КПК_комент_2012_ч2

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

клопотання слідчий суддя не вивчає питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Заслухавши думки, слідчий суддя виносить ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу чи відмови в затвердженні згоди особи на її спрощену видачу, якщо для цього немає підстав.

4.Після затвердження слідчим суддею згоди прокурор негайно передає заяву на розгляд центральному «органу України, який протягом трьох днів розглядає її та при­ ймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.

5.Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовується звичайний порядок розгляду запиту про видачу.

6.У випадку винесення слідчим суддею ухвали про затвердження згоди особи на

їїспрощену видачу, особа вже не може відкликати таку згоду.

Стаття 589

Відмова у видачі особи (екстрадиції)

1. У видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:

1)особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів Укра­ їни на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2)злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбав­ лення волі за законом України;

3)закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4)компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийнят­ тя рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5)видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжна­ родними договорами України;

6)наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

2.Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додатково­ го захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релі­ гії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної со­ ціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених між­ народним договором України.

3.У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та наявності статусу біжен­ ця або з інших підстав, що не виключають здійснення кримінального проваджен­ ня, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Генеральна про­ куратура України доручає здійснення досудового розслідування стосовно цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.

570

Стаття 589

1. Коментована стаття визначає перелік обставин, згідно із якими особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, не може бути видана запитуючій стороні.

Частина 2 ст. 25 Конституції України зазначає, що громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Правовий зміст громадян­ ства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначається ЗУ «Про громадянство» від 18 січ­ ня 2001 р. № 2235-ИІ. Відповідно до цього Закону громадянином України вважається особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. У даному випадку громадянами України є:

1)усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, тобто набули громадянство Укра­ їни з 24 серпня 1991 р.;

2)особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця про­ живання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності ЗУ «Про грома­ дянство України» від 13 листопада 1991 р. проживали в Україні і не були громадяна­ ми інших держав, тобто набули громадянство України з 13 листопада 1991 р.;

3)особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р.

іяким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутріш­ ніх справ України внесено запис «громадянин України», та діти таких осіб, які при­ були разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягай повно­ ліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України, тобто набули громадянство України з моменту внесення відмітки про грома­ дянство України;

4)особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та між­ народних договорів України.

Громадянство України набувається:

1)за народженням;

2)за територіальним походженням;

3)внаслідок прийняття до громадянства;

4)внаслідок поновлення у громадянстві;

5)внаслідок усиновлення;

6)внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дити­ ни в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7)внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8)у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9)внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту бать­ ківства чи материнства;

10)за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Підставою відмови у видачі особи є відповідність санкції за законом про кримі­

нальну відповідальність запитуючої сторони закону України про кримінальну відпо­ відальність. Мається на увазі, що закон України про кримінальну відповідальність

571

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

має містити не лише подібне за складом кримінально каране діяння, а й мати санкцію у виді позбавлення волі на певний строк, яке полягає в ізоляції засудженого та помі­ щенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Згідно зі ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2)три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3)п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4)десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5)п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилилася від слід­ ства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відпо­ відальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. Водночас перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків особа вчинила новий злочин серед­ ньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожен злочин. Давність не застосовується у разі вчинення зло­ чинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437^39 і ч. 1 ст. 442 КК.

У процесі розгляду запиту про екстрадицію та проведення екстрадиційної пере­ вірки може виникнути потреба в отриманні від запитуючої держави додаткових даних, відомостей, інформації та документів (ст. 13 Європейської конвенції про видачу пра­ вопорушників 1957 р., ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.). Причому ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. встановлює строк надання додаткових відомостей - до одного місяця.

Вимога про надання додаткових відомостей надсилається центральним органом України з питань видачі з власної ініціативи або на пропозицію прокуратури Авто­ номної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, якій доручено проведен­ ня екстрадиційної перевірки.

Прикладами потреби в отриманні таких додаткових даних та документів може бути необхідність ідентифікації особи або у випадку, коли особа мала громадянство як запитуваної, так і запитуючої держави, або якщо наданих документів недостатньо для правильного обрахування строків давності притягнення до кримінальної відпо­ відальності особи, яка переховувалася від слідства та суду.

Обставини, за яких видача особи не може бути здійснена, містяться у міжнародних багатосторонніх договорах України та відповідних ратифікаційних законах України.

Так, Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р. та Додаткові протоколи до неї передбачають цілу низку підстав, за яких у видачі може бути від­ мовлено та які ратифіковані Україною:

1) Україна залишає за собою право не здійснювати видачу, якщо особа, видача якої запитується, за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю;

572

Стаття 589

2)видача не здійснюється за правопорушення, які передбачені військовим правом

іякі не є правопорушеннями за звичайним кримінальним правом, однак видачу право­ порушників за вчинення загальнокримінальних правопорушень, що також є військо­ вими правопорушеннями, може бути здійснено Україною лише за умови, якщо особу, видача якої запитується, не буде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом;

3)Україна здійснюватиме видачу лише осіб, які вчинили злочини, що караються позбавленням волі на максимальний строк не менше одного року або більш суворим покаранням;

4)видача не здійснюється, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запиту­ ється, розглядається запитуваною стороною як політичне правопорушення або право­ порушення, пов'язане з політичним правопорушенням, однак вбивство або замах на вбивство глави держави або члена його сім'ї не вважається політичним правопору­ шенням.

Україна залишає за собою право вирішувати у кожній окремій справі, задоволь­ няти чи не задовольняти запит про видачу правопорушника. Проте політичні право­ порушення не включають:

а) злочини проти людства, зазначені в Конвенції про запобігання злочинові гено­ циду та покарання за нього, яка була ухвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 9 грудня 1948 р.;

б) порушення, зазначені у ст. 50 Женевської конвенції про поліпшення долі по­ ранених і хворих у діючих арміях (1949 р.), ст. 51 Женевської конвенції про поліпшен­ ня долі поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, із складу зброй­ них сил на морі (1949 р.), ст. 130 Женевської конвенції про поводження з військово­ полоненими (1949 р.) та ст. 147 Женевської конвенції про захист цивільного населен­ ня під час війни (1949 р.);

в) будь-які аналогічні порушення законів війни, діючих на час набрання чинності Додатковим протоколом до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовтня 1975 р., і існуючих на цей час звичаїв війни, не передбачені у зазначених вище положеннях Женевської конвенції;

5)видача не здійснюється, якщо Україна має достатньо підстав вважати, що запит про видачу правопорушника за вчинення звичайного кримінального правопорушення був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релі­ гії, національної приналежності чи політичних переконань або що становище такої особи може бути зашкоджене з будь-якої з цих причин;

6)видача не здійснюється за правопорушення, щодо якого була проголошена ам­ ністія в запитуваній державі і за яке ця держава мала компетенцію переслідувати згідно з її кримінальним законодавством;

7)Україна може відмовити у видачі відповідної особи за правопорушення, яке за

їїзаконодавством вважається вчиненим повністю або частково на її території або в місці, що розглядається як її територія;

8)якщо правопорушення, за яке вимагається видача, було вчинене за межами те­ риторії запитуючої сторони, у видачі може бути відмовлено, тільки якщо законодавство України не передбачає переслідування за таку саму категорію правопорушень у ви-

573

Стаття 589

5) злочин відповідно до законодавства України переслідується в порядку приватно­ го обвинувачення (за заявою потерпілого), перелік цих злочинів визначений ст. 477 КПК.

Згідно з п. 6 ч. 1 коментованої статті у видачі може бути відмовлено, якщо наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України. Такі інші підстави ви­ значені у відповідних міжнародних двосторонніх договорах України. До інших підстав можна віднести:

1) пп. с і d ч. 1 ст. З Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 22 липня 1998 p., відпо­ відно до якого Україна може відмовити у видачі особи, якщо виконання запиту завдасть шкоди безпеці або подібним істотним інтересам України або запит не відповідає ви­ могам Договору;

2) п. е ч. 1 ст. 10 Договору між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних спра­ вах від 9 жовтня 2008 p., згідно з яким запитувана допомога у видачі вимагає від України застосування таких примусових заходів, що не відповідають її юрисдикції.

2. У видачі також може бути відмовлено щодо осіб зі спеціальним статусом (ч. 2 ст. 589 КПК), яким у запитуючої сторони загрожує порушення їх прав, гарантованих міжнародними договорами України у гуманітарній сфері, до яких належать: КЗПЛ, Конвенція про статус біженців 1951 p., Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 p., Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню 1996 р. та інші міжнародні договори щодо захисту прав людини.

Статус біженців встановлений та регулюється Конвенцією про статус біженців від 28 липня 1951 р. та законодавством України, до якого передусім належить ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 p. № 3671-VI, згідно з яким:

1)біженцем вважається особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрун­ тованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належ­ ності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і пере­ буваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону);

2)особою, яка потребує додаткового захисту, вважається особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 р. і Протоколу щодо статусу біжен­ ців 1967 р. та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що при­ нижує гідність, поводження чи покарання (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону);

3)особою, які потребують тимчасового захисту, вважаються іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон

575

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

з Україною, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природ­ них чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок

упевній частині або на всій території країни походження (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону).

3.У всіх випадках відмови центральний орган України повинен поінформувати запитуючу сторону про підстави відмови із обов'язковим посиланням на чинне за­ конодавство України або міжнародні нормативні правові акти, ратифіковані Україною.

У разі коли відмова у видачі особи не звільняє її від притягнення до кримінальної відповідальності за законодавством України за клопотанням компетентного органу іноземної держави Генеральна прокуратура України доручає здійснення досудового розслідування стосовно цієї особи в порядку, передбаченому КПК.

Стаття 590

Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію)

1.Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орга України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видач (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

2.Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.

3.У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організо­ вується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.

4.Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішен­ ня щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановле­ ному законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

1.Після закінчення екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься та підписується керівником центрального органу Укра­ їни (Генеральним прокурором України чи міністром юстиції України) або уповнова­ женою ним особою.

2.Про своє рішення центральний орган України зобов'язаний негайно повідоми­ ти компетентний орган запитуючої сторони, а також особу, щодо якої воно прийнято.

3.У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) особі обов'язково має бути вручено копію такого рішення. Копію рішення надсилають також захиснику та за­ конному представнику особи.

Протягом десяти днів з моменту отримання рішення про видачу особи (екстра­ дицію), особа, щодо якої воно прийнято центральним органом України, може оскар­ жити його до слідчого судді у порядку, передбаченому ст. 591 КПК.

576

Стаття 590

Рішення центрального органу про видачу особи (екстрадицію) набирає чинності зі спливом строків на його оскарження. Фактична передача особи здійснюється у по­ рядку, передбаченому ст. 593 КПК.

4. У разі коли особа, стосовно якої надійшов запит на видачу, подала заяву про ви­ знання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, рішення про її видачу не може бути прийнято до остаточного розгляду зазначених заяв.

Згідно із ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 р. № 3671-УІ (далі-Закон) орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявнику довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, роз­ глядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткових відомостей та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнан­ ня біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформ­ ленні документів для вирішення зазначеного питання.

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, при­ ймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлю­ ється наказом керівника органу міграційної служби. У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії до­ відки про звернення за захистом в Україні. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику пись­ мове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскар­ ження такого рішення.

Рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповно­ літніх дітей (членів сім'ї заявника або таких, які перебувають під його опікою чи пі­ клуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву.

Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповно­ важеного центрального органу виконавчої влади з питань міграції, але не більш як до трьох місяців. Рішення органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі про відмову в прийнятті заяви про визнання бі­ женцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про

577

Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до спеціальн уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції, а також до суду у строки,встановлені Законом.

Рішення, що приймаються спеціально уповноваженим центральним органом ви­ конавчої влади з питань міграції щодо визнання іноземця або особи без громадянств біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскар­ жені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду. У разі якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції або суд прийняв позитивне рішення за скаргою заявника, орган міграційної служби протягом семи робочих днів з дня отримання такого рішення приймає рішен­ ня про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і продовжує строк дії довідки про звернен­ ня за захистом в Україні.

У разі прийняття судом рішення про задоволення скарги особи про відмову у ви­ знанні особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату чи по­ збавлення статусу біженця або додаткового захисту спеціально уповноважений цен­ тральний орган виконавчої влади з питань міграції протягом семи робочих днів з дня отримання такого рішення приймає відповідне рішення і повідомляє про це орган міграційної служби за місцем проживання заявника.

Стаття 591

Порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію)

1.Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особо стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.

2.Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під варто уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно надсилає скаргу до слід чого судді і повідомляє про це прокуратуру Автономної Республіки Крим, облас­ ті, міст Києва і Севастополя.

3.Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п'яти днів з дня її над­ ходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисни­ ка чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні.

4.При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).

578

Стаття 591

5.За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою:

1)залишає скаргу без задоволення;^

2)задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).

6.Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку про­ курором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним пред­ ставником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє на­ брання нею законної сили та її виконання.

7.Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному по­ рядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм між­ народних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.

1.Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження

всуді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого само­ врядування, посадових і службових осіб. У статті 24 КПК зазначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень уповноважених органів у порядку, передбаченим КПК.

Відповідно до ст. 590 КПК рішення центрального органу України про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту вручення його копії особою, стосовно якої прийняте таке рішення, її захисником чи законним представником.

Рішення про видачу особи (екстрадицію) оскаржуються до слідчого судді:

1)у межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою, при цьому уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це прокуратуру Автономної Республіки Крим, об­ ласті, міст Києва і Севастополя;

2) у межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний централь­ ний орган України, якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.

2.Якщо особа перебуває під вартою та бажає подати скаргу на рішення про ви­ дачу, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це прокуратуру Автономної Республіки Крим, облас­ ті, міст Києва і Севастополя.

3.Розгляд скарги на рішення про видачу особи (екстрадицію) відбувається у су­ довому засіданні слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. У засіданні обов'язково беруть участь та висловлюють свої думки прокурор, особа, стосовно якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію),

їїзахисник чи законний представник. У разі якщо особа, стосовно якої прийнято рі­ шення про видачу (екстрадицію), не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача. При цьому у засіданні можуть брати участь та висловлювати свої думки представник дипломатичної чи консульської установи запитуючої сторони.

4. Розпочинається судове засідання із встановлення особи, стосовно якої прийня­ то рішення про видачу (екстрадицію), та роз'яснення їй прав, передбачених ст. 581 КПК, після чого їй пропонується зробити заяву щодо ставлення до прийнятого рішен­ ня про видачу (екстрадицію) та обставин, які містяться у запиті про видачу. Потім

579