NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 199

27 грудня2010 р. №1251 (Уряд. кур’єр. – 2011. – 13 січ. (№5)), ПостановаКМУіНБУ «Про виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності» від 27 серпня 1997 р. № 933 (ОВУ. – 1997. – № 35. – Ст. 91); Постанова КМУ «Про запровадженнямарокакцизногозборуновогозразкадляалкогольнихнапоївтатютюнових виробів» від 12 березня 2008 р. № 179 (ОВУ. – 2008. – № 21. – Ст. 594), Постанова КМУ «Про затвердження нових зразків марок акцизного збору для алкогольних напоївітютюновихвиробіввітчизняноготаімпортноговиробництваівнесеннязміндо деяких постанов КМУ» від 21 травня 2008 р. № 486, Постанова КМУ «Деякі питання використання бланків цінних паперів, документів суворої звітності, господарська діяльність з виготовлення яких підлягає ліцензуванню» від 14 травня 2012 р. № 456 (ОВУ. – 2012. – № 41. – Ст. 1573), наказ ДПА «Про затвердження форм заявок-роз- рахунків на виготовлення та придбання марок акцизного податку, звіту про використання марок акцизного податку та журналів для обліку марок акцизного податку» від 24 грудня 2010 р. № 1021 (ОВУ. – 2011. – № 6. – Ст. 298), наказ ДПА «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка та проведення обміну залишків невикористаних марок акцизного збору попереднього зразка» від 7 липня 2008 р. № 454

(ОВУ. – 2008. – № 57. – Ст. 1919);

б) щодо голографічних захисних елементів – Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (відповідно до ст. 9 Закону ліцензуванню підлягає впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів), Постанова КМУ «Питання голографічного захисту документів і товарів» від 3 липня 2006 р. № 895 (ОВУ. – 2006. – № 27. – Ст. 1937), Постанова КМУ «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань захисту документів і товарів голографічними захисними елементами та визнання такими, що втратиличинність, деякихпостановКабінетуМіністрівУкраїни» від9 лютого2011 р. № 86 (ОВУ. – 2011. – № 10. – Ст. 463), наказ СБУ «Про затвердження Положення про порядокведенняоблікуголографічнихзахиснихелементівтанаданнязвітностіусфері голографічного захисту» від 29 вересня 2005 р. № 522 (ОВУ. – 2005. – № 42. – Ст. 2699), наказ СБУ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів та Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів» від 12 жовтня 2010 р. № 524 (ОВУ. – 2010. – № 88. – Ст. 3135).

6. Альтернативно зазначені у ст. 199 КК дії – зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну або збут – вчинюються з будь-яким підробленим предметом цього злочину або з незаконно виготовленими або одержаними марками акцизного збору чи голографічними захисними елементами.

Піднезаконноодержанимирозуміютьсясправжнімаркиакцизногозборучиголографічні захисні елементи, які були одержані будь-яким протиправним шляхом. Зокрема, це можуть бути ті марки акцизного збору чи голографічні захисні елементи, які: а) булипротиправновилученівосіб, уякихціпредметизнаходилися назаконних підставах (продавця, виробника, законного користувача та ін.) всупереч чи поза їх волею (шляхом вчинення крадіжки, грабежу, розбою тощо); б) вибули із законного володіння зазначених осіб з причин, що не пов’язані із вчиненням протиправних дій

241

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

(загублені, помилково передані іншій особі тощо); в) одержані від особи, уповноваженої наїхпродаж (передачу), алезпорушенням встановленого законом порядку, що виражалося у фальсифікації підстав для їх отримання шляхом надання неправдивих відомостей; г) одержані від особи, яка не мала законних повноважень на їх продаж (передачу).

Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, в тайниках чи інших визначених ним місцях. Тривалість зберігання не має значення для кваліфікації цього злочину.

Придбання – це одержання підробленої національної валюти чи інших предметів цього злочину будь-яким способом, наприклад, купівля, обмін на інші товари, прийняття як повернення боргу чи плати за виконані роботи чи надані послуги, як дарунок, позика тощо.

Якщо особа придбала підроблені гроші чи інший предмет цього злочину і маючи єдиний умисел, без значного розриву в часі намагалась їх збути, але в момент збуту була затримана, то такі дії мають кваліфікуватися як один (одиничний) закінчений злочин. За таких обставин розпочаті дії особи щодо збуту придбаних предметів не потребуютьдодатковоїкваліфікації якзамахназбут, однаквраховуютьсяприпризначенні покарання як обставина, що характеризує ступінь тяжкості вчиненого злочину,

на підставі п. 3 ч. 1 ст. 65 КК (див. правові висновки ВСУ, викладені в постанові від 20 червня 2011 р. у справі № 5кс11 // ВВСУ. – 2012. – № 4. – С. 15–16; ці висновки хоча й стосуються ст. 263 КК, однак можуть братися до уваги й стосовно статей 199, 200 та інших подібних конструкцій складів злочинів).

Під перевезенням слід розуміти переміщення предметів злочину будь-яким транспортним засобом.

Пересилання – це переміщення тих самих предметів за умови, що транспортуванняздійснюєтьсябезучастівідправника, наприклад, увиглядіпоштовихабобагажних відправлень. Для пересилання не є обов’язковим фактичне одержання предметів адресатом.

Ввезення в Україну передбачає переміщення предметів злочину на територію України будь-яким транспортним засобом.

7.Зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезеннявУкраїнупідроблених грошей чи іншого предмета злочину визнаються закінченим злочином з моменту вчи- неннябудь-якоїзцихдійізхочабоднимпредметом. Зберіганнятакихпредметівєтриваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне закінчення зберігання – із цього моменту починає спливати строк давності притягнення особи до кримінальноївідповідальностіістаєможливимзастосуваннядонеїзаконуУкраїнипро амністію. До цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.

8.Збут підробленої національної валюти України та інших предметів злочину означає випуск їхвобігшляхомвикористання якзасобу платежу, розміну, дарування, обміну, надання позики, продажу, передачі в борг чи в рахунок покриття боргу, програшувазартнихіграх, пред’явленняоблігаціїдооплатитощо. Збутможевчинюватись не тільки тією особою, яка виготовила предмет чи його незаконно одержала, та його співучасниками, а й іншими особами, які знали про те, що предмет підроблений, незаконно виготовлений чи одержаний, у тому числі тими, які отримали предмет ви-

242

Стаття 199

падково. Заподіяння при цьому збитків потерпілому охоплюється ст. 199 КК і не потребує додаткової кваліфікації за статтею про шахрайство. Саме така позиція була підтриманаПВСУізакріпленавп. 15 йогопостанови«Пропрактикурозглядусудами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів» від 12 квітня 1996 р. № 6. Разом з тим використання особою підроблених нею приватизаційних паперів для приватизації державного чи комунального майна потребуєдодатковоїкваліфікації заст. 233 КК. Злочинвизнаєтьсязакінченимзмоменту, коли був збутий хоча б один предмет злочину.

Збут грошей, у яких підроблено лише цифровий номінал купюри, у судовій практицікваліфікується якшахрайство(ст. 190 КК). Наприклад, такбуликваліфіковані дії П., який збув М. в рахунок погашення боргу 100-доларову банкноту США, підроблену шляхом наклеювання на справжню 1-доларову банкноту вирізаних цифрових фрагментів, які визначають номінал 100-доларових банкнот (див. Ухвалу судової ко-

легії в кримінальних справах ВСУ від 28 січня 1997 р. // РВСУ. – 1998. – С. 81–82).

Збутособоюнезаконновиготовленихалкогольнихнапоїваботютюновихвиробів, поєднанийзвикористанням незаконновиготовлених, одержанихчипідробленихнею марокакцизногоподатку(збору) кваліфікуєтьсязасукупністюзлочинів, передбачених частинами 1 чи3 ст. 204 таст. 199 КК. Якщо вчинення злочину, передбаченого ст. 199 КК, поєднано з ухиленням від сплати акцизного податку (раніше – акцизного збору) чи інших податків та зборів, що входять до системи оподаткування, то, за наявності підстав, вчинене слід додатково кваліфікувати за ст. 212 КК.

9.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Особа усвідомлює, що виготовляє, зберігає, отримує, перевозить, пересилає, ввозить в Україну або збуває відповідно підроблений, незаконно виготовлений чи одержаний предмет злочину і бажає вчинити ці дії. При виготовленні підроблених предметів особа розуміє, що якість відтворення справжніх предметів є такою, що у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки і це робить можливим їх перебування в легальному обігу.

Обов’язковоюознакоюсуб’єктивноїсторонивиготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених предметів цього злочину є мета використання при продажу товарів або збуту. Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність за ст. 199 КК.

10.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16 років.

Відповідно до Міжнародної конвенції від 20 квітня 1929 р. щодо боротьби з підробкою грошових знаків, ратифікованою Урядом СРСР 3 травня 1931 р., особа підлягає кримінальній відповідальності за вказаний у ній злочин незалежно від місця його вчинення, навіть якщо вона вчинила його за кордоном проти грошової системи будь-якої з держав-учасниць Конвенції. Ця Конвенція передбачає правову підставу для застосування ст. 199 КК відповідно до універсальних принципів (ст. 8 КК) щодо іноземців та осіб без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочинні дії з підробленими грошима за межами України.

11. Під тими самими діями, вчиненими повторно (ч. 2 ст. 199 КК), слід розуміти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1, 2 або 3 ст. 199 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не

243

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

знятуінепогашенувустановленому закономпорядку. Повторністьвідсутня, якщоза раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленимизаконом. Увипадкахвчиненняособоюдекількохзлочинів, передбачених ст. 199 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правовінаслідки» від4 червня2010 р. №7). Пропоняттяповторностітакождив. ст. 32

ККі коментар до неї.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезеннявУкра-

їну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержанихчипідробленихмарокакцизногозбору, голографічнихзахисних елементів, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-які з цих дій в період до 18 жовтня 2012 р. (коли набрали чинності зміни до статей 199 та 216 КК, внесені Законом України від 18 вересня 2012 р. № 5283-VI), кваліфікуються: а) у разі вчинення новогозлочинудозняттячипогашеннясудимостізаранішевчиненийзлочин– зач. 2 ст. 199 КК – як вчинені повторно; б) у разі вчинення нового злочину до засудження за попередній злочин – за ст. 216 та ч. 2 ст. 199 КК – як вчинені повторно.

12.Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 199 КК) може виражатисяякуспільномувчиненнідвомаабобільшеособамиоднаковихдій, наприклад, спільне виготовлення підроблених грошей, так і в розподілі функцій між співвиконавцями, наприклад, виготовленняздійснювалосьоднієюособою, азбут– іншою.

Уразі збуту лише частини підроблених грошей відповідні дії можуть охоплюватися ч. 2 ст. 199 КК і додаткової кваліфікації за ст. 15, ч. 2 ст. 199 КК не потребувати (див.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 18 листопада

2004 р. // РВСУ. – 2005. – №1(10). – С. 102–104). Провчиненнязлочинузапопередньої змовою групою осіб також див. ст. 28 КК і коментар до неї.

13.При кваліфікації цього злочину за ознакою його вчинення організованою групою(ч. 3 ст. 199 КК) важливовраховуватинеобхідність встановлення тадоказування наявності всієї сукупності ознак організованої групи, передбачених ч. 3 ст. 28 КК.

Усудовійпрактицізустрічаються помилки, обумовленіігноруваннямцихвимог(див.

Ухвалу колегії суддів Судової палати ВСУ від 26 квітня 2007 р. // КС. – 2007. –

Вип. 3(5). – С. 91–94).

14.Дії, передбачені ч. 1 ст. 199 КК, вчинені у великих розмірах, кваліфікуються за ч. 2 ст. 199 КК, а ті самі дії, вчинені в особливо великих розмірах, – за ч. 3 ст. 199 КК. Відповідно до примітки до ст. 199 КК дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує н. м. д. г.; в особливо великому розмірі – якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує н. м. д. г.

Оскільки у законодавчих визначеннях великого та особливо великих розмірів дій йдеться лише про підроблені предмети цього злочину, то це унеможливлює кваліфікацію за цими ознаками зазначених у ст. 199 КК дій, вчинюваних з незаконно виготовленими (але не підробленими) або одержаними марками акцизного збору чи голографічними захисними елементами.

244

Стаття 199

15.Призастосуванніст. 199 ККслідвраховуватизміниназвитачастин1 і2 ст. 199, назви і ч. 1 ст. 216 КК, які внесені Законом України від 18 вересня 2012 р. № 5283-VI

інабраличинностіз18 жовтня2012 р. Знимипов’язанодекількаважливихпрактичних питань кваліфікації дій, предметом яких виступають незаконно виготовлені, одержані чи підроблені марки акцизного збору, голографічні захисні елементи. Зокрема:

1) незаконневиготовленняіпідробленнямарокакцизногозборутаголографічних захиснихелементів, атакожзбутнезаконновиготовлених, одержанихчипідроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів, вчинені до 18 жовтня 2012 р., кваліфікувалися за ст. 216 КК і повинні кваліфікуватися за цією статтею (у попередній редакції), оскільки новий закон, який посилив кримінальну відповідальність за їх вчинення, не має зворотної дії в часі (відповідно до ч. 2 ст. 5 КК);

2) із тієї самої причини ст. 199 КК не може бути застосована для кваліфікації зберігання, придбання, перевезення, пересилання і ввезення в Україну незаконно виготовлених, одержанихчипідробленихмарокакцизногозбору, голографічнихзахисних елементів, які вчинені до 18 жовтня 2012 р. з метою використання при продажу товарів або збуту;

3) внесеннядост. 199 ККприписівщодокримінальноївідповідальностізанезаконні дії з голографічними захисними елементами не супроводжувалось виключенням відповіднихположеньізст. 216 КК, якцебулозробленостосовномарокакцизногозбору. Отже, з 18 жовтня 2012 р. одночасно існують приписи щодо відповідальності за незаконні дії з голографічними захисними елементами у статтях 199 та 216 КК. За таких обставин необхідновиходитизтого, щоувипадкахконкуренціїзазначенихнормповинназастосовуватись ст. 199 КК як норма, яка прийнята пізніше (це правило стосується лише дій, вчинених після 17 жовтня 2012 р.). Разом з тим слід враховувати те, що чинною ст. 216 ККпередбаченійтакідії, якіпідпадаютьлишепідцюстаттю, зокремавикористаннянезаконновиготовлених, одержанихчипідробленихголографічнихзахиснихелементів, що виражається уїхнанесенні надокументи(див. такожкоментардост. 216 КК).

16.При визначенні великих та особливо великих розмірів в н. м. д. г. слід виходити з такого. Для кваліфікації злочинів береться той н. м. д. г., що існував на момент вчинення відповідного злочинного діяння (дії чи бездіяльності), незалежно від того, коли злочин було розкрито. Оскільки самі правила визначення такого мінімуму змінювались, то слід розрізняти три періоди вчинення злочинних діянь:

1) з 1 вересня 2001 р. до 1 січня 2004 р. – н. м. д. г. становив 17 грн (відповідно до указів Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 року № 519» від 21 листопада 1995 р. № 1082/95 та «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р. № 762/96);

2) з 1 січня 2004 р. до 1 січня 2011 р. – розміри н. м. д. г. визначалися для кожного року окремо на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від

22 травня2003 р. №889-VI (ОВУ. – 2003. – №28. – Ст. 1361; 2005. – №30. – Ст. 1781).

Зокрема, одинмінімумдорівнювавподатковійсоціальнійпільзі, якастановилапередбачену законом кількість відсотків від офіційно встановленої мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року: 2004 р. – 30 % , тобто 61 грн 50 коп.; а у 2005– 2010 рр. – 50 %, тобтоу2005 р. – 131 грн, 2006 р. – 175 грн, 2007 р. – 200 грн, 2008 р. – 257 грн 50 коп., 2009 р. – 302 грн 50 коп., 2010 р. – 434 грн 50 коп.;

245

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

3)з1 січня2011 р. – розмірин. м. д. г. визначаютьсязаправилами, передбаченими

уПдК (див. Перехідні та Прикінцеві положення, а також ст. 169). Зокрема, один н. м. д. г. встановлений на рівні податкової соціальної пільги, яка дорівнює 50 % (з 1 січня 2015 р. – 100 %) розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (урозрахункунамісяць), встановленомузакономна1 січнявідповідногороку. У2011 р. один н. м. д. г. становив 470 грн 50 коп., в 2012 році – 536 грн 50 коп., а в 2013 році становить 573 грн 50 коп.

Розмірн. м. д. г. незалежитьвідзмінирозмірумінімальноїзаробітноїплатичипрожиткового мінімуму для працездатної особи протягом року. При кваліфікації продовжуваного злочину (його ознаки передбачені у ч. 2 ст. 32 КК), який починався і закінчувавсявперіоди, колидіялирізнін. м. д. г., требавиходитизкількостітакихмінімумів,

вирахуванихзакоженперіодокремо(див. п. 3 ППВСУ«ПродеякіпитаннязастосуваннясудамиУкраїниадміністративного такримінальногозаконодавства узв’язкузнабранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» від 28 травня 2004 р. № 9 // ВВСУ. – 2004. – № 6. – С. 29). Тобто в таких випадках встановлення розміру відбувається у два етапи: спочатку встановлюється кількістьмінімумівукожномуперіодіокремо, апотімотриманівеличинискладаються і загальна кількість н. м. д. г. враховується при кваліфікації злочину.

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення

1.Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ, платіжних карток або їх використання чи збут, а також неправомірний випуск або використання електронних грошей –

карається штрафом від трьох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караютьсяштрафомвідп’ятидодесятитисячнеоподатковуванихмінімумів

доходів громадян.

Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

(Стаття 200 в редакції законів України № 270-VІ від 15 квітня 2008 р., № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р. та № 5284-VI від 18 вересня 2012 р.)

246

Стаття 200

1.При застосуванні ст. 200 КК насамперед слід звернути увагу на те, що Законом України від 18 вересня 2012 р. № 5284-VI (ГУ. – 2012. – 17 жовт. (№ 195); набрав чинності з 18 жовтня 2012 р.) до цієї статті були внесені зміни, згідно

зякими встановлена кримінальна відповідальність за незаконні дії стосовно електронних грошей.

2.Об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері випуску в обіг і використання документівнапереказтаіншихзасобівдоступудобанківськихрахунків, електронних грошей. ЦівідносинирегулюютьсяЗакономУкраїни«Проплатіжнісистемиіпереказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. (ВВРУ. – 2001. – № 29. – Ст. 137) та іншими нормативно-правовими актами.

3.Предметомзлочинуможутьвиступати: а) припідробці– документинапереказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків, електронних грошей; б) при придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні, використанні та збуті – підроблені документи на переказ або підроблені платіжні картки; в) при випуску або використанні – електронні гроші.

Згідно з приміткою до цієї статті під документами на переказ слід розуміти документ у паперовому або електронному вигляді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктамипереказугрошовихкоштів(розрахунковідокументи, документинапереказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказутаплатіжногоповідомленнятощо). Переказомкоштіввизнаєтьсярухпевної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Iніціатор та отримувач можуть бути як різними особами, так і однією й тією ж особою.

Платіжнакартка– електронний платіжний засіб увигляді емітованої вустановленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовуєтьсядляініціюванняпереказукоштівзрахункаплатникаабозвідповідногорахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія ідентифікаційнихданих(магнітнасмуга, мікросхематощо), реквізити, щонаносятьсянанеї у графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, уякійцякартказастосовується. Обов’язковимиреквізитами, щонаносяться на платіжну картку, є реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити ідентифікаційний номер емітента, визначений у порядку, встановленому НБУ.

Під іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронних грошей слід розуміти інші носії інформації (крім документів на переказ і платіжних карток), що зберігають ідентифікаційну інформацію і за допомогою яких особа може одержати доступ до певного банківського рахунку, електронних грошей, наприклад, мобільний платіжний інструмент, тобто електронний платіжний засіб, реалізований в апаратнопрограмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою користувача; дорожні та іменні чеки в іноземній валюті, які емітовані за кордоном

247

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

і пред’являються для сплати на території України (див. Положення про порядок здій-

снення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затверджене постановоюПравлінняНБУвід29 грудня2000 р. №520 // ОВУ. – 2001. – №8. – Ст. 329).

Емісія платіжних карток та інших спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюєтьсявинятковобанкамивідповіднодоПоложенняпропорядокемісіїспеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30 квітня 2010 р. № 223 (ОВУ. – 2010. – № 52. – Ст. 1747). Вимоги цього Положення не поширюються на випуск телефонних, транспортних, паливних, дисконтних карток та інших засобів, які не належать до платіжних і призначені для фіксування в електронному вигляді заборгованості емітента перед держателем цих засобів запопередньо оплаченими товарами (послугами), танаоперації, щоздійснюються з їх використанням.

Підробленими документами на переказ та платіжними картками за ст. 200 КК визнаютьсялишетакіповністючичастковофальсифікованіпредмети, якімаютьсхожість зі справжніми предметами за основними реквізитами та функціонально-цільову придатність справжніх предметів, що встановлюється з урахуванням всієї сукупності ознактавластивостей цихпредметів. Зокрема, йдетьсяпропридатність предмета для отриманнядоступудобанківськихрахунківтаініціюванняпереказукоштів, здійснення операцій. Разом з тим не є предметом цього злочину такий предмет, який хоч і надає можливість доступу до банківського рахунку, однак не має схожості зі справжнім документом чи платіжною карткою за основними реквізитами. Створення такого предмета може кваліфікуватися за ст. 3611 КК як створення шкідливого програмного чи технічного засобу, призначеного для несанкціонованого втручання в роботу елек- тронно-обчислювальнихмашин(комп’ютерів), автоматизованихсистем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.

Електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаютьсяякзасібплатежуіншимиособами, ніжособа, якаїхвипускає, ієгрошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Обладнання для виготовлення документів на переказ, платіжних карток, інших засобів доступу до банківських рахунків хоча й зазначено у назві ст. 200 КК, однак відсутнє у її диспозиції і тому не може визнаватися предметом цього злочину. Разом з тим незаконні дії з таким обладнанням можуть вчинюватися на стадії готування до цього злочину і створювати підстави для їх кваліфікації за статтями 14 та 200 КК, наприклад, виготовлення такого обладнання для його наступного використання при підробці документів на переказ чи платіжних карток із метою їх збуту.

4.Об’єктивнастороназлочинуможевиражатисяувчиненнібудь-якоїнезаконної дії, передбаченої ч. 1 ст. 200 КК: а) у підробці документів на переказ, платіжних картокчиіншихзасобівдоступудобанківськихрахунків, електроннихгрошей; б) упридбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні, використанні або збуті підроблених документів на переказ чи платіжних карток; в) у неправомірному випуску або використанні електронних грошей.

5.Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу добанківських рахунків, електронних грошей– цестворення повністюфальсифікова-

ного предмета або часткова фальсифікація справжнього предмета. Способи підробки

248

Стаття 200

можутьбутирізними: використаннякомп’ютернихпрограм, спеціальноготехнічного обладнання, зміначидоповнення текстуупаперовихдокументах тощо. Убудь-якому випадку підробка призводить до появи фальсифікованого предмета, який може використовуватись за функціонально-цільовим призначенням справжнього предмета. Якщо виготовлений предмет виявився непридатним для такого використання – вчиненеслідкваліфікуватиякзамахнавчиненняцьогозлочинузастаттями15 та200 КК.

Виготовленнязметоюзбутутакогопредмета, якийзавідомодлявинноїособимає схожість зі справжнім предметом лише за формою, кольором та іншими зовнішніми ознаками, однак є непридатним для використання за функціонально-цільовим призначенням справжнього предмета, кваліфікується як готування до шахрайства (ст. 14 і частини 2, 3 чи 4 ст. 190 КК).

Підробка документа на переказ, який існує в електронній формі, може поєднуватися із несанкціонованим втручанням в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованихсистем, комп’ютернихмережчимережелектрозв’язку

іпотребувати додаткової кваліфікації за ст. 361 КК.

6.Поняття придбання, зберігання, перевезення, пересилання визначаються аналогічно ст. 199 КК (див. коментар до цієї статті).

7.Використання підроблених документів на переказ чи платіжних карток – це їх застосовування за функціонально-цільовим призначенням справжнього предмета, тобтодляотриманнядоступудобанківськихрахунківтаініціюванняпереказукоштів, здійснення різних операцій. Ці дії слід відрізняти від самовільного використання справжніх чужих документів на переказ чи платіжних карток, яке не може кваліфікуватися за ст. 200 КК через відсутність ознак предмета цього злочину, однак може тягти за собою відповідальність особи за ст. 190 КК. Таємне викрадення у фізичної особи наперед оплаченої банком платіжної картки, яка має фіксований номінал безпосередньо в ній прописаних коштів, кваліфікується як крадіжка за ст. 185 КК.

8.Збутпідробленихдокументівнапереказчиплатіжнихкартокозначаєїхумис-

не оплатне чи безоплатне відчуження: продаж, обмін на інші предмети, дарування, передача в рахунок погашення боргу тощо. Від збуту зазначених предметів слід відрізняти їх передачу іншій особі у тимчасове володіння на різних умовах, що підлягає самостійній правовій оцінці з урахуванням всіх обставин справи. Наприклад, у випадку передачі такого предмета іншій особі для тимчасового зберігання без мети збуту – склад злочину, передбаченого ст. 200 КК, взагалі відсутній, а у випадку передачі іншій особі такого предмета для разового використання і наступного його повернення – вчинене може кваліфікуватися за ч. 5 ст. 27 і ст. 200 КК як пособництво у незаконному використанні іншою особою цього предмета (за наявності ознак такої співучасті).

9.Відносини щодо випуску та використання електронних грошей регулюються Законом України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р., Положенням про електронні гроші в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 4 листопада 2010 р. № 481, та іншими нормативними актами.

Випуск електронних грошей – це операція з уведення в обіг електронних грошей емітентом шляхом їх надання користувачам або комерційним агентам в обмін на готівкові абобезготівкові кошти. Електронні грошієвипущеними зчасу їхзавантажен-

249

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

няемітентом абооператоромнаелектронний пристрій, щоперебуває врозпорядженні користувача або агента.

Випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк. Останнім визнається юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надаватибанківськіпослуги, відомостіпроякувнесенідоДержавногореєструбанків(ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. // ВВРУ. – 2001. – №5–6. – Ст. 30). Банк, щоздійснюєвипускелектроннихгрошей, беренасебе зобов’язання з їх погашення.

Неправомірність випуску електронних грошей полягає в тому, що він здійснюється суб’єктом, який немає праванавипуск електронних грошей, тобтоособою, яка неєбанком. Порушеннябанкомпорядкуздійсненняопераційзелектроннимигрошима, у тому числі порядку вчинення операції щодо їх випуску, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 16314 КУпАП.

Електронні гроші як одиниці вартості приймаються як засіб платежу іншими особами, ніжособа, якаїхвипускає, ієгрошовимзобов’язаннямцієїособи, щовиконуєтьсявготівковійабобезготівковійформі. Відповіднодотакогофункціональногопризначенняелектроннихгрошейпоняттявикористаннятакихгрошей, насамперед, стосується використання електронних грошей як засобу оплати товарів, робіт та послуг. Таку оплату здійснює користувач електронних грошей, яким може бути суб’єкт господарювання або фізична особа. Користувач – фізична особа, крім того, має право використовуватиелектроннігрошідляздійсненняїхпереказуіншимкористувачам– фізичним особам. Цим діям відповідно кореспондують дії з використання електронних грошей іншою стороною, яка приймає такі гроші як оплату товарів, робіт чи послуг, або як суб’єктодержанняпереказу. Разомзтим, яквиднозізмістуст. 15 ЗаконуУкраїни«Про платіжнісистемиіпереказкоштіввУкраїні» від5 квітня2001 р., поняттявикористання електронних грошей стосується й тих дій, які вчинює особа, що отримала такі гроші, і які виражаються в обміні таких коштів на готівкові або безготівкові кошти. Користувач– суб’єктгосподарювання– маєправоотримуватиелектроннігрошітапред’являти їхдопогашеннялишевобміннабезготівковікошти. Користувач– фізичнаособа– має правоотримуватиелектроннігрошітапред’являтиїхдопогашеннявобміннаготівкові або безготівкові кошти. Суб’єкт господарювання, який приймає електронні гроші як оплату платежу за товари, роботи, послуги, має право використовувати отримані електроннігрошівиключнодляобмінунабезготівковікоштиабоповертатиїхкористувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» товарів, придбаних за електронні гроші.

Наведенезаконодавчерегулюваннястосуєтьсявикористанняправомірновипущених електронних грошей. Порушення законів України та нормативно-правових актів НБУ щодо порядку здійснення операцій з електронними грошима під час зазначеного їх використання кваліфікується як адміністративне правопорушення за ст. 16314

КУпАП. Під неправомірним використанням електронних грошей у ст. 200 КК слід розуміти таке їх використання, що вчинюється: 1) особою, яка не має права використовувати правомірно випущені електронні гроші; 2) особою, яка використовує неправомірно випущені електронні гроші. При кваліфікації цих дій слід враховувати можливість визнання їх малозначними і застосування ч. 2 ст. 11 КК.

250