NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 169

1.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він завдає шкоди суспільнимвідносинам, якізабезпечуютьнормальнийрозвитоківихованнянеповнолітніх дітей. Крім того, в окремих випадках цей злочин може спричинити шкоду здоров’ю, життю іншим благам усиновителів та усиновлених.

2.Об’єктивну сторону цього злочину утворюють: 1) незаконна посередницька діяльністьщодоусиновлення(удочеріння) дитини; 2) іншінезаконнідіїщодоусиновлення (удочеріння) дитини; 3) незаконні дії щодо передачі її під опіку (піклування); 4) незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян. Незаконними зазначенідіїбудутьувипадку, якщовонивчиненізпорушеннямположеньСК(глави18, 19).

Передача дитини на виховання в сім’ю громадян передбачає передачу дитинисироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, до прийомної сім’ї або до дитячого будинку сімейного типу, який створений за згодою з органами опіки

йпіклування.

Посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння), передбачає сприяння у будь-якому вигляді усиновленню (удочерінню), або передачі дитини під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян чи будь-яке інше сприяння. При цьому винна особа виконує в інтересах однієї із сторін певні дії, наприклад, допомагає

воформленні документів на усиновлення (удочеріння), розшукує батьків усиновленого для отримання від них згоди на усиновлення тощо. Інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання

всім’ю громадян можуть полягати, наприклад, у такому: веденні обліку дітей, що підлягають усиновленню з метою його подальшого використання, примушуванні дитини до згоди на усиновлення, підробленні документів тощо.

Даний злочин має формальний склад і буде вважатися закінченим з моменту здійснення хоча б однієї із зазначених дій.

3.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Мотиви злочину для кваліфікації значення не мають.

Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 169 КК визнається будь-яка особа, що досягла шістнадцяти років.

4.У частині 2 ст. 169 КК передбачена відповідальність за кваліфіковані види даногозлочину: а) вчиненнязлочинущодокількохдітей; б) повторно; в) запопередньою змовою групою осіб; г) із використанням службового становища; д) якщо були спричинені тяжкі наслідки.

Поняття повторності і попередньої змови осіб див. у коментарі до статей 28, 32 КК.

Кваліфікація діянь за ч. 2 ст. 169 КК за ознакою використання службового становища матиме місце у випадках, коли службова особа використовує своє службове становище для вчинення незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння), передачі дитинипідопіку(піклування) чинавихованнявсім’югромадян. Діїслужбовоїособи, яка підробляє документи з метою усиновлення (удочеріння) або інших форм влашту- ваннядітей-сиріт, крімч. 2 ст. 169 КК, сліддодатковокваліфікувати щейзаст. 366 КК. Якщослужбоваособа, використовуючисвоєслужбовестановище, продаєдитинудля усиновлення (удочеріння), або передачі її під опіку (піклування) чи на виховання

всім’югромадян, товчиненепідлягаєкваліфікаціїзасукупністюзлочинів: ч. 2 ст. 169

171

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

та ст. 149 КК. При отриманні службовою особою хабара за виконання чи невиконання в інтересах третіх осіб певних дій щодо усиновлення (удочеріння), а також при винесенні суддею завідомо неправосудного рішення щодо усиновлення, вчинене має бути кваліфіковано за сукупністю злочинів: ч. 2 ст. 169 КК і відповідно ст. 368 чи ст. 375 КК.

Під тяжкими наслідками даного злочину слід розуміти самогубство потерпілого, йогопсихічнийрозлад, отриманняінвалідності, необережнепозбавленняжиттятощо. За наявності підстав спричинення вказаних наслідків може отримувати самостійну кваліфікацію.

5. У зв’язку з тим, що норма, яка розглядається, є бланкетною, при аналізі об’єктивної сторони конкретного злочину необхідно встановлювати, які саме закони інормативніактибулипорушеніособою. Передусімслідзвернутисядоглав18 і19 СК, Конвенції про права дитини, яка була ратифікована ВРУ 27 лютого 1991 р. (Закони України. – 1998. – Т. 14. – С. 10) і до Постанови КМУ «Про затвердження порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 року № 905.

Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Умиснеперешкоджаннязаконнійдіяльностіпрофесійнихспілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів –

карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.У статті 36 Конституції України зазначається, що громадяни України мають правонасвободуоб’єднанняуполітичніпартіїтагромадськіорганізаціїдляздійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’ єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

2.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії, громадські організації.

3.Диспозиція ст. 170 КК є бланкетною, тому при вирішенні питання про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності об’єднань громадян слід звертатися до відповідних законів і підзаконних актів: розд. ХVI КЗпПУ, законів України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. (ВВРУ. – 2001. – № 23. – Ст. 118) та «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р. (ВВРУ. – 2013. – № 1).

4.Об’єктивна сторона злочину виражається в дії або бездіяльності, що перешкоджаєздійсненнюзаконноїдіяльностіпрофспілок, політичнихпартій, громадських організацій або їхніх органів.

172

Стаття 171

Законною слід визнавати таку діяльність об’єднань громадян, яка не суперечить Конституції України та чинному законодавству і здійснюється відповідно до їхнього статуту або програмних документів.

Перешкоджання може виражатися в ігноруванні законних рішень профспілок або прийнятті рішень без згоди профспілкових органів, якщо така згода необхідна. Щодо політичних партій і громадських організацій перешкоджання може полягати також у неправомірному втручанні в їх діяльність, безпідставній забороні партії, забороні проводити партійні збори, різні заходи політичного, культурно-масового, іншого характеру. Слід мати на увазі, що перешкоджання повинно порушувати лише законну діяльність профспілок, партій, громадських організацій або їхніх органів.

Перешкоджання може виявлятися також у погрозах, насильстві, вчиненні інших протиправних дій щодо керівників або членів профспілок, політичних партій, об’єднань громадян з метою перешкодити їхній законній діяльності. У зазначених випадках за наявністю підстав вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів – за ст. 170 КК та відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров’я громадян – статті 121, 122, 129 КК тощо. Перешкоджання незаконній діяльності об’єднань громадян не містить даного складу злочину.

5.Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння, що перешкоджає законній діяльності зазначених організацій.

6.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом. Мотивизлочинуможутьбутирізними: особистіспонукання, помилковозрозуміліінтересислужби тощо, але на кваліфікацію злочину вони не впливають.

7.Суб’єктом злочину, як правило, є службова особа, хоча не виключається і відповідальність будь-якої особи. Поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК.

Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до

трьох років.

2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, – караєтьсяштрафомдодвохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням права обіймати

певні посади на строк до трьох років.

1. Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово, або в інший спосіб – на свій вибір.

173

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

2.Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, що забезпечують законну професійну діяльність журналістів.

3.Потерпілими від даного злочину є журналісти, тобто особи, які знаходяться

втрудових або інших договірних відносинах із засобами масової інформації та які здійснюють збір, редагування і поширення матеріалів для певного засобу масової інформації. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., уредакціїЗаконуУкраїнивід3 липня2012 р. №5029-VІпідзасобамимасової інформації слід розуміти періодичні друковані видання: пресу – газети, журнали, бюлетені тощо; разові видання з визначеним тиражем, а також аудіовізуальні засоби: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис тощо.

4.Об’єктивна сторона даного злочину виражається в діях, які спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів і може мати дві форми: а) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 КК); б) переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків та за критику (ч. 2 ст. 171 КК).

5.Данийперелікможливихформперешкоджаннянеєвичерпним. Усівказанітаінші дії, щоперешкоджаютьзаконнійпрофесійнійдіяльностіжурналістів, містятьоб’єктивну сторону даного злочину лише у випадках, якщо перешкоджання здійснювалось шляхом примушуванняжурналіста допоширенняабовідмовивідпоширенняінформації.

Під перешкоджанням слід розуміти будь-які способи впливу на журналіста, наприклад, шантаж, залякування, або інше; тобтостворення різних перепон, обмежень, заборонщодоодержання, використання, поширеннятазберіганняінформаціїокремим журналістом (журналістами) чи засобами масової інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти будь-які способи її оголошення, опублікування і демонстрації в засобах масової інформації Примушування може бути поєднанеіззастосуваннямпсихічного(погроз, залякування) абофізичногонасильства до журналіста чи його близьких.

6.Якщоперешкоджання здійснювалося шляхомпогрозивбивством, застосування фізичного насильства, знищення чи пошкодження майна або підкупу службової особи, то вчинене за наявності до того підстав слід додатково кваліфікувати за статтями 121, 122, 125–127, 129, 194–196, 369 КК. Умисне вбивство журналіста з метою перешкодити його професійній діяльності, а так само з мотивів помсти за таку діяльність слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Кваліфікація за ст. 171 КК у даному випадку не потрібна.

7.У частині 2 ст. 171 КК передбачена відповідальність за переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою.

Переслідування за критику може виражатися в обмеженні прав і свобод журналіста, фізичному та психічному впливі на нього або його близьких, незаконному звільненнізроботи, накладенні дисциплінарногостягнення, створеннірізноманітних перешкод при здійсненні журналістської діяльності тощо. Необхідною умовою кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 171 КК є причинний зв’язок між переслідуванням журналіста та його критикою чи виконанням журналістом професійних обов’язків.

Поняття групи осіб за попередньою змовою див. у коментарі до ст. 28 КК. Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

174

Стаття 172

8.Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності журналістів.

9.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста шляхом примушування його до поширення або до відмови від поширення інформації і бажає вчинити такі дії.

Мотиви діяльності винної особи і мета його діяльності не впливають на кваліфікацію вчиненого і можуть бути різними.

10.Суб’єктом даного злочину за ч. 1 ст. 171 КК є будь-яка особа, а за ч. 2 ст. 171

КК– службова особа.

Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю

1.Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

2.Тісамідії, вчиненіщодонеповнолітнього, вагітноїжінкичиматері, якамає дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

1.Поняття «порушення законодавства про працю», яке закон використовує

вст. 172 КК, передбачає відповідальність, по-перше, заумиснепосягання назагальні умовипраці, іпо-друге, затаке посягання, щонепов’язане ізспричиненням реальної шкоди життю чи здоров’ю працівників або створенням небезпеки для їх життя чи здоров’я. Зацимидвомаознакамиданийзлочинвідрізняєтьсявідзлочинів, щопередбачені в розд. Х Особливої частини КК, зокрема, у статтях 271–275 КК, якими встановлено відповідальність за порушення правил безпеки виробництва, що могло спричинитизагибельлюдей, каліцтво, втратупрацездатностіабоіншітяжкінаслідки.

2.Диспозиціяст. 172 ККєбланкетною, томудляз’ясуванняхарактерупорушення слід звертатися до відповідних норм КЗпПУ.

3.Частина 1 ст. 172 КК передбачає кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

4.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на конституційне право людини на працю.

5.Потерпілим від даного злочину є працівник, тобто особа, на яку поширюється законодавствоУкраїнипропрацюіякаєвідповідноюстороноютрудовихправовідносин.

175

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

Особи, що мають спеціальні звання, військовослужбовці, працівники міліції тощо не можутьбутипотерпілимивідданогозлочину. Порушеннящодонихзаконодавства, яке регулює проходження ними служби, має розглядатися як службові зловживання і за наявності до того підстав кваліфікуватися за статтями 364, 365, 423, 424 КК.

6. Об’єктивна сторона цього злочину передбачає дію чи бездіяльність, що полягають у: а) незаконному звільненні працівника з роботи або б) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення з роботи працівника вважається незаконним, якщо воно здійснене з порушенням установленого порядку або без законних підстав до цього.

Під іншим «грубим порушенням законодавства про працю» слід розуміти випадки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення. Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і у кожному конкретному випадку воно має встановлюватися виходячи з кількості потерпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, систематичності порушень, злісності мотивів тощо.

Грубий характер порушення законодавства про працю свідчить про серйозність та високий ступінь суспільної небезпечності цього діяння і виступає основною розмежувальною ознакою злочину, передбаченого ст. 172 КК, й адміністративного делікту, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП («Порушення вимог законодавства про працю…»).

Наприклад, використання найманої праці без укладення з працівником трудового договору у письмовій формі, а також невиконання фізичною особою – підприємцем вимог ст. 24¹ КЗпПУ, хоча і є порушенням вимог законодавства про працю, однак не впливає на можливість реалізації працівником його конституційного права на працю

іне завдає істотної шкоди трудовим відносинам, а тому «грубим порушенням» вважатися не може. Указані дії за наявністю до того інших підстав слід розглядати як адміністративний делікт, передбачений в ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Разом з тим порушення роботодавцем вимог законодавства, що формують зміст права на працю і його гарантії, наприклад, передбачених у таких статтях КЗпПУ, як: ст. 50 «Норма тривалості робочого часу», ст. 66 «Перерва для відпочинку і харчування», ст. 74 «Щорічні відпустки», ст. 94 «Заробітна плата», ст. 106 «Оплата роботи в надурочний час», а саме: ненадання протягом тривалого часу щорічної чи додаткової відпустки, на яку працівник має право; систематичне порушення тривалості робочого часу, систематичне ненадання вихідних днів або перерви для відпочинку

іхарчування; незаконне накладення на працівника матеріальної відповідальності, незаконне переведення на іншу роботу чи істотна зміна умов праці за наявності до тогопідставможерозглядатисяяк«грубепорушеннязаконодавствапропрацю» ікваліфікуватися за ст. 172 КК.

7.Грубе порушення угоди про працю, яке вчинене шляхом обману, або зловживання довірою містить самостійний (спеціальний) склад злочину, що передбачений

уст. 173 КК. Порушення угоди про працю іншими способами, за наявності підстав, містить склад злочину, передбаченого ст. 172 КК.

8.Даний злочин вважається закінченим з моменту порушення трудових прав громадян, наприклад, принезаконному звільненні зроботи– змоменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; а при іншому грубому порушенні законодавства про працю – з моменту фактичного вчинення такого діяння.

176

Стаття 173

9.Суб’єктивна сторона даного злочину виражається у прямому умислі. При цьому незаконне звільнення передбачає як обов’язкову ознаку наявність особистих мотивів (наприклад, помста за критику тощо). Інше грубе порушення законодавства про працю може здійснюватися за будь-якими мотивами.

10.Суб’єкт даного злочину – спеціальний – особа, на яку покладений обов’язок дотримання трудового законодавства: службові особи, наділені правом прийняття та звільнення, керівники підприємств, установ, організацій, власники, уповноважені ними особи, незалежно від форми власності.

11.Частина 2 ст. 172 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда.

Під неповнолітнім слід розуміти особу, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. Про поняття «вагітна жінка» див. коментар до ст. 115 КК.

Дитина-інвалід– цедитина, якамаєстійкийрозладфункційорганізму, викликаний вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, травмами, іншим захворюванням, що обмежують її нормальну життєдіяльність.

Стосовно вказаних осіб даний злочин може виявлятися у відмові у прийнятті їх на роботу, звільненні з роботи з мотивів вагітності або неповноліття, залученні неповнолітніх осіб до важких робіт і до робіт із шкідливими умовами праці, до робіт

унічну зміну, надурочних робіт тощо.

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю

1.Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організаціїнезалежновідформивласності, атакожокремимгромадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2.Тісамідії, вчиненістосовногромадянина, зякимукладенаугодащодойого роботи за межами України, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1.Трудовівідносиниміжроботодавцеміпрацівникомрегулюютьсянетількизаконами і підзаконними актами, а й колективними договорами, а також індивідуальними трудовими угодами між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ниморганомчифізичноюособою– суб’єктомпідприємницькоїдіяльностііпрацівником.

2.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на трудові права людини, передбачені Конституцією України.

3.Потерпілимвідданогозлочинуєпрацівник, зякимукладенотрудовуугодупро працю. Про поняття «працівник» див. коментар до ст. 172 КК.

177

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

4.Зоб’єктивноїстороницейзлочинвиражаєтьсяугрубомупорушенніугодипро працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (це, наприклад, погроза звільненням, якщо працівник не погодиться виконувати роботу, не обумовлену угодою).

Угода пропрацю– цеукладений трудовійдоговір, атакож трудовийконтракт між працівникомівласникомпідприємства, установи, організації, абоуповноваженимним органом, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, а власник або уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Обов’язковоюознакоюоб’єктивноїсторониєспосібданогозлочину, якимможуть виступати: а) обман; б) зловживання довірою; в) примус до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Про поняття обману та зловживання довірою див. коментар до ст. 190 КК. Під примусом слід розуміти погрозу насильством або інший протиправний вплив на особу з метою примусити її виконувати роботу, що не обумовлена угодою про працю. За наявності до того підстав, якщо примус виявився в діяннях, які самі по собі є кримінальнокараними, вчиненеслідкваліфікуватизасукупністюзлочинів: застаттями173 КК тавідповідними статтями зазлочинипротиздоров’яособи, наприклад, статтями 125, 126, 129 КК тощо.

5.Даний злочин вважається закінченим з моменту грубого порушення угоди про працю. Діяння, передбачене ст. 173 КК, є спеціальним складом грубого порушення законодавства про працю, а тому його вчинення не потребує додаткової кваліфікації за ст. 172 КК.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що грубо порушує угоду про працю і бажає вчиняти такі дії.

7.Суб’єктом даного злочину є службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, окремий громадянин або уповноважені ним особи, які уклали з працівником угоду про працю.

8.Частина 2 ст. 173 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України.

Данакваліфікуючаознаказлочинуматимемісцетоді, колиукраїнськіпрацівники, щопрацюютьзакордоном напідставі міжнародних договорів проекономічне, наукове та інше співробітництво, залишаються у трудових відносинах з організацією, що їх відрядила за кордон і на них поширюється вітчизняне законодавство про працю. Якщо трудові відносини громадян регулюються законодавством іноземних держав, склад злочину, що тут розглядається, буде відсутнім.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій –

178

Стаття 174

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(Стаття 174 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Устатті44 КонституціяУкраїнипроголосила, щопрацівникмаєправонастрайк длязахистусвоїхекономічних ісоціальних інтересів. Причомувказується, що«ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку».

Відповідно дост. 17 ЗаконуУкраїни«Пропорядоквирішенняколективнихтрудових спорів (конфліктів)» (ВВРУ. – 1998. – № 34. – Ст. 227) під страйком розуміється тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурногопідрозділу) зметоювирішенняколективноготрудовогоспору(конфлікту). Як випливає із закону, участь у страйку має бути добровільною. Кримінальний закон охороняє це право працівників на вільне волевиявлення. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

2.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на конституційне право людини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів.

Потерпілим від злочину є працівник.

3.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 174 КК, може проявлятися

удвохальтернативнихдіяннях: а) примушуваннідоучастіустрайку; б) перешкоджанні участі у страйку.

Примушування – це психічний або фізичний вплив на працівника з метою примусити його брати участь у страйку. Перешкоджання – це протидія здійсненню працівником свого права брати участь у страйку. Обов’язковою ознакою примушування

іперешкоджанняєздійсненняїхшляхомфізичногонасильства, погрозизастосування такого насильства або шляхом інших незаконних дій. За ступенем тяжкості фізичне насильство, застосоване винним, може виражатися в нанесенні ударів, побоїв, заподіянні легких тілесних ушкоджень, незаконному позбавленні волі.

4.Якщофізичненасильствовиразилосявзаподіяннітілеснихушкодженьсередньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, незаконному позбавленні чи обмеженні особистої волі потерпілого, вбивстві тощо, то кваліфікувати вказані діяння слід за сукупністю злочинів (наприклад, за статтями 115, 121, 122, 146 і за ст. 174 КК). Погрозазастосуваннянасильстваможеполягативзалякуванніпрацівниказастосуванням будь-якого фізичного насильства, у тому числі й погрозі вчинити вбивство. Інші незаконні дії при вчиненні злочину у цій формі можуть виражатися в обмані, в погрозі позбавити будь-яких пільг, звільнити працівника тощо.

5.Неміститьскладузлочину, передбаченогост. 174 КК, перешкоджанняучастіустрайку, коли його проведення є незаконним, тобто якщо припинення працівниками роботи створюєзагрозудовкіллю, перешкоджає запобіганню стихійномулиху, аваріїтощо.

6.Даний злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, передбачених

уст. 174 КК.

179

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

7.Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, мотиви і мета значення для кваліфікації не мають.

8.Суб’єкт злочину – загальний. Вчинення цього злочину службовою особою за наявності до того підстав, може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин

усфері службової діяльності, наприклад, за статтями 364, 365 КК.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

1.Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленоїзакономвиплатигромадянамбільшякзаодинмісяць, вчиненаумисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, –

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абопозбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, –

караєтьсяштрафомвідтисячідопівторитисячінеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3.Особазвільняєтьсявідкримінальноївідповідальності, якщодопритягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

(Стаття 175 у редакції Закону України № 1027-VI від 19 лютого 2009 р.)

1.Частина 7 ст. 43 Конституції України проголошує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Тому безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат громадянам вважається злочином.

2.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційне право працівника на своєчасне отримання заробітної плати і право на соціальний захист.

3.Потерпілим від злочину є конкретна фізична особа, яка без законних підстав неотримуваланалежноїїйвиплати(див. УхвалуколегіїСудовоїпалатиукримінальних справах ВСУ від 5 червня 2007 р. // ПС (2006–2007). – С. 592–594).

4.Об’єктивна сторона злочину виражається в бездіяльності, тобто у безпідставній невиплаті громадянам заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат більше ніж за один місяць.

180