NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 1154

ни) численних ударів руками і ногами в життєво важливі частини тіла і голову, внаслідокчогопотерпілийзазнавособливихстраждань(див. РП. – 1973. – №1. – С. 108).

Застосування для вбивства отруйних речовин, які спричиняють потерпілому передсмертні страждання, також слід кваліфікувати як умисне вбивство з особливою жорстокістю.

Узагальнюючи ці положення, ПВСУ в постанові від 7 лютого 2003 р. вказав, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних страждань(шляхомзаподіяння великоїкількостітілеснихушкоджень, тортур, мордування, мучення, у тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивнихречовин, отрути, яказавдаєнестерпногоболютощо), психічнихчиморальних (шляхомзганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб, і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань (див. абз. 1 п. 8 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

У всіх випадках особлива жорстокість дій, які здійснює винний, має охоплюватися його умислом. У судовій практиці неодноразово зазначалося, що кількість поранень при вбивствіабозамахунаньогосамопособінеєобставиною, якувусіхвипадкахслідрозглядатияксвідченнявчиненнявбивствазособливоюжорстокістю. Нанесеннячисленних поранень при вбивстві належить до ознак особливої жорстокості лише у випадках, коли встановлено, щотакимшляхомвиннийумиснозавдавпотерпіломуособливихстраждань.

Неможна кваліфікувати умисне вбивство зап. 4 ч. 2 ст. 115 КК натійпідставі, що винна особа в подальшому з метою приховання цього злочину знищила або розчле-

нувала труп (див. абз. 2 п. 8 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Необхідновраховувати, що, визнаючизасудженоговиннимувбивстві, вчиненому

зособливою жорстокістю, суд повинен навести у вироку підстави та мотиви, згідно

зякими він дійшов такого висновку. При цьому слід зазначити, що поняття «жорстокість» не є медичним, тому встановлення особливої жорстокості вбивства не входить до компетенції судово-медичної експертизи. Це питання вирішується слідчими та судовими органами.

Мотиви, якими керувався суб’єкт, вчиняючи вбивство з особливою жорстокістю, можуть бути різними. Разом із тим умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, щораптововиникловнаслідок протизаконногонасильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого (ст. 116 КК), або матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості (див. абз. 3 п. 8 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

38.Вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, перед-

бачене в п. 5 ч. 2 ст. 115 КК. Йдеться про такі способи вбивства, коли з позбавленням

31

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

життяоднієїлюдинистворювалася реальнанебезпека позбавленняжиттяіншихосіб. ПВСУ в постанові від 7 лютого 2003 р. роз’яснив, що як учинене способом, небезпечнимдляжиттябагатьохосіб, умисневбивствокваліфікуєтьсязаумови, щовинний, здійснюючиумиселнапозбавленняжиттяпевноїособи, усвідомлював, щозастосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи, а й інших людей. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною (див. абз. 1

п. 9 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я

особи» від 7 лютого 2003 р. № 2). Прикладами вчинення такого злочину може бути вбивство шляхом пострілу у натовп, підпал приміщення, де крім потерпілого знаходилися інші особи, організація аварії автомашини, у якій їхали кілька осіб тощо.

Вказівку закону про небезпеку для життя багатьох осіб слід розуміти як небезпеку спричинення смерті не тільки потерпілому, а ще хоча б одній людині. Пункт 5 ч. 2 ст. 115 КК застосовується і тоді, коли з урахуванням використаних знарядь вбивства(наприклад, киданняножавлюдину, щостоїтьунатовпі, використаннявибухових пристроїв) небезпека загрожувала життюоднієїособи, алемігпостраждати будь-хто, хто знаходився в цьому місці.

Суб’єктивнастороназлочину, щорозглядається, можевиражатисяякупрямому, так і в непрямому умислі. Винний усвідомлює, що обраний ним спосіб вбивства є небезпечнимдляжиттябагатьохосіб. Привчиненнізлочину, щорозглядається, виннийможе діятизпрямимумислом, спрямованимнавбивствопевноїособи, свідомоприпускаючи небезпеку для життя багатьох людей. Так, у справі П. ВСУ зазначив, що суб’єктивна сторона при вчиненні цього виду вбивства полягає у поєднанні прямого умислу на вбивство певної особи або кількох осіб і непрямого умислу щодо можливості спричиненнясмертііншимособам(див. СП. – К., 1998. – С. 125). Протеневиключенанаявність тільки непрямого умислу, коли винний свідомо припускає таку можливість, не маючи за мету вбити конкретну особу (наприклад, неприцільне стріляння в місці, де знаходилося багато осіб, що спричинило смерть однієї з них). Якщо винний не усвідомлював, щопривчиненомунимвбивствіоб’єктивноіснуваланебезпекадляжиттябагатьохосіб, його дії не можуть бути кваліфіковані за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК.

Уразі, коливинний, позбавляючижиттяпевнуособу, помилкововважав, щоробить це таким способом, який є небезпечним для життя потерпілого та інших людей, утой час як той фактично небезпечним не був, вчинене належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 115 КК (див. абз. 2 п. 9 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого

2003 р. № 2).

Фактичне позбавлення життя тільки однієї людини не виключає застосування п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, якщо спосіб убивства був небезпечний для життя багатьох осіб. У тих випадках, коли дії винного, спрямовані на вчинення злочину зазначеним способом, взагалі не привели до настання злочинного наслідку, відповідальність настає за замах на вчинення злочину, що розглядається.

Якщоприумисномувбивстві, вчиненому способом, небезпечним дляжиттябагатьохосіб, булопозбавленожиттяйіншуособу(іншихосіб), злочинкваліфікується за пп. 1 і 5 ч. 2 ст. 115 КК, а якщо було заподіяно шкоду її (їх) здоров’ю – за п. 5 ч. 2 ст. 115 ККтавідповіднимистаттямицьогоКодексу, щопередбачаютьвідповідальність

32

Стаття 1154

за умисне заподіяння тілесних ушкоджень (див. абз. 3 п. 9 ППВСУ «Про судову прак-

тикувсправахпрозлочинипротижиттяіздоров’яособи» від7 лютого2003 р. №2).

Відповідальність настає також за правилами сукупності злочинів у тих випадках, коливбивством, вчиненимспособом, небезпечнимдляжиттябагатьохосіб, заподіяно шкоду не тільки особі, а й іншим інтересам, причому шкода розглядається як самостійнийзлочин. Наприклад, винний, щовчиниввбивствоособишляхомпідривуавтомобіля, де знаходилися інші особи, які одержали поранення, має нести відповідальність за злочин, що розглядається, і за знищення або пошкодження майна.

39. Вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) має місце тоді, коли вин-

ний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні благадлясебе абоіншихосіб(заволодітигрошима, коштовностями, ціннимипаперами, майномтощо), одержатичизберегтипевнімайновіправа, уникнутиматеріальних витратчиобов’язків(одержатиспадщину, позбавитисяборгу, звільнитисявідплатежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди.

Як учинене з корисливих мотивів слід кваліфікувати й умисне вбивство з метою подальшоговикористанняорганівчитканинлюдинивпевнихкорисливихцілях(длятранс-

плантації, незаконноїторгівлітощо) (див. абзаци1, 2 п. 10 ППВСУ«Просудовупрактику всправахпрозлочинипротижиттяіздоров’яособи» від7 лютого2003 р. №2).

При такому вбивстві корисливі мотиви повинні виникнути до вчинення злочину. У випадках, коли умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з інших мотивів, кваліфікація його дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК виключається

(див. абз. 4 п. 9 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя

іздоров’яособи» від7 лютого2003 р. №2). Таке діяння слідкваліфікувати якумисне вбивствозаст. 115 КК(частинами1 або2) тавідповідноюстаттеюКК, щопередбачає відповідальність за крадіжку чи грабіж.

Для кваліфікації дій винного як вбивства з корисливих мотивів не має значення, чи був позбавлений життя власник майна або інша особа. Важливо те, що це вчинено для отримання матеріальної вигоди. Не має значення, чи мав винний у вбивстві на меті одержати матеріальну вигоду для себе або для інших осіб.

Для умисного вбивства з корисливих мотивів не має значення, чи досяг винний тієїматеріальноївигоди, якоїпрагнув. Утихвипадках, наприклад, коливбивцянезміг одержативнаслідоквбивстваматеріальнувигодучерезвідсутністьмайнаабоневстиг одержати це майно, то склад даного злочину буде в наявності, оскільки мотивом вбивства була корисливість.

Судова практика справедливо кваліфікує за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК також випадки вбивства з метою позбавлення від сплати аліментів, ухилення від сплати боргу, вбивство сином свого батька з побоювання, що останній скасує заповіт на його користь

іпозбавить його спадкового майна тощо.

За відсутності корисливого мотиву вбивство не може бути кваліфіковане за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Так, Т. було визнано винним в умисному вбивстві двох осіб з корисливих мотивів. Встановлено, що двоюрідні брати Т. – М.М. та М.А. постійно позичали в нього гроші. Одного дня, після спільного вживання спиртних напоїв М.М. повернувТ. частинуборгувсумі20 грн, післячогоостаннійпішовдодому. Черездеякий час у помешкання Т. прийшов М.А. і почав вимагати від нього повернуті його братом

33

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

20 грн, внаслідокчогоміжнимивиникласуперечка, алеТ. грошіневіддавіМ.А. пішов. Т., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із помсти, на ґрунті особистих неприязних стосунків, того ж вечора повернувся до помешкання братів М.М. та М.А. і вбив їх. ВСУзазначив, щоТ. небувборжникомпередбратамиМ., навпаки, останніпостійно позичали гроші в нього. Сварка з ними виникла саме з приводу того, що вони не поверталийомуборгу. Отже, висновоксудупроте, щозасудженийпозбавивжиттябратів М. з корисливих мотивів, нічим не підтверджено (див. ВВСУ. – 2001. – № 6. – С. 14).

Судова практика вважає, що умисне вбивство при охороні особистої власності не можнарозглядатияквчиненезкорисливихмотивів. Злочину, щорозглядається, немає й у випадках, коли мотивом позбавлення життя була помста за матеріальну шкоду, заподіяну винному.

У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3

ст. 313 КК) (див. абз. 3 п. 10 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

40. Вбивствозхуліганських мотивів(п. 7 ч. 2 ст. 115 КК) маємісце тоді, коливоно вчиняється внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з вико-

ристанням малозначного приводу (див. абз. 1 п. 11 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Виннийвідкритонехтуєвстановленимусуспільствіпорядком, прагнепродемонструвати грубу силу, жорстокість, цинізм тощо.

Так, С. був визнаний винним у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів. Встановлено, що, перебуваючивстанісп’яніння, вінузявніжіходивпопляжу, шукаючи свого знайомого. Коли відпочиваючий К. сказав йому, що тут його знайомого немає, С. завдав йому удару ножем у груди, внаслідок чого К. помер. Суд мотивував таку кваліфікацію тим, що вбивство К. підсудний вчинив з малозначного приводу – лише тому, що відповідьпотерпілогоздалася йомугрубою(див. СП. – К., 1998. – С. 101–102).

Місце вчинення вбивства в даному разі не має значення. Цей злочин зазвичай здійснюється у громадських місцях, але може бути вчинений і в безлюдному місці (у лісі, полі, квартирі та ін.). Нерідко таке вбивство є продовженням раніше вчинених хуліганських дій.

Наявністьхуліганськогомотивуприпускаєпрямийумиселстосовнодій, щовчиняє винний, і допускає будь-яку форму умисної вини щодо спричинення смерті. Хуліганство, що потягло необережне позбавлення життя людини, не містить складу злочину, що розглядається.

При кваліфікації вбивства за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК слід виключити наявність інших мотивів, що визначають поведінку винного. Вбивство з хуліганських мотивів у низці випадків слід відрізняти від убивства в бійці та сварці без ознак хуліганства. При вирішенні цього питання потрібний ретельний аналіз усіх обставин справи, особливо тих, що характеризують суб’єктивну сторону. Вирішальне значення при цьому має встановлення наявності або відсутності хуліганського мотиву. ПВСУ пояснив, що не

34

Стаття 1154

можна розглядати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому і було порушено громадський порядок (див. абз. 3 п. 11 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Так, Д. було визнано винним у вбивстві з хуліганських мотивів та замаху на вбивство двох або більше осіб з хуліганських мотивів. Злочин вчинено за таких обставин: між Д. та Ф.В. під час вживання спиртних напоїв у квартирі Р. виникла сварка, яка перейшла в бійку. Ф.Ю. намагався перепинити бійку, але його втручання лише посилило конфлікт. Через деякий час Ф.В. таФ.Ю. пішлидодому. Коли вонивийшлина вулицю, Д. наздогнав їх і завдав Ф.Ю. декілька ударів ножем у живіт і груди, від яких тойпомер, апотімтимженожемударивугрудитавживітФ.В., спричинившиостанньому тяжкі тілесні ушкодження. ВСУ зазначив, що немає підстав стверджувати, що Д. діяв безпричинно, з хуліганських мотивів, оскільки вбивство було вчинене на ґрунті неприязних стосунків, які виникли після сварки. Тому з обвинувачення Д. за епізодами вбивства та замаху на вбивство кваліфікуючу ознаку – вбивство з хуліганських мотивів – було виключено (див. ВВСУ. – 2000. – № 6. – С. 12–13).

Вбивство з хуліганських мотивів нерідко вчиняється особами, які перебувають у стані сп’яніння. Проте ця обставина сама по собі не може бути підставою для кваліфікації скоєного як вчиненого з хуліганських мотивів.

При вбивстві з хуліганських мотивів, передбаченому в п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, додатковакваліфікація вчиненогозаст. 296 КК, якапередбачає відповідальність захуліганство, непотрібна. Якщокрімубивствазхуліганськихмотивіввиннийвчинивщейінші хуліганськідії, щосупроводжувалисяособливоюзухвалістючивинятковимцинізмом, вчинене кваліфікується за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК і за відповідною частиною ст. 296 КК

(див. абз. 2 п. 11 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя

іздоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

41.Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку передбачене п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Йдеться про ті випадки, коли злочин вчинено з метою не допустити чи перепинити правомірну діяльність потерпілого у зв’язку з виконанням ним зазначеного обов’язку, змінити характер останньої, а так само з мотивів помсти за неї незалежно від часу, що минув змоментувиконання потерпілимсвоїхобов’язківдовбивства. Підвиконанням службового обов’язку слід розуміти діяльність особи, яка входить до кола її повноважень, а громадського обов’язку – здійснення спеціально покладених на особу громадських повноваженьчиіншихдійвінтересахсуспільства абоокремихгромадян(наприклад, перепиненняправопорушення, повідомленняорганіввладипрозлочинабоготування до нього) (див. п. 12 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Потерпілими при цьому можуть бути службові особи, інші працівники, що виконують службові або виробничі функції (рядовий службовець в установі, робітник, сторож тощо), особи, які виконували громадський обов’язок, а також близькі родичі перелічених осіб. При визначенні останніх слід керуватися п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК, де зазначено, що близькі родичі та члени сім’ї – це «чоловік, дружина, батько, мати,

35

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі».

Відповідальністьзаданийзлочиннастаєзаумови, щопотерпілийбувпозбавлений життяузв’язкузйогозаконнимидіями. Увипадках, коливчиняєтьсявбивствоособи, пов’язанезїїдіяльністю, щоєпротизаконною(наприклад, службоваособазловживає своїмслужбовимстановищемабодопускаєперевищеннявлади), діївинногонеможуть кваліфікуватися за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Даний вид вбивства, як правило, вчиняється на ґрунті помсти, викликаної службовою або громадською діяльністю потерпілого (вбивство браконьєром лісничого, який викрив його, вбивство за давання показань у суді тощо).

Пункт 8 ч. 2 ст. 115 КК може застосовуватися і в разі вбивства з метою перешкодитиздійсненнюнебажаноїдлявинногодіяльності(вбивствосторожа, якийохороняв той чи інший об’єкт, вбивство слідчого, який прагнув викрити злочинця тощо).

Судова практика вважає, що коли умисел винного був спрямований на вбивство узв’язкузприпиненнямпотерпілимхуліганськихдійвинного, додатковакваліфікація таких дій, як вбивство з хуліганських мотивів, не потрібна. Хуліганство і наступне вбивство особи, яка припиняла ці дії, необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 КК та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК чи ст. 348 КК.

Відповідальність за вбивство у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку настає незалежно від часу здійснення дій, які стали приводом дляпомсти. Невимагаєтьсятакож, щобвбивствобуловчиненесамевмоментвиконанняпотерпілимсвогослужбовогоабогромадськогообов’язку. Важливоте, щопотерпілий або його близький родич вбиті у зв’язку з виконанням особою такого обов’язку.

Коли винний, бажаючи вбити особу у зв’язку з виконанням нею службового або громадського обов’язку чи її близького родича, помилково позбавив життя іншу людину, яка такогообов’язку невиконувала чинебулаблизьким родичем, йогодії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК як замах на злочин, котрий він намагався вчинити, та за ч. 1 ст. 115 (за відсутності обтяжуючих обставин).

Для застосування п. 8 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, чи зачіпала діяльність потерпілого безпосередньо інтереси винного або ж близьких йому осіб. Можливі випадки, коли вбивство особи вчиняється у зв’язку з її службовою або громадською діяльністю, якавзагалінезачіпаєніінтересівсамоговинного, ніінтересівйогоблизьких (наприклад, вбивцею керує почуття заздрості).

Умисневбивствочизамахнавбивстводержавногочигромадськогодіяча, працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів, члена громадського формуваннязохоронигромадськогопорядкуідержавногокордонуабовійськовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів, захисника чи представника особи або її близьких родичів, начальника військової служби чи іншої особи, яка виконує обов’язки з військової служби, представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, за наявності відповідних підстав на-

36

Стаття 1154

лежить кваліфікувати тільки за статтями 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК. Разомізтим, колиумисневбивствозазначенихосібчизамахнаньоговчиненізаінших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті (див. абз. 5 п. 12 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого

2003 р. № 2).

42.Пункт9 ч. 2 ст. 115 ККпередбачаєвбивство, вчиненезметоюприховатиінший злочинабополегшитийоговчинення. Вчиняючизлочин, щорозглядається, особаможе мати на меті приховати як раніше вчинений злочин, так і злочин, який припускалося вчинити в майбутньому. При цьому мова може йти про прагнення особи повністю приховатизлочинтаобставини, яківпливаютьнакваліфікацію імірупокарання. При вбивстві з метою полегшити вчинення іншого злочину особа може здійснити ці дії як до вчинення наміченого злочину, так і в процесі його здійснення. Пунктом 9 ч. 2 ст. 115 КК охоплюються, наприклад, випадки вбивства потерпілого, свідка, особи,

уякоїєдоказизлочинутаін. Відповідальністьзап. 9 ч. 2 ст. 115 ККнастаєувипадках, коливбивствовчиненезметоюприховатиабополегшитибудь-якийзлочин, незалежно від його тяжкості. Для кваліфікації умисного вбивства як такого, що вчинене з метою приховати інший злочин, не має значення, чи був винний причетним до злочину, який приховується. Якщо він вчинив умисне вбивство з метою приховати раніше вчинений ним злочин, його дії кваліфікуються за тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за приховуваний злочин, та за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК (див. абз. 2 п. 13

ППВСУ«Просудовупрактикувсправахпрозлочинипротижиттяіздоров’яособи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Жертвою такого виду вбивства може бути як потерпілий від злочину, так і інші особи, позбавлення життя яких, на думку винного, сприятиме здійсненню його мети. Не потрібно, щоб винний унаслідок вбивства досяг поставленої мети – приховати іншийзлочинабополегшитийоговчинення. Длявідповідальностізап. 9 ч. 2 ст. 115 КК доситьвстановитисамфактнаявностітакоїмети. Томувразі, коливиннийувбивстві згодомдобровільновідмовитьсявідвчиненнязлочину, зарадиякоговчиненовбивство, або буде затриманий, не встигши вчинити його, відповідальність за злочин, що розглядається, не виключається.

Діївинного, якийвчинивумисневбивствозметоюприховатизлочиніншоїособи, додатково кваліфікувати ще й за ст. 396 КК не потрібно. Якщо вбивство з метою прихованнязлочину, вчиненогоіншоюособою, булозаздалегідьобіцяно, відповідальність настає за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і за пособництво в тому злочині, який приховувався (див.

абз. 3 п. 13 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

43.Вбивство, поєднанеіззґвалтуваннямабонасильницькимзадоволеннямстатевої пристрасті неприродним способом, передбачене п. 10 ч. 2 ст. 115 КК. У цих випадках винний може вчинити вбивство у процесі самого зґвалтування або насильницького задоволеннястатевоїпристрастінеприроднимспособом, щобпаралізуватиопірпотерпілої особи, або із садистських мотивів. Таке вбивство може бути вчинене й відразу жпіслязґвалтуванняабонасильницькогозадоволеннястатевоїпристрастінеприродним способом, щоб приховати скоєний злочин і уникнути відповідальності. Сюди ж слід

37

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

віднести й випадки вбивства з мотивів помсти за вчинений при цих злочинах опір. Умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть із трупом також тягне від-

повідальністьзап. 10 ч. 2 ст. 115 КК(див. п. 14 ППВСУ«Просудовупрактикувсправах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Умисне вбивство, вчинене упроцесі зґвалтування абонасильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом чи відразу ж після їх вчинення, слід кваліфікувати за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК та відповідно за ч. 4 ст. 152 або ч. 3 ст. 153 КК чи за частинами 1 або 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 152 або ч. 3 ст. 153 КК (див. також коментар до статей 152 та 153 КК).

Жертвоюданоговидувбивстваможебутиякособа, якапотерпілапризґвалтуванні чи насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, так

іінші особи, які були вбиті у зв’язку з цими злочинами. Вбивство і зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом можуть бути вчинені як однією особою, так і різними (наприклад, при груповому зґвалтуванні).

Для застосування п. 10 ч. 2 ст. 115 КК необхідно встановити, що вбивство було умисним. Необережне спричинення смерті при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом повинно кваліфікуватися відповідно за ч. 4 ст. 152 КК чи ч. 3 ст. 153 КК.

Увипадках, коли особу було умисно вбито через певний час після її зґвалтування чи насильницького задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом

зметою їх приховання, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 152 або ст. 153 та п. 9 ч. 2 ст. 115 КК (див.

абз. 3 п. 14 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя

іздоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

44. Пункт 11 ч. 2 ст. 115 КК передбачає вбивство, вчинене на замовлення. Під ним слідрозумітиумиснепозбавленняжиттяпотерпілого, здійсненеособою(виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник – вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру або ж не вчинювати їх. Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії – до чи після вбивства, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов’язань тощо. Під діями нематеріального характеру розуміються будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов’язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства.

У випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру (тобто з корисливих мотивів), дії виконавця кваліфікуються за пп. 6 та 11 ч. 2

ст. 115 КК.

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підбурювачем, або організатором злочину (якщо тільки він не є його

38

Стаття 1154

співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27 та п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності до того підстав – і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, зап. 6 – якщовиконавецьпозбавивособужиттязметоюодержаннявигод матеріального характеру, за п. 12 – коли вбивство було замовлено групі осіб). Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пп. 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав – і за іншими пунктами цієї статті.

Уразі, колизамовник, якийнеєспіввиконавцемубивства, керувавсякорисливими,

авиконавець – іншими мотивами, дії замовника кваліфікуються за відповідною частиною ст. 27, пп. 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Відповідальність зап. 11 ч. 2 ст. 115 ККнастаєлишеувипадках, колизамовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї. Якщо замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, замовник несе відповідальність за співучасть у тому злочині, якийвінорганізувавчидовчиненняякогосхиливвиконавця, аостанній– затой злочин, який він фактично вчинив. У разі, коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи у замаху на вчи-

нення цього злочину (див. п. 15 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

45. Передбачене п. 12 ч. 2 ст. 115 КК вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, згідно з ч. 2 ст. 28 КК має місце у випадках, коли його було спільно вчинено декількома особами (двома або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Таке вбивство може бути вчинене як співвиконавцями, так і з розподілом ролей.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об’єднаними

зіншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілогожиття, виконалихочабчастинутогообсягудій, якийгрупавважаланеобхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого

зметою приведення його у безпорадний стан для того, щоб інший співучасник, скориставшисьтакимстаном, заподіяв потерпіломусмерть; подолання опорупотерпілогозметоюполегшитизаподіянняйомусмертііншимспівучасникам; усуненняпевних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

39

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

Якщо учасники групи діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен із них позбавив життя одного потерпілого, дії кожного зі співучасників розглядаються як умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене за попередньою змовою, і кваліфікуються за пп. 1 і 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство, вчинене організованою групою, також кваліфікується за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. У разі, коли група осіб, яка вчинила за попередньою змовою умисне вбивство, являла собою злочинну організацію, озброєну банду, терористичну групу чи терористичну організацію, не передбачене законом воєнізоване або збройне формування, організованугрупу, створенузметоютероризуванняувиправнихустановах засуджених чи нападу на адміністрацію цих установ, відповідальність учасників групи настає за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК та відповідно за ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 2583,

ч. 5 ст. 260, ст. 392 КК (див. п. 16 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

46. Пункт 13 ч. 2 ст. 115 КК передбачає вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинилаумисневбивство, завиняткомвбивства, передбаченогостаттями116–118 КК.

Відповідальність за повторне умисне вбивство настає незалежно від того, чи була виннаособаранішезасудженазапершийзлочин, вчинилавоназакінченевбивствочи готуваннядоньогоабозамахнанього, булавонавиконавцемчиіншимспівучасником цього злочину.

Умисне вбивство не може кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, якщо винним до цього було здійснене діяння, яке є не співучастю, а заздалегідь не обіцяним приховуванням умисного вбивства.

Якщовиннийнебувзасудженийзаранішевчиненевбивствочиготуванняабозамах на нього, ці його дії підлягають самостійній кваліфікації, а повторно вчинене вбивство кваліфікуєтьсязап. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Окремокваліфікуютьсядіянняйувипадках, коли спочатку було вчинено закінчене умисне вбивство, а потім – готування до такого злочину або замах на нього. При вчиненні декількох умисних вбивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пп. ч. 2 ст. 115 КК, дії винного кваліфікуються за цими пунктами та за п. 13 ч. 2 зазначеної статті з урахуванням повторності.

Вбивство не може кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, коли судимість за раніше вчинене вбивство знята чи погашена в установленому законом порядку, коли на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за перший злочин, а у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 49 КК, – коли особа була звільнена судом від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Під раніше вчиненим вбивством розуміються нетільки вбивства, кваліфіковані за ст. 115 КК 2001 р. чи статтями 94 і 93 КК 1960 р., айубивства, відповідальність за які передбачена іншими статтями КК (статті 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК 2001 р. чи відповідні статті КК 1960 р.).

Вчиненнявбивства, передбаченогостаттями116–118 КК, недаєпідставрозглядати наступне умисне вбивство як повторне. Неможна кваліфікувати зап. 13 ч. 2 ст. 115 КК умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, умисне вбивство матір’юсвоєїновонародженоїдитиниабоумисневбивствоприперевищеннімежнеоб-

40