КПК_комент_2012_ч2
.pdfГлава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
Стаття 582
Особливості затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України
1.Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною дер жавою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою.
2.Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого до дається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.
3.Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя.
4.Про затримання таких осіб прокуратура Автономної Республіки Крим, об ласті, міста Києва чи Севастополя протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.
5.Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністерство закордонних справ України.
6.Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:
1)протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;
2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.
7.Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здій снюється відповідно до статей 206 та 208 цього Кодексу з урахуванням особли востей, встановлених цим розділом.
1. Згідно з ч. З ст. 207 КПК під уповноваженою службовою особою слід розуміти особу, якій за законом надане таке право. Так, у п. 5 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ передбачено, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронни ми органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затриман ня особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та з приводу якого кримінального правопорушення його затри мано, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, дава-
550
Стаття 582
ти пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, не гайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК, вимагати проведення перевірки обгрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави за тримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно, під розпис, вручається затриманому, а також надсилається про курору. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підпи сати протокол, то ознайомлення її з протоколом здійснюється у присутності захисни ка (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.
Якщо затримана особа відмовилася підписати протокол, про це зазначається в ньо му, їй надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, що заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання нею письмових пояснень щодо причин такої відмови засвідчується підписом
їїзахисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.
2.Інформування уповноваженою службовою особою прокурора, у межах терито ріальної юрисдикції якого здійснено затримання, відбувається негайно у формі по відомлення, зміст якого повинен відповідати вимогам ст. 112 КПК та містити доклад ну інформацію щодо підстав і мотивів затримання. Додатками до такого повідомлен ня можуть бути необхідні матеріали, які стали підставою затримання, та копія про токолу про затримання.
3.Прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, зобов'язаний:
1)перевірити на додержання законодавства України та міжнародних договорів порядок, підстави та мотиви затримання;
2)перевірити відповідність затриманої особи - розшукуваній;
3)перевірити можливість видачі (екстрадиції) особи до запитуючої сторони та відповідну підставу видачі (екстрадиції);
4)скласти та негайно направити відповідне повідомлення про затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, до прокуратури Авто номної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя.
4. Після отримання повідомлення від прокурора, у межах територіальної юрис дикції якого здійснено затримання, прокуратура Автономної Республіки Крим, об ласті, міст Києва чи Севастополя також уповноважена перевіряти законність затри мання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав. КПК покладає на зазначені прокуратури обов'язок складання та направлення протягом шістдесяти годин відповідного повідомлення про затримання особи, яка розшукуєть ся компетентними органами іноземних держав, до відповідного центрального органу України, що протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.
551
Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
5. У випадку затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Центральний орган України уповноважений перевіряти законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та зобов'язаний протягом трьох днів поінформувати компетентний орган іноземної держави.
У разі виникнення ускладнень під час ідентифікації затриманої особи центральний орган України має право звертатися до запитуючої сторони для отримання необхідних документів, фотокарток, дактилоскопічних карток тощо, за допомогою яких стане можливою ідентифікація особи. Прикладом цього є ст. 13 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р., ст. 59 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. та ч. 2 ст. 5 Дого вору між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників від 11 травня 2004 р.: якщо запитуваній стороні потрібна будь-яка додаткова інформація або документи, то вона може вимагати від іншої сторони надати необхідну інформацію або документи та може встановлювати строк її отримання.
6.Коментована стаття також передбачає підстави звільнення затриманої особи:
1)якщо прокурором, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затри мання, прокуратурою Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севас тополя або центральним органом України встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється. Такими обставинами можуть бути ситуації, коли:
-затримана особа є громадянином України;
-затриманій особі надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національнос ті, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України;
-злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;
-закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;
-не підтверджено ініціатором розшуку наміру вимагати затриману особу (строк надходження такого запиту згідно з ч. 1 ст. 583 КПК становить сорок діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу);
-компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);
-видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України;
-наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України;
- якщо правопорушення не є кримінально караним за законодавством України.
552
Стаття 583
2) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слід чого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу
увиді тимчасового або екстрадиційного арешту.
7.Процесуальний порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затри мання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 КПК з урахуванням особливостей, встановлених розд. IX КПК «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження».
Стаття 583
Тимчасовий арешт
1.До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосову ється тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
2.У разі якщо максимальний строк тимчасового арешту, передбачений час тиною першою цієї статті, закінчився, а запит про видачу цієї особи не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.
3.Прокурор звертається до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування тимчасового арешту.
4.До клопотання додаються:
1)протокол затримання особи;
2)документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іно земної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави;
3)документи, що підтверджують особу затриманого.
5.Клопотання мас бути розглянуто слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи.
6.При розгляді клопотання слідчий суддя встановлює особу затриманого, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів, передбачених пунктом 2 частини четвертої цієї статті, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:
1)застосування тимчасового арешту;
2)відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав.
7.Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.
8.Звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв'язку з несвоєчасним надходжен ням до центрального органу України запиту про видачу не перешкоджає застосуван ню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.
9.У разі надходження запиту про видачу особи (екстрадицію) до закінчення строку тимчасового арешту ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.
553
Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
1. До особи, яка вчинила злочин за межами України та затримана в порядку ст. 5&1 КПК, може бути застосований тимчасовий арешт. Строк тимчасового арешту до над ходження запиту про її видачу становить сорок діб або інший строк, що встановлений відповідним міжнародним договором України. Так, у ст. 15 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників від 21 жовтня 2003 р. передбачено, що в термінових випадках запитуюча сторона може зробити за пит про попереднє затримання особи, видача якої запитується, а також арешт пред метів, пов'язаних зі злочином. Запит має містити заяву про існування одного з доку ментів, визначених у ст. 10 Договору, та протягом шістдесяти днів повинен бути підтверджений належним чином обґрунтованим запитом про видачу.
Водночас згідно зі ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. підставою тимчасового арешту може бути запит про тимчасовий арешт роз шукуваної особи компетентного органу запитуючої сторони, при цьому компетентні органи запитуваної сторони вирішують це питання відповідно до свого законодавства.
У запиті про тимчасовий арешт повідомляється про існування обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку саму силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони, і намір надіслати запит про видачу правопорушника. У ньому також зазначається, за яке правопорушення буде запитува тися видача, де і коли таке правопорушення було вчинене, а також, у міру можливос ті, опис зовнішності розшукуваної особи. Запит про тимчасовий арешт надсилається компетентним органам запитуваної сторони або дипломатичними каналами, або без посередньо поштою, або телеграфом, або через Міжнародну організацію криміналь ної поліції (Інтерпол), або у будь-який інший спосіб, який дає можливість отримати письмове підтвердження або який визнається запитуваною стороною. Запитуючий орган без зволікань інформується про результати розгляду його запиту.
2. Тимчасовий арешт може бути припинений, якщо впродовж 18 днів після арешту запитувана сторона не отримує запиту про видачу правопорушника і такі документи:
1) оригінал або завірену копію обвинувального вироку та постанови суду або по станови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку саму силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони;
2)перелік правопорушень, за які вимагається видача. Час і місце їх вчинення, їх юридична кваліфікація і посилання на відповідні правові положення зазначаються якнайточніше;
3)копію відповідних законодавчих актів або, якщо це неможливо, виклад відпо відного закону і, за можливості, якнайточніший опис відповідної особи, а також будьяку іншу інформацію, яка може сприяти встановленню її особистості та громадянства.
Убудь-якому випадку цей період не може перевищувати сорок днів від дати здій снення такого арешту. Можливість тимчасового звільнення у будь-який час не ви ключається, однак запитувана сторона вживає будь-яких заходів, які, на її думку, необ хідні для запобігання втечі розшукуваної особи.
Увипадку коли від іноземної держави не надійшов запит про видачу, а максималь ний строк тимчасового арешту закінчився, затримана особа підлягає негайному звіль-
554
Стаття 583
ненню з-під арешту. При цьому в ч. 5 ст. 16 Європейської конвенції про видачу право порушників 1957 р. вказано, що таке звільнення не перешкоджає повторному арешту і видачі правопорушника у разі отримання в подальшому запиту про видачу. Зазна чена норма Конвенції імплементована і до ч. 8 коментованої статті.
3.Тимчасовий арешт застосовується до особи виключно на підставі ухвали слід чого судді. Ініціатором розгляду такого питання є прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Клопотання про застосування тимчасового арешту подається винятково у письмовій формі.
4.Клопотання про застосування тимчасового арешту повинно містити:
1)у вступній частині:
-назву суду першої інстанції, до юрисдикції якого належить розгляд питання про тимчасовий арешт;
-назву клопотання («Клопотання про застосування тимчасового арешту»);
-місце та час складення клопотання;
-посаду, класний чин, прізвище, ім'я та по батькові прокурора, який розглядає матеріали;
-прізвище, ім'я та по батькові, громадянство затриманої особи;
-відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
-відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримі нальну відповідальність запитуючої сторони;
2)в описово-мотивувальній:
-час та місце затримання особи;
-найменування (номер) норми КПК, в порядку якої особу було затримано;
-найменування уповноваженого органу, що здійснював затримання особи;
-прізвище, ім'я та по батькові, громадянство затриманої особи, дату і місце на родження;
-відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
-відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримі нальну відповідальність запитуючої сторони;
-дату оголошення затриманої особи в розшук та відомості про компетентний орган іноземної держави або міжнародну організацію, що оголосила в розшук;
-відомості про кримінальне провадження запитуючої сторони щодо затриманої особи (початок провадження, відомості про притягнення до кримінальної відповідаль ності, оголошення в розшук, відомості щодо рішення суду про взяття особи під варту) із зазначенням дат та назв відповідних процесуальних документів, найменування компетентних органів, що їх винесли;
-відомості про інкриміновані кримінальні правопорушення за законодавством України із зазначенням диспозиції та санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність;
-відомості про стан строків давності за вчинені затриманою особою кримінальні правопорушення згідно із законом України про кримінальну відповідальність;
555
Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
-посилання на відповідні норми КПК, законодавства України, міжнародних до говорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України, якими обґрунтовується клопотання про застосування тимчасового арешту;
3)у резолютивній частині повинні міститися прохання про:
-застосування тимчасового арешту до затриманої особи (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, громадянства затриманої особи, дати і місця народження);
-строк застосування тимчасового арешту (кількість діб до надходження запиту про видачу (екстрадицію) затриманої особи від запитуючої сторони);
-розрахунок початку тимчасового арешту, а саме - з моменту затримання особи;
-визначення місця тримання особи;
-підпис прокурора із зазначенням посади, класного чину, ініціалів та прізвища;
-кількість документів-додатків та кількість аркушів у кожному;
4)додатки:
-протокол затримання особи;
-документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави;
-документи, що підтверджують особу затриманого;
-інші документи, якими обґрунтовується клопотання про застосування тимчасо вого арешту.
5. Розгляд клопотання про застосування тимчасового арешту відбувається у судо вому засіданні слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи. У засіданні обов'язково беруть участь і вислов люють свої думки прокурор та затримана особа. У разі якщо особа, щодо якої вирі шується питання про застосування тимчасового арешту, не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача. При цьому в засіданні можуть брати участь та висловлювати свої думки захисник особи, її законний представник, представник ди пломатичної чи консульської установи запитуючої сторони.
6. Починається судове засідання зі встановлення особи затриманого та роз'яснення їй прав, передбачених ст. 581 КПК, після чого їй пропонується зробити заяву щодо ставлення до застосування тимчасового арешту, та обставин, які містяться у клопо танні. Надалі слідчий суддя переходить до перевірки документів, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запо біжного заходу компетентним органом іноземної держави, а потім надає слово про курору та іншим присутнім учасникам судового засідання. Водночас при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє за конність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної дер жави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Заслухавши думки, слідчий суддя виносить ухвалу про застосування тимчасового арешту чи від мову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав. При вирішенні питання про застосування тимчасового арешту слідчий суддя керується положеннями КПК та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України.
556
Стаття 584
У зв'язку з тим, що коментована стаття не містить вказівки на винесення даної ухвали в нарадчій кімнаті, ухвала слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 371 КПК заносить ся секретарем судового засідання до журналу судового засідання.
Ухвала слідчого судді повинна відповідати загальним вимогам щодо форми і зміс ту ухвал у кримінальному провадженні, передбаченим у ст. 372 КПК.
7.Ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту чи відмову в за стосуванні тимчасового арешту на підставі ч. 7 ст. 583 КПК може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором. Зміст апеляційної скарги повинен відпо відати вимогам, передбаченим у ст. 396 КПК. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня
їїоголошення. При цьому для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеля ційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
8.Звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв'язку з несвоєчасним надходжен ням до центрального органу України запиту про видачу, не перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.
9.Ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.
Стаття 584
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)
1.Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України про курор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
2.Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:
1)копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;
2)документи про громадянство особи;
3)наявні матеріали екстрадиційної перевірки.
3.Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені держав ною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
4.При вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
5.У разі якщо особа, щодо якої вирішується питання про тримання під вар тою, не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача.
6.Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визнача ються цим Кодексом.
557
Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
7.Після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:
1)застосування екстрадиційного арешту;
2)відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.
8.При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
9.Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним пред ставником, прокурором.
10.Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше два надцяти місяців.
11.У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрис дикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.
12.За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захис ника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.
13.Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не пере шкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іно земній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
14.Центральний орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців про кож ний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, за значених у частині другій статті 589 цього Кодексу.
1. Єдиною підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) є надходження відпо відного запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дору ченням або зверненням центрального органу України.
Ініціювання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до слідчого судді за місцем три мання особи під вартою покладається винятково на прокурора.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) подається винятково у пись мовій формі.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) повинно містити:
558
Стаття 584
1)у вступній частині:
-назву суду першої інстанції за місцем тримання особи під вартою;
-назву клопотання («Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)»);
-місце та час складення клопотання;
-посаду, класний чин, прізвище, ім'я та по батькові прокурора, який розглядає матеріали;
-прізвище, ім'я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопо тання;
-відомості про запитуючу сторону, яка направила запит (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
-відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримі нальну відповідальність запитуючої сторони;
2)в описово-мотивувальній частині:
-прізвище, ім'я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопо тання, дата та місце народження; громадянство;
-відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
-відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримі нальну відповідальність запитуючої сторони;
-дату оголошення затриманої особи в розшук та відомості про компетентний орган іноземної держави або міжнародну організацію, яка оголосила в розшук;
-відомості про кримінальне провадження запитуючої сторони щодо затриманої особи (початок провадження, відомості про притягнення до кримінальної відповідаль ності, оголошення в розшук, відомості про рішення суду щодо взяття особи під варту) із зазначенням дат та назв відповідних процесуальних документів, найменування компетентних органів, що їх винесли;
-час та місце затримання особи;
-найменування (номер) норми КПК, у порядку якої було особу затримано;
-найменування уповноваженого органу, який здійснював затримання особи;
-відомості про застосування до особи тимчасового арешту (із зазначенням рек візитів ухвали слідчого судді та строків тимчасового арешту);
-відомості про запит про видачу особи (із зазначенням дати отримання запиту центральним органом України та найменування компетентного органу запитуючої сторони);
-відомості про проведення екстрадиційної перевірки, якщо вона мала місце (із зазначенням найменування органу, який її проводив);
-відомості про результати проведення екстрадиційної перевірки, якщо вона мала місце;
-відомості про інкриміновані кримінальні правопорушення згідно із законодав ством України із зазначенням диспозиції та санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність;
-відомості про стан строків давності за вчинені особою кримінальні правопору шення згідно із законом України про кримінальну відповідальність;
559