КПК_комент_2012_ч2

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав.

Держава винесення вироку зобов'язана інформувати будь-яку засуджену особу про можливість застосування до неї положень Конвенції про передачу засуджених осіб або відповідних міжнародних договорів.

Здійснення передачі можливе лише при висловленні засудженою особою свого бажання бути переданою. При цьому обов'язково враховується добровільність згоди з повним розумінням особою правових наслідків при здійсненні передачі. Держава виконання вироку має право перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи добровільність такої згоди.

У разі отримання запиту/клопотання МЮ розпочинає розгляд питання про пере­ дачу та звертається до держави винесення вироку направити пакет завірених належним чином документів, передбачений п. 2 ст. 6 Конвенції.

МЮ проводить перевірку отриманих матеріалів на дотримання обов'язкових умов передачі та приймає рішення щодо передачі/прийому засудженої особи з/на територію України для подальшого відбування покарання.

Відповідне доручення дається МВС та Державній пенітенціарній службі України, які здійснюють передачу засудженої особи на кордоні України та її етапування по тери­ торії України в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою, затвердженою наказом МВС від 14 травня 2009 р. № 217.

Засуджену особу обов'язково інформують про заходи, вжиті у зв'язку з розглядом питання про її передачу.

Після передачі засудженого громадянина в Україну вирішується питання про при­ ведення вироку іноземного суду стосовно засудженого відповідно до українського законодавства.

2.Виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої вирокон суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодав­ ством України.

3.До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування

упорядку, передбаченому законом.

Стаття 612

Повідомлення про зміну або скасування вироку суду іншої держави

1.Будь-які питання, пов'язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок.

2.У разі зміни або скасування судом іноземної держави вироку питання про виконання такого рішення розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3.У разі скасування судом іноземної держави вироку із закриттям криміналь­ ного провадження або застосування до засудженого акта помилування, амністії, пом'якшення вироку, ухваленого судом іншої держави, Міністерство юстиції України інформує центральний орган виконавчої влади у сфері виконання по­ карань в Україні про необхідність звільнення особи.

630

Стаття 613

4.Якщо вирок судом іноземної держави скасовано і призначено нове досудове розслідування або новий судовий розгляд, питання про подальше здійснення кри­ мінального провадження вирішується Генеральною прокуратурою України згідно

зцим Кодексом.

1.Право вирішувати щодо будь-якого клопотання про перегляд судового рішення має тільки держава винесення вироку (ст. 13 Конвенції про передачу засуджених осіб (далі - Конвенція)).

2.У разі заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або при­ пускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

б) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

в) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;

г) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, дер­ жава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури (ст. 11 Конвенції).

Держава виконання вироку припиняє виконання вироку, як тільки держава вине­ сення вироку інформує її про будь-яке рішення або будь-який захід, унаслідок якого вирок перестає бути обов'язковим для виконання (ст. 14 Конвенції).

Держава виконання вироку надає державі винесення вироку інформацію щодо виконання вироку:

а) коли вона вважає, що вирок виконано; б) якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку; або

в) якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення (ст. 15 Конвенції).

3.У разі скасування судом іноземної держави вироку із закриттям кримінального провадження або застосування до засудженого акта помилування, амністії, пом'якшення вироку, ухваленого судом іншої держави, МЮ інформує Державну пенітенціарну службу України про необхідність звільнення особи.

4.Якщо вирок судом іноземної держави скасовано і призначено нове досудове роз­ слідування або новий судовий розгляд, питання про подальше здійснення кримінального провадження вирішується Генеральною прокуратурою України відповідно до гл. 44 КПК.

Стаття 613

Витрати, пов'язані з передачею засудженої особи

1. Витрати, пов'язані з передачею засудженого в Україні іноземця для подаль­ шого відбування покарання в державу його громадянства, крім тих, що виникли на території України, покриває держава, громадянином якої є засуджена особа.

631

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав..

2. Витрати, пов'язані з передачею засудженого в іноземній державі громадя­ нина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок Дер жавного бюджету України.

1. Будь-які витрати, пов'язані з виконанням Конвенції, покриваються державо виконання вироку, за винятком витрат, що виникли виключно на території держа винесення вироку (ст. 17 Конвенції).

Договірні Держави не вимагають одна від одної відшкодування будь-яких витра що виникли в результаті застосування цієї Конвенції (ст. 14 Європейської конвен про міжнародну дійсність кримінальних вироків).

Стаття 614

Визнання та виконання вироків міжнародних судових устано

1. Визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установу також прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлення волі, здійсню­ ються згідно з правилами цього Кодексу на підставі міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

1.Важливим є питання при розгляді визнання і виконання рішень іноземних су

укримінальних справах про їх юридичну силу. Згідно зі ст. 124 Конституції Укра" обов'язковими для виконання на всій території України є лише судові рішення,; лені судами іменем України. Таким чином, юрисдикція судів іноземних держав може поширюватись на територію України і відповідно судові рішення однієї держа­ ви є чинними тільки на її території і не мають правових наслідків на території іншої держави без згоди останньої. Таку згоду держави можуть надавати шляхом укладання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких має бути надана їх органа законодавчої влади.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договор України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВР Украї є частиною національного законодавства України.

Отже, міжнародні договори, що регулюють визнання і виконання судових ріше іноземних судів у кримінальних справах, ратифіковані парламентом, є частиною на ціонального законодавства України. Крім того, в пп. З, 4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судові рішення інших держав є обов'язковими до ви­ конання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародн договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Невиконання судов рішень тягне відповідальність, установлену законом.

Передумовою виконання вироку іноземного суду згідно з вимогами законодавства України є його визнання. Україна при вирішенні питань про виконання вироку до­ тримується процедури, передбаченої підп. «б» п. 1 ст. 9 Конвенції про передачу за­ суджених осіб, тобто визнає вирок іноземної держави з використанням судової про­ цедури нашої держави і, таким чином, замінює міру покарання, передбачену в держа­ ві винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством України за

632

РОЗДІЛ X ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:

положень, що стосуються кримінального провадження щодо кримінальних проступків, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності законом Укра­ їни про кримінальні проступки;

частини першої (у частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402^421,423^435 Криміналь­ ного кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу, які вводять­ ся в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом;

частини четвертої статті 213 цього Кодексу, яка вводиться в дію з дня набран­ ня чинності положеннями закону, що регулює надання безоплатної правової допо­ моги, які передбачають надання відповідного виду безоплатної правової допомоги; частини першої статті 41 та частини шостої статті 246 цього Кодексу (у частині віднесення органів Державної митної служби України до оперативних

підрозділів), які вводяться в дію через рік після набрання чинності цим Кодексом; частини другої статті 45 цього Кодексу, яка вводиться в дію через рік після

створення Єдиного реєстру адвокатів України; частини п'ятої статті 181 (у частині можливості використання електронних

засобів контролю), пункту 9 частини п'ятої статті 194, статті 195 цього Кодексу, які вводяться в дію з дня набрання чинності положенням про порядок їх засто­ сування, затвердженим Міністерством внутрішніх справ України;

пунктів 18,19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 розділу XI «Перехідні положення», які вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Кодексу.

2.З дня набрання чинності цим Кодексом втрачають чинність:

1)Кримінально-процесуальний кодекс України із наступними змінами;

2)Закон Української PCP «Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української PCP» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 p., № 2, ст. 15).

Прикінцеві положення супроводжують будь-який прийнятий закон і містять по­ силання щодо строку та порядку введення його в дію. У випадках, коли приймається структурована загальна система правових норм або сукупність правових норм в окре­ мих галузях права (Конституція, кодекси), прикінцеві положення виокремлюються в розділ чи главу, оскільки набрання чинності окремими його частинами (розділами, главами, статтями) потребують диференційованого підходу, пов'язаного з певними підготовчими діями, які дають можливість їх реалізувати. Це може бути як підготовка та прийняття іншої додаткової нормативної бази, так і створення певних структур, уповноважених на їх застосування.

634

Розділ X. Прикінцеві положення

Кримінальний процесуальний кодекс України набуває чинності через шість міся­ ців після дня його опублікування, тобто з 19 листопада 2012 р.

Однак не всі норми КПК вступають у дію одночасно. Такі випадки чітко визна­ чені у ч. 1 розд. X.

1. Положення, які стосуються кримінального провадження щодо кримінальних проступків, набирають чинності одночасно з набранням чинності законом України про кримінальні проступки.

На даний час норми, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення злочинів та визначають покарання, яке може бути призначене особам, які їх вчинили, містяться у КК.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. З КПК законодавчі акти про кримінальну відповідальність повинні бути розмежовані і передбачати кримінальну відповідальність за КК та від­ повідно до закону України про кримінальні проступки, процесуальне забезпечення якого вже передбачено нормами КПК. До прийняття та набрання чинності законом України про кримінальні проступки положення нового процесуального закону, які стосуються цих проступків, а саме: а) ч. З ст. 38 КПК щодо здійснення досудового розслідування кримінальних проступків у встановлених законом випадках співро­ бітниками інших (крім слідчого) підрозділів органів внутрішніх справ, органів без­ пеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; б) ст. 215 КПК - про досудове розслідування кримінальних проступків, яке буде здійснюватися у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК; в) ст. 219 КПК щодо строків досудового розслідування кримінальних проступків протягом одного місяця з дня повідомлення про підозру і можливість його продовження не більше ніж на два місяці з дня повідомлення про підозру; г) ч. 1 ст. 294 КПК щодо порядку продо­ вження строку досудового розслідування кримінальних проступків; д) статей 298302 гл. 25 розд. III КПК щодо особливостей досудового розслідування кримінальних проступків; е) статей 381-382 гл. З розд. IV КПК про порядок спрощеного судового провадження щодо кримінальних проступків; и) ч. 1 ст. 394 КПК - стосовно особ­ ливостей оскарження судових рішень щодо кримінальних проступків, ухвалених у спрощеній процедурі; к) ч. З ст. 469 КПК - щодо укладання угоди про примирення між підозрюваним чи обвинуваченим та потерпілим щодо кримінальних проступків, застосовуватися не будуть.

Кримінальним процесуальним кодексом України суттєво змінена підслідність кримінальних проваджень. Запроваджується новий орган розслідування - Державне бюро розслідувань України, слідчі якого уповноважені розслідувати кримінальні правопорушення, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідаль­ не становище відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», а також особами, посади яких віднесено до І—III категорій посад, суддями та працівниками правоохо­ ронних органів (щодо переліку осіб, які входять до кола таких високопосадовців, див. коментар до ч. 4 ст. 216 КПК).

Вабзаці 3 ч. 1 Прикінцевих положень окрім повноважень, покладених

ч.4 ст. 216 КПК на слідчих Державного бюро розслідувань України, зазначеному органу надано право розслідування військових злочинів, передбачених статтями А02-А21; 423^435 КК. Водночас ч. 1 ст. 216 КПК не містить вказівки щодо уповно-

635

Розділ X. Прикінцеві положення

важення слідчих Державного бюро розслідувань України на здійснення розслідуван­ ня військових злочинів, оскільки згідно з її змістом ці функції покладаються на слід­ чих органів внутрішніх справ. Зазначена помилка є технічною і згодом буде усунута. На даний час справи цієї категорії розслідують слідчі прокуратури. Оскільки в При­ кінцевих положеннях і Перехідних положеннях (розд. XI КПК) зазначено, що части­ ни 1 та 4 ст. 216 КПК вводяться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, то одночасно буде відпрацьована правова база для забезпечен­ ня передачі кримінальних проваджень та внесені зміни до ст. 216 КПК.

Строк початку функціонування Державного бюро розслідувань України визна­ чено не пізніше ніж через п'ять років з дня набрання чинності цим Кодексом, тобто не пізніше 19 листопада 2017 р.

Відстрочено введення в дію положення ч. 4 ст. 213 КПК. Згідно з цією нормою уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідо­ мити про це орган (установу), уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги, а у випадку неявки у встановлений строк призначеного захисника - так само повідомити про це відповідний орган (установу).

Запровадження цієї норми пов'язано із законодавчою організацією діяльності спеціальних органів (установ) безоплатної правової допомоги у кримінальних про­ вадженнях, що забезпечується прийняттям закону про порядок їх діяльності. Така правова допомога передбачена ЗУ від 2 червня 2011 р. «Про безоплатну правову до­ помогу» зі змінами. Крім того, можливе прийняття підзаконних актів КМУ, які більш детально регламентуватимуть інші питання, пов'язані з наданням такої допомоги, зокрема, щодо розташування установ безоплатної правової допомоги, оплати праці адвокатів тощо.

Відтак, введення в дію ч. 4 ст. 213 КПК пов'язується з набранням чинності законом, який передбачатиме організацію діяльності органів і установ, уповноважених на на­ дання такої допомоги.

КПК вперше в історії України передбачив порядок збирання доказів шляхом про­ ведення негласних слідчих (розшукових) дій і визначив оперативні підрозділи, які будуть їх виконувати. У переліку оперативних підрозділів у ч. 1 ст. 41 КПК також уперше наведено посилання на Державну митну службу України, співробітники якої будуть здійснювати слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії за дору­ ченням слідчого (прокурора) і виконуватимуть повноваження слідчого.

Проводити негласні слідчі дії, які не підлягають розголошенню, крім прокурора має право слідчий, який здійснює досудове розслідування у кримінальному прова­ дженні, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи, у тому числі й ті, що належать до Державної митної служби України (п. 6 ст. 246 КПК). Такі підроз­ діли у Державній митній службі України відсутні і їх потрібно створити найближчим часом. У зв'язку з цим набрання чинності ч. 1 ст. 41 та ч. 6 ст. 246 КПК законодавцем відкладено на один рік, до 19 листопада 2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 КПК захисником у суді є адвокат. Не може бути захисни­ ком у кримінальному провадженні особа, не внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, або якщо її право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено чи при­ пинено у порядку, визначеному законом. Водночас Єдиний реєстр адвокатів України

636

Розділ X. Прикінцеві положення

ще має бути створений, у зв'язку з чим законодавцем визначено, що ч. 2 ст. 45 КПК набирає чинності через один рік після створення Єдиного реєстру адвокатів України. Отже, конкретний строк введення в дію цієї норми законодавчо не визначений.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає окремі норми, які є но­ вітніми у застосуванні під час кримінальних проваджень і потребують часу для під­ готовки матеріальної бази щодо їх практичної реалізації. Однією з таких новел є можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з вико­ ристанням електронних засобів контролю за виконанням покладених на підозрюва­ ного (обвинуваченого) зобов'язань (ч. 5 ст. 181 КПК).

Обов'язок щодо носіння електронного засобу контролю випливає з положень ч. 5 ст. 194 КПК, відповідно до яких у разі доведення прокурором необхідності носіння електронного засобу контролю слідчий суддя (суд) має право зобов'язати підозрювано­ го чи обвинуваченого виконувати такі дії.

У статті 195 КПК визначено правила застосування електронних засобів контролю, зокрема випадки, умови та порядок використання електронного приладу, наслідки від­ мови від його носіння, а також умисне зняття, пошкодження або втручання в роботу засобу контролю. Отже, використання такого засобу контролю можливе лише після затвердження МВС Положення про порядок застосування електронних засобів конт­ ролю та їх виготовлення. Тому згідно з Прикінцевими положеннями КПК строк введен­ ня в дію зазначених статей Кодексу пов'язаний з часом прийняття відповідного поло­ ження. Конкретний строк введення в дію цих норм законодавцем не визначений.

Останній абзац ч. 1 Прикінцевих положень містить роз'яснення щодо обчислення зазначених у пп. 18-26 розд. XI «Перехідні положення» строків організаційних за­ ходів, спрямованих на забезпечення механізму практичної реалізації норм КПК, а саме посилання на те, що ці пункти вводяться в дію з дня, наступного за днем опубліку­ вання КПК.

2. У частині 2 Прикінцевих положень КПК визначено строк втрати чинності з дня введення в дію КПК таких законодавчих актів:

-Кримінально-процесуального кодексу України;

-Закону Української PCP «Про затвердження Кримінально-процесуального ко­ дексу Української PCP» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 p., № 2, ст. 15).

637

РОЗДІЛ XI

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. До дня введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених стат­ тями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування перед­ бачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів проку­ ратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.

Після введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повно­ важень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу матеріали кримінальних проваджень, досудове розслідування яких здійснюється органами прокуратури, передаються слідчими органів прокуратури відповідним органам досудового розслідування з урахуванням підслідності, визна­ ченої цим Кодексом.

2.До дня введення в дію положень закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, які передбачають діяльність органів (установ), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, функції таких органів (установ) здійснюють адвокатські об'єднання або органи адвокатського самоврядування.

3.Заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слід­ чих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішен­ ня про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні криміналь­ ної справи, передаються органам досудового розслідування згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.

4.Ведення оперативно-розшукових справ, що на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні підрозділів, які здійснюють оперативно-роз- шукову діяльність, продовжується. За наявності відповідних підстав такі опера- тивно-розшукові справи передаються органам досудового розслідування для по­ чатку досудового розслідування у порядку, встановленому цим Кодексом, з ураху­ ванням підслідності.

5.Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом пере­ бувають у провадженні органів дізнання, протягом десяти днів з дня набрання ним чинності передаються відповідним органам досудового розслідування з урахуванням підслідності для здійснення досудового розслідування.

6.Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом пере­ бувають у провадженні органів досудового слідства, залишаються у проваджен­ ні цих органів до завершення розслідування незалежно від зміни їх підслідності відповідно до цього Кодексу.

7.Оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом оперативно-розшукові за-

638

Розділ XI. Перехідні положення

ходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону Укра­ їни «Про оперативно-розшукову діяльність» та положеннями цього Кодексу.

8.Допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, ви­ значається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

9.Запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у поряд­ ку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

10.Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не на­ правлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направ­ лення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримі­ нальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядають­ ся судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу.

11.Кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосуван­ ня примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про на­ правлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набран­ ня чинності цим Кодексом.

12.Розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цього роз­ ділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для прове­ дення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

13.Судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції і не набрали законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, можуть бути оскаржені в апеля­ ційному порядку та строки, що діяли до набрання чинності цим Кодексом.

14.Неоскаржені судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції і не на­ брали законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, набирають за­ конної сили в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

15.Апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верхо­ вним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до на­ брання чинності цим Кодексом.

16.Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані відповідним прокурорам до дня набрання чинності цим Кодексом, розгля­ даються та подаються ними до суду в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані до суду до дня набрання чинності цим Кодексом, а також заяви, подані прокуро­ рами відповідно до абзацу першого цього пункту після набрання ним чинності,

639