КПК_комент_2012_ч2

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

нових підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення. Слід зазна­ чити, що внесення до касаційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення стано­ вища обвинуваченого чи засудженого, за межами строків на касаційне оскарження відповідно до ст. 433 КПК не допускається. Внесення таких змін можливе лише в межах строків на касаційне оскарження та певним колом осіб - прокурором, потер­ пілим чи його представником. При цьому встановлене процесуальним законом об­ меження щодо подання касаційної скарги потерпілим або його законним представни­ ком чи представником, а саме вміщене у п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК застереження, що вони можуть подати касаційну скаргу лише у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, поширюється й на допо­ внення до касаційної скарги та зміни до неї. У разі внесення змін чи доповнень до касаційної скарги суд касаційної інстанції чи суддя-доповідач (якщо такі зміни чи доповнення надійшли під час підготовки до касаційного розгляду) надсилає їх копії особам, які беруть участь у судовому провадженні, надає останнім час, необхідний для вивчення зміненої чи доповненої касаційної скарги та подання заперечень до неї. Якщо такі зміни чи доповнення до касаційної скарги надійшли після призначення касаційного розгляду, колегія суддів відкладає судове засідання, секретарем судового засідання за розпорядженням головуючого направляються копії зміненої чи доповне­ ної касаційної скарги учасникам судового провадження, а також встановлюється строк, протягом якого вони можуть подати заперечення на таку касаційну скаргу.

Слід звернути увагу й на те, що право на подання касаційної скарги мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступ­ ники. При цьому Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та прирівняні до них прокурори, їх за­ ступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від касаційної скарги, внесеної ними або прокурорами нижчого рівня (абз. 2 ч. 4 ст. 36 КПК). Крім того, службові особи органів прокуратури вищого рівня можуть брати участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень у касаційному порядку (див. коментар до ст. 425 КПК).

Стаття 433

Межі перегляду судом касаційної інстанції

1.Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами пер­ шої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судо­ вому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

2.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляцій­ ної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, ви-

270

Стаття 433

правданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування при­ мусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не на­ дійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

1.Суд касаційної інстанції діє виключно в межах своєї компетенції, яку визначено

укоментованій статті. Межами перегляду касаційного провадження судом касаційної інстанції слід вважати обсяг, в якому проводиться перевірка судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій, передбаченого ст. 424 КПК.

Під час касаційного розгляду колегія суддів перевіряє, чи правильно застосовано судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права при встановленні фактичних обставин справи, чи правильно ними надано цим обставинам правову оцінку, а також чи не порушувалися норми процесуального права під час розгляду ними кримінального провадження. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норми закону до тих чи інших обставин, які встановлені судом на осно­ ві фактів, встановлених у судових рішеннях. Якщо колегія суддів суду касаційної ін­ станції під час перевірки оскаржуваного судового рішення дійде висновку, що суд, який постановив рішення, неправильно застосував норму матеріального права чи надав правову оцінку встановленим обставинам, вона вправі змінити оскаржуване судове рішення. Якщо ж буде встановлено, що судами першої або апеляційної інстан­ ції неповно встановлені фактичні обставини кримінального провадження, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення та направляє матеріали кримінального провадження для проведення нового судового розгляду до відповідного суду. При цьому в своїй ухвалі суд касаційної інстанції визначає, які дії необхідно здійснити під час нового судового розгляду. Такі вказівки суду відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.

При перевірці правильності застосування норм процесуального права підставою для зміни або скасування судових рішень мають бути лише неповнота судового роз­ гляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (детальніше див. коментар до статей 410, 412 КПК).

Разом з тим колегія суддів під час касаційного розгляду не має права досліджу­ вати:

1) докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на під­ ставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсут­ ність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і під­ лягають доказуванню. Суд касаційної інстанції не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду у суді першої чи апеля­ ційної інстанції;

2)встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені

воскаржуваному судовому рішенні. Таке застереження вказує на основний принцип, закладений в основу цієї норми, який полягає у тому, що суд касаційної інстанції не вправі виходити за межі тих фактів та обставин, які були встановлені у судах першої та апеляційної інстанцій;

271

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

3) вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто переві­ ряти доказ на його несумнівність, точність та несуперечність фактичним обставинам справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.

Вирішення цих питань покладено процесуальним законом на суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження та на суд апеляційної інстанції відповідно до ч. З ст. 404 КПК при перевірці (повторному дослідженні) обставин, уста­ новлених під час кримінального провадження, дослідженні доказів, які не досліджува­ лися судом першої інстанції (детальніше див. коментар до гл. 28 та ст. 404 КПК).

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги з урахуванням положень частини першої цієї статті та вимог ст. 437 КПК, коли касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог, але лише у разі, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправда­ ного чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування щодо неї при­ мусових заходів медичного чи виховного характеру.

Слід зазначити, що суд касаційної інстанції зобов'язаний вийти за межі касаційної скарги, якщо її задоволення дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких касаційні скарги не надходили, прийнявши рішення щодо цих засуджених відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК.

Стаття 434

Касаційний розгляд

1.Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апе­ ляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

2.Після виконання дій, передбачених статтями 342—345 цього Кодексу, і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

3.Сторони кримінального провадження та інші учасники судового прова­ дження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими висловлюють доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. За ними висловлюють доводи інші учасники судового прова­ дження. Суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що ого­ лошується на початку судового засідання.

4.Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином по­ відомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідомили про по­ важні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимога­ ми цього Кодексу або рішенням суду касаційної інстанції є обов'язковою, каса­ ційний розгляд відкладається.

5.Після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

272

Стаття 434

1. Касаційний розгляд здійснюється згідно із встановленими процесуальним за­ коном правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у гл. 32 КПК «Провадження у суді касаційної інстанції». Зокрема, суд касаційної інстанції при касаційному розгляді, крім положень процесуального закону, передбачених у цій главі, повинен керуватися положенням статей 410—414 КПК при вирішенні питання про наявність для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а також іншими нормами, передбаченими цим Кодексом, у першу чергу ке­ руючись загальними засадами кримінального провадження та нормами, які регламен­ тують права і свободи учасників судового провадження, тощо.

2. У призначений для проведення касаційного розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про його початок.

Секретар судового засідання відповідно до ст. 342 КПК доповідає суду, хто з учас­ ників судового провадження, викликаних та повідомлених, з'явився у судове засідан­ ня, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.

Також секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксуван­ ня судового провадження, а також про умови його фіксування. При цьому під повним фіксуванням судового провадження відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК слід розуміти фік­ сування його за допомогою технічного засобу. Фіксування кримінального проваджен­ ня за допомогою технічних засобів у разі неприбуття учасників судового проваджен­ ня відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК не здійснюється.

Після цього головуючий оголошує склад суду, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, засудженого (обвинуваченого, підозрюваного), захисника, ци­ вільного відповідача, представника, перекладача, секретаря судового засідання, роз'яснює їм право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід. Питан­ ня про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75-81 КПК (див. коментар до цих статей).

Судовий розпорядник надає особам, які беруть участь у підготовчому проваджен­ ні, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені КПК. Після ознайомлення учас­ ників судового провадження з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи ознайомились вони з її змістом, а також чи зрозумілі їм їхні права та обов'язки, у разі необхідності за наявності питань щодо змісту пам'ятки додатково роз'яснює їх.

Виконавши дії, передбачені у статтях 342-345 КПК, суд касаційної інстанції по­ винен вирішити клопотання учасників судового провадження, якщо вони були заяв­ лені. Наприклад, це може бути клопотання про відкладення касаційного розгляду у зв'язку з відсутністю захисника, участь якого є обов'язковою, клопотання про забез­ печення засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі захисником, клопотання про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності тощо.

Після вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст судових рішень, що оскаржуються (суть обвинувачення), касаційної скарги (допуще­ ні на думку скаржника порушення матеріального та/або процесуального права судами першої та/або апеляційної інстанцій, вимоги особи, яка оскаржила судові рішення) і заперечення на неї (доводи, які на думку учасника судового провадження спростову­ ють обгрунтування або вимоги касаційної скарги).

273

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

3. Колегія суддів з огляду на кількість присутніх у судовому засіданні учасників судового провадження вправі обмежити тривалість висловлення доводів, установив­ ши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що голо­ вуючий оголошує на початку судового засідання.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження, присутні в судовому засіданні, висловлюють свої доводи щодо оскаржуваних судових рішень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій порушень матеріального та процесуального права при їх постановленні, зміст та вимоги касаційних скарг або заперечень на них тощо.

Першою висловлює такі доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо каса­ ційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими вислов­ люють свої доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. Після них висловлюють доводи особи, які подали заперечення на касаційну скаргу. Якщо за­ перечення на касаційну скаргу прокурора подали потерпілий та засуджений (підозрю­ ваний, обвинувачений), черговість висловлювання доводів залишається незмінною.

4. Не перешкоджає касаційному розгляду неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, якщо ці особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, але не повідомили про поважні причини свого неприбуття до касаційного суду.

Касаційний розгляд відкладається, якщо в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких:

-є обов'язковою згідно з вимогами КПК. Наприклад, якщо засуджений (обвину­ вачений, підозрюваний), який перебуває під вартою, в касаційній скарзі чи клопотан­ ні заявив про своє бажання брати участь у касаційному розгляді або до суду касацій­ ної інстанції надійшло клопотання про звільнення засудженого (підозрюваного, об­ винуваченого) від кримінальної відповідальності. Участь сторін кримінального про­ вадження та потерпілого у такому разі згідно з ч. 1 ст. 288 КПК є обов'язковою;

-є обов'язковою за рішенням суду касаційної інстанції. Наприклад, засуджений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо в касаційній скарзі порушується питання про погіршення його становища. Слід зауважити, що наявність клопотання учасника судового провадження про його бажан­ ня брати участь у касаційному засіданні не зобов'язує суд здійснити судовий виклик такої особи, оскільки згідно з ч. 1 ст. 134 КПК суд має право здійснити судовий виклик такої особи, якщо встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь

упроцесуальній дії є обов'язковою.

Слід звернути увагу на те, що для розуміння учасниками судового провадження, участь кого із них у касаційному провадженні визнана законом чи судом обов'язковою, передбачено два види виклику до суду: перший - шляхом надіслання повідомлення; другий - власне судовий виклик. Зазначимо, що відповідно до ст. 134 КПК суд здійснює судовий виклик лише тих учасників кримінального провадження, участь яких у судо­ вому провадженні є обов'язковою, натомість повідомлення учасників кримінального провадження згідно з ч. 2 ст. 111 КПК здійснюється у разі, якщо участь цих осіб у процесуальних діях не є обов'язковою. Також слід зазначити, що в повідомленні, крім

274

Стаття 435

іншого, має міститися вказівка щодо необов'язкової участі особи при проведенні про­ цесуальної дії чи прийнятті судового рішення, зокрема касаційним судом.

Якщо ж усі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності, колегія суддів касаційної інстанції вправі ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження (детальніше про письмове касаційне провадження див. коментар до ст. 435 КПК).

5. Після заслуховування доводів учасників судового провадження щодо змісту та вимог касаційної скарги (скарг), заперечень на неї тощо колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. Під час ухвалення судового рішен­ ня ніхто, крім складу суду, який розглядає справу, не має права перебувати в нарадчій кімнаті. Нарада може бути перервана судом лише для відпочинку із настанням нічно­ го часу, під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, а також розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті. Судове рішення ухвалюється за результатами наради суддів шляхом голосування (простою більшістю голосів), від якого не має права утримуватися ніхто із суддів. Слід зазначити, що якщо складання судового рі­ шення вимагає значного часу (внаслідок складності кримінального провадження), суд відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК має право обмежитися складанням і оголошенням резолютивної частини судового рішення, де має бути зазначено час оголошення повно­ го тексту ухвали, яку підписує колегія суддів. Повний текст ухвали має бути складено та оголошено учасникам судового провадження не пізніше п'яти діб із дня оголошен­ ня її резолютивної частини. У разі незгоди із судовим рішенням (у цілому чи частко­ во) кожен суддя зі складу колегії має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення. Зазначимо, що можливість висловлення суддею окремої думки є гарантією реалізації засад рівності, незалежності та об'єктивності його пра­ вової позиції. Про необхідність правового забезпечення таких принципів, зокрема, і через механізм висловлення суддею окремої думки, наголошено і у ст. 45 ЄКПЛ, де зазначається, що якщо рішення у справі повністю або частково не виражає одностай­ ної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.

Письмове касаційне провадження

1.Суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результата­ ми письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

2.Якщо проводилося письмове касаційне провадження, копія судового рішен­ ня суду касаційної інстанції надсилається учасникам судового провадження про­ тягом трьох днів з дня після його підписання.

1.Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої коментованої статті має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження (внаслідок вивчення матеріалів кримінального провадження, касаційної скарги та доданих до неї

275

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

документів, заперечень на касаційну скаргу), якщо всі учасники судового проваджен­ ня заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Відповідно до ч. З ст. 427 КПК лише на особу, яка подає касаційну скаргу, покла­ дено обов'язок у разі її небажання брати участь в касаційному провадженні зазна­ чити про це у касаційній скарзі, в іншому випадку, навіть якщо особа нічого не зазна­ чила стосовно своєї участі в судовому засіданні, суд касаційної інстанції не може розцінювати таке «мовчання» скаржника як його небажання брати участь у касацій­ ному розгляді. У той же час особа, яка подає заперечення на касаційну скаргу, відпо­ відно до ч. З ст. 431 КПК повинна зазначити, бажає вона брати участь у касаційному розгляді чи ні. Якщо ж така особа нічого не зазначила у своєму запереченні, суд вправі розцінити таке «мовчання» особи як її небажання брати участь у судовому за­ сіданні суду касаційної інстанції.

Іншими словами, суд вправі ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо:

-особа, яка подала касаційну скаргу, безпосередньо в ній або в доданому до ка­ саційної скарги клопотанні вказала про своє небажання бути присутньою під час касаційного розгляду;

-особа, яка подала заперечення на касаційну скаргу, безпосередньо в такому за­ переченні або в доданому до нього клопотанні вказала про те, що вона не бажає бра­ ти участь у касаційному провадженні, або нічого не зазначила про це у своєму запере­ ченні;

-участь таких учасників судового провадження відповідно до вимог процесуаль­ ного закону не є обов'язковою;

-відсутні підстави для прийняття судом касаційної інстанції рішення щодо обов'язкової участі учасника судового провадження;

-сторони судового провадження були вчасно повідомлені про місце, дату та час касаційного розгляду, але до його початку повідомили про своє небажання бути при­ сутніми під час його розгляду або не з'явилися в судове засідання та не повідомили про причини своєї неявки.

За наявності всіх означених обставин в їх сукупності суд касаційної інстанції має право розглядати касаційну скаргу в письмовому провадженні.

2. Після ухвалення судового рішення, постановленого в результаті письмового касаційного провадження, та підписання його усім складом суду суд касаційної ін­ станції зобов'язаний надіслати копії цього рішення учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання. Початок триденного строку слід обчислювати з дня ухвалення судового рішення.

Стаття 436

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

276

Стаття 436

2)скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3)скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4)змінити судове рішення.

1.Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1)залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, якщо під час розгляду справи судом касаційної інстанції будь-яких порушень матеріально­ го та процесуального законів судами першої та апеляційної інстанцій не допущено;

2)скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеля­ ційної інстанції у разі:

-істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, засудженого (крім випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків) або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; поруше­ но правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засі­ дання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої та апеляційної інстанцій; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд, або воно не підписано усім складом суду (детальніше про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону див. коментар до ст. 438 КПК).

Якщо касаційною інстанцією буде встановлено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку (ухвали), судове рішен­ ня скасовується не тільки щодо скаржника, а й щодо всіх осіб, яких стосується до­ пущене порушення, незалежно від того, подали вони касаційні скарги чи ні.

При цьому суд касаційної інстанції відповідно до ч. З ст. 438 КПК не вправі ска­ сувати виправдувальний вирок, ухвалу про незастосування примусових заходів ви­ ховного або медичного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медично­ го характеру. Наведене застереження законодавця зумовлене тим, що скасування ви­ правдувального вироку, ухвали про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвали про закриття кримінального провадження є неспівмірними порушенню прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питан­ ня про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, навіть за умови істотності таких порушень;

-неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

узв'язку з незастосуванням судом закону, який підлягав застосуванню, чи застосу­ ванням закону, який не підлягав застосуванню, або неправильним тлумаченням за­ кону, яке суперечить його точному змісту, чи призначенням більш суворого покаран­ ня, ніж передбачене відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність;

277

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

- невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопору­ шення та особі засудженого (призначене покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість);

3)скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; помер обвинувачений, засу­ джений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок за тим же обвинуваченням, що набрав законної сили, або постановлено ухвалу суду про закриття кримінального провадження за тим же об­ винуваченням;

4)змінити судове рішення.

Суд постановляє ухвалу про зміну оскаржуваного судового рішення у випадку, якщо помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, можна усунути без скасування такого рішення, не змінюючи його суті, якщо такі помилки стосуються окремих частин рішення.

Судом касаційної інстанції не може бути змінено рішення, з огляду на обставини, які не було встановлено судом першої чи апеляційної інстанції.

Уразі зміни судового рішення суд касаційної інстанції вправі:

-виключити частину обвинувачення або обставини, що обтяжують покарання засудженого, якщо для цього є підстави;

-виключити статтю або частину статті, інкриміновану засудженому внаслідок помилкової кваліфікації;

-змінити кваліфікацію діяння та призначити покарання з урахуванням положень, передбачених у ст. 437 КПК. Тобто у разі призначення остаточного покарання за су­ купністю злочинів (ст. 70 КК) та за сукупністю вироків (ст. 71 КК) таке покарання не повинно бути більш суворим, ніж призначене судом першої або апеляційної інстанції. Водночас суд касаційної інстанції не може застосовувати закон про кримінальну від­ повідальність, що передбачає більш тяжке покарання, навіть за умови зменшення покарання, вказаного у вироку. У разі необхідності застосувати такий закон суд каса­ ційної інстанції має скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції;

-пом'якшити призначене покарання, якщо покарання за своєю суворістю не від­ повідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого;

-зменшити суми, які підлягають стягненню, або збільшити їх, якщо таке збіль­ шення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію кримінальних правопору­

Стаття 437

Недопустимість погіршення правового становища виправданого та засудженого

1.Суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.

2.Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути

278

Стаття 437

скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримі­ нальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.

3. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано не інакше як на підставі касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з моти­ вів його виправдання.

1. Однією із гарантій права засудженого (виправданого) на захист, свободи оскар­ ження ним судового рішення є відповідно до частини першої коментованої статті недопустимість суду касаційної інстанції погіршення його правового становища. Тобто суд касаційної інстанції, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, має право пом'якшити призначене судом першої чи апеляційної інстанції покарання або засто­ сувати закон про менш тяжке кримінальне правопорушення, але не має права своїм рішенням безпосередньо посилити покарання або застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, навіть якщо кримінальне провадження розглядається за касаційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, які подані з зазначених підстав.

2. Суд касаційної інстанції вправі скасувати обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ви­ року суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше чи більш суворе покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у тому разі, коли з цих підстав подав касаційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник. Скарги інших учасників судового провадження на м'якість покарання або необгрунтоване застосу­ вання закону про менш тяжке кримінальне правопорушення не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень. Тобто суд касаційної інстанції не вправі скасувати обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції у зв'язку з необ­ хідністю:

-застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилити покарання за відсутності касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представ­ ника;

-застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або за м'якістю покарання, якщо касаційну скаргу прокурора, потерпілого чи його представника по­ дано з інших підстав;

-застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, якщо в каса­ ційній скарзі потерпілого, його представника чи прокурора ставилося питання про скасування судового рішення за м'якістю покарання і навпаки.

3.Суд касаційної інстанції вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ви-

279