NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 14

РОЗДІЛ VІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Загальні положення

1.Розділ VI КК містить правові норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, родовим об’єктом яких є економічні відносини власності як визначальна складова економічної системи держави та суспільства України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. На підставі статей 324–327 ЦК суб’єктами власності виступають народ України, фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади. Стаття 13 Конституції проголошує рівність усіх суб’єктів права власності перед законом і рівне забезпечення захисту їх права державою.

Юридичнимвираженнямвідносинвласностієправовласності, якевідповіднодо статей 316–319 ЦК України є правом власності на володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

2.Крім родового об’єкта, який об’єднує злочини, передбачені в розділі VI КК, загальноюїхознакоюєпредметзлочину– майно, щохарактеризуєтьсясукупністюпевних ознак. Такими ознаками є: юридична, економічна, соціальна і фактична ознаки. Юридична ознака підкреслює те, що право на майно належить власнику на законній підставіівінздійснюєсвоїповноваженняповолодінню, використаннютарозпорядженню майном як власним. В окремих випадках особа володіє майном з певних правових підстав, наприклад, на умовах договорів оренди, позички, побутового прокату, чи володіє майном з тих чи інших фактичних підстав, наприклад, володіння чужим знайденим майномаботаким, щовипадково опинилосьуособи. Алеголовнимєте, щомайнодля особи, що посягає на відносини власності, є чужим, тобто вона не має ні дійсного, ні уявного(спірного) праванаповодженнязтакиммайномякзісвоїмвласним. Економічна ознака вказує на те, що майно завжди має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольнятиматеріальніііншіпов’язанізнимипотребилюдини. Вираженнямвартостіпредметаєйогогрошоваоцінка, тобтоціна, якастановитьсутністьвартості. Соціальнаознакапредметазлочинівпротивласностіозначає, щоціпредметиствореніпрацею людини, є її результатом і як такі мають певну значущість (цінність) для людини і суспільства. Фізичнаознакасвідчитьпроте, щомайно– цепредметиматеріальногосвіту: речі, гроші, цінніпапери, документи, щоєеквівалентомвартості, якимиможназаволодіти, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо. Різновидом майна як предмета злочинів проти власності визнається електрична та теплова енергія (див. коментар до ст. 1881 КК).

201

Розділ VІ. Злочини проти власності

Певні додаткові ознаки мають предмети злочинів, передбачених статтями 1925–

198КК (див. коментар до цих статей).

Удеяких злочинах проти власності як предмет поруч з майном виступають право на майно, а також дії майнового характеру (див. коментар до статей 189, 192 КК).

3. Не є предметом злочинів проти власності природні об’єкти (ліс на корені, звірі у лісі тощо), посягання на які відносяться до злочинів проти довкілля (див.

коментар до розд. VIII «Злочини проти довкілля»). Але ці предмети стають пред-

метом злочинів проти власності, якщо вони вже раніше (до заволодіння ними чи знищення їх) були вилучені шляхом праці людини з природного стану і включені до фондів власності.

Неєпредметомзлочинівпротивласності: вогнепальназброя(крімгладкоствольної мисливськоїзброї, бойовихприпасівдонеї, пневматичнихрушниць, газовихісигнальних пістолетів та деяких інших засобів, які не містять вибухових речовин), вибухові речовини; радіоактивніматеріали; наркотичнізасоби; психотропніречовини; військове майно та інші, які на підставі особливо небезпечних своїх властивостей передбачені закономякпредметизлочинівпротигромадськоїбезпеки, народногоздоров’я, військо-

вих злочинів та ін. (див. коментар до статей 262–267, 312, 410 КК та ін.).

Неєпредметамизлочинівпротивласностіоб’єктиінтелектуальноїтапромислової власності, інші об’єкти авторських та суміжних прав (див. коментар до статей 176,

177КК).

4. Злочини у формі крадіжки (ст. 185 КК), шахрайств (ст. 190 КК), привласнення чи розтрати (ст. 191 КК) слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем як адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП. Відповідно до Закону України від 4 червня 2009 р. № 1449-IV до ст. 51 КУпАП внесено зміни, відповідно до яких встановлено, що викрадення чужого майна у формі крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує

0,2 н. м. д. г.

5. Окремі загальні питання, що стосуються моменту закінчення злочинів проти власності, співучасті узлочинах, спірніпитаннякваліфікації злочинівпротивласності, їх розмежування та відмежування від суміжних злочинів та ін. див. роз’яснення у ППВСУ № 10 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (ВВСУ. – 2009. – № 12. – С. 9–16).

Стаття 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до-

ходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

202

Стаття 185

2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караєтьсяарештомнастроквідтрьохдошестимісяцівабообмеженнямволі

на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3.Крадіжка, поєднаназпроникненнямужитло, іншеприміщеннячисховище або що завдала значної шкоди потерпілому, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

4.Крадіжка, вчинена у великих розмірах, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, –

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. 1. У статтях 185, 186 та 189–191 повторним визнається злочин, вчиненийособою, якаранішевчинилабудь-якийіззлочинів, передбаченихцими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

2.У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3.Устаттях185–191, 194 цьогоКодексуувеликихрозмірахвизнаєтьсязлочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

4.У статтях 185–187 та 189–191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

(Стаття185 вредакціїзаконівУкраїни№270-VІвід15 квітня2008 р. та№1449-VI від 4 червня 2009 р.)

1. Частина 1 ст. 185 КК визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. З об’єктивної сторони крадіжка належить до злочинів з матеріальним складом.

Тому крім діяння (таємного викрадення), обов’язковими її ознаками є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв’язок між цією шкодою і таємним викраденням.

Викраденнявиявляєтьсявдії(активнійповедінці) іозначаєнезаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника. Таке вилучення обов’язково повинно бути таємним, тобто непомітним: при відсутності власника чи інших осіб або в присутності власника чи інших осіб, але за умови, що вони не усвідомлюють факт викрадення внаслідок, наприклад, нетверезого стану, малолітства та ін.

Таємним є і викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчинюється крадіжка, але суб’єкт знає, що ці особи не будуть йому перешкоджати: він впевнений в їх мовчазній згоді, невтручанні (наприклад, крадіжка продуктів на м’ясокомбінаті працівником цього підприємства в присутності інших працівників).

203

Розділ VІ. Злочини проти власності

Вилучення майна буде таємним і тоді, коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб’єкт цього не усвідомлює і вважає їх таємними.

Викрадання повинно бути безоплатним: винний не повертає викрадене, не оплачує його вартість, не відшкодовує її будь-яким еквівалентом.

Крадіжка вважається закінченоюзмоментувилученнямайнаінаявності реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, подарувати, використати на свої потреби та ін. Якщо такої можливості не було, вчинене повинно кваліфікуватися як замах на крадіжку (див. ст. 15 КК).

2. Із суб’єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел (див. ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, наякевонанемаєніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Обов’язковими суб’єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета – збагатитисясамомуабонезаконнозбагатитиіншихосіб, вдоліякихзацікавленийвинний.

Суб’єктом крадіжки є фізична осудна особа, яка досягла 14 років до моменту вчинення крадіжки.

3. Частина 2 ст. 185 КК передбачає кваліфікуючі ознаки крадіжки: повторність та вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Повторність крадіжки відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК має місце як тоді, коли крадіжка вчинена після крадіжки, так і тоді, коли вона вчинена після злочинів, передбачених статтями 186, 189–191 КК або статтями 187, 262 КК. При цьому, якщо крадіжка вчинюється після крадіжки (тотожні злочини), то кваліфікація буде тільки за ч. 2 ст. 185 КК (тобто тільки за правилами повторності). Виняток із цього правила становлять випадки, коли особа вчинила дві крадіжки, але перша крадіжка була закінченимзлочином, адруга– замахомчиготуванням(абонавпаки). Утакихвипадках кваліфікація кожного злочину повинна бути самостійною, наприклад, за ч. 1 ст. 185

ічастинами 2 чи 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК. За таким же правилом кваліфікуються дві крадіжки, якщо в одній особа була виконавцем, а в другій, вчинюваній у співучасті, виконувала роль організатора, підбурювача, пособника. Наприклад, ч. 1 ст. 185 КК та ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК. Тільки така кваліфікація буде відображати повністю всі конкретні обставини вчинення двох або більше крадіжок.

Якщокрадіжкавчинюєтьсяпісляінших(однорідних) злочинів(переліченихупримітці1 дост. 185 КК), токваліфікаціяповиннабутиякзаправиламиповторності, так

ізаправиламисукупності(див. ч. 2 ст. 33 КК). Наприклад, якщоособавчинилаграбіж, а потім крадіжку, то кваліфікація буде за сукупністю ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК.

Дляповторностікрадіжкинемаєзначення, чибулаособазасудженазапопередній злочин. Повторність крадіжки виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (див. ч. 4 ст. 32 КК).

Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжуваної крадіжки, при якій відповіднодоч. 2 ст. 32 ККособавчинюєдваабобільшетотожнихвикраданьмайна, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Так, не буде повторної крадіжки, коли особа, що працює на будівництві, частинами викрадає будівельні матеріали з метою їх продажу.

204

Стаття 185

4.Другою кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 185 КК, є вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 28 КК матимемісце тоді, коликрадіжку спільновчинилидвіабобільше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовилися про спільне її вчинення. Розподіл функцій виконання тут не має значення: один зламує двері, другий стоїть на сторожі, третій збирає майно, четвертий складає його на машину та ін. Домовленість на спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону крадіжки. При цьому співучасники можуть бути співвиконавцями, а можуть виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 КК).

За який саме час до початку крадіжки виникла домовленість для кваліфікації не маєзначення. Так, крадіжкабудевважатисявчиненоюзапопередньоюзмовоюяктоді, коли особи домовилися про вчинення крадіжки за місяць до початку вчинення, так

ітоді, коли така змова мала місце за кілька хвилин до початку викрадення, тобто до таємного вилучення чужого майна.

Якщо ж одна особа почала, наприклад, зламувати двері у крамницю з метою викрадення майна, а інша, побачивши це, приєднується до неї в цей час, то крадіжка за попередньою змовою тут відсутня.

5.Частина 3 ст. 185 КК передбачає крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому (див.

коментар до ч. 1 ст. 28 КК).

Крадіжка, поєднаназпроникненнямвжитло, іншеприміщеннячисховище, передбачаєвизначення, по-перше, ознак«житло», «іншеприміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. 3 ст. 185 КК.

Житло – це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла дорівнюються

ійого складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарськихприміщень, непов’язанихбезпосередньозжитлом(гараж, сарайтощо).

Приміщення – це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промисловепідприємство, музейтощо.

Інше сховище – поняття широке – будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявністьохоронця, сигналізація тощо). Цеможебутиконтейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгненнядонихбудь-якимспособом(іззастосуваннямзасобівподоланняперешкод абобезїхвикористання; обманнимшляхом; звикористаннямпідробленихдокументів тощо).

Обов’язковоюознакоюпроникненняєйогонезаконність, тобтовідсутністьуособи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

Із суб’єктивної сторони проникнення вчинюється обов’язково з метою крадіжки. Якщо особа увійшла у приміщення не з метою крадіжки, але, перебуваючи там, вчинила крадіжку, то ознаки проникнення не буде. Так, І. прийшов у гуртожиток до

205

Розділ VІ. Злочини проти власності

своєїзнайомої, якоївкімнатінебуло. Іпішовшукатиїївіншихкімнатах. Побачивши, що в одній із кімнат, в якій нікого не було, на столі лежав гаманець, викрав його. У цьому випадку відсутня крадіжка з проникненням у житло.

Для проникнення не має значення, чи винний проник сам (фізично) у житло, приміщення, чи використав певні знаряддя, якими, наприклад, через відкриту кватирку витягнув майно.

6.Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 185 КК), має визначатися при обов’язковій сукупності двох умов, передбачених у примітці 2 до ст. 185:

1)врахування матеріального становища потерпілого та 2) спричинення йому збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти н. м. д. г. Тому, якщо спричинена шкода відповідає розміру від ста до двохсот п’ятдесяти н. м. д. г., але матеріальний стан потерпілоготакий, щодляньогоцяшкоданеєзначною, крадіжканеможевизнаватисятакою, щоспричинила значнушкоду. Водночас небудетакої крадіжки івтомувипадку, коли розмір шкоди нижче ста н. м. д. г. (при обчисленні розміру матеріальної шкоди в злочинах проти власності слід керуватися ч. 5 підрозд. 1 Перехідних положень ПдК від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI), незалежно від матеріального стану потерпілого. Матеріальний стан потерпілого встановлюється в кожному конкретному випадку на підставі оцінки заробітної платні чи інших доходів, кількості членів сім’ї, наявності малолітніх, хворих тощо.

7.Крадіжка, вчинена у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК), відповідно до примітки 3 до ст. 185 КК має місце, коли вона вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинення злочину.

8.Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах, передбачена ч. 5 ст. 185 КК, визнається такою, якщо вона, відповідно до примітки 4 до ст. 185, вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинення злочину.

9.Частина 5 ст. 185 КК передбачає також таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки організованою групою, ознаки якої передбачені в законі (див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК).

Стаття 186. Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до-

ходівгромадянабогромадськимироботаминастроквідстадвадцятидодвохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, –

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

206

Стаття 186

3.Грабіж, поєднаний зпроникненням ужитло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, –

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

4.Грабіж, вчинений у великих розмірах, –

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Грабіж, вчиненийвособливовеликихрозмірахабоорганізованоюгрупою, – карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із

конфіскацією майна.

(Стаття 186 в редакції Закону України № 270-VІ від 15 квітня 2008 р.)

1.Відповіднодоч. 1 ст. 186 ККграбіжзоб’єктивноїсторониєвідкритимвикраден-

ням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюютьвчиненнявикрадення. Одночасноіособа, якавикрадаємайно, усвідомлює, щоїїдіїпомічені іншимиіоцінюютьсянимияквикрадення. Алевонаігноруєце.

Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж.

Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але

впроцесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, привчиненні крадіжки з’явився охоронець, але виннийігнорує це і, схопивши викрадене, втікає).

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).

2.Суб’єктивна сторона і суб’єкт грабежу аналогічні цим елементам крадіжки

(див. коментар до ч. 1 ст. 185 КК).

3.Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під таким насильством розуміється:

1)фізичне насильство – обмеження волі (зв’язування, замкнення в певному приміщенні тощо), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності (див. коментар до ст. 125 КК). Суспільна небезпечність такого грабежу підвищуєтьсяузв’язкузтим, щододатковимиоб’єктамитутвиступаютьсвобода, тілесна недоторканність особи;

2)психічне насильство – реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погрозаможебутиусною, письмовою, вираженоювконклюдентнихдіях тощо.

Убільшостівипадківграбежуметоюзастосуваннянасильстваєвилученнямайна. Уцьомувипадкузастосуваннянасильствапередуєвилученнюмайна. Аленасильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і в цьому випадку застосовуватися після вилучення майна.

207

Розділ VІ. Злочини проти власності

Застосування насильства з метою уникнути затримання виключає насильницький грабіж (наприклад, винний викинув таємно викрадене майно і, тікаючи, застосовує насильство до особи, яка намагається його затримати). У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю з крадіжкою чи ненасильницьким грабежем. Наприклад, ч. 1 ст. 185 КК і ч. 1 ст. 125 КК або ч. 1 ст. 186 КК і ч. 1 ст. 126 КК.

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, приякомувиннийзастосовуєпевнізусилля, щобвирватиупотерпілогомайно. Уцьому випадку кваліфікація повинна бути лише за ч. 1 ст. 186 (якщо немає інших кваліфікуючих ознак).

4. Такі кваліфікуючі ознаки грабежу, як повторність, за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 186 КК); грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщеннячисховище, абощозавдавзначноїшкодипотерпілому(ч. 3 ст. 186 КК); грабіж у великих розмірах (ч. 4 ст. 186 КК); грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 186 КК), мають такий же зміст, як і аналогічні ознаки крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Стаття 187. Розбій

1.Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), –

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2.Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, –

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

3.Розбій, поєднанийзпроникненнямужитло, іншеприміщеннячисховище, – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із кон-

фіскацією майна.

4. Розбій, спрямованийназаволодіннямайномувеликихчиособливовеликих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, –

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

1.Розбійєнайбільш небезпечним середзлочинівпротивласності. Цеобумовлено тим, що, крімвідносинвласності– основногобезпосередньогооб’єкта, обов’язковим додатковим об’єктом його виступають життя чи здоров’я потерпілого.

2.Зоб’єктивноїсторонирозбій, відповіднодоч. 1 ст. 187 КК, єнападомзметою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою спричинення такого насильства. Напад може бути таємним чи відкритим, але обов’язково повинен виявлятися у пси-

208

Стаття 187

хічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному.

3.Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, охоплюються: легкетілеснеушкодження, щоспричинилокороткочасний розладздоров’яабонезначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство, вбивство. При цьому замах на вбивство і вбивство, характеризуючи вчинене як особливо кваліфікований розбій (ч. 4 ст. 187 КК), не охоплюються цим складом

іпотребують додаткової кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК (а при наявності інших кваліфікуючих ознак вбивства – і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК). При замаху необхідно посилатися ще й на частини 2 чи 3 ст. 15 КК.

До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належать: насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто в момент його застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого (наприклад, скидання з висоти, здавлення шиї, застосування електроструму тощо).

Фізичне насильство при розбої може бути як відкритим (при усвідомленні його потерпілимчиіншимиособами), такітаємним(нанесення ударуножемпотерпілому, який спав).

Даванняпотерпіломубезйогозгодизметоювилученняуньогомайнанаркотичних, психотропних речовин, що призвели його до несвідомого стану і містили в собі небезпеку для його життя чи здоров’я (що усвідомлював винний), повинно кваліфікуватися як розбій.

4.Психічне насильство виражається в погрозі заподіяти вказане фізичне насильство, у тому числі і в погрозі вбивством. Саме тому додаткова кваліфікація за ст. 129

ККпри розбої, поєднаному з погрозою вбивством, тут не потрібна. Погроза повинна мати реальний характер і сприйматися потерпілим як така, що дійсно може бути реалізована. Наскількивонабулареальна, вирішуєтьсявкожномуконкретномувипадку, виходячи з конкретної обстановки нападу.

Насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном (усічений склад злочину).

5.Суб’єктивна сторона та суб’єкт (див. коментар до ст. 185 КК).

6.Такі кваліфікуючі ознаки розбою, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 187 КК); розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК); розбій, спрямований на заволодіння майном

увеликих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою (ч. 4 ст. 187 КК), мають аналогічний зміст з такими ж ознаками крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Певну особливість мають ознаки: вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187 КК), і розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК). Виходячи з ч. 2 ст. 187 КК, повторність розбою має місце лише в тих випадках, коли йому передували тільки розбій або бандитизм.

209

Розділ VІ. Злочини проти власності

При цьому для визначення цієї ознаки не має значення, чи була особа судима за попередні розбій чи бандитизм. Важливо лише встановити, що не спливли строки давності, або не погашена чи не знята судимість.

Вчинення раніше крадіжки, грабежу або злочинів, передбачених статтями 189– 191 КК, повторності розбою не утворюють.

Розбій, поєднанийіззаподіяннямумиснихтяжкихтілеснихушкоджень, маємісце при фактичному спричиненні з метою заволодіння чужим майном тілесних ушкоджень, передбачених ст. 121 КК (див. коментар до ст. 121 КК). При цьому ці тілесні ушкодження охоплюються ч. 4 ст. 187 КК і додаткової кваліфікації не потребують. Утомужвипадку, колитяжкітілесніушкодженняприрозбоїпотяглизасобоюсмерть потерпілого, все вчинене за роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України у постанові № 10 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (п. 11) (ВВСУ. – 2009. – № 12 (112)) підлягає кваліфікації за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 КК. Розбій, поєднаний з умисним вбивством, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 187 і п. 6 ст. 115 КК.

Стаття 188. Виключена

(Статтю 188 «Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання» виключено Законом України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

Стаття 1881. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом

їїсамовільного використання

1.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використаннябезприладівобліку(якщовикористанняприладівоблікуобов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вонавстоібільшеразівперевищуєнеоподатковуваниймінімумдоходівгромадян,

ау великих розмірах – якщо вона в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 1881 згідно із Законом України № 2598-IV від

31 травня 2005 р.)

1.Безпосередній об’єкт цього злочину – відносини власності в галузі використання електричної або теплової енергії. Додатковим безпосереднім об’єктом

210