КПК_комент_2012_ч2

Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

2.При підготовці клопотання про передання кримінального провадження вико­ ристовують положення Європейської конвенції про передачу провадження у кримі­ нальних справах 1972 р., Конвенції про правову допомогу і правові відносини у ци­ вільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., двосторонні та багатосторонні договори між Україною та іншими державами.

3.Крім названих у ст. 600 КПК реквізитів та додатків клопотання про передання кримінального провадження може містити інші обов'язкові вимоги, визначені між­ народними договорами. Наприклад, передбачені ст. 73 Конвенції про правову допо­ могу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. заяви потерпілих у кримінальних справах, порушених за заявою потерпілого, і за­ яви про відшкодування шкоди; зазначення розміру збитку, заподіяного злочином, тощо.

4.Передані компетентному органу іншої держави речові докази після закінчення кримінального провадження слід повертати запитуючій стороні, якщо не було досяг­ нуто домовленості про інше. Відповідно до ст. 78 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. права третіх осіб на передані предмети залишаються в силі. Після закінчення кримінального про­ вадження ці предмети повинні бути безоплатно повернуті Договірній Стороні, яка їх передала.

Стаття 601

Наслідки передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави

1.З моменту перейняття компетентним органом іншої держави криміналь­ ного провадження відповідні органи України не мають права здійснювати будьякі процесуальні дії щодо особи у зв'язку з кримінальним правопорушенням, щодо якого передано кримінальне провадження, інакше, ніж на підставі запиту про надання міжнародної правової допомоги з боку держави, яка перейняла кримінальне провадження.

2.Закриття компетентним органом іноземної держави переданого криміналь­ ного провадження на стадії досудового розслідування не перешкоджає відновлен­ ню провадження в Україні та подальшому розслідуванню в порядку, передбаче­ ному цим Кодексом, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не встановлено інше.

1.Моментом перейняття компетентним органом іншої держави кримінального провадження вважається час отримання від запитуваної держави повідомлення про перейняття кримінального переслідування.

Виконання запиту про міжнародну правову допомогу у переданому для подаль­ шого розслідування кримінальному провадженні здійснюється у загальному порядку, передбаченому статтями 554-560 КПК.

600

ГЛАВА 46

ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ВИРОКІВ СУДІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ ТА ПЕРЕДАЧА ЗАСУДЖЕНИХ ОСІБ

Підстави і порядок виконання вироків судів іноземних держав

1.Вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на терито­ рії України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2.У разі відсутності міжнародного договору положення цієї глави можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подаль­ шого відбування покарання.

3.Запит про виконання вироку суду іноземної держави, крім запиту про пе­ редачу засудженої особи, Міністерство юстиції України розглядає протягом трид­ цяти днів з моменту надходження запиту. Якщо запит і додаткові матеріали на­ дійшли іноземною мовою, цей строк продовжується до трьох місяців.

4. При розгляді запиту про виконання вироку суду іноземної держави згідно з частиною третьою цієї статті Міністерство юстиції України з'ясовує наявність підстав, передбачених міжнародним договором України, для його задоволення. З цією метою Міністерство юстиції України може запитувати необхідні матеріали та інформацію в Україні або у компетентного органу іноземної держави.

5.Встановивши відповідність запиту про визнання і виконання вироку суду іноземної держави умовам, передбаченим міжнародним договором України, Мі­ ністерство юстиції України направляє до суду клопотання про визнання і ви­ конання вироку суду іноземної держави і передає наявні матеріали.

6.При відмові у задоволенні запиту Міністерство юстиції України повідомляє про це іноземний орган, від якого надійшов запит, з роз'ясненням підстав відмови.

7.Не підлягають виконанню в Україні вироки судів іноземних держав, ухва­ лені заочно (in absentia), тобто без участі особи під час кримінального проваджен­ ня - крім випадків, коли засудженій особі було вручено копію вироку і надано можливість його оскаржити. У задоволенні запиту про виконання вироку суду іноземної держави може бути відмовлено, якщо таке виконання суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України.

8.Вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної дер­ жави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому Цивіль­ ним процесуальним кодексом України.

9.У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вирок суду іноземної держави передбачає покарання у виді позбавлення волі, Міністерство юстиції України надсилає засвідчену копію запиту, передбаченого цією статтею, прокурору для звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави.

602

Стаття 602

1. Допустимість визнання та виконання вироку іноземного-суду визначається внутрішнім законодавством кожної конкретної держави, а також її міжнародними до­ говорами.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ міжнародний договір України - це укладений у письмовій формі з іно­ земною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється між­ народним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Згідно зі ст. 8 цього ж законодавчого акта згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися у формі підписання, ратифікації, затвердження, прийняття, приєднання до договору. Також ст. 8 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ встановлено, що згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони.

Статтею 9 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ передбачено, що ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародно­ го договору.

Цією ж статтею встановлено, що ратифікації підлягають міжнародні договори України:

-політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), тери­ торіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (мор­ ської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні;

-що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

-загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допо­ моги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не пе­ редбачених Державним бюджетом України;

-про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

-про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань;

-що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українсько­ го народу, а також об'єктів права державної власності України;

-виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України;

-інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним догово­ ром або законом України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ затвердженню підлягають міжнародні договори України, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвер­ дження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України або КМУ

603

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

Затвердження міжнародних договорів України здійснюється Указом Президента України щодо:

-міжнародних договорів, які укладаються від імені України;

-міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, якщо такі до­ говори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України.

Затвердження міжнародних договорів України здійснюється постановою КМУ щодо:

-міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, крім договорів, затвердження яких здійснюється Президентом України у формі указу щодо міжнарод­ них договорів, які укладаються від імені Уряду України, якщо такі договори встанов­ люють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України;

-міжвідомчих договорів, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах КМУ.

Крім того, ст. 12 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ встановлено, що затвердження міжвідомчих договорів, крім тих, що вста­ новлюють інші правила, а також тих, що містяться в актах КМУ, здійснюється в по­ рядку, встановленому КМУ.

У статті 13 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ визначено, що рішення про приєднання України до міжнародних договорів або про їх прийняття приймаються щодо:

-договорів, які потребують ратифікації, - у формі закону України про приєднан­ ня до міжнародного договору або закону України про прийняття міжнародного до­ говору, невід'ємною частиною яких є текст міжнародного договору;

-міжнародних договорів, які укладаються від імені України, які не потребують ратифікації, - у формі указу Президента України;

-міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, які не потре­ бують ратифікації, - у формі постанови КМУ.

Також цією статтею Закону встановлено, що рішення про приєднання України до міжвідомчих договорів або про їх прийняття ухвалюються в порядку, встановленому КМУ.

У статті 14 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ зазначено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього законодав­ чого акта в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

На сьогодні Україна є стороною багатосторонніх міжнародних договорів, що ре­ гулюють питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Серед них необхідно виділити Європейську конвенцію про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р., ратифіковану Україною із заявами та застереженнями ЗУ «Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків» від 26 вересня 2002 р. № 172-ІУ (чинна для України з 12 червня 2003 р.).

2. Зазначимо, що міжнародний договір - це угода між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з питань, що мають для них спільний інтерес і регу­ люють їх відносини шляхом утворення взаємних прав і обов'язків. Оскільки процедура

604

Стаття 602

прийняття міжнародних договорів досить складна і може тривати не один рік, у ч. 2 ст. 602 КПК законодавець передбачив можливість застосування положень гл. 46 КПК при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання у разі відсутності відповідного міжнародного договору. Більше того, звер­ татися з клопотанням про передачу з іноземної держави на територію держави гро­ мадянства - це право засудженого, яке, поряд із міжнародними договорами, може бути гарантовано національним законодавством будь-якої країни.

3. Частиною 3 ст. 602 КПК передбачено строки розгляду запиту про виконання вироку суду іноземної держави, крім запиту про передачу засудженої особи, та визна­ чено компетентний суб'єкт такого розгляду. Так, питання розгляду запиту про вико­ нання вироку суду іноземної держави віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації дер­ жавної правової політики. Щодо строку, то слід зазначити, що законодавець надає МЮ тридцять днів для розгляду вказаного запиту з моменту його надходження. Про­ те, якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, цей строк продов­ жується до трьох місяців.

Ураховуючи положення Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримі­ нальних вироків 1970 р., зазначимо, що у ст. З передбачено, що держава є компетент­ ною виконати санкцію, встановлену в іншій державі, лише за запитом держави, в якій таку санкцію встановлено.

Статтями 15-20 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р. регулюються питання, пов'язані з надсиланням запитів про виконан­ ня вироків. Зокрема, визначено, що всі запити мають бути складені у письмовій фор­ мі. Вони, а також усі необхідні для застосування Конвенції повідомлення, надсила­ ються Міністерством юстиції запитуючої Держави до Міністерства юстиції запиту­ ваної Держави, або, якщо Договірні Держави домовляються про це, безпосередньо органами запитуючої Держави до органів запитуваної Держави. Повертаються вони тими ж каналами. У невідкладних випадках запити та повідомлення можуть надсила­ тися через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол).

Запит про виконання супроводжується оригіналом чи завіреною копією рішення, виконання якого запитується, та всіма іншими необхідними документами. Оригінал чи завірена копія кримінальної справи або її частини надсилається до запитуваної Держави, якщо вона того вимагає. Зазначеною Європейською конвенцією встановле­ но, якщо запитувана Держава вважає, що інформація, надана запитуючою Державою, є недостатньою для застосування положень Конвенції, вона може запитати необхідну додаткову інформацію. Також запитувана Держава може визначити дату для отриман­ ня такої інформації.

4. У Положенні про Міністерство юстиції України, затвердженому Указом Пре­ зидента України від 11 січня 2012 р. № 11/2012, зазначається, що основними за­ вданнями МЮ, серед іншого, є здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними дого­ ворами України з правових питань. Цим Положенням також закріплено, що МЮ забезпечує правове співробітництво судів та інших органів державної влади у ци-

605

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

вільних і кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, вирішує питання про видачу правопорушників (екстрадицію), виконує інші функції, визначені законами і між­ народними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР Україн З огляду на наведені норми цього Положення слід зазначити, що взаємне визнання процесуальних рішень є одним із принципів міжнародного співробітництва країн у кримінальному судочинстві, і одну з ключових ролей у цьому процесі Главою дер­ жави відведено саме МЮ.

Участині 4 ст. 602 КПК зазначено, що для здійснення належного розгляду запиту про виконання вироку суду іноземної держави МЮ має право запитувати всі необхід­ ні матеріали та інформацію як на території України, так і безпосередньо звертаючись до компетентного органу іноземної держави. Під компетентним органом за ст. 541 КПК слід розуміти орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом згідно з розд. IX КПК, або який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги.

Згідно зі ст. 4 Європейської конвенції санкція може виконуватися державою тіль­ ки у разі, якщо відповідно до її законодавства дія, за яку було встановлено санкцію, була б злочином у разі її вчинення на території цієї держави, та особа, якій було вста­ новлено санкцію, підлягала б покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Устатті 5 Європейської конвенції вказується, що держава винесення вироку може запитати іншу державу виконати санкцію, якщо виконано одну чи більше з таких умов:

- засуджена особа постійно проживає в іншій державі; - виконання санкції в іншій державі вірогідно покращить перспективи соціальної

реабілітації засудженої особи; - у разі коли санкція передбачає позбавлення волі, санкція може бути виконана

після виконання іншої санкції, що передбачає позбавлення волі, яку засуджена особа відбуває чи має відбути в іншій державі;

- інша держава є державою походження засудженої особи і заявила про своє ба­ жання прийняти відповідальність за виконання такої санкції;

- держава вважає, що вона сама не може виконати санкцію, навіть за допомогою видачі, а інша держава може.

5.За умови встановлення відповідності запиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави умовам, що передбачені міжнародним договором, МЮ зобов'язано направити до суду клопотання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави. Також ч. 5 ст. 602 КПК за МЮ закріплено обов'язок передати до суду наявні матеріали щодо визнання та виконання вироку суду іноземної держави. Установлюючи обов'язок МЮ передати до суду наявні матеріали, законодавець розу­ міє обов'язок передачі всіх матеріалів, що фактично є в наявності, і які були отрима­ ні при розгляді запиту, з'ясуванні підстав для його задоволення.

6.У разі відмови в задоволені запиту про визнання та виконання вироку суду іно­ земної держави на МЮ покладаються такі обв'язки: повідомити про своє рішення компетентний орган іноземної держави, від якого надійшов запит; роз'яснити під­ стави відмови в задоволені запиту.

Ураховуючи зміст положень ч. 6 ст. 602 КПК, безпідставна відмова у задоволенні запиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави заборонена.

606

Стаття 602

Варто зазначити, що ст. 6 вказаної Європейської конвенції встановлено перелік випадків, за яких може бути відмолено у задоволені запиту:

-виконання суперечить основним принципам правової системи запитуваної Дер­ жави;

-запитувана Держава вважає, що злочин, за який винесено вирок, має політичний характер чи є суто військовим;

-запитувана Держава вважає, що існують істотні підстави для висновку про те, що винесення вироку чи його суворість обумовлені расовими, релігійними, національ­ ними міркуваннями чи політичними переконаннями;

-виконання суперечило б міжнародним зобов'язанням запитуваної Держави;

-діяння вже є предметом переслідування в запитуваній Державі чи коли запиту­ вана Держава вирішує розпочати переслідування щодо цього діяння;

-компетентні органи запитуваної Держави вирішили не розпочинати пересліду­ вання чи припинили вже розпочате переслідування щодо того самого діяння;

-діяння було вчинено поза територією запитуючої Держави;

-запитувана Держава не може виконати санкцію;

-запит ґрунтується на тому, що держава вважає, що вона сама не може виконати санкцію, навіть за допомогою видачі, а інша держава може, і жодна з інших умов, за­ значених у ст. 6 Європейської конвенції, не задовольняється;

-запитувана Держава вважає, що запитуюча Держава сама в змозі виконати санк­

цію;

-вік засудженої особи на час вчинення злочину був таким, що вона не могла би бути покарана в запитуваній Державі;

-згідно із законодавством запитуваної Держави накладена санкція вже не може бути виконана за строком давності;

-вирок, пов'язаний із позбавленням прав, і тією мірою, якою вирок встановлює позбавлення прав.

7.У частині 7 ст. 602 КПК встановлено пряму заборону виконання в Україні ви­ років судів іноземних держав, ухвалених заочно - без участі особи під час криміналь­ ного провадження. Ця заборона не поширюється за умови, якщо засудженій особі: було вручено копію вироку; надано можливість його оскаржити, тобто створено умови для реалізації процесуальних прав особи на захист.

Також ч. 7 ст. 602 КПК встановлюється підстава, за наявності якої МЮ має право відмовити в задоволенні запиту про виконання вироку суду іноземної держави - якщо таке виконання суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами. Хоча

зогляду на зміст вказаної частини навіть у цьому випадку законодавець залишає за компетентним суб'єктом право розглянути і задовольнити запит про виконання ви­ року суду іноземної держави.

8.Частиною 8 ст. 602 КПК визначено, що вирішення питання про визнання і ви­ конання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому ЦПК (див. розд. VIIIЦПК «Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні»).

9.У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України, якщо вирок суду іноземної держави передбачає покарання

607

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

у виді позбавлення волі, законодавець встановлює процедурні особливості наступно то характеру.

Засвідчена копія запиту про виконання вироку суду іноземної держави в обов'язковому порядку надсилається МЮ прокурору. Прокурор у разі отримання вказаної копії запиту зобов'язаний звернутися до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави.

Розгляд судом питання про виконання вироку суду іноземної держави

1.Клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іно­ земної держави розглядається протягом одного місяця з дня його отримання судом першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місце проживання чи останнє відоме місце проживання засудженої особи, або місце перебування майна такої особи, а в разі їх відсутності - місце знаходження Міністерства юстиції України.

2.Про дату судового засідання повідомляють особі, щодо якої ухвалено вирок, якщо вона перебуває на території України. Така особа має право користуватися правовою допомогою захисника. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

3.При розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання ви­ року суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені між­ народним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Укра­ їни, або цією главою. При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

4.За результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу:

1)про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керу ючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримі нальну відповідальність за злочин, у зв'язку з яким ухвалено вирок, та вирішу питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили;

2)про відмову у виконанні вироку суду іноземної держави.

5.У разі необхідності проведення додаткової перевірки суд може постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.

6.Період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв'язку розглядом запиту про виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання, визначеного відповідно до пункту 1 частини четвертої цієї статті.

7.У разі ухвалення рішення про виконання вироку суду іноземної держави суд може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно особи.

8.Копії ухвали суд надсилає Міністерству юстиції України та вручає особі, засудженій вироком суду іноземної держави, якщо така особа перебуває на тери торії України.

608

Стаття 603

9. Судове рішення стосовно виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено відповідне питання, та прокурором.

1.У частині 1 ст. 603 КПК законодавець встановив строк, протягом якого суд пер­ шої інстанції повинен розглянути клопотання МЮ про виконання вироку суду іно­ земної держави - один місяць з дня отримання клопотання.

Зазначимо, що до судів першої інстанції належать районні, районні у місті, міські та міськрайонні суди, які мають право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження (ст. З КПК).

Також у ч. 1 ст. 603 КПК визначено, який саме суд першої інстанції зобов'язаний розглянути таке клопотання. При вирішенні цього питання законодавець звертається до одного із принципів побудови системи судів загальної юрисдикції, закріплений у ст. 125 Конституції України - принцип територіальності, який означає децентралізацію нижчих ланок системи судів загальної юрисдикції (місцевої та апеляційної). Кожен місцевий та апеляційний суди мають свою територіальну юрисдикцію - поширення компетенції конкретного суду на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Загалом реалізація цього принципу є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин та збіль­ шення кількості правових конфліктів.

Крім того, ч. 1 ст. 603 КПК передбачено особливості розгляду судом першої ін­ станції клопотання про виконання вироку суду іноземної держави, які за своїм змістом пов'язані із межами територіальної юрисдикції. Суд першої інстанції може розгляда­ ти таке клопотання, якщо в межах його територіальної юрисдикції знаходиться: місце проживання засудженої особи чи останнє відоме її місце проживання; місце перебу­ вання майна такої особи.

Навіть якщо немає даних щодо місця проживання засудженої особи чи останньо­ го відомого її місця проживання, або місця перебування майна такої особи, розгляд судом питання про виконання вироку суду відбудеться. Узявши до уваги, що така ін­ формація з різних причин може бути невідомою, законодавець передбачив, що в та­ кому разі клопотання розглядає суд першої інстанції, в межах територіальної юрис­ дикції якого знаходиться місце знаходження МЮ.

2.Про дату судового засідання, на якому розглядатиметься клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави, повідомляють особі, стосовно якої ухва­ лено відповідний вирок. Повідомлення особі про дату судового засідання є обов'язковою вимогою лише за умови її перебування на території України.

Частиною 2 ст. 603 КПК закріплюється право особи, стосовно якої ухвалено вирок судом іноземної держави, користуватися правовою допомогою захисника. Зауважимо, що в частині надання процесуальних прав та можливості їх реалізації законодавець прирівняв таку особу до підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого, яким гарантується право на захист (ст. 20 КПК). Конституцією України гарантується право кожного на правову допомогу (ст. 59). Окрім цього, конституційною нормою визначено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, а у випадках, перед­ бачених законом, правова допомога надається безоплатно. Проте згідно зі ст. 43 КПК засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК.

609