NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

3

5

6

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ І

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

1.Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш суспільно небезпечними посяганнями.

Їх родовим об’єктом виступають суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, обороноздатність, тобтоосновинаціональноїбезпекиУкраїни. Іншимисловами, родовимоб’єктомцихзлочинівєсуспільнівідносини, щозабезпечуютьсамеіснування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).

2.Висока суспільна небезпечність цих злочинів і була підставою для віднесення більшості з них до особливо тяжких або тяжких (особливо тяжкі – ч. 3 ст. 110, статті 111–114, тяжкі– ч. 1 ст. 109 КК). Лишезлочини, якіпередбаченічастинами2 і3 ст. 109 та частинами 1 і 2 ст. 110 КК, віднесені законодавцем до категорії злочинів середньої тяжкості (див. коментар до ст. 12 КК).

3.Усі злочини, передбачені розд. І Особливої частини КК, з об’єктивної сторони здійснюються шляхом активної поведінки – дії. При цьому, виходячи з їх підвищеної суспільної небезпечності, законодавець більшість із них конструює як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України. Якщо ж такі наслідки настали, то вони, не змінюючи кваліфікації цих злочинів, впливають на ступінь суспільної небезпечності та міру покарання за їх вчинення.

4.Висока небезпечність злочинів, передбачених у розд. І Особливої частини КК, відбивається і в їх суб’єктивній стороні: всі вони є умисними і вчинюються, як пра-

вило, з прямим умислом (див. коментар до ч. 2 ст. 24 розд. V Загальної частини КК).

Характерною обов’язковою суб’єктивною ознакою більшості з цих злочинів є їх мета: зміна чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміна меж території або державного кордону, ослаблення держави.

5.Суб’єктом більшості з цих злочинів є особа, яка досягла до вчинення злочину 16-тироків. Лишезавчиненнязлочинів, щопередбаченістаттями112 та113 КК, може відповідати особа з 14-ти років.

7

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України

Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

1.Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2.Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3.Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представникомвлади, абоповторно, абоорганізованоюгрупою, абозвикористанням засобів масової інформації, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1.Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого у ст. 109 КК, є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади. Правовою підставою криміналізації цих діянь є положення ст. 5 Конституції України, відповідно до яких право визначати і змінювати конституційний ладвУкраїніналежитьвиключнонародовіініхтонеможеузурпуватидержавнувладу.

Конституційний лад – це устрій держави і суспільства, а також їх інститутів відповідно до норм Конституції. Це цілісна система основних соціально-правових відносин, що визначають форми і способи функціонування держави як єдиного держав- но-правового механізму. Формальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних відносин.

Державна влада – це головна складова публічної влади, яка належить тільки державі і реалізується нею шляхом прийняття компетентним органом обов’язкових для виконанняусімарішень(правовихактів), тазастосуваннявразінеобхідностідержавногопримусу. Завдякицьомуздійснюєтьсякерівництвосправамисуспільстваяксамою державою, так і її органами.

2.Об’єктивна сторона виражається в чотирьох формах:

1) дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; 2) змова провчинення таких дій; 3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Загальною ознакою всіх цих дій є насильницький спосіб зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто із застосуванням фізичного насильствачиствореннязагрозийогозастосуваннядопредставниківдержавноївлади, осіб, щовиконуютьфункціюїїохорони, абоосіб, щоперешкоджають вчиненнютакихдій.

Саме вчинення зазначених дій є закінченим злочином.

Змова про вчинення таких дій передбачає умисну угоду двох або більше осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або

8

Стаття 109

захопленнядержавноївлади. Уційформізлочинєзакінченимзмоментудосягненнядомовленостіміждвомаабобільшеособамипровчиненняпередбаченихч. 1 ст. 109 ККдій.

Закликидонасильницькоїзміничиповаленняконституційноголадуабодозахоплення державноївлади, щопередбаченіч. 2 ст. 109 КК, обов’язковоповинніматипублічнийхарактер, тобто проголошуватися відкрито, у присутності невизначеного кола осіб (ці заклики можуть бути на зборах, на мітингу, демонстрації тощо). Самі заклики визначеного змісту становлятьзакінченийзлочиннезалежновідреагуваннянанихприсутніхгромадян.

Четверта форма об’єктивної сторони злочину, що передбачена ч. 2 ст. 109 КК, виявляється у розповсюдженні матеріалів із закликами того ж змісту. Розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади серед широкого кола осіб зметоюознайомленняїхізцимизакликами(розповсюдженнялистівок, плакатів, роздавання книг у громадський місцях тощо).

3.Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Обов’язковою ознакою

ємета – насильницькі зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади в Україні.

4.Суб’єкт – фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років.

5.Частина 3 ст. 109 КК передбачає кваліфікуючі ознаки діянь, передбачених у ч. 2 ст. 109 КК, а саме: 1) вчинення цих дій особою, яка є представником влади, або 2) повторно, або3) організованоюгрупою, або4) звикористаннямзасобівмасовоїінформації.

Представниками влади є працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язковідлявиконанняюридичнимиіфізичнимиособаминезалежновідїхвідомчої належності чи підлеглості (див. п. 1 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. № 5 // ЗП. – С. 169).

Повторність означає, що особа хоча б удруге вчинює публічні заклики або розповсюджує матеріали із такими закликами. При цьому не має значення, повторно вчинюється те саме діяння чи інше (наприклад, особа, яка раніше вчинила публічні заклики, іншого разу розповсюджує матеріали із закликами). Також не має значення, чи була особа раніше судима, чи ні за раніше вчинений злочин.

Вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 109 КК, організованою групою означає, що публічні заклики або розповсюдження матеріалів із закликами здійснюються трьома або більше особами, які попередньо організувалися у стійке об’єднання для такої ді-

яльності (див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК).

Четверта кваліфікуюча ознака діянь, передбачених у ч. 3 ст. 109 КК, пов’язана з ви-

користаннямдляїхвчиненнязасобівмасовоїінформації. Такимизасобамивчиненнязло-

чину можуть бути власне «засоби масової інформації» (ст. 22 Закону України «Про ін-

формацію» від2 жовтня1992 р., вредакціїЗаконуУкраїнивід13 січня2011 р. // ВВРУ. – 2011. – № 32. – Ст. 313), «друковані засоби масової інформації» (ст. 1 Закону України

«Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. //

ВВРУ. – 1993. – №1. – Ст. 1) чи«аудіовізуальні(електронні) засобимасовоїінформації»

(ст. 1 Закону України «Протелебачення ірадіомовлення» від 21 грудня 1993 р., вредакції Закону України від 12 січня 2006 р. // ВВРУ. – 2006. – № 18. – Ст. 155) (наприклад,

виступ по телебаченню, розповсюдження матеріалів з використанням Інтернету, поширення комп’ютерних програм із зазначеними матеріалами, публікації в газетах та ін.).

9

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1.Умиснідії, вчиненізметоюзмінимежтериторіїабодержавногокордонуУкраїнинапорушенняпорядку, встановленогоКонституцієюУкраїни, атакожпублічні закликичирозповсюдженняматеріалівіззакликамидовчиненнятакихдій, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2.Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, –

караютьсяобмеженнямволінастроквідтрьохдоп’ятироківабопозбавленням волі на той самий строк.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1.Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини щодо забезпечення територіальної цілісності і недоторканності України в межах встановлених кордонів. Територіальна недоторканність України є невід’ємною складовою її самостійності та незалежності. Частина3 ст. 2 КонституціїУкраїнипроголошує, щотериторіяУкраїни

вмежахіснуючогокордонуєцілісноюінедоторканною. Відповідно дост. 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Про поняття «територія України» та «державний кордон України» див. коментар до ст. 6 КК.

2.Об’єктивна сторона цього злочину може виявлятися у трьох різних формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення цих дій; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Зміст цих форм діянняаналогічнийформамдіяння, передбаченимуст. 109 КК(див. коментардост. 109 КК). Відмінність виявляється лише в тому, що у ст. 110 КК закон не передбачає як обов’язковуознакунасильницькузмінумежтериторіїабодержавногокордонуУкраїни.

3.Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Обов’язковою ознакою є мета – змінити межі території або державний кордон України.

4.Суб’єкт – фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років.

5.Частина2 ст. 110 ККпередбачає такікваліфікуючі ознаки: 1) вчиненнявказаних уч. 1 ст. 110 ККдійособою, якаєпредставникомвлади; 2) повторність; 3) запопередньою змовою групою осіб; 4) дії, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

Першідвіознакианалогічнікваліфікуючимознакамзлочину, передбаченоговч. 2

ст. 109 (див. коментар до ст. 109 КК).

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб має місце в тих випадках, коли його вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК).

10