КПК_комент_2012_ч2

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

У статті 1 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р. № 3460-УІ вказано, що під правовою допомогою слід розуміти надання правових послуг, спря­ мованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Згідно з указаною статтею до правових послуг слід відносити:

-надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення;

-надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Однією з вимог щодо розгляду судом питання про виконання вироку суду інозем­ ної держави є те, що в ньому обов'язково бере участь прокурор (визначення терміна «прокурор» див. у ст. З КПК).

3.Розгляд судом першої інстанції клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави повинен спрямовуватися на встановлення додержання умов, перед­ бачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України.

Окрім цього, якщо міжнародного договору з цих питань не укладено, при розгля­ ді клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстан­ ції встановлює, чи дотримано умов, передбачених гл. 46 КПК. Зауважимо, що це обумовлюється вимогами ст. 602 КПК, у якій зазначено, що положення гл. 46 КПК можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання у разі неукладення міжнародного договору.

У коментованій статті роз'яснюється, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання МЮ про виконання вироку не перевіряються фактичні обставини, вста­ новлені вироком суду іноземної держави. Наголосимо, що суд першої інстанції не вирішує питання щодо винуватості особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок. До компетенції суду належить лише розгляд питання дотримання умов, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України, або гл. 46 КПК.

Головним завданням вітчизняних судів при розгляді клопотання МЮ про вико­ нання вироку суду іноземної держави є встановлення дотримання вищезазначених умов, з метою вирішення питання надання чи ненадання цим вирокам на території України такої ж юридичної сили, яку вони мають на території іноземної держави. Тобто визнання вироку суду іноземної держави - це поширення законної сили, не­ спростовності, виключності та обов'язковості його виконання на території держави, яка визнає цей вирок.

4. У частині 4 ст. 603 КПК передбачено, що суд першої інстанції зобов'язаний постановити ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суду першої інстанції необхідно визначити, яка частина пока­ рання може бути виконана на території України. При вирішенні цього питання суд повинен керуватися виключно положеннями КК, який визначає, які суспільно небез­ печні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

610

Стаття 604

Також суд першої інстанції вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 603 КПК передбачено, що за результатами судового розгляду клопотання МЮ суд першої інстанції має право постановити ухвалу про відмову у виконанні вироку суду іноземної держави.

Вимоги щодо змісту ухвали передбачені ст. 372 КПК.

5.Для забезпечення повного і всебічного дослідження матеріалів щодо питання виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції має право постанови­ ти ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.

6.Частиною 6 ст. 603 КПК встановлено, що період, протягом якого особа пере­ бувала під вартою в Україні у зв'язку з розглядом запиту про виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання, визна­ ченого судом першої інстанції таким, що може бути виконано на території України.

7.У разі ухвалення рішення про виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно особи.

8.За результатами розгляду питання про виконання вироку суду іноземної держа­ ви суд першої інстанції постановляє ухвалу, копія якої обов'язково надсилається МЮ. Крім цього, копію такої ухвали повинні вручити особі, засудженій вироком іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.

9.Оскільки однією з найважливіших гарантій реалізації закріпленого в Конститу­ ції України права на судовий захист є право на оскарження в суді вищестоящої інстан­ ції судових рішень та ухвал, у ч. 9 ст. 603 КПК законодавець передбачив, що рішення суду першої інстанції щодо виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному порядку. Однак апеляційне оскарження в кожному кон­ кретному випадку безпосередньо стосується забезпечення додаткових гарантій за­ хисту прав особи, щодо якої ухвалено вирок судом іноземної держави. Саме при апеляційному провадженні здійснюється перевірка судом апеляційної інстанції рішень та ухвал суду першої інстанції. За допомогою апеляційного провадження здійснюєть­ ся перевірка законності й обґрунтованості постановлених судами першої інстанції рішень, що дає змогу усунути допущені помилки та порушення.

Частиною 9 ст. 603 КПК визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають право оскаржити судове рішення щодо виконання вироку суду іноземної держави в апеля­ ційному порядку (див. гл. 31 «Провадження в суді апеляційної інстанції» КПК). До таких суб'єктів належать: орган, що подав клопотання про виконання вироку суду іноземної держави; особа, щодо якої вирішено відповідне питання; прокурор.

Стаття 604 Виконання вироку суду іноземної держави

1 . У х в а л а п р о в и к о н а н н я в и р о к у суду і н о з е м н о ї д е р ж а в и з в е р т а є т ь с я д о в и ­ к о н а н н я з г і д н о з ц и м К о д е к с о м .

2 . М і н і с т е р с т в о ю с т и ц і ї У к р а ї н и п о в і д о м л я є з а п и т у ю ч і й с т о р о н і п р о р е з у л ь ­ т а т и в и к о н а н н я в и р о к у суду і н о з е м н о ї д е р ж а в и .

611

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав..

1.Необхідно зазначити, що виконання вироку суду іноземної держави - це засто сування засобів примусового виконання вироку суду іноземної держави в порядку, визначеному законодавством держави, на території якої виконується рішення.

Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконані) відповідно до вимог розд. VIII КПК.

2.Згідно з ч. 2 ст. 604 КПК на МЮ покладено обов'язок повідомити запитуюч Сторону про результати виконання вироку суду іноземної держави.

Зазначене положення ч. 2 ст. 604 КПК ґрунтується на вимогах Європейської кон­ венції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р. Так, у ст. 18 цьог документа йдеться про те, що органи запитуваної Держави негайно повідомляють органи запитуючої Держави про заходи, вжиті за запитом про виконання. Цією; статтею передбачено, що у разі потреби органи запитуваної Держави передають ор­ ганам запитуючої Держави документ, який підтверджує, що санкція виконується.

Стаття 605

Підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб

іїх прийняття для відбування покарання

1.Підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбу­ вання покарання є запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держа­ ви, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї, а також інші обставини, передбачені законом України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2.Положення статей 605-612 цього Кодексу можуть бути застосовані при ви­ рішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.

1. Згідно з ч. 2 ст. 10 КК іноземці, які вчинили злочини на території України і за­ суджені за них на підставі КК, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передба­ чена міжнародними договорами України.

У частині 1 ст. 605 КПК визначені підстави для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання. До них законодавець відносить: запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави; звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї.

Згідно зі ст. 541 КПК під уповноваженим (центральним) органом слід розуміти орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги.

Зауважимо, що ст. 605 КПК визначено запит уповноваженого (центрального) ор­ гану іноземної держави як одну із підстав розгляду питання про передачу засуджених осіб та їх прийняття для відбування покарання. Тобто законодавець передбачив, що право на ініціювання розгляду вказаного питання належить не всім органам влади

612

Стаття 605

іноземних держав, навіть якщо їх функціональна діяльність пов'язана із формуванням та забезпеченням реалізації державної правової політики. Таке право закріплюється лише за уповноваженими державою на ці дії органами. Крім того, ч. 1 ст. 605 КПК передбачено, що такий орган має бути виключно центральним у системно-структур­ ній реалізації державної правової політики.

Щодо звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї, то тут слід зазначити таке. Підставою для розгляду питання про пере­ дачу засудженої особи для відбування покарання є звернення:

1) засудженого - обвинуваченого, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили (ст. 43 КПК);

2)законного представника засудженого - особи, яка у випадках, передбачених законом, виступає у суді, на захист прав та інтересів недієздатних, обмежено дієздат­ них або дієздатних, але таких, що через фізичний стан не можуть особисто реалізу­ вати свої права й виконувати свої обов'язки. Умови та особливості залучення закон­ ного представника наведені у ст. 44 КПК;

3)близьких родичів та членів сім'ї - чоловіка, дружини, батька, матері, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, рідного брата, рідної сестри, діда, баби, праді­ да, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, усиновлювача чи усиновленого, опі­ куна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки,

утому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (ст. З КПК).

Крім того, перелік підстав для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання не є вичерпним. У вказаній частині ст. 605 КПК передба­ чено, що такими підставами є обставини, визначені законом України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України.

До вказаних міжнародних договорів належать Європейська конвенція про пере­ дачу засуджених осіб 1983 р., до якої наша держава приєдналася згідно із ЗУ від 22 вересня 1995 р. № 337/95-ВР «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» (Конвенція є чинною для України з 1 січня 1996 р.) та Додатковий протокол до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб від 18 грудня 1997 р., ратифікований ЗУ «Про ратифікацію Додаткового прото­ колу до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб» від 3 квітня 2003 р. №718-ІУ

Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 р. урегульовано порядок здійснен­ ня запиту (у запиті про передачу засудженої особи має бути обов'язково зазначено, на основі якої конвенції або угоди зроблено запит) і відповіді на нього, надсилання підтверджувальних документів, питання забезпечення добровільності одержання згоди засудженої особи на її передачу (з повним розумінням правових наслідків такої згоди), транзитного перевезення, вимоги щодо мови і необхідних витрат, порядок надання інформації про виконання вироку тощо.

Також є низка двосторонніх договорів про передачу засуджених осіб, наприклад, із: Туркменістаном - від 23 березня 2005 р., Грузією - від 14 лютого 1997 р., Іслам­ ською Республікою Іран - від 11 травня 2004 р., Корейською Народно-Демократичною Республікою - від 12 листопада 2004 р., Великою Соціалістичною Народною Лівій-

613

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

ською Арабською Джамахірією - від 8 квітня 2008 р., Федеративною Республікою Бразилія - 2 грудня 2009 р.

2. Частиною 2 ст. 605 КПК передбачено, що положення статей 605-612 КПК (під­ стави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання; умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання; порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах; повідомлення про заміну або скасу­ вання вироку суду України щодо громадянина іноземної держави; порядок розгляду запиту (клопотання) про передачу громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні; розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України; організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи; повідомлення про зміну або скасування вироку суду іншої держави) можуть бути застосовані при вирішенні пи­ тання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру має свої особливості, визначені у гл. 39 КПК. Окрім цього, відповідно до ст. 19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення сус­ пільно небезпечного діяння знаходилася в стані неосудності. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяль­ ність) або керувати ними. Підставою для застосування примусових заходів медично­ го характеру до особи може бути також визнання її обмежено осудною.

Стаття 606

Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання

1. Засуджену судом України особу може бути передано для відбування пока­ рання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов:

1)якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

2)якщо вирок набрав законної сили;

3)якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати по­ карання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

4)якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фі­ зичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

5)якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухва­ лено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

6)якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушен­ ням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

614

Стаття 606

7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

2.Перед вирішенням питання про передачу засудженої особи для відбування покарання з України до іноземної держави остання має надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

3.Згода засудженого чи його законного представника повинна бути вислов­ лена у письмовій формі з усвідомленням усіх правових наслідків такої згоди. Засуджений чи його законний представник мають право на отримання правової допомоги у вигляді юридичної консультації щодо наслідків своєї згоди. Згода за­ судженої особи не вимагається, якщо на момент вирішення питання згідно з положеннями цієї глави вона перебуває на території держави свого громадянства.

4.У разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України.

5.У разі якщо при вирішенні питання про передачу засудженого в Україні гро­ мадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті, але максимальний передбачений строк покарання у виді позбавлення волі за відповідне діяння є мен­ шим, ніж строк покарання, призначений вироком, передача засудженої особи мож­ лива лише після фактичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України. Таке саме правило може бути застосовано, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті стосовно виду покарання.

6.У разі прийняття рішення про відмову в передачі засудженого для подальшого відбування покарання наводяться обґрунтовані підстави прийняття такого рішення.

7.Засуджена особа, яка надала згоду на передачу в іноземну державу для по­ дальшого відбування покарання, може відмовитися від такої передачі у будь-який час до перетину державного кордону України відповідно до статті 607 цього Кодексу. У разі отримання інформації про таку відмову Міністерство юстиції України негайно припиняє розгляд питання про передачу або, у відповідних ви­ падках, вживає заходів для припинення передачі.

8.У випадках, передбачених пунктами 4 та 7 цієї статті, новий розгляд пи­ тання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови у передачі або відмови засудженої особи від передачі.

1. У частині 1 ст. 606 КПК наведено перелік умов, за наявності яких засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засуджено­ го іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні:

-особа є громадянином держави виконання вироку;

-вирок набрав законної сили;

-на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

615

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

-на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

-кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок,

єзлочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

-відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

-держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу за­ судженого.

Указаний перелік умов є вичерпним і таким, що не передбачає винятків при вирішен­ ні питання щодо передачі засуджених осіб та їх прийняття для відбування покарання.

2. У статті 28 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, пово­ дженню чи покаранню. Статтею 63 Основного Закону передбачено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.

Україна є однією із держав-засновниць Організації Об'єднаних Націй та членом Ради Європи і повинна виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі - щодо гуманного поводження з ув'язненими, без чого неможлива її повноцінна інтеграція в європейське і світове співтовариство. Тому вирішення питання про передачу засудже­ ної особи для відбування покарання з України до іноземної держави повинно обов'язково надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Надання таких гарантій повинно враховувати вимоги:

-Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями від ЗО серпня 1955 р.;

-Європейських пенітенціарних правил від 12 лютого 1987 р.;

-інших міжнародних норм щодо прав людини і поводження із правопорушниками. З огляду на зміст ч. 2 ст. 606 КПК, перед вирішенням питання про передачу засу­

дженої особи для відбування покарання з нашої держави сторона від України має право вимагати надання відповідної інформації, якої було б достатньо для підтвердження гарантування того, що засудженого не буде піддано катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

3. Однією із умов, за наявності якої засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні, є згода засудже­ ного або, враховуючи його вік або фізичний чи психічний стан, згода законного пред­ ставника засудженого (ч. 1 ст. 606 КПК).

Частиною 3 ст. 606 КПК передбачено, що згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена виключно у письмовій формі. Цією ж части­ ною ст. 606 КПК на засудженого або його законного представника, у разі висловлен­ ня письмової згоди, покладено обов'язок усвідомити всі правові наслідки такої згоди, а саме: фактичну зміну умов відбування покарання. Особливо слід звернути увагу на застосування законодавцем у вказаному контексті терміна «усвідомлення». Під цим поняттям слід розуміти систему актів свідомості з осягнення певного явища і світу

616

Стаття 606

в цілому. Акт усвідомлення явища супроводжується актом усвідомлення власної участі особи у спричиненні тих чи інших наслідків. Тобто, надаючи вказану згоду, засуджений чи його законний представник повинні не лише розуміти можливості реалізації їх прав, а й врахувати те, що настане після їх реалізації.

Частиною 3 ст. 606 КПК закріплюється право засудженого чи його законного пред­ ставника на отримання правової допомоги у формі юридичної консультації щодо наслідків своєї згоди. Також ч. З ст. 606 КПК встановлюється виняток щодо необхід­ ності надання згоди засудженої особи. Такої згоди не вимагається, якщо на момент вирішення питання про передачу особи для відбування покарання в іншу країну за­ суджений перебуває на території держави свого громадянства.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. у разі, якщо засуджена особа висловила своє побажання про передачу державі виконання вироку, держава винесення вироку надсилає на запит цій державі таку інформацію:

-прізвище, дату і місце народження засудженої особи;

-її постійну адресу, якщо вона є, у державі виконання вироку;

-виклад фактів, на яких ґрунтується вирок;

-характер, тривалість покарання і дату, з якої починається його обчислення.

4. Недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами 1-3 ст. 606 КПК, є підставою для відмови у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не перед­ бачено положеннями КПК або міжнародним договором України. У такому разі згідно зі ст. З вказаної вище Конвенції у виняткових випадках сторони можуть погодитися на передачу засудженої особи, навіть якщо засудженій особі залишилося відбувати покарання протягом меншого часу, ніж якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання упродовж щонайменш шести місяців, або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк.

Оскільки право вивчати та перевіряти матеріали, необхідні для передачі засудже­ них осіб, надано МЮ, йому ж надається і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.

5. Якщо при вирішенні питання про передачу засудженого в Україні громадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відпо­ відає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК - кримінальне правопорушення, внаслідок вчинен­ ня якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконан­ ня вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, але максимальний передбачений строк покарання у виді позбавлення волі за відповідне діяння є меншим, ніж строк покарання, призначений вироком, то передача засудженої особи можлива, але з до­ триманням певних правил. Така передача може відбутися лише після фактичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до ч. З ст. 81 КК, якою передбачені умови, при настанні яких судом може бути застосовано умовно-достро­ кове звільнення засудженої особи від відбування покарання. Так, у вказаній частині ст. 81 КК встановлено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше:

- половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або серед­ ньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

617

Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...

-двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі якщо особа раніше відбува­ ла покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

-трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяж­ кий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовнодостроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Таке саме правило може бути застосоване, якщо законодавство держави виконан­ ня вироку не відповідає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК щодо виду покарання.

6.У рішенні про відмову в передачі засудженого для подальшого відбування по­ карання повинні наводитися підстави такої відмови. Обґрунтованість підстав при­ йняття рішення про відмову вимагає повного і всебічного з'ясування всіх обставин, що можуть впливати на вирішення питання про передачу особи, вивчення необхідних матеріалів, встановлення відповідності умовам чинного законодавства та міжнародних договорів України.

Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 606 КПК безпідставна відмова в передачі за­ судженого для подальшого відбування покарання заборонена.

7.Частиною 7 ст. 606 КПК встановлено, що особа, яка надала згоду на передачу

віноземну державу для подальшого відбування покарання, має право відмовитися від такої передачі. Більше того, реалізація такого права не має часових обмежень - особа має право відмовитися від такої згоди у будь-який час. Також передбачено, що така відмова може бути здійснена тільки до перетину Державного кордону України - до моменту фактичного залишення особою території нашої держави.

Уразі отримання інформації про відмову особи від передачі в іноземну державу МЮ зобов'язано:

- негайно припинити розгляд питання про передачу засудженої особи; - у відповідних випадках вжити заходів для припинення передачі засудженої особи.

8.МЮ може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не перед­ бачено КПК або міжнародним договором України, у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами 1-3 ст. 606 КПК. У цьому випадку новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови МЮ у передачі.

Уразі якщо особа сама відмовилася від передачі в іноземну державу для подаль­ шого відбування покарання, новий розгляд питання про її передачу можливий не раніше, ніж через три роки після такої відмови.

Стаття 607

Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання

віноземних державах

1.Питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України.

618

Стаття 607

2.Якщо засуджений є громадянином іноземної держави - учасниці міжнарод­ ного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянином якої він є, орган, на який покладено обов'язок приведення вироку до виконання, роз'яснює засудженому його право звернутися до Міністерства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є, з клопотанням про передачу його для відбу­ вання покарання в цій державі на підставі та в порядку, передбачених цим Ко­ дексом. Положення цієї частини не перешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

3.Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення та за наявності підстав, передбачених цим Кодек­ сом або міжнародним договором, приймає рішення щодо передачі особи, засудже­ ної судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, про що надсилає інформацію відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.

4.Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної дер­ жави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання Міністерство юстиції України надсилає Міністерству внутрішніх справ України доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

5.Передача засудженого громадянина іноземної держави для подальшого відбування покарання відповідно до цієї статті не позбавляє його права порушу­ вати питання про його умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у строки, передбачені Кримінальним кодексом Украї­ ни, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України. Будь-які документи чи інформація, необхідні для розгляду цього питання в Україні, можуть бути запитані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.

6.Міністерство юстиції України повідомляє суд, що ухвалив вирок, про рі­ шення про передачу засудженої особи, а також забезпечує інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.

7.У разі оголошення в Україні амністії суд, який отримав інформацію про рішення про передачу засудженої особи відповідно до цієї статті, розглядає пи­ тання про застосування амністії до такої засудженої особи. У разі потреби суд може звернутися до Міністерства юстиції України з метою отримання від ком­ петентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для роз­ гляду питання про застосування амністії.

8.Орган, що прийняв рішення відповідно до частин п'ятої та сьомої цієї статті за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, за­ міну невідбутої частини покарання більш м'яким, помилування чи амністію, надсилає копію відповідного рішення Міністерству юстиції України для відпо­ відного інформування держави виконання вироку.

619