NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 1582

карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на той самий строк.

(Кодекс доповнено статтею 158¹ згідно із Законом України № 1616-VІ від

21 серпня 2009 р.).

1.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він завдає шкоди виборчим та референдним правам громадян України, а саме принципу рівного виборчого права, згідно з яким кожний виборець має право тільки на один голос.

2.Об’єктивнастороназлочинувиявляється уголосуванні виборцемнавиборчій дільницібільшеніжодинраз. Прицьомунемаєзначення, наоднійдільницівиборець голосував декілька разів, або по одному разу на декількох різних дільницях, однак, важливо, щобцебуливибориодноговиду. Обов’язковою ознакоюоб’єктивноїсторони злочину є час його вчинення. Закон визначає, що голосування має місце тоді, коли воно відбувається безпосередньо під час проведення виборів або референдуму. Звичайно таким часом є період, встановлений для голосування: із 08.00 до 22.00 години без перерви.

3.Злочинбудезакінченимзмоменту, коливиборецьхочабвдругевкинувбюлетень

увиборчу скриньку.

4.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особаусвідомлює, щопорушуєпринципрівноговиборчогоправа, голосуючибільшеніж один раз, і бажає вчинити такі дії. Мотиви і мета даного злочину можуть бути різними. Їх встановлення не впливає на кваліфікацію вчиненого діяння.

5.За частиною 1 ст. 158¹ КК суб’єктом злочину є виборець, тобто громадянин України, що досяг 18-ти років і має право голосу.

6.За частиною 2 ст. 158¹ КК передбачена відповідальність за те саме діяння, вчинене за змовою із членом виборчої комісії або комісії з референдуму. Про поняття змови див. коментар до ст. 28 КК. Суб’єктом цього злочину, крім виборця, є член виборчої комісії або комісії з референдуму.

Стаття 158². Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму

1. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму позавстановленимстрокомзберіганняудержавнихархівнихустановахтавЦентральній виборчій комісії України після проведення виборів або референдуму, а так само пошкодження виборчої документації або документів референдуму – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлен-

ням волі на строк від двох до чотирьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, –

151

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Кодекс доповнено статтею 1582 згідно із Законом України № 3169-IV від 1 грудня 2005 р., із змінами, внесеними Законом України № 1616-VІ від 21 серпня 2009 р.)

1.Суспільна небезпечність даногозлочинуполягаєвтому, щовінпосягає нетільки на виборчі права громадян, а й завдає істотної шкоди нормальній діяльності органівдержавноївладиімісцевогосамоврядування, порушуєпорядокведенняофіційної документації.

Предметом даного злочину є виборча документація або документи референдуму.

2.Об’єктивнастороназлочинускладаєтьсяіздвохальтернативнихдій, вчинених щодо виборчих документів: 1) незаконного знищення виборчої документації або документів референдуму поза встановленим строком зберігання у державних архівних установах та в Центральній виборчий комісії України після проведення виборів або референдуму і 2) пошкодження виборчої документації або документів референдуму.

3.Знищення документації – це активні дії, що передбачають повну ліквідацію виборчихдокументів абодокументів референдуму будь-якимиспособами, приведення документів у непридатний стан, коли вони втрачають свої властивості і не можуть бутиносіямизафіксованоївнихінформації(наприклад, спалювання, розірваннятощо).

Пошкодження – це приведення документів у частково непридатний стан, коли можливість їх використання за цільовім призначенням суттєво утруднюється або навітьунеможливлюється(відірваночастинудокумента, залиточорниламиабофарбою текст тощо).

Згідно з чинним законодавством, протоколи виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях, виборчі бюлетені, списки виборців, протоколи та рішення виборчих комісій та інша виборча документація зберігаються у місцевих державних архівних установах протягом трьох років з дня офіційного оприлюднення результатів виборів, після чого знищуються. Доступ до виборчої документації здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

4.Злочин, передбачений ст. 158² КК, вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції дій.

5.Суб’єктивнасторонаданогозлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом. Уразі вчиненнязазначенихдійзнеобережності відповідальність заст. 158² ККвиключається і за наявністю до того підстав може наставати за ст. 367 КК як «Службова недбалість». Мотив діяння для кваліфікації значення не має.

6.Суб’єкт злочину – загальний. За ч. 1 ст. 158² КК ним може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

7.Кваліфікуючими ознаками даного злочину закон визнає вчинення його: а) за попередньою змовою групою осіб; б) членом виборчої комісії; в) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст. 158² КК).

Вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб матиме місце у тих випадках, коли його спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його виконання.

152

Стаття 159

Здійсненнянезаконногознищенняабопошкодженнявиборчоїдокументаціїчленом виборчої комісії підвищує суспільну небезпечність злочину, оскільки член виборчої комісіїєособою, щобезпосередньозабезпечуєзаконнийпорядокпроведеннявиборів і має реальну можливість впливати на їх хід. Обов’язковою умовою кваліфікації даногозлочинузаознакоювчиненняйогочленомвиборчоїкомісіїабоіншоюслужбовою особою є використання влади або службового становища такими особами при вчиненні незаконного знищення або пошкодження виборчої документації.

Стаття 159. Порушення таємниці голосування

1.Умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, щовиявилосяурозголошеннізмістуволевиявленнягромадянина, який взяв участь у виборах або референдумі, –

караєтьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років.

2.Те саме діяння, вчинене членом виборчої комісії або комісії з референдуму чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, – карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волінатойсамийстрок, зпозбавленнямправаобійматипевніпосадиабозайма-

тися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

(Стаття 159 у редакції Закону України № 3504-IV від 23 лютого 2006 р.)

1.Згідно із ст. 71 Конституції України і Законом України «Про вибори народних депутатівУкраїни» голосуваннянавиборахнароднихдепутатівіПрезидентаУкраїни

єтаємним. Контроль за волевиявленням громадян, які голосують, не припускається. Порушення даного положення є посяганням на політичні права громадян.

2.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на виборче правогромадян участині здійснення нимиголосування підчас виборів чипроведення референдуму.

3.Об’єктивна сторона злочину виражається в порушенні таємниці голосування, тобто спеціального порядку виборів, що забезпечує здійснення громадянином свого виборчого права без втручання будь-яких осіб. Таке порушення може виражатися у будь-якому штучному створенні перешкод для виборців у здійсненні свого виборчогоправа: вактивних діях (наприклад, домаганні повідомити проте, заякогокандидатавиборецьвіддавсвійголос, присутностісторонніхосібпризаповненнівиборчих бюлетенів, виданні непронумерованих бюлетенів тощо. Порушення таємниці голосування шляхом бездіяльності проявляється в невстановленні закритих спеціальних кабін для заповнення бюлетенів; неопломбуванні скриньок із бюлетенями тощо.

Як і за ст. 158¹ КК, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є час його вчинення, тобтопорушеннятаємниціголосування можливе тількибезпосередньо під час проведення виборів або референдуму. Однак підготовчі дії за контролем волеви-

153

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

явлення виборців можуть бути вчинені до моменту проведення голосування (наприклад, встановлення спеціальної апаратури у приміщеннях для голосування), а з’ясування того, хто з виборців за якого кандидата чи партію проголосував, можливе і після закінчення голосування, наприклад, під час підрахунку голосів, якщо до цього відповідним чином були позначені бюлетені.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії чи бездіяльності, що порушили таємницю голосування під час проведення виборів і призвели до розголошення змістуволевиявленнявиборця. Якщоособадопочаткуголосуваннявиконалапідготовчі дії, спрямовані на порушення таємниці голосування, то за певних умов такі діяння слід визнавати готуванням чи замахом на цей злочин і кваліфікувати з посиланням на статті14 або15 КК. Порушеннятаємниціголосування, щосупровождувалосьнезаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, складом ст. 159 КК не охоплюється і кваліфікується за сукупністю зі ст. 359 КК.

4.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що порушує таємницю голосування і бажає вчинити такі дії. Порушеннятаємниціголосування, вчиненезнеобережності, виключаєкримінальнувідповідальність за ст. 159 КК і за наявності до того підстав може розглядатися як службова недбалість за ст. 367 КК. Мотиви і мета даного злочину можуть бути різними. Їх встановлення не впливає на кваліфікацію вчиненого діяння.

5.За частиною 1 ст. 159 КК суб’єкт злочину – загальний – будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку.

6.За частиною 2 ст. 159 КК передбачена відповідальність за такі самі дії, вчинені спеціальним суб’єктом. Ним є лише член виборчої комісії, комісії з референдуму або інша службова особа, яка порушує таємницю голосування, використовуючи своє службове становище під час виборів або референдуму. Порушення таємниці голосування іншими особами за наявності достатніх до того підстав може кваліфікуватися як самоправство за ст. 356 КК.

Стаття 159¹. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)

1.Наданняфінансової(матеріальної) підтримкиувеликомурозмірідляздійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку, шляхом передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками, виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених

звиборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками, або оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів – караєтьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі

на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Умисне використання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)

154

Стаття 1591

кандидатом, його уповноваженим представником, довіреною особою кандидата чи уповноваженою особою з порушенням встановленого законом порядку – караєтьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі

на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. Примітка. Великимрозміромуційстаттівизнаєтьсярозмірсумигрошей,

вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати.

(Кодекс доповнено статтею 159¹ згідно із Законом України № 3504-IV від 23 лю-

того 2006 р.)

1.У коментованій статті вперше встановлено кримінальну відповідальність за посягання на фінансове та матеріальне забезпечення виборчого процесу в Україні. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на виборчі правагромадянпідчаспідготовкитапроведеннявиборівтанавстановленийзаконом порядок фінансування виборчої кампанії.

2.Об’єктивнастороназлочинувиражається унаданні фінансової (матеріальної) підтримки у великому розмірі для здійснення виборчої кампанії кандидату чи політичнійпартії(блоку) зпорушеннямвстановленогозакономпорядку. ЗакономУкраїни «Про вибори народних депутатів України» встановлено, що витрати на підготовку

іпроведення виборів депутатів здійснюються виключно з двох джерел: 1) за рахунок коштівДержавного бюджету Українита2) зарахуноккоштіввиборчихфондівпартій (блоків), кандидатів у депутати від яких зареєстровано Центральною виборчою комісією (ЦВК). Використання грошових ресурсів із будь-яких інших джерел, не передбачених законом, заборонено.

Використання коштів з держбюджету здійснюється виключно на підставі кошторисів, затверждених ЦВК. Недержавне фінансування підготовки та проведення виборіввідбуваєтьсязвиборчихфондів, щообов’язковоформуютьсяпартіями(блоками), кандидатів у депутати від якої зареєстровано ЦВК. Такі фонди мають бути відкриті непізніше65 днівдовиборів. Забороняєтьсяробитивнескидовиборчихфондівтаким особам: 1) іноземцям та особам без громадянства та 2) анонімним жертводавцям (без зазначення в платіжному документі відомостей щодо прізвища, імені, по батькові, дати народження та місця проживання).

3.Надання фінансової підтримки може виразитись також: а) у передачі грошей або матеріальних цінностей на безоплатній основі; б) у необґрунтованому заниженні розцінок на виготовлення чи поширення агітаційних матеріалів; в) у несплаті за вже виготовлені чи поширені матеріали тощо.

4.Предметом даного злочину є грошові кошти, матеріальні цінності, майно, вигодимайнового характеру, причому обов’язкова ознака предмета – цевеликий розмір наданої фінансової допомоги. Згідно з приміткою до ст. 159¹ КК великим розміром

у цій статті визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати.

155

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

5.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментувчиненнябудь-якоїздій, передбачених

вч. 1 ст. 159¹ КК.

6.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Метою є надання незаконної фінансової підтримки кандидату чи політичній партії (блоку).

7.Суб’єкт даного злочину – спеціальний. Ним визнається фізична особа, яка незаконно фінансувала виборчу кампанію.

8.За частиною 2 ст. 159¹ КК кримінальна відповідальність настає за використання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки на виборах із порушенням встановленого законом порядку. Законом чітко встановлено напрям і порядок використання коштів із виборчих фондів – це виключно фінансування передвиборної агітації. Про поняття великого розміру фінансової підтримки див. п. 4 коментаря до цієї статті.

9.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, суб’єктом єкандидат, йогоуповноважений представник, довірена особа кандидата чиіншауповноважена особа.

10.За частиною 3 ст. 159¹ КК караються такі самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб (див. п. 12 коментаря до ст. 157 КК).

Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

3.Підробленнядокументівреферендуму, приписування, завідомонеправильнийпідрахунокголосів, порушеннятаємниціголосування, вчиненічленомкомісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п’яти років.

1.Стаття 69 Конституції України визначає референдум як одну із форм безпосередньої демократії.

2.Відповідно до ст. 1 розд. І Закону України «Про всеукраїнський референдум»

від 6 листопада 2012 р. № 5475-VI (ГУ. – 2012. – 28 листоп. (№ 226)) всеукраїнський референдумєоднієюзформбезпосередньоїдемократіївУкраїні, способомздійсненнявладибезпосередньоУкраїнськимнародом, щополягаєуприйнятті(затвердженні) громадянами України рішень зпитаньзагальнодержавного значення шляхомтаємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.

156

Стаття 160

3.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційнеправогромадянбратиучастьувсеукраїнськомутамісцевихреферендумах,

атакож встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського та місцевого референдумів.

Предметзлочину– цедокументиреферендуму, тобтоспискигромадян, щомають право брати участь у референдумі, бюлетені для голосування, підписні листи для збирання підписів громадян під вимогою проведення референдуму, протоколи за результатами підрахунку голосів тощо.

4.Об’єктивна сторона даного злочину виражається в двох альтернативних діяннях: а) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі; б) у підробленні документів референдуму, приписці, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушенні таємниці голосування тощо.

Зміст ознак перешкоджання участі в референдумі і порушення таємниці голосування аналогічний таким же ознакам злочинів, передбачених у статтях 157, 159 КК, з тією основною відмінністю, що у випадку, передбаченому в ст. 160 КК, мова йде не проучастьувиборахдоорганівдержавної владичиорганівмісцевогосамоврядування, а про участь у референдумі.

Перешкоджаннявестиагітаціюполягаєупрямійзаборонівестиагітаціюзарішенням, що виноситься на референдум, або у штучному створенні умов, які унеможливлюють проведення агітації. Ознакою даного злочину є час його вчинення. Так, перешкоджання вестиагітацію маємісце, якщовоновчиненедодняпроведення референдуму. Днемпроведенняреферендумувизнаєтьсядень, уякийпроводитьсяголосування з питань, які винесені на референдум.

Поняття насильства, обману, погроз і підкупу як способів злочину, перелічених у ч. 1 ст. 160 КК, див. у коментарі до ст. 157 КК. Поняття «підроблення» за своїм змістом збігається з поняттям «підробка» у коментарі до ст. 158 КК.

Завідомо неправильний підрахунок голосів полягає у свідомому недотриманні порядку підрахунку голосів, встановленому у виборчому законодавстві України і невірному оголошенні результатів референдуму. Це, наприклад, неправильне встановленнязагальноїкількостіосіб, щоберутучастьуреферендумі, умиснезаниженняабо збільшення голосів «за» чи «проти» того чи іншого питання тощо.

Про поняття порушення таємниці голосування див. відповідний коментар до ст. 159 КК.

5.Злочин вважається закінченим з моменту порушення законодавства про референдум у тій чи іншій формі.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7.Суб’єкт даного злочину: за ч. 1 ст. 160 КК – як загальний, так і спеціальний, за ч. 2 і ч. 3 – тільки спеціальний суб’єкт. Ним є член комісії з проведення референдуму або інша службова особа. До членів комісії з проведення референдуму належать члениЦентральноїкомісії звсеукраїнського референдуму, комісії АРКзвсеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму. Якщо в діях службової особи, крімпорушеннязаконодавствапрореферендум, містятьсяознакиіншихслужбових злочинів, то не виключається кваліфікація цих діянь за сукупністю ст. 160 КК та статей 364, 365 або 367 КК.

157

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань

1.Умиснідії, спрямованінарозпалюваннянаціональної, расовоїчирелігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та іншихпереконань, статі, етнічноготасоціальногопоходження, майновогостану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками –

караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, –

караютьсяштрафомвідп’ятисотдотисячінеоподатковуванихмінімумівдоходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

(Стаття 161 у редакції Закону України № 1707-VI від 5 листопада 2009 р.)

1.Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Передбачена цією статтею кримінальна відповідальність є однією з гарантій прав громадян, що розглядаються.

2.Небезпека даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, що забезпечують рівноправність громадян і їх права.

3.Об’єктивна сторона злочину виражається у здійсненні будь-якої дії, спрямованої на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та ненависті; на приниження національної честі та гідності або образу почуттів громадян у зв’язку

зїхніми релігійними переконаннями; а також у прямому чи непрямому обмеженні прав або встановленні прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

4.Під розпалюванням національної, расової або релігійної ворожнечі і ненависті слід розуміти розповсюдження будь-яких ідей і поглядів, що підривають довіру і повагудопевної національності, расиаборелігійного віросповідання, атакож викликають зневагу або почуття ненависті до традицій, культури, способу життя, релігійних обрядів громадян даної національності чи раси тощо. Також це є поширення різно-

158

Стаття 161

манітних закликів, вигадувань, що формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викликають національну ворожнечу або розбрат.

Способи розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі на кваліфікаціюневпливають. Ворожнечаможепоширюватисябудь-якимчином: усно, письмово, шляхом агітації, пропаганди, в наочно-демонстраційному вигляді. При цьому висловлюваніідеїтапоглядимаютьсутозагальнийхарактерінезвернутідоконкретної особи. Для кваліфікації також не має значення, відповідають чи ні дійсності особливості чи риси, які приписуються тій чи іншій нації. Головна спрямованість вчинених діянь – посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять у стійку ворожість.

5.Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян

узв’язку з їх релігійними переконаннями мають за мету – принизити, образити, тобто показати неповноцінність, обмеженість людей конкретної національності, віросповідання тощо. Воно може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, релігійними обрядами, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій з розпалювання ворожнечі.

6.Обмеження прав громадян виражається у прямому або непрямому їх ущемленні в будь-який галузі діяльності залежно від національної, расової належності, статі, мови, релігійних переконань або, навпаки, у встановленні прямих і непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих же підставах. Так, обмеження трудових прав громадянина, наприклад, може виражатися в відданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) при прийнятті на роботу, навчання, в той час як потерпілий громадянин мав бути прийнятим. Або при звільненні з роботи (наприклад, при скороченні робочих місць) національна належність, мова стають підставою для звільнення громадянина. Порушення даних прав може мати місце при поданні до заохочення, нагороди, при висуванні на конкурс, присудженні конкурсної преміїтощо, якщоцідіїбулиобумовленінаціональним походженням, майновим станом, ставленням до релігії.

7.Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, вказаної у законі.

Якщо порушення рівноправності громадян відбулося не у зв’язку з їх національністю, політичними чи релігійними переконаннями, мовою, статтю тощо, а з інших підстав чи мотивів, то такі дії не можуть розглядатися як цей злочин.

8.Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення: ненависть до іншої національності, уявна думка про перевагу тієї чи іншої раси, мови, релігійної конфесії тощо. Мета вчинення злочину випливає із спрямованості вчинюваних дій – розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу; принизити національну гідність; показати переваги або неповноцінність громадян за ознакою їхнього ставлення до релігії, за національною або расовою приналежністю.

9.Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

159

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

10.У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за зазначені вище дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою.

11.Поняття насильства передбачає всі види спричинення шкоди здоров’ю: нанесення ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за винятком випадків спричинення тяжкої шкоди здоров’ю, які кваліфікуються за сукупністю злочинів.

12.Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні (замовчуванні) певних подій з метою створення неправильного уявлення про них.

13.Змістом погрози охоплюється будь-яке психічне насильство: залякування потерпілого застосуванням до нього фізичного насильства, або розголошенням про потерпілого відомостей, які його ганьблять, або погроза знищити чи пошкодити особисте майно потерпілого.

14.Вчиненняданогозлочинуслужбовоюособоюозначає, щоміжможливостями, яківикористаласлужбоваособа, виходячиізсвогослужбовогостановища, наприклад, владні функції, наявність технічних засобів тощо, і фактом розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті має місце причинний зв’язок. Поняття службової особи див. у коментарях до статей 18, 364 КК.

15.За частиною 3 ст. 161 КК настає відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 161 КК, якщо вони були скоєні організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки.

16.Поняття організованої групи див. у коментарі до ст. 28 КК.

17.Поняттям «тяжкі наслідки» в ч. 3 ст. 161 КК охоплюється вбивство через необережність, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведення до самогубства, істотна матеріальна шкода тощо, якщо вони спричинені у зв’язку

зпорушенням рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності чи ставлення до релігії.

Умисне тяжке й середньої тяжкості тілесне ушкодження, побої, мордування, катування, вчиненізмотивіврасової, національної чирелігійної нетерпимості, кваліфікуються як злочини проти здоров’я за відповідними статтями (частини 2 статей 121, 122, 126 і 127 КК). Їх кваліфікація за ст. 161 КК можлива лише за наявності реальної сукупності цих злочинів.

Умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості кваліфікуєтьсязап. 14 ч. 2 ст. 115 КК. Якщоокрімвбивстваіззазначенихмотивіввинний скоїв ще й інші дії, спрямовані на порушення рівноправності громадян, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: п. 14 ч. 2 ст. 115 КК і відповідною частиною ст. 161 КК.

Стаття 162. Порушення недоторканності житла

1. Незаконнепроникненнядожитлачидоіншоговолодінняособи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, –

160