NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 12114

втрати загальної працездатності у зв’язку з одержаною останньою травмою необхідно визначати з урахуванням наявної стійкої втрати загальної працездатності від попереднього ушкодження.

Удітей втрата загальної працездатності визначається виходячи із загальних підстав, що встановлені зазначеними Правилами, із вказівкою, що ця втрата настане після досягнення працездатного віку.

20. Якщо тілесне ушкодження призвело до переривання вагітності, воно належить до числа тяжких. Згідно з Правилами йдеться про ушкодження, внаслідок якого сталося переривання вагітності, незалежно від її строку, якщо воно знаходиться у прямому причинному зв’язку з ушкодженням. Отже, необхідною є наявність причинного зв’язку між заподіянням тілесного ушкодження і перериванням вагітності. Тривалість перерваної вагітності на кваліфікацію вчиненого не впливає. Необхідно, щоб винний знав про вагітність потерпілої і бажав або свідомо припускав її переривання.

21. Тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до непоправного знівечення обличчя, маємісцетоді, колиушкодження обличчя, будучинепоправним, надаєобличчюогидного, потворноговигляду. Прицьомуобов’язковоюєнаявність двохознак: непоправності ушкодження і знівечення обличчя.

Знівечення є непоправним, якщо воно не може бути усунуте за допомогою звичайнихметодівлікування. Якщознівеченняобличчяможебутиусунутетількишляхом оперативного втручання (косметичної операції), воно вважається непоправним. Не

єтяжким тілесним ушкодженням тимчасове знівечення обличчя. Для встановлення факту поправності чи непоправності ушкодження на обличчі призначається судовомедична експертиза. Експерт не має права кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він лише визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження поправним або непоправним.

Самажнаявністьзнівечення обличчявстановлюєтьсяслідчимісудом. Прицьому суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду, виходячи із загальноприйнятихуявленьпровиглядлюдини. Особистістьпотерпілого(йогостать, вік, професія, національність тощо) привирішенні цьогопитаннянемаютьзначення.

При даному виді тяжкого тілесного ушкодження, звичайно, заподіюється шкода здоров’ю людини, яка може бути різною за її тяжкістю. Однак ступінь тяжкості такої шкодинемаєвирішальногозначення длявизнання непоправногознівечення обличчя тяжким тілесним ушкодженням. Випадки знівечення інших частин тіла людини поняттям, що розглядається, не охоплюються.

22. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 121 КК, характеризується умисною виною. Умисел при цьому може бути як прямим, так і непрямим. Винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров’ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.

Усудовій практиці трапляються випадки, коли необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень помилковокваліфікується яквчинене умисно. Так, буловизнане неправильним засудження за умисне тяжке тілесне ушкодження Є., який ударив потерпілого в обличчя, внаслідок чого той упав і, вдарившись головою об асфальт,

61

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

одержав перелом кісток черепа і струс головного мозку. ВСУ відмітив, що Є., завдаючи удару в обличчя, не передбачав таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діяв не умисно, а з необережності, і кваліфікував його дії як необережне тяжке тілесне ушкодження (див. РП. – 1971. – № 3. – С. 102–103). У справі Р., засудженогозаумиснетяжкетілеснеушкодження, буловстановлено, щовін, з’ясовуючи в барі стосунки зі своєю колишньою дружиною К., коли вона пила вино з келиха, ударив її по руці з метою вибити у неї з рук келих. Від цього удару келих розбився і його осколками було травмоване обличчя потерпілої, зокрема око, що призвело до стійкої втрати працездатності. Розглянувши цю справу, ВСУ дійшов висновку, що, завдаючи удару по руці К., у якій був келих з вином, Р. не передбачав, що осколок розбитого келиха може потрапити в око потерпілій, хоча міг і повинен був передбачититакі наслідки. Узв’язкузцимдії Р. булиперекваліфіковані нанеобережне тяжке тілесне ушкодження (див. РП. – 1991. – № 1. – С. 82–83).

Відповідальність за ст. 121 КК настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

У разі, якщо прямий умисел винного був спрямований на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, а фактично було спричинене більш легке тілесне ушкодження, відповідальність повинна наставати за замах на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

23.Мотив і мета заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження можуть бути різними, їх з’ясовування сприяє правильному визначенню ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину та індивідуалізації покарання. На кваліфікацію цього злочину мета впливає лише в разі, коли умисне тяжке тілесне ушкодження вчиненезметоюзалякуванняпотерпілогоабоіншихосіб, щопередбаченеч. 2 ст. 121 КК.

Встановлення мотиву і мети умисного тяжкого тілесного ушкодження також

єнеобхідним для відмежування цього злочину від інших. Так, зокрема, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесногоушкодженняузв’язкузвиконаннямцимпрацівникомслужбовихобов’язків кваліфікується за ч. 3 ст. 345 КК, умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, – за ч. 3 ст. 398 КК тощо.

24.Обтяжуючимикримінальнувідповідальністьобставинамиумисноготяжкого тілесного ушкодження, передбаченими ч. 2 ст. 121 КК, є вчинення його:

1)способом, що має характер особливого мучення; 2) групою осіб; 3) з метою залякування потерпілогоабоіншихосіб; 4) змотивіврасової, національної аборелігійної нетерпимості; 5) на замовлення; 6) умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

25.Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення, спричиняє потерпілому особливо сильні страждання, свідчить про особливу жорстокість, нелюдськість винного. Для складу злочину, що розглядається, необхідновстановитинаявністьоднієїчикількохознактяжкоготілесногоушкодження, передбачених ч. 1 ст. 121 КК, і, крім того, визнати, що спосіб заподіяння такого тілесного ушкодження був поєднаний з особливим мученням потерпілого. Інакше

62

Стаття 12114

кажучи, особливе мучення само по собі не є видом тяжкого тілесного ушкодження і може тягти за собою відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК лише за наявності однієї з ознак, перелічених у ч. 1 цієї статті.

Згідно з Правилами під мученнями слід розуміти дії, що заподіяли потерпілому страждання шляхом тривалого позбавлення їжі, пиття, тепла, залишення його в шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії. Сюди ж належать дії, пов’язані з багаторазовим або тривалим спричиненням особливого болю (щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, застосування термічних факторів тощо). Так, усправі З. та Л. буловстановлено, щовони на ґрунті неприязних стосунків з М., перебуваючи у стані сп’яніння, протягом двох годин жорстоко били потерпілого руками, ногами, ціпом, внаслідок чого М. були заподіяні численні ушкодження обличчя, голови, грудної клітки, живота, а також численні переломи ребер з ушкодженням внутрішніх органів. Скарга адвоката з клопотанням виключитизобвинуваченнявчиненняумисноготяжкоготілесногоушкодження, щомає характер особливого мучення, була відхилена ВСУ, оскільки нанесені ушкодження за своїм характером і кількістю викликали у потерпілого відчуття сильного фізичного болю, особливі фізичні страждання (див. СП. – К., 1998. – С. 157–159).

Слід ураховувати, що особливе мучення викликає не просто болісні відчуття, які маютьмісцемайжеприкожномутяжкомутілесномуушкодженні, аспричиняєсильний фізичний біль і страждання.

Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб прямим або непрямим умислом винного охоплювалося не тільки те, що він заподіює потерпілому тяжкетілеснеушкодження, айте, щовоноздійснюєтьсяспособом, якиймаєхарактер особливого мучення.

Судово-медичнийекспертнекваліфікуєушкодженняяквчиненеспособом, щомає характер особливого мучення. Вирішення цього питання належать до компетенції слідчо-прокурорських і судових органів.

26.Вчинення тяжкого тілесного ушкодження групою осіб згідно з ч. 1 ст. 28 КК має місце у випадках, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Як вчинення розглядуваного злочину групою осібслідтакожрозглядатиумиснетяжкетілеснеушкодження, вчиненезапопередньою змовою групою осіб та організованою групою (див. коментар до ст. 28 КК).

27.Умиснетяжкетілеснеушкодження, вчиненезметоюзалякуванняпотерпілого або інших осіб, має місце, якщо особа вчиняє злочин, прагнучи викликати почуття страху перед винним або іншими особами. Залякування інших осіб може бути вчинене щодо близьких родичів потерпілого, друзів, інших осіб, у яких, на думку винного, спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження викличе почуття страху.

28.Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості (див. коментар до п. 14 ч. 2 ст. 115 КК).

29.Вчинення розглядуваного злочину на замовлення має місце у випадках, коли умисне тяжке тілесне ушкодження здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження,

атакож угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується заподіяти потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а замовник – вчинити або не вчинити в інтересах вико-

63

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

навця певні дії матеріального чи нематеріального характеру (див. також п. 44 комен-

таря до ст. 115 КК).

30.Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, припускає, щозаподіяне потерпілому тілесне ушкодження булотяжким, тобтопідпадало під одну з ознак, зазначених у ч. 1 ст. 121 КК, і було причиною його смерті.

Для застосування ч. 2 ст. 121 у цих випадках обов’язковим є встановлення необхідногопричинногозв’язкуміжтяжкимтілеснимушкодженнямісмертю, щосталася.

Уразі, коли зв’язок між заподіяним потерпілому тяжким тілесним ушкодженням і смертю, що сталася, є випадковим, відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК за цією ознакою наставати не може. Так, якщо настання смерті особи, якій було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, обумовлено зовнішніми обставинами (наприклад, випадковим забрудненням рани), тосмертьнеможебутипоставленазавинуособі, виннійвумисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження.

Судова практика вважає, що ч. 2 ст. 121 КК може бути застосована і в тому разі, колисмертельнийнаслідок, якийперебувавупричинномузв’язкузумиснимтілесним ушкодженням, небувусуненийлікарськимвтручанням, хочаймігбутинимусунений, зокрема через несвоєчасне надання медичної допомоги, відсутність необхідних препаратів чи обладнання, лікарську помилку тощо.

Для застосування ч. 2 ст. 121 КК у цих випадках необхідним є також встановлення вини як до заподіяння тяжкого ушкодження, так і до смерті потерпілого. Щодо тяжкого тілесного ушкодження обов’язково повинна мати місце умисна вина у виді прямого чи непрямого умислу. Якщо смерть потерпілого була наслідком тяжкого тілесногоушкодження, заподіяногознеобережності, відповідальність зач. 2 ст. 121 КК наставати не може. Так, було визнано неправильним засудження за злочин, що розглядався, Т., який завдав П. удару рукою в обличчя. П. від цього удару упав, ударився головою об тротуар, одержавши перелом кісток черепа. Внаслідок великого крововиливу в мозок потерпілий помер. Як було встановлено, смерть П. сталася не від удару, завданого Т., а внаслідок травми голови, одержаної від падіння на тротуар.

Усправі не встановлено доказів, які б свідчили, що Т., завдаючи удару П. в обличчя, мав умисел заподіяти йому тяжке тілесне ушкодження. Дії Т. були перекваліфіковані на вбивство через необережність (див. РП. – 1971. – № 11. – С. 109).

Частина 2 ст. 121 КК не охоплює випадки, коли винний в умисному тяжкому тілесному ушкодженні не передбачав можливості настання смерті і за обставинами справи не міг її передбачити. Випадкове спричинення смерті не може бути поставлене йому за вину.

31.ПВСУ роз’яснив, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяннятяжкоготілесногоушкодження, якеспричинилосмертьпотерпілого(ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддязлочину, кількість, характерілокалізаціюпораненьтаіншихтілеснихушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхстосунки. Визначальним прицьомуєсуб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється

64

Стаття 12214

умисломвинного, авразізаподіяння тяжкоготілесногоушкодження, якеспричинило смерть потерпілого, ставлення винногодоїїнастання характеризується необережніс-

тю (див. п. 22 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя

іздоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

32.Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

33.Для кваліфікації дій кількох осіб за цією обставиною ч. 2 ст. 121 КК, якщо тількиоднимізнанесенихударівбулозаподіянотяжкетілеснеушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно встановити, що у винних був єдиний умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і вони допомагали один одному

удосягненні мети.

34.Оскількич. 2 ст. 121 ККпередбачаєщодосмертіпотерпілогонеобережнувину, замах на тяжке тілесне ушкодження, яке могло потягти за собою смерть потерпілого, є неможливим.

35.Злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК, слід відрізняти від убивства через необережність (ст. 119 КК), при якому винний, не маючи умислу ні на спричинення смерті, ні на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, спричиняє смерть з необережності. Так, ВСУ визнав неправильним засудження П. за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Установлено, що П. ударив під час сварки потерпілого С. кулаком у живіт, унаслідок чого той упав і, ударившись головою об асфальт, помер. Суд дійшов висновку, що у справі відсутні докази того, що П., завдаючи потерпілому удару, мав умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Його дії були кваліфіковані як вбивство через необережність (див. РП. – 1971. – № 9. – С. 105).

Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

1.Умиснесередньоїтяжкостітілеснеушкодження, тобтоумиснеушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених

устатті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабообмеженнямволі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, –

караються позбавленням волі від трьох до п’яти років.

(Стаття 122 у редакції Закону України № 1707-VI від 5 листопада 2009 р.)

1. З об’єктивної сторони злочин характеризується: 1) дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідком.

65

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

2.Тілеснимушкодженнямсередньоїтяжкостієтакеушкодження, якенезаподіює здоров’ю шкоди, небезпечної для життя в момент заподіяння, не потягло за собою інших наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкодженню, але разом із тим спричиняє тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров’я.

3.Тривалий розлад здоров’я у більшості випадків виявляється в порушенні функ- ційбудь-якогооргану, доякогоПравилавідносятьпослабленняфункційорганів(зору, слуху, язика (мовлення), руки, ногитаін.). Повнавтратаоргануабопозбавлення його назавжди здатності функціонувати є тяжким тілесним ушкодженням і за ст. 122 КК кваліфікуватися не може. Разом із тим склад злочину, що розглядається, може мати місце й у випадках повної, але тимчасової втрати органом його функцій. До тривалого розладу здоров’я в розумінні ст. 122 КК слід відносити також випадки, коли запо- діяназдоров’юшкоданебулапов’язаназпорушеннямфункційбудь-якогооргану, але викликала втрату працездатності (наприклад, інфекційне захворювання).

4.Стаття122 ККзастосовуєтьсялишезаумови, щорозладздоров’ябувтривалим, яким, згіднозПравилами, визнаєтьсярозладздоров’ястрокомпонадтритижні(більш як 21 день).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину слід розуміти втрату загальної працездатності від 10 до 33 відсотків.

5.Правила вимагають, щоб судово-медичний експерт, оцінюючи характер і тривалість захворювання або порушення функцій, пов’язаних з ушкодженням, виходив

зоб’єктивнихмедичнихданих, установленихупроцесіпроведенняекспертизи. Якщо тривалістьзахворювання, щозазначенавнаявнихмедичнихдокументах, невідповідає характерузаподіяноготілесногоушкодженняінепідтверджуєтьсяоб’єктивнимивідомостями, судово-медичний експерт визначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із реальних термінів. Тому сам по собі листок непрацездатності безурахуванняхарактеруушкодженнянеможесвідчитипротяжкістьтілесногоушкодження, оскільки він може бути необґрунтовано продовжений, або, навпаки, на прохання потерпілого передчасно закритий, не відбиваючи, таким чином, справжньої тривалості захворювання.

6.Моментом закінчення злочину є заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

7.Із суб’єктивної сторони злочин, що розглядається, може бути вчинений із прямим або непрямим умислом.

Відповідальність за ст. 122 КК настає також і в тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю і фактично було заподіяне тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Відсутність умислу виключає застосування ст. 122 КК. Так, у сварці, що виникла на ґрунті особистих стосунків, Б. на подвір’ї свого будинку ударив потерпілого Н. рукою по обличчю, від чого той упав на купу каміння і одержав тілесне ушкодження середньої тяжкості. Скасовуючи вирок, яким Б. був засуджений за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, ВСУ зазначив, що тілесні ушкодження не були безпосереднімрезультатомударувобличчя, якогоБ. завдавН., асталисявнаслідокпадіння останнього й удару головою об тверді предмети. Таких наслідків Б. хоча й не перед-

66

Стаття 12314

бачав, але повинен був і міг за обставинами справи передбачити, внаслідок чого його дії були перекваліфіковані на необережне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження (див. ПС (1993). – С. 135–136).

8.Умиснесередньоїтяжкостітілеснеушкодження, внаслідокякогосталасясмерть потерпілогоістосовноякогомаємісценеобережна вина, повиннотягтизасобоювідповідальність за сукупністю злочинів – за статтями 119 та 122 КК.

9.Суб’єктом злочину є осудна особа, якій виповнилося 14 років.

10.За ч. 2 ст. 122 КК обставинами, що обтяжують кримінальну відповідаль-

ність, є заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій (наприклад, звільнити житлову площу тощо), або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, –

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1.Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання визнається законодавцем як заподіяне при пом’якшуючих обставинах. Відповідальність уцихвипадкахпом’якшуєтьсязурахуваннямособливогопсихічного стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпілого.

Прикладом злочину, що розглядається, можуть бути дії Ф., які були кваліфіковані як тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Під час посадки в автобус Ф. допомагав хлопчику-інваліду піднятися в машину через передні двері. Потерпілий К., який перебував у стані сп’яніння, виштовхнув хлопчика з автобуса. Хлопчик при цьому впав. К., побачивши, що Ф. допомагає хлопчику піднятися, намагався ударити його. Ф. зумів відхилитися і у відповідь ударив К. в обличчя, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження (див. РП. – 1970. – № 1. – С. 101).

2.Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді тяжкого тілесного ушкодження; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.

3.Про поняття тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. 121 КК. За заподіяння (умисно або через необережність) середньої тяжкості чи легкого тілесногоушкодженняустанісильногодушевногохвилювання, викликаногонеправомірною поведінкою потерпілого, кримінальної відповідальності чинним КК не встановлено

67

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

(див. п. 25 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя

іздоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

4.Про поняття сильного душевного хвилювання див. п. 3 коментаря до ст. 116 КК.

5.Для застосування ст. 123 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликанепротизаконнимнасильствомаботяжкоюобразоюзбокупотерпілого. Лише наявністьзазначенихприводівдлявиникненнясильногодушевногохвилюванняможе свідчити про наявність злочину, передбаченого ст. 123 КК. Якщо таке хвилювання було обумовлено іншими обставинами, склад злочину, що розглядається, відсутній. Так, ВСУ визнав неправильною кваліфікацію дій К. як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання. Встановлено, що К. приревнував свою знайому Г. до її сусіда Л. Прийшовши до Г., К. почав з’ясовувати, де вона була, а після того, як почув, що вона була у Л., вибивши двері, ввірвався до нього у квартиру і безпричинно почав бити його по голові та обличчю, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження. Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій К. на умисне тяжке тілесне ушкодження, ВСУ вказав, що потерпілий Л. не вчинив по відношенню до К. будь-яких протиправних дій, не ображав і не бив його (див. ВВСУ. – 2001. – № 3. – С. 12–13).

Про поняття протизаконного насильства та тяжкої образи див. пп. 5–7, 9–11

коментаря до ст. 116 КК.

На відміну від умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок систематичного знущання з боку потерпілого не може бути підставою для кваліфікації таких дій за ст. 123 КК як вчинених у стані сильного душевного хвилювання, якщо при цьому не було вчинено протизаконного насильства або тяжкої образи.

6.Ізсуб’єктивноїсторониданийзлочинхарактеризується прямимабонепрямим умислом. Необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання не повинно визнаватися злочинним.

7.Заподіянняумисноготяжкоготілесногоушкодженнявстанісильногодушевногохвилювання, щораптововиникловнаслідокпротизаконногонасильствааботяжкої образи з боку потерпілого, не може кваліфікуватися як умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах, хоча б такі обставини, зазначені в законі, й містилисявдіяхвинного. Відповідальністьутакихвипадкахповиннанаставатизаст. 123 КК. Так, якщо тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, то, навіть якщо вони призвели до смерті потерпілого, вчинене слід кваліфікувати не за ч. 2 ст. 121, а за ст. 123 КК. Саме таке рішення було прийнято ВСУ у справі Ш. Встановлено, що до неї, коли вона доїла корів, причепився п’яний М., хапав її за груди, тягнув за волосся, а потім повалив на землю. Ш. вдалося за допомогою доярок звільнитися і вона, перебуваючи у стані сильного душевногохвилювання, викликаногодіямиМ., завдалайомуударусапоюпоголові. Від заподіяного йому тілесного ушкодження М. помер. Дії Ш. було кваліфіковано як умиснетяжкетілеснеушкодженняустанісильногодушевногохвилювання(див. РП. – 1991. – № 1. – С. 83).

8.Слідматинаувазі, щопротизаконненасильствозасвоїмхарактеромможестворювати у суб’єкта право на необхідну оборону або затримання злочинця. Тому мож-

68

Стаття 1214

ливі випадки заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, або заходів, необхідних для затримання злочинця, коли винний до тогожперебувавустанісильногодушевногохвилювання, викликаногопротизаконним насильством. Такі випадки слід відрізняти від дій винного, у яких містяться ознаки тільки ст. 123 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою захисту або затримання особи і, отже, не у стані необхідної оборони чи затримання злочинця. Крім того, обов’язковоюознакоюдлязлочинів, вчиненихустанісильногодушевногохвилювання, є заподіяння шкоди під впливом саме такого хвилювання.

Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча й у стані сильного душевного хвилювання, але яке було наслідком перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст. 123, а за ст. 124 КК. Це пояснюється тим, що законодавець вважає заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядається. Тому при кваліфікації дій винного за ст. 123 КК, коли тяжке тілесне ушкодження заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним фізичним насильством, необхідно перш за все виключити можливість застосування ст. 124 КК.

Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умиснезаподіяннятяжкихтілеснихушкоджень, вчиненеуразіперевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, –

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

1.Згідно зі ст. 36 КК заподіяння шкоди здоров’ю того, хто посягає, при захисті охоронюваних правом інтересів, вчинене у стані необхідної оборони, не тягне за собою кримінальної відповідальності, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Не тягне за собою кримінальної відповідальності й заподіянняшкодиособі, щовчинилазлочин, зметоюїїзатримання, якщоприцьомунебули перевищені необхідні для цього заходи.

2.Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, не виключає кримінальної відповідальності, але відповідно до закону вона суттєво пом’якшена. Так, перебуваючи у стані сп’яніння, К. прийшов на подвір’я до П., депобиввиламидверітавікнабудинку, ганявсязвиламизаП. Рятуючись, П. забіг насусідськеподвір’я, протеК. наздогнавйогоіпочавбити. П. схопивкочергуівдарив

69

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

нею К. по голові, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер. Як констатував суд, у П. не було необхідності завдавати К. удару металевим предметом у життєво важливий орган, оскільки в момент нападу в руках потерпілого не було яких-небудь предметів, якими він міг би погрожувати П. Дії П. були кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене при перевищенні меж необхід-

ної оборони (див. РП. – 1991. – № 5. – С. 80).

3.Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями, спрямованими на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді тяжкого тілесного ушкодження; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.

4.Про поняття тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. 121 КК.

5.Про перевищення меж необхідної оборони та заходів, необхідних для затри-

мання злочинця, див. коментар до статей 36–38 КК.

6.Злочин, що розглядається, може бути вчинений тільки шляхом активних дій.

7.Стаття 124 КК не повинна застосовуватися у випадках заподіяння тяжкого ті-

лесногоушкодженнязадопомогоюрізнихпопереджувальнихтехнічнихпристосувань.

Винні в таких випадках не перебувають у стані необхідної оборони та не вчиняють дій, щоспрямованіназатриманняособи, якавчинилазлочин, а, отже, неперевищують меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця. Від дії попереджувальних технічних пристосувань можуть постраждати не тільки злочинці,

ай особи, які випадково опинилися біля таких пристосувань.

8.Ізсуб’єктивноїсторонизлочин, передбачений ст. 124 КК, можебутивчинений лишеумисно. Необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень уразіперевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

9.Длякваліфікації злочинузаст. 124 ККзаподіяннятяжкоготілесногоушкодження повинно бути вчиненим з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань або затримання злочинця і доставлення його до відповідних органів влади.

10.Не може кваліфікуватися за ст. 124 КК заподіяння особі, яка вчинила посягання, тяжкого тілесного ушкодження з метою помсти – самочинної розправи.

11.Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 124 КК, може бути осудна особа, яка досягла 16 років.

12.Заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, неможекваліфікуватисяякумиснетяжкетілеснеушкодженняприобтяжуючих обставинах, якщо навіть такі обставини, зазначені в законі, містилися в діях винного. Відповідальність утакихвипадках повиннанаставати заст. 124 КК. Так, умиснетяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати за ст. 124 КК.

13.Тяжке тілесне ушкодження, хоча й заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке з’явилося під впливом обставин, пов’язаних із

70