КПК_комент_2012_ч2

Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

Підсудність заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

1. Заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.

1. Відповідно до частин 1-3 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принци­ пами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) ВСУ.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є ВСУ.

З огляду на положення коментованої статті заява про відновлення втрачених ма­ теріалів кримінального провадження подається виключно до того суду, який ухвалив вирок.

Коментований КПК виділяє два види підсудності: територіальну та інстанційну.

Так, згідно зі ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах тери­ торіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі, якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до ст. 33 КПК кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди.

Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя.

Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює ВССУ Судові рішення переглядаються ВСУ з питань неоднакового застосування судом

касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону стосовно подіб­ них суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визна­ на Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснює суд, який ухвалив рішення, що переглядається.

За результатами судового розгляду суд першої інстанції своє рішення, у якому вирішує обвинувачення по суті, викладає у формі вироку (ч. 1 ст. 369 КПК).

430

Стаття 527

Відповідно до ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1)залишити вирок або ухвалу без змін;

2)змінити вирок або ухвалу;

3)скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4)скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5)скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6)скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди

суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пп. 1-5 ч. 1 ст. 407 КПК, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:

1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;

2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування

взагальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд

апеляційної інстанції має право:

1)залишити ухвалу без змін;

2)скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

(Докладніше інформацію щодо підсудності див. у коментарі до § 1 гл. З КПК.)

Стаття 527

Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

1.У заяві повинно бути зазначено, про відновлення яких саме матеріалів про­

сить заявник, чи був ухвалений вирок, в якому процесуальному статусі перебував заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у судовому розгляді, місце про­ живання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати матеріалів кримінального провадження, про місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме до­ кументів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.

2.До заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального проваджен­ ня додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установ­ леному порядку, що збереглися у заявника.

1.Коментована стаття не встановлює обов'язкових вимог до складових елементів заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. Утім, вра­ ховуючи вимоги щодо змісту такої заяви та загальні вимоги до таких документів, заява повинна бути подана у письмовій формі із зазначенням:

1)найменування суду, до якого подається заява;

2) особи, яка подає заяву, а також її поштової адреси, номера засобу зв'язку, адре­ си електронної пошти, якщо такі є;

431

Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

3)обґрунтування необхідності відновлення матеріалів кримінального прова­ дження;

4)мети відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, а також вимоги особи, яка подає заяву;

5)у разі необхідності - клопотання (про виклик певних осіб, витребування копій, долучення наданих матеріалів особою, яка звертається до суду, тощо);

6)поновлення яких саме матеріалів вимагає особа;

7)переліку матеріалів, які додаються.

Заяву підписує особа, яка її подає. Якщо заяву подає захисник, представник по­ терпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтвер­ джують його повноваження відповідно до вимог КПК.

Норми коментованої статті зобов'язують заявника вказати місце проживання чи місцезнаходження осіб, які брали участь у судовому розгляді.

Так, відповідно до ст. З ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця про­ живання в Україні» від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІУ місце проживання особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Стаття 29 ЦК визначає, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце прожи­ вання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, у якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначає орган опіки та піклування або суд.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце прожи­ вання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, у якому вон проживає.

Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місце­ знаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Під місцем знаходження особи слід розуміти адміністративно-територіальну оди­ ницю, на території якої перебуває особа у конкретний момент.

Норми коментованої статті покладають на заявника обов'язок зазначення місце­ знаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них.

Так, документ - це матеріальна форма одержання, зберігання, використання і по­ ширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному

432

Стаття 527

диску або іншому носієві (ст. 1 ЗУ «Про обов'язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ).

Під копією документа слід розуміти примірник документа, який містить точне знакове відтворення змісту чи документно!' інформації іншого документа, в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак і не має реквізитів, що надають йому юри­ дичної сили.

Документи та їх копії можуть бути як у друкованому (паперовому), так і електрон­ ному вигляді.

2. Норми коментованої статті дозволяють додавати до заяви про відновлення втра­ чених матеріалів кримінального провадження документи або їх копії як належно по­ свідчені, так і ті, що такими не є.

Так, відповідно до ст. 75 ЗУ «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ но­ таріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою осо­ бою органу місцевого самоврядування, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана підприємством, установою, організацією, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа повинна бути викладена на бланку цього підприємства, установи, організації з прикладенням печатки і з від­ міткою про те, що оригінал документа знаходиться на зазначеному підприємстві, в установі, організації (ст. 76 ЗУ «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ).

Крім того, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. № 5076-УІ адвокати посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть, крім випадків, якщо законом установлений інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.

Частиною 5 ст. 5 ЗУ «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 р. № 852-ІУ визначено, що у випадках, коли відповідно до законодавства необхідне за­ свідчення дійсності підпису на документах та відповідності копій документів оригі­ налам печаткою, на електронний документ накладається ще один електронний циф­ ровий підпис юридичної особи, спеціально призначений для таких цілей.

Засвідчення вірності копій документів врегульовано й Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі та засвідчення підприємствами, установами, орга­ нізаціями копій документів, що стосуються прав громадян» від 4 серпня 1983 р. № 9779-Х, який діє в Україні відповідно до ст. З ЗУ «Про правонаступництво Укра­ їни» від 12 вересня 1991 р. № 1543-ХІІ як такий, що не суперечить національному законодавству.

Так, наведеним Указом Президії Верховної Ради СРСР передбачається, що дер­ жавні і громадські підприємства, установи й організації видають за заявами громадян

433

Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

копії документів, які виходять від цих підприємств, установ і організацій, якщо такі копії необхідні для вирішення питань, що стосуються прав і законних інтересів гро­ мадян, які звернулися до них. Копії документів видаються на бланках підприємств, установ і організацій.

У такому ж порядку підприємства, установи й організації можуть видавати копії наявних у них документів, що виходять від інших підприємств, установ і організацій, від яких одержати безпосередньо копії цих документів складно або неможливо. У ви­ падках, коли документи були виконані на бланках, при виготовленні копій відтворю­ ються реквізити бланків.

Підприємства, установи й організації висилають також копії наявних у них до­ кументів на запити інших підприємств, установ і організацій, якщо копії таких до­ кументів необхідні для вирішення питань, що стосуються прав і законних інтересів громадян, які звернулися до них.

Вірність копії документа засвідчується підписом керівника або уповноваженої на те службової особи і печаткою. На копії зазначають дату її видачі і роблять відмітку про те, що оригінал документа знаходиться в даному підприємстві, установі, організації.

Підприємства, установи й організації зобов'язані засвідчувати вірність копій до­ кументів, необхідних для подання громадянами в ці підприємства, установи, органі­ зації, якщо законодавством не передбачено подання копій таких документів, засвід­ чених у нотаріальному порядку.

Забороняється засвідчення вірності копій паспорта, документів, які його заміняють, партійного, профспілкового, військового квитків, депутатського посвідчення, служ­ бових посвідчень, а також інших документів, знімання копій з яких не допускається.

Не підлягають засвідченню копії з документів, які мають невиразний текст, під­ чистки, приписки та інші незастережені виправлення.

Виконуючи наведений вище припис коментованої норми щодо повідомлення міс­ цезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них, слід виходити з джерел, з яких можна отримати такі документи або їх копії. Та­ кими джерелами можуть бути:

-засоби фіксування кримінального провадження. Так, відповідно до ст. 103 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у про­ токолі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання;

-матеріали наглядового провадження. Так, відповідно до відомчих нормативних актів Генерального прокурора України, якими врегульовуються особливості органі­ зації діяльності участі прокурорів у судовому провадженні та підтримання державно­ го обвинувачення, прокурорів усіх рівнів зобов'язано у наглядовому провадженні

усправі в ході досудового слідства накопичувати копії опису її матеріалів, прийнятих під час дізнання та досудового слідства процесуальних рішень, копії чи виписки з документів, що містять основні докази, на яких ґрунтується обвинувачення. Крім того, прокурорам слід перевіряти наявність цих матеріалів перед затвердженням об­ винувального висновку.

Також Генеральним прокурором України державних обвинувачів зорієнтовано на те, що в наглядових провадженнях в обов'язковому порядку слід зосереджувати за-

434

Стаття 527

писи вивчення справи з посиланням на аркуші справи, необхідні для підтримання державного обвинувачення дані, план судового слідства, записи про його перебіг із зазначенням змісту досліджених доказів, промову в судових дебатах, довідки про результати розгляду справи судом, про ознайомлення з протоколом судового засідан­ ня та з апеляціями інших учасників процесу, а також копії документів прокурорсько­ го реагування на судові рішення та копії судових рішень;

- матеріали, які знаходяться в контролюючих органах. Наприклад, відповідно до підпунктів 10,11 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвер­ дженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 р. № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку вилучати під час проведення ревізії у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про по­ рушення, а на підставі рішення суду вилучати до закінчення ревізії оригінали зазна­ чених документів; одержувати від НБУ і його установ, інших банків та кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та за­ лишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств та організацій, у тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об'єктами, - довідки і копії документів про операції і розрахунки

зпідприємствами, установами та організаціями;

-установи, які проводили експертні дослідження. Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. З ст. 69 КПК експерт має право знайомитися з матеріалами кримінального проваджен­ ня, що стосуються предмета дослідження, а також заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;

-матеріали, що знаходяться у захисника. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК захисником

єадвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, ви­ правданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування,

атакож особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Статтею 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. № 5076-УІ серед іншого передбачено, що при здійсненні профе­ сійної діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місце­ вого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організа­ цій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) (п. 1 ч. 1 ст. 20); ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необ­ хідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом (п. З ч. 1 ст. 20); збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку, запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитува­ ти осіб за їх згодою (п. 7 ч. 1 ст. 20); одержувати письмові висновки фахівців, екс­ пертів з питань, що потребують спеціальних знань (п. 10 ч. 1 ст. 20);

-матеріали, що виділялися в окреме провадження. Так, відповідно до ч. З ст. 217 КПК у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох

435

Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи біль­ ше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень;

-матеріали, що знаходяться в учасників судового провадження. Зокрема, згідно

зч. 2 ст. 317 КПК після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріала­ ми кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час озна­ йомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхід­ ні виписки та копії.

Не слід забувати і про інші джерела, оскільки вони для відновлення кримінально­ го провадження можуть бути не менш корисними. Це установи, у яких можуть зна­ ходитися важливі для відновлення матеріалів кримінального провадження документи. Такими установами, зокрема, є: медичні заклади; інформаційні бюро; адресні столи; паспортні служби; у районних відділах внутрішніх справ - інспекції виправних робіт, відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх, відділи карного розшуку, а також дільничні інспектори із їхніми справами адміністративного і профілактично­ го нагляду; РАГСи; навчальні заклади; місця роботи і служби обвинувачуваного (пі­ дозрюваного) тощо - в усіх названих установах можна отримати відповідні конкрет­ ному злочину відомості (інформацію).

Крім того, джерелом отримання матеріалів кримінального провадження може бути й персональний комп'ютер слідчого.

Резюмуючи викладене щодо джерел, з яких можна одержувати копії документів, потрібно зауважити: щоразу слід виходити з прав фізичних та повноважень юридич­ них осіб, які потрапили у коло кримінальних процесуальних правовідносин.

[Стаття 528

Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова

увідкритті провадження або залишення заяви без розгляду

1.Якщо у заяві не зазначено мету відновлення втрачених матеріалів кримі­ нального провадження або відомості, необхідні для їх відновлення, суд постанов­ ляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків.

2.Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.

1.Під час підготовки до розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, чи подано заяву уповно­ важеною особою відповідно до ст. 525 КПК, чи пов'язана вона із захистом її прав та інтересів і чи вказано мету заяви.

Із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження звертаються особи, зазначені у ст. 525, п. 26 ч. 1 ст. З КПК, до яких віднесено: близь-

436

Стаття 529

ких родичів обвинуваченого, який помер, та сторони кримінального провадження, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представни­ ка, а також інших осіб, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження. Коло осіб, які мають право на звернення із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, розгляну­ то у коментарі до ст. 525 КПК. Водночас до кола близьких родичів на підставі ст. 9 ЗУ «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 p. № 3425-ХІІ та п. 1 ст. З КПК можна віднести батьків, дітей, онуків, дідів, бабів, братів, сестер.

Частина 1 ст. 528 КПК встановлює вичерпний перелік випадків залишення заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження без руху. Зокрема, це незазначення у заяві: 1) мети відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження; 2) відомостей, необхідних для відновлення втрачених матеріалів кри­ мінального провадження.

Конкретизована мета відновлення матеріалів кримінального провадження за за­ явою близьких родичів для реабілітації померлого обвинуваченого передбачена у ст. 525 КПК. Інші особи, виконуючи вимоги ч. 1 ст. 527 КПК, зобов'язані у заяві вказувати не лише мету відновлення втрачених матеріалів кримінального проваджен­ ня, а й згідно з ч. 2 ст. 528 КПК зазначати, яким чином постановлений вирок щодо втрачених матеріалів кримінального провадження зачіпає їхні права та інтереси.

Питання переліку відомостей, необхідних для відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, регламентовано у ч. 1 ст. 527 КПК.

2. Частиною 2 ст. 528 КПК встановлено, що суд своєю ухвалою відмовляє у від­ критті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального проваджен­ ня або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито у випадку, коли мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів. Відповідно до вимог ст. 24, п. З ч. 1 ст. 372, ч. 1 ст. 376 КПК в ухвалі зазна­ чають строки і порядок її оскарження згідно з положеннями ч. 1 ст. 395 КПК.

Права учасників кримінального провадження регламентовано у гл. З КПК. Під інтересом слід розуміти прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом.

Стаття 529

Підготовка заяви до розгляду

1. Одержавши заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, суддя вживає заходів для одержання від прокурора відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються відновлюваних матеріалів.

1. Зміст заходів для одержання від прокурора відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються відновлюваних матеріалів, полягає у на­ правленні суддею прокурору ухвали про відкриття провадження у справі про віднов-

437

Розділ VII. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

лення втрачених матеріалів кримінального провадження, у якій зазначаються строк надання інформації та час призначення справи до розгляду.

Під час вирішення питання про обсяг відомостей, які підлягають витребуванню і стосуються відновлюваних матеріалів, суддя має керуватися положеннями гл. 4 КПК з метою вжиття заходів із забезпечення максимально повного відновлення доказової бази у втраченому кримінальному провадженні.

Прокурор, окрім відомостей, які витребовуються судом, також надає належним чином завірені копії процесуальних документів, внесених до ЄРДР. Окрім наглядово­ го провадження у втраченому кримінальному провадженні, джерелом відновлюваних матеріалів може служити особова справа заарештованого, що зберігається у спец­ відділах СІЗО (тюрем). Перелік документів, які також можуть служити джерелами доказів у відновлюваному кримінальному провадженні, наведено у коментарі до ст. 527 КПК.

Стаття 530

Судовий розгляд

1.Під час судового розгляду суд використовує ту частину матеріалів кримі­ нального провадження, що збереглася, документи, видані фізичним чи юридич­ ним особам до втрати матеріалів кримінального провадження, копії цих доку­ ментів, інші довідки, папери, відомості, які стосуються цього провадження.

2.Суд має право допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчи­ нення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у судовому розгляді, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що здійсню­ вав судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.

1.Використання матеріалів кримінального провадження, зокрема, документів та інших матеріалів, визначених ст. 317 КПК, здійснюється судом поряд із документами, виданими фізичним чи юридичним особам до втрати матеріалів кримінального про­ вадження, копіями цих документів, іншими довідками, паперами, відомостями, які стосуються цього провадження.

Перелік документів, які стосуються втраченого кримінального провадження і необхідний для його відновлення, визначається суддею при винесенні ухвали про відкриття провадження.

Згідно з вимогами ст. 1 ЗУ «Про обов'язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ документ - це матеріальна форма одержання, зберігання, викорис­ тання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві. До них можуть також належати матеріали фото­ зйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), які містять відомості про обставини, встановлені в ході кримінального провадження. Питання використання документів у кримінальному провадженні як доказів дослі­ джено у коментарі до ст. 93 КПК та поняття документа наведено у коментарі до ст. 527 КПК.

438

Стаття 531

Суду слід виходити з того, що довідка - це документ, який містить опис і підтвер­ дження тих чи інших фактів або подій.

2. Порядок проведення судового розгляду здійснюється згідно з порядком, вста­ новленим розд. IV з урахуванням особливостей розд. VII КПК.

Суд має використовувати весь спектр повноважень під час проведення засідання з метою відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. Зокрема, користуватися правом допитувати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинен­ ня процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у судовому розгляді, а в необхідних випадках — осіб, які входили до складу суду, що здійснював судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.

До процесуальних дій у контексті коментованої статті слід відносити як процесу­ альні дії, що виконувалися під час досудового розслідування у відновлюваному кри­ мінальному провадженні, так і процесуальні дії під час його судового розгляду.

їх свідками виступають як особи, які безпосередньо їх проводили (прокурори, слідчі, співробітники оперативних підрозділів за дорученням слідчого чи прокурора), так і особи, за участю яких вони відбувались (підозрюваний, обвинувачений, законний представник, педагог, психолог, лікар, експерт, поняті та ін.). Склад суду передбачений ст.31КПК.

До осіб, які виконують судове рішення, належать працівники: міліції, пенітенці­ арної системи, державної виконавчої служби тощо.

Судове рішення

1.На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

2.У рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального про­ вадження зазначається, на підставі яких конкретно доказів, поданих суду і дослідже­ них у судовому засіданні з участю всіх учасників судового провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися.

3.За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

4.Строк зберігання матеріалів кримінального провадження не має значення для вирішення заяви про їх відновлення.

1.За результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про повне або част­ кове відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження, яка має відпо­ відати вимогам ст. 370 КПК. При прийнятті рішення про часткове відновлення мате-

439