КПК_комент_2012_ч2

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

- у застосуванні закону України про кримінальну відповідальність всупереч по­ ложенням міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана ВР України.

Неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, може про­ являтися у помилках при застосуванні положень закону про:

-поняття злочину;

-класифікацію злочинів;

-стадії вчинення злочину;

-вину та її форми;

-співучасть у вчиненні злочину;

-особу, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкта злочину);

-повторність, сукупність та рецидив злочинів;

-обставини, що виключають злочинність діяння;

-покарання та його види;

-призначення покарань;

-склад конкретного злочину та його кваліфікуючі ознаки.

Серед помилок суду першої інстанції при призначенні покарання як підстава для скасування або зміни вироку судом апеляційної інстанції окремо виділяється призна­ чення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність. Суд призначає покарання із додержанням вимог ст. 65 КК України: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідаль­ ність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК України за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 КК України. В інших випадках призначення більш суворого покарання, ніж перед­ баченого відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, не допускається.

Призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, може проявлятися:

-у порушенні правил призначення покарання за сукупністю злочинів або сукуп­ ністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 КК України;

-у призначенні покарання, що перевищує санкцію статті закону про кримінальну відповідальність, за якою кваліфіковане діяння обвинуваченого;

-у призначенні покарання понад максимальний розмір, встановлений для цього виду покарання у статті Загальної частини КК;

-у застосуванні додаткового покарання, не передбаченого санкцією статті, за якою обвинувачений визнаний винним (за винятком позбавлення права займати певні по­ сади або займатися певною діяльністю).

Укожному випадку встановлення факту призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею, а також в інших випадках, коли неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність мало наслідком при-

230

Стаття 414

значення несправедливого покарання, суд апеляційної інстанції у своєму судовому рішенні може вказувати на дві підстави для зміни або скасування вироку або ухвали суду першої інстанції: 1) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і 2) невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжко­ сті кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (див. коментар до ст. 414 КПК).

Стаття 414

Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого

1. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, вста­ новлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

1. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості криміналь­ ного правопорушення та особі обвинуваченого є самостійною підставою для скасу­ вання або зміни вироку суду першої інстанції (див. коментар до статей 408-409 КПК).

При призначенні покарання суди повинні суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад його призначення та покарання призначати:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої час­ тини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК;

2)відповідно до положень Загальної частини КК;

3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Оскільки саме через ці засади реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і для попе­ редження нових злочинів (див. п. 1 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класи­ фікації злочинів, критерії якої визначені ст. 12 КК (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі), а також із особливостей конкретного злочину й об­ ставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість пізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Під урахуванням особи винного повинно передбачатись врахування судом пози­ тивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових характеристик осо­ би, які мають кримінально-правове значення (див. ст. 65 КК).

231

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

Урахування обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, здійснюється судом відповідно до статей 66 і 67 КК.

Перелік обставин, що обтяжують покарання, зазначений у ч. 1 ст. 67 КК, є ви­ черпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. У зв'язку з цим суд при призна­ ченні покарання не вправі визнати обставинами, що обтяжують покарання, ті, які не зазначені у вказаній частині КК. Не повинні враховуватися як обтяжуючі і ті обста­ вини, що передбачені в Особливій частині КК як ознаки злочину, що впливають на його кваліфікацію. Разом з тим суд має право, залежно від характеру вчиненого зло­ чину, не визнати зазначені у ч. 1 ст. 67 КК як такі, що обтяжують покарання, такі обставини, як вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів, вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату та інші (див. ч. 2 ст. 67 КК).

Натомість перелік обставин, які пом'якшують покарання, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 вказаної статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, від­ вернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди і т. п.). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, обов'язково повинно бути вмотивоване у вироку (див. п. 5 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Про підстави призначення більш м'якого або більш суворого покарання, ніж пе­ редбачено санкцією відповідної статті Особливої частини КК за вчинений злочин, див. статті 69, 69і і 70 КК.

Тлумачення норм кримінального процесуального закону дозволяє дійти висновку, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність тяг­ не за собою скасування або зміну судового рішення, призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (див. коментар до ст. 413 КПК).

При цьому неправильним є таке застосування і у випадку призначення як основ­ ного, так і додаткового покарання, при визначенні як строку, так і виду покарання.

Суд апеляційної інстанції також може змінити вирок суду першої інстанції та пом'якшити призначене покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (див. коментар до ст. 408 КПК).

Погіршення становища обвинуваченого можливе лише при ухваленні апеляційним судом нового вироку чи своєї ухвали.

Так, якщо суд апеляційної інстанції визнає покарання надмірно м'яким, то відпо­ відно до ст. 421 КПК лише за наявності апеляційної скарги прокурора, потерпілого або його представника, у якій ставиться питання про скасування вироку саме з цих підстав, він вправі скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалити свій вирок, при­ значивши більш суворе покарання.

Суд апеляційної інстанції також може скасувати ухвалу про застосування приму­ сових заходів медичного чи виховного характеру і постановити свою ухвалу у разі необхідності застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи

232

Стаття 415

виховного характеру. При цьому, як і у випадку ухвалення нового вироку про призна­ чення більш суворого покарання, ухвала суду першої інстанції про застосування при­ мусових заходів медичного чи виховного характеру може бути скасована у зв'язку з необхідністю застосування суворішого виду примусових заходів медичного чи ви­ ховного характеру лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник (див. коментар до ст. 421 КПК).

Стаття 415

Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2,3,4,5,6,7 частини другої статті 412 цього Кодексу;

2)в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді,

ізаяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3)судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійсню­ вав судовий розгляд.

2.Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстан­ ції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних до­ казів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

3.Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

1.Порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто істотні порушення, є однією із підстав скасування судом апеляційної інстанції вироку чи ухвали суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Зокрема, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, коли встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 КПК, а саме:

-якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

-судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім розгляду за правилами спрощеного провадження обвинувального акта без проведення судового засідання за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинуваль­ ного акта за його відсутності згідно зі ст. 381 КПК (див. коментар до неї), крім ви­ падків, коли його участь не є обов'язковою;

233

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

-судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь

єобов'язковою;

-судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

-порушено правила підсудності;

-у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. (Про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону див. коментар до ст. 412 КПК).

Судове рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередже­ ності судді (див. коментар до статей 75, 76, 80, 81, 82 КПК). При цьому заява про відвід судді вважається обгрунтованою лише у разі визнання її такою судом апеляцій­ ної інстанції.

Ухвалення чи підписання судового рішення не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд, є самостійною підставою для його скасування та призначення ново­ го розгляду в суді першої інстанції. Про порядок та процедуру ухвалення судового рішення див. коментар до статей 371, 375 КПК.

2.Скасовуючи судове рішення та призначаючи новий розгляд у суді першої ін­ станції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про до­ веденість чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи ін­ шого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

3.Вказівки суду апеляційної інстанції у вигляді висновків і мотивів, з яких скасо­ вані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, оскільки вони надані в межах компетенції та права суду вищого рівня.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вправі давати вказівки лише в такій формі, щоб вони не вирішували наперед висновки суду першої інстанції. В ухвалі суду апеля­ ційної інстанції може бути вказано, що: а) суд першої інстанції не надав оцінки тим чи іншим доказам щодо їх достовірності чи недостовірності, належності чи неможливості їх використання, чи наданню переваги одних доказів над іншими; б) залишилися недослідженими обставини, що мають значення для вирішення питань доведеності обви­ нувачення, винуватості чи невинуватості обвинуваченого, застосування закону України про кримінальну відповідальність або обрання виду і строку покарання.

Суд апеляційної інстанції вправі дати вказівку перевірити ті чи інші обставини, дати оцінку певним доказам, обговорити питання про кваліфікацію кримінального правопорушення, але він не вправі вирішувати наперед висновки, які належить зро­ бити суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Вказівки суду апеляційної інстанції за змістом повинні бути такими, щоб не тіль­ ки могли забезпечити виправлення помилок, допущених судом першої інстанції, а й сприяти чіткому дотриманню принципу незалежності суддів та підкоренню їх лише закону, гарантованих Конституцією України. (Про особливості нового розгляду судом першої інстанції див. коментар до ст. 416 КПК.)

234

Стаття 416

Стаття 416

Особливості нового розгляду судом першої інстанції

1. Після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусо­ вих заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.

2.При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування за­ кону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування за­ кону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

3.При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосування при­ мусових заходів медичного або виховного характеру правова кваліфікація діян­ ня, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за умови, якщо на цій підставі було подано апеляційну скаргу прокурором чи потерпілим або його представником.

1.Новий розгляд після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуван­ ні примусових заходів медичного або виховного характеру обов'язково здійснюється судом першої інстанції в іншому складі суддів, визначеному за допомогою автомати­ зованої системи документообігу суду відповідно до ст. 35 КПК (див. коментар до неї), та згідно з вимогами розд. IV КПК (див. коментар до статей 314-391 КПК).

Суд першої інстанції при новому розгляді не зв'язаний оцінкою доказів, що була дана попереднім складом суду першої інстанції по даному судовому провадженню, і рішення ухвалюється (постановлюється) на підставі доказів, досліджених у ході нового судового розгляду.

При новому розгляді справи суд першої інстанції повинен не тільки з'ясувати об­ ставини, на які звернув увагу суд апеляційної інстанції, та виконати вказані в ухвалі процесуальні дії для усунення недоліків, допущених при першому судовому прова­ дженні, а й безпосередньо дослідити й оцінити всі докази, вивчити і взяти до уваги нові обставини, які не були відомі або враховані при першому провадженні, і викона­ ти для цього всі необхідні процесуальні дії, а не тільки ті, на котрі було вказано судом вищого рівня.

При цьому слід звернути увагу, що вказівки суду апеляційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції лише в частині висновків і мотивів, з яких скасовані судові рішення, та в межах, передбачених чинним кримінальним процесу­ альним законом (див. ст. 415 КПК та коментар до неї).

2. Разом з тим суд першої інстанції при новому розгляді пов'язаний і певними обмеженнями, зокрема, мова йде про застосування закону про більш тяжке криміналь­ не правопорушення та посилення покарання.

Ухвалюючи обвинувальний вирок за результатами нового розгляду, суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення та

235

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

посилити покарання лише у випадку, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника і причиною скасування стала необхідність застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи необхідність посилити покарання.

3. Суд першої інстанції, розглядаючи питання про застосування примусових за­ ходів медичного або виховного характеру після скасування судом апеляційної інстан­ ції ухвали про їх застосування чи відмову у застосуванні, має право кваліфікувати діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжке лише за умови, якщо на цій підставі було подано апеляційну скаргу прокурором або потерпілим чи його представником.

Ухвалене (постановлене) за результатами нового розгляду судове рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку на загальних підставах (див. статті 392, 395, 396 КПК та коментар до них).

С т а т т я 417

Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримі­ нальне провадження.

1. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції забезпечує виконання одного із основних завдань кримінального провадження - охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу (див. ст. 2 КПК та комен­ тар до неї).

Законодавець чітко передбачив підстави, за наявності яких суд апеляційної інстан­ ції повинен скасувати обвинувальний вирок чи ухвалу і закрити кримінальне прова­ дження.

Перелік цих обставин передбачений ст. 284 КПК, він є вичерпним і поширюваль­ ному тлумаченню не підлягає. До таких обставин належать:

1)встановлення відсутності події кримінального правопорушення;

2)встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;

3)невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і ви­ черпання можливостей їх отримати;

4)набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5)смерть підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження

єнеобхідним для реабілітації померлого;

6)існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

236

Стаття 417

7)відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8)неотримання згоди держави на видачу особи стосовно кримінального право­ порушення;

9)звільнення особи від кримінальної відповідальності;

10)відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Докладніше про підстави закриття кримінального провадження див. ст. 284 КПК та коментар до неї.

Указані обставини умовно можна розділити на дві групи: 1) реабілітуючі та

2)нереабілітуючі.

Реабілітуючі, до яких слід віднести: 1) встановлення відсутності події криміналь­ ного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК), 2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК), 3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати (п. З ч. 1 ст. 284 КПК), свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відповідно до ст. 130 КПК (див. коментар вказаної статті) - до відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює опе- ративно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Суд апеляційної інстанції, встановивши будь-яку із реабілітуючих обставин, по­ винен закрити кримінальне провадження за умови, що в його ході встановлено як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушен­ ня, однак на підставі достовірної інформації про невинуватість обвинуваченого (ви­ черпана можливість для збирання додаткових доказів, а сумніви щодо винуватості не можуть бути усунуті, у зв'язку з чим повинні тлумачитись на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості) відсутні достатні докази, які вказують на вчинення цього діяння саме обвинуваченим.

Скасувавши вирок чи ухвалу з цих підстав, суд апеляційної інстанції зобов'язаний роз'яснити особі, відносно якої закрито кримінальне провадження, право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, про­ куратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення її репутації.

Нереабілітуючими підставами закриття кримінального провадження є такі: 1) на­ брав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) помер підозрюваний, обвинувачений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК); 3) існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або по­ становлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому ж обви­ нуваченню (п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК); 4) потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, - його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному прова­ дженні у формі приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК); 5) стосовно кримі­ нального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу (п. 8 ч. 1 ст. 284 КПК).

237

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

Закриття кримінальної справи за цими обставинами можливе лише у разі безумов­ ного підтвердження матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення, наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального право­ порушення та причетності останнього до його вчинення.

Суд апеляційної інстанції може закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності лише за наявності на це згоди обвинуваченого. У разі коли обвинувачений проти цього заперечує, провадження в справі продовжується у звичайному порядку і закінчується ухваленням (прийняттям) судового рішення по суті.

Особа, стосовно якої закрито кримінальне провадження за нереабілітуючими під­ ставами, тобто такими, які означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається, не вправі вимагати відшко­ дування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі криміналь­ ного провадження.

Судове рішення про скасування обвинувального вироку чи ухвали і закриття кри­ мінального провадження суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали в порядку, передбаченому статтями 369-371, 375-376, 419 КПК (див. коментар до вказаних статей).

Стаття 418

Судові рішення суду апеляційної інстанції

1.У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Ко­

дексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апе­ ляційної інстанції приймає у формі ухвали.

2.Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження

впорядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

1.Коментована стаття встановлює, що суд апеляційної інстанції лише в одному випадку ухвалює рішення у формі вироку, у разі скасування вироку суду першої ін­ станції повністю чи частково.

Види вироків та вимоги до їх змісту встановлені статтями 373 та 374 КПК (див. коментар до цих статей).

В інших випадках (залишення вироку або ухвали без змін; зміни вироку або ухва­ ли; скасування ухвали повністю чи частково; скасування вироку або ухвали і закрит­ тя кримінального провадження; скасування вироку або ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції) суд апеляційної інстанції рішення за розглядом апеляційної скарги приймає у формі ухвали.

Вимоги до змісту ухвали суду апеляційної інстанції викладені в ст. 419 КПК (див. коментар до цієї статті).

2.Судове рішення, за винятком ухвал, постановлених без виходу до нарадчої кімнати, ухвалюється в нарадчій кімнаті простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду, який здійснював судовий розгляд.

238

Стаття 419

У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді. Якщо при ухваленні судового рішення один зі складу суддів апеляційного суду

залишився при окремій думці, він вправі її викласти письмово в нарадчій кімнаті. Окрема думка судді приєднується до справи і не підлягає оголошенню, але є відитою для ознайомлення.

Складання окремої думки не звільняє суддю від обов'язку підписання рішення еляційного суду.

Після ухвалення і підписання судового рішення суд повертається до зали судовозасідання й один із суддів проголошує його прилюдно негайно після виходу суду нарадчої кімнати.

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постаовлення та заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

Якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд праві обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підсують усі судді.

Повний текст ухвали повинен бути складений, підписаний і оголошений учасникам ового провадження не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній олютивній частині цього документа.

Резолютивна частина повного тексту ухвали повинна відповідати тій резолютивчастині, яка оголошувалась раніше.

Головуючий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, захиснику, його законному дставнику, потерпілому, його представнику зміст ухваленого (прийнятого) рішен-

,порядок і строк на оскарження, а також право подати клопотання про помилуван-

іправо ознайомитися із журналом судового засідання та можливість подати на го письмові зауваження.

Якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення ви­ ку перекладач роз'яснює йому зміст резолютивної частини судового рішення. Копія оку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у переді, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому.

гаття 419

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановления;

найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секреря судового засідання; найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня ого народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальправопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;

239