно зі ст. 11 Договору між Україною та Канадо про взаємодопомогу у кримінальних справах від 13 вересня 1996 р. видана особа зобов'язана давати показання у будь-яких справах, крім справ, зазначених у запиті.

Стаття 577

Зарахування строку тримання виданої особи під вартою

1.Час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держав

узв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапуванн зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного в роком суду України.

1.Виходячи з положень ч. 5 ст. 72 КК суд при призначенні покарання повине зарахувати строк попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі де за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК. У даному випадку стро попереднього ув'язнення слід розуміти як строк дії ухвали про тримання під варто визначений ст. 197 КПК. У цей строк включаються строк фактичного затримай особи (про момент затримання особи див. коментар до ст. 209 КПК) та час її ет вання до запитуючої сторони.

Не зараховується до загального строку відбування покарання, призначеного в роком українського суду, час перебування особи під вартою та відбування покаран на території іноземної країни у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідал ності та відбуванням покарання за злочини, вчинені в цій іноземній країні.

Стаття 578

Інформування про результати кримінального провадження щодо виданої особи

1. Прокурор надсилає центральному органу України повідомлення про р зультати кримінального провадження щодо виданої особи для подальшого і формування уповноваженого (центрального) органу запитуваної держави.

1. Під результатом кримінального провадження щодо виданої особи слід розумі відповідне рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, яке н брало законної сили, згідно з вимогами ст. 532 КПК.

Прокурором у коментованій статті вважається прокурор, який здійснював повн важення у відповідному кримінальному провадженні на момент його завершення.

544

Стаття 579

Згідно зі ст. 69 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. Україна взяла на себе зобов'язання повідом­ ляти запитувану сторону про результати провадження у кримінальній справі проти виданої їй особи. На прохання запитуваної сторони висилається також і копія оста­ точного рішення.

Стаття 579

Тимчасова видача

1.У разі необхідності запобігання закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному проваджен­ ні може бути направлено запит про тимчасову видачу, який готується в порядку, передбаченому статтею 575 цього Кодексу.

2.У разі задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має бути по­ вернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк.

3.У разі необхідності компетентний орган України, який здійснює криміналь­ не провадження, готує документи про продовження строку тимчасової видачі, що надсилаються відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.

1.У випадках встановлення, що розшукувана особа на території іноземної держа­ ви відбуває покарання за злочини, вчинені в цій країні, міжнародними договорами (ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.) та КПК передбачене звернення компетентного органу України про тимчасову видачу такої особи.

Мета тимчасової видачі полягає у запобіганні:

1) закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 579 КПК);

2)втраті доказів у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 579 КПК);

3)завданню шкоди розслідуванню злочину (ч. 1 ст. 64 Конвенції про правову до­ помогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p.).

Запит про тимчасову видачу подібний до запиту про видачу особи (екстрадицію), однак він обов'язково повинен містити гарантії центрального органу України щодо тримання особи під вартою упродовж усього періоду тимчасової видачі та стосовно своєчасного повернення такої особи до іноземної держави для подальшого відбуван­ ня покарання.

2.Згідно з ч. 2 ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивіль­ них, сімейних і кримінальних справах 1993 р. строк тимчасової видачі не може переви­ щувати три місяці, однак в обґрунтованих випадках строк може бути продовжений.

3.Частина 3 коментованої статті передбачає можливість продовження строку тим­ часової видачі. У разі виникнення необхідності продовжити строк тимчасової видачі, компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує клопо­ тання про продовження такого строку, та надсилає його відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.

545

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

Особливості тримання під вартою

1.Рішення компетентного органу іноземної держави про взяття особи під варту або призначення їй покарання у виді позбавлення волі є підставою для тримання осіб під вартою на території України, які:

1) транзитно перевозяться територією України;

2) тимчасово видані в Україну.

2.Період тримання особи під вартою на території України на підставі рішення компетентного органу іноземної держави під час тимчасової видачі не зараховуєть­ ся такій особі у строк відбування покарання, призначеного за вироком суду України.

1.Виходячи зі змісту коментованої статті, під час транзитного перевезення та тимчасової видачі до особи не застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже її тримають під вартою на території України на підставі рішення компе­ тентного органу іноземної держави, яка її видала (рішення про взяття під варту або вирок суду),

2.Строк тримання під вартою цієї особи на території України не зараховується в строк відбуття покарання, призначеного вироком суду України, тому що цей строк зараховується в строк відбуття покарання чи тримання під вартою в іноземній держа­ ві (ст. 580 КПК). Адже таке зарахування не передбачено нормами КПК та безпідстав­ но сприяє необгрунтованому пом'якшенню кримінально-правового становища засу­ джених, оскільки в таких випадках час відбування покарання за вироками іноземних держав фактично зараховується й у строк покарання, визначеного судами України.

Саме тому під час призначення покарання суд у вироку визначає початком строку відбуття покарання не календарну дату, а момент затримання особи в іноземній дер­ жаві з метою подальшої екстрадиції для виконання вироку в Україні.

Стаття 581

Права особи, видача якої запитується

1. Особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну держа­ ву, має право:

1)знати, у зв'язку з яким кримінальним правопорушенням надійшов запит про її видачу;

2)мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфіденцій­ ність спілкування, на присутність захисника під час допитів;

3)у разі затримання - на повідомлення близьких родичів, членів сім'ї чи ін­ ших осіб про затримання і місце свого перебування;

4)брати участь у розгляді судом питань, пов'язаних з її триманням під вартою

ізапитом про її видачу;

5)ознайомлюватися із запитом про видачу або одержати його копію;

6)оскаржувати рішення про тримання під вартою, про задоволення запиту про видачу;

546

Стаття 581

7)висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо запиту про видачу;

8)звертатися з проханням про застосування спрощеної процедури видачі.

2.Особі, стосовно якої розглядається питання про видачу, і яка не володіє державною мовою, забезпечується право робити заяви, заявляти клопотання, виступати в суді мовою, якою вона володіє, користуватися послугами перекла­ дача, а також отримати переклад судового рішення та рішення центрального органу України мовою, якою вона користувалася під час розгляду.

3.Якщо особа, стосовно якої розглядається питання про видачу, є іноземцем

ітримається під вартою, то вона має право на зустрічі з представником дипло­ матичної чи консульської установи своєї держави.

1.Права у коментованій статті роз'яснюються особі, якщо вона вчинила злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або засуджена до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. Роз'яснення прав покладено на уповно­ важену особу негайно після затримання, після проведення дій, передбачених части­ нами 4, 5 ст. 208 КПК.

Повідомлення та роз'яснення прав, передбачених у ст. 581 КПК, фіксується у про­ токолі, що має назву «Протокол повідомлення та роз'яснення прав особі, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу» і зміст якого повинен містити відомості про:

1)місце та час (день, місяць, рік, години і хвилини початку та закінчення такого повідомлення й роз'яснення);

2) особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові особи, її посада);

3)особу, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (прізвище, ім'я, по батькові особи, дата і місце народження, громадянство, місце про­ живання та реєстрації, її посада, відомості про судимості);

4)усіх осіб, присутніх під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

5)те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, ознайомлені з характеристиками технічних засобів фіксації та носіями інформації, які застосовуються при проведенні процесу­ альної дії, умовами та порядком їх використання;

6)послідовність дій - повідомлення переліку прав, визначених у ст. 581 КПК (причому зазначені права повинні бути висвітлені у протоколі);

7)наявність клопотань, заяв чи скарг особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу;

8)спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

9)зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесу­ альної дії;

10)підписи присутніх осіб із розшифруванням ініціалів та прізвищ (при цьому перед підписанням протоколу учасникам надається можливість ознайомитися із тек­ стом протоколу).

547

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з його змістом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася під­ писати протокол, про це зазначається в ньому. Такій особі надається право дати пись­ мові пояснення щодо причин відмови від підписання, що заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових по­ яснень особи щодо причин такої відмови засвідчуються підписом її захисника (за­ конного представника), а в разі його відсутності - понятих.

Копія протоколу негайно, під розпис, вручається затриманому, а також надсила­ ється відповідному прокурору.

Повідомлення особі про те, у зв'язку з яким кримінальним правопорушенням на­ дійшов запит про її видачу, повинно містити назву компетентного органу запитуючої сторони та виклад диспозиції і санкції кримінального правопорушення відповідного закону іноземної держави про кримінальну відповідальність, яке інкримінується особі.

Право мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечується конфіденцій­ ність спілкування, на присутність захисника під час допитів є реалізацією норм Кон­ ституції України, а саме ст. 59, згідно з якою кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є віль­ ним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинува­ чення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. При цьому відповідно до ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Однак захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Умови, що забезпечують конфіденційність спілкування, викладені у п. 93 Міні­ мальних стандартних правил поводження з в'язнями, затверджених Конгресом Орга­ нізації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з в'язнями ЗО серп­ ня 1955 р. та схвалених Економічною та соціальною радою ООН (резолюція 663 СІ (XXIV) від 31 липня 1957 p.). Згідно із цим пунктом з метою передачі захисником особі підготовлених та конфіденційних інструкцій на вимогу захисника або цієї осо­ би в їхнє розпорядження надається письмове приладдя, а побачення в'язня з його юридичним радником повинні відбуватися на очах, але за межами слуху міліцейських або в'язничних органів.

Для негайного повідомлення близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб про затримання компетентний орган має з'ясувати в особи відомості про це коло осіб.

Участь у розгляді судом питань, пов'язаних з її триманням під вартою і запитом про її видачу, відбувається під час розгляду слідчим суддею за місцем тримання осо­ би під вартою згідно з вимогами ст. 584 КПК.

З метою більш повного інформування особи щодо підстав видачі компетентний орган має надати для ознайомлення запит про видачу запитуючої сторони або вручи-

548

Стаття 581

ти особі копію такого запиту (про ознайомлення та вручення копії запиту про видачу також повинно бути вказано у протоколі повідомлення та роз'яснення прав особі, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу).

Згідно з ч. 9 ст. 584 та ст. 591 КПК ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку як особою, щодо якої прийнято рішення про тримання під вартою, про задоволення запиту про видачу, так і її захисником чи законним пред­ ставником. Зміст апеляційної скарги повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 396 КПК. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. При цьому для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним

• представником до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого така осо­ ба тримається під вартою, та у порядку, передбаченому ст. 591 КПК.

Право висловлювати в судовому засіданні думку щодо запиту про видачу може бути реалізовано як особою, стосовно якої розглядається питання про видачу, так і захисником та законним представником. Такі судові засідання можуть відбуватися

зприводу:

1)розгляду слідчим суддею клопотання про застосування тимчасового арешту;

2)розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт);

3)розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іно­ земної держави;

4)розгляду слідчим суддею клопотання про затвердження згоди особи на видачу;

5)розгляду слідчим суддею скарги на рішення про видачу особи (екстрадицію);

6)перегляду ухвал слідчого судді.

Право звертатися з проханням про застосування спрощеної процедури видачі реалізується за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформ­ леної у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наяв­ ності можливих перешкод для видачі. Процедура спрощеного порядку видачі особи регламентована ст. 588 КПК.

2.Особам, стосовно яких розглядається питання про видачу і які не володіють державною мовою України, слід обов'язково повідомляти та роз'яснювати право робити заяви, заявляти клопотання, виступати в суді мовою, якою вони володіють, користуватися послугами перекладача, а також отримати переклад судового рішення та рішення центрального органу України мовою, якою вони користувалися під час розгляду. Залучення перекладача, його права та обов'язки визначені в ст. 68 КПК.

3.Обов'язковим є повідомлення особі, яка є іноземцем і тримається під вартою та стосовно якої розглядається питання про видачу, права на зустрічі з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави. Такі зустрічі також повинні відбуватися в умовах, що забезпечують конфіденційність спілкування.

549