NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 1154

хідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, незважаючи на те, що винний раніше вчинив умисне вбивство без пом’якшуючих обставин. Немаєскладузлочину, щорозглядається, івразі, якщокожнезвчиненихвбивств було вчинене при пом’якшуючих обставинах, передбачених у статтях 116–118 КК.

При вчиненні злочину у співучасті така кваліфікуюча ознака, як вбивство особою, якаранішевчинилаумисневбивство, повиннавраховуватися прикваліфікації дійтільки тих співучасників, яких ця ознака стосується (див. п. 17 ППВСУ «Про судову прак-

тикувсправахпрозлочинипротижиттяіздоров’яособи» від7 лютого2003 р. №2). 47. Умисневбивство, вчиненезмотивіврасової, національноїчирелігійної нетер-

пимості(п. 14 ч. 2 ст. 115 КК). Цевипадки, коливиннийнебажав, нехотівтаіневмів терпимо ставитися до людини іншої раси чи національності, або інших релігійних поглядів.

Доволічастонетерпимістьнабуваєхарактеруненависті, щоврешті-рештприводить особу до рішення із зазначених мотивів вбити іншу людину безвідносно до інших особистих мотивів. Таке рішення може визрівати досить довго, а може виникнути раптово, під впливом певних обставин, але підґрунтям його все одно є нетерпимість. Нетерпимістьтаненавистьєспіввідноснимипоняттями. Нетерпимістьохоплюєбільш широкеколомотиваційнихпочуттів. Засвоїмзмістомнетерпимістьвключаєненависть, але не зводиться лише до цього відчуття. Наприклад, нетерпимість може відбивати станпостійногоабопереважногоневдоволеннящодооцінкидіяльності, якуздійснює людина іншої національності.

Застосований законодавцем термін «расовий» походить від слова «раса». Раса – велика група людей, що мають спільне походження і ряд характерних спільних фізичних особливостей, набутих у процесі історичного розвитку під впливом при-

родних і соціальних умов існування (див. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. І. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. –

С. 1016). Представники одних рас можуть належати як до однієї, так і до різних національностей(наприклад, європеоїднарасаналічуєдекількасотнаціональностей)

(див. Коряковцев, В. В. Постатейный, научно-практический комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / В. В. Коряковцев, К. В. Питулько. – СПб., 2004. – С. 221–222).

Термін «національний» традиційно пов’язують із поняттям «нація» – це історична спільнота людей, яка склалася на єдиній території за часи формування постійних економічних зв’язків, мови, характеру (менталітету), культури (див. Современный словарь по общественным наукам / под общ. ред. О. Г. Данильяна, Н. И. Панова. – М. : Эксмо, 2005. – С. 276).

Термін «релігійний» відображає ставлення особидорелігії, якаявляєсобою: «Погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил – богів, духів, душ, в їхнє панування над світом. // Та чи інша віра; віросповідання» (див.

Великийтлумачнийсловниксучасноїукраїнськоїмови/ уклад. іголов. ред. В. І. Бусел. –

К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – С. 1024).

Мотив релігійної нетерпимості охоплює неприязнь особи до релігійної ідеології, релігійнихоб’єднань, діяльності релігійнихоб’єднаньтаїхпредставників, ставлення

41

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

до служителів церкви та віруючих, що сповідують певну релігію або в межах однієї релігії представляють іншу конфесію тощо.

Для кваліфікації за п. 14 необхідно встановити, що потерпілий був позбавлений життя головним чином за те, що він належить до іншої раси, національності, релігії (чи конфесії). Що стосується приводів реалізації такого мотиву, то вони можуть бути різноманітними: правомірнаабонеправомірнаповедінкаособи, виконанняпотерпілим певних професійних завдань, побутові стосунки, аморальне життя тощо.

48. У випадках, коли винна особа, вчиняючи умисне вбивство, керувалася не одним, адекількомамотивами, судамналежитьз’ясовувати, якийізнихбувдомінантним,

ікваліфікувати злочинні дії за тим пунктом ч. 2 ст. 115 КК, яким визначено відповідальність за вчинення вбивства з такого мотиву. Разом з тим в окремих випадках залежно від конкретних обставин справи можлива кваліфікація дій винної особи за кількома пунктами ч. 2 ст. 115 КК, якщо буде встановлено, що передбачені ними мотиви (мета) рівною мірою викликали у винного рішучість вчинити вбивство

(див. п. 19 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя

іздоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Злочин, що розглядається, є видом вбивства при пом’якшуючих обставинах. Особа, що його вчинила, притягується до кримінальної відповідальності з урахуван-

ням особливого психічного стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпі-

лого. Так, Н. вчинила вбивство свого чоловіка, який систематично пиячив, не давав грошей, бивдружину, приводивдодомуіншихжінок. Одногоразу, знаходячись устані сп’яніння, він став вимагати, щоб Н. задовольнила його статеву пристрасть неприродним способом, а коли Н. відмовилася, ударив її ногою в живіт. У відповідь на це Н. кухоннимножемзавдалайомуударувгруди, спричинившисмертельнепоранення. ВСУ засудив Н. за вбивство у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи і протизаконного насильства з боку потерпілого

(див. РП. – 1968. – № 1. – С. 85).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаногонеправомірнимиабоаморальнимидіямипотерпілого, єобставиною, що пом’якшує відповідальність. У статті 116 КК це положення знаходить свою подальшу конкретизацію – вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання, щовиникловнаслідокпротизаконногонасильства, систематичногознущан-

42

Стаття 1164

няаботяжкоїобразизбокупотерпілого, перетворюєтьсявобов’язковуознакуданого складу злочину. Але крім цієї ознаки для застосування ст. 116 КК законодавець вимагає наявності ще низки умов.

2.Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на позбавлення життя іншої людини; 2) наслідком у вигляді смерті людини; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.

3.Стан сильного душевного хвилювання, про який ідеться у ст. 116 КК, – це стан фізіологічного афекту, котрий являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує у свідомості людини, що значною мірою (хоча і не повністю) втрачає контроль надсвоїмидіямиіздатністькеруватиними. ПВСУспеціальнозазначив, щовбивство, вчиненеустанісильногодушевногохвилювання, характеризуєтьсянелишеумислом,

ай таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії абокерувати ними(див. абз. 1 п. 23 ППВСУ «Просудову прак-

тикувсправахпрозлочинипротижиттяіздоров’яособи» від7 лютого2003 р. №2).

Від фізіологічного афекту слід відрізняти патологічний, при якому людина втрачає здатність усвідомлювати свої вчинки і керувати ними. При патологічному афекті, який єоднимзвидівтимчасовогорозладудушевноїдіяльності, виключаєтьсяосудністьсуб’єкта. Тому позбавлення життя іншої людини суб’єктом, який перебуває у стані патологічного афекту, всилуст. 19 ККнеможетягтизасобоюкримінальної відповідальності.

Для вирішення питання про те, чи вчинене діяння у стані фізіологічного або патологічного афекту, слід призначити судово-психіатричну експертизу.

Необхідноматинаувазі, щобудь-якийафектприпускаєневзагалістанхвилюван- ня, який у багатьох випадках присутній під час убивства на ґрунті особистих неприязнихстосунків, астансильногодушевногохвилювання. Відсутністьтакоговиключає стан фізіологічного афекту і тим самим можливість застосування ст. 116 КК.

4.Для застосування ст. 116 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було

викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого. Тільки наявність зазначених приводів для виникнення сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність даного складу. Якщо таке хвилювання булообумовлене іншими обставинами, склад злочину, щорозглядається, відсутній.

5.Насильство може бути як фізичним (нанесення ударів, побоїв, заподіяння тілеснихушкоджень, незаконнепозбавленняволітощо), такіпсихічним(погрозазаподіяти фізичну, моральну, майнову шкоду). Таке насильство повинно бути значним, тобто спроможним за своїм характером викликати сильне душевне хвилювання,

атакож реальним, а не уявним.

Стаття 116 КК може бути застосована лише за умови, що насильство, яке викликалосильнедушевнехвилювання, булонезаконним, протиправним. Умисневбивство у стані фізіологічного афекту, викликаного правомірними діями щодо винного, не містить складу злочину, що розглядається. Так, вчинення представником влади чи іншоюслужбовоюособоюабонавітьокремимигромадянамизаконнихдій, поєднаних із правомірним насильством (наприклад, при затриманні небезпечного злочинця), не

43

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

може розглядатися як привід для виникнення сильного душевного хвилювання в розумінні ст. 116 КК.

6.Станфізіологічногоафектуможевиникнутиіпідчасбійки, будучивикликаним насильством з боку одного з її учасників. Вбивство в бійці чи сварці само по собі не виключає можливості наявності обставин, які дають підставу розглядати вбивство як вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло. Так, Р. був засуджений за умисне вбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. Встановлено, що Р. ударом ножа вбив П., який під час сварки, що виникла між ними після пиятики, ударивйогокулакоміголовоювобличчя. ВСУвказав, щосудпершоїінстанціїневрахував, щоП. застосував доР. протиправненасильство, атакожтуобставину, що за висновком судово-психологічної експертизи у Р. є такі індивідуальні особливості, які в даній ситуації могли викликати у нього фізіологічний афект. На підставі цьоговирокбулозмінено, адіїР. кваліфікованіяквбивствоустанісильногодушевно-

го хвилювання (див. РП. – 1990. – С. 84–85).

7.Слідматинаувазі, щопротизаконненасильствоможезасвоїмхарактеромстворювати у суб’єкта право на необхідну оборону або на вжиття заходів, необхідних для затриманнязлочинця. Тутможливіситуації вчиненнявбивстваприперевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, коли винний до того ж перебував у стані фізіологічного афекту, викликаного протизаконним насильством – нападом. Ці випадки необхідно відрізняти від дій винного, у яких є ознаки тільки ст. 116 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою захисту або його затримання і доставляння відповідним органам влади. Далі, обов’язковою ознакою злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок дій потерпілого, є заподіяння шкоди саме під впливом такогохвилювання, оскількидлязлочинів, вчиненихприперевищеннімежнеобхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, ця ознака не є обов’язковою.

Вбивство, хоча й вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке виявилося результатом перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхіднихдлязатриманнязлочинця, слідкваліфікувати незаст. 116 КК, аза ст. 118 КК. Це пояснюється тим, що законодавець вважає вбивство, передбачене ст. 118 КК, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядається. Тому в тих випадках, коли вчинено вбивство в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконнимфізичнимнасильством, длякваліфікаціїдійвинногозаст. 116 ККнеобхідно перш за все виключити можливість застосування ст. 118 КК.

8.Систематичне знущання – це вчинення не менше ніж три рази дій, які принижують честь і гідність особи, завдаючи їй моральних страждань. Такі дії можуть, зокрема, полягати в образах, цькуванні, безпідставних обвинуваченнях у вчиненні протиправних чи аморальних дій, глузуванні, кепкуванні тощо.

9.Тяжкою образою є приниження честі і гідності особи, яке виражене в такій непристойній формі, що вважається особливо образливою. ПВСУ роз’яснив, що до тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб (див. п. 23

44

Стаття 1164

ППВСУ«Просудовупрактикувсправахпрозлочинипротижиттяіздоров’яособи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Така образа може бути вчинена в усній чи письмовій формі або шляхом дії. Як правило, тяжка образа супроводжується протизаконним насильством з боку потерпілого. Питання про те, яку образу вважати тяжкою, вирішується судом в кожному конкретному випадку. При цьому слід ураховувати не лише характер образи, а й індивідуальні особливості особи винного (наприклад, його підвищену нервову збудженість, пов’язанузістаномздоров’я). Так, усправіП., засудженого заумисневбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин, було встановлено, що він разом з Т. розпивав спиртні напої. Після цього Т. запропонувала йому вступити з нею в статеві зносини, а коли П. відмовився від цього, вона стала докоряти йому за статеве безсилля і вдарила триногою теодоліта по голові. Виникла сварка, в ході якої П. вихопив у потерпілої теодоліт і завдав їй численних ударів по голові, внаслідок чого від спричинених черепно-мозкових травм настала смерть Т. Змінюючи кваліфікацію злочину П., вища судова інстанція зазначила, що суд не оцінив, зокрема, того, що Т. непристойно, глибоко образила чоловічу гідність П., а потім ударила його триногою теодоліта по голові. Така образа і насильство з боку потерпілої Т. давали підстави і можливість визнати їх тяжкими та протизаконними, такими, що раптово викликали у П. сильне душевне хвилювання, і в цьому стані він позбавив потерпілу життя. Тому злочин було кваліфіковано як вбивство у стані сильного душевного хвилювання

(див. СП. – К., 1998. – С. 130–131).

ВСУ було змінено вирок, яким К. засуджено за умисне вбивство свого чоловіка К.В. без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. Встановлено, що К.В., у черговий разперебуваючиустаніалкогольногосп’яніння, безпричиннопричепивсядоК., почав бити її по голові, погрожував дочці викинути у вікно її позашлюбну дитину, а потім схопивсокируіпогрожувавїїзастосуваннямдружинійдочці. Перебуваючиузбудженому стані та захищаючи себе, дочку і двомісячну онуку від цих протиправних дій, К. вирвала з рук п’яного К.В. сокиру, навалилася на нього всім тілом і, здавлюючи шию руками, задушила його. На підставі цього ВСУ дійшов висновку, що обставини події свідчать про вчинення К. умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілогощодонеїтачленівсім’ї, перекваліфікувавши їїдіїнавідповідну статтюКК(див.

ВВСУ. – 2000. – № 3. – С. 9–10).

10. Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа виходили саме від потерпілого, тобто від того, хто був убитий. Дії особи, яка вчинила умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання, не можуть кваліфікуватися за ст. 116 КК, якщо душевне хвилювання було викликано діями не потерпілого, а інших осіб.

У разі, коли винний у стані фізіологічного афекту умисно вбиває особу, яка не здійснила дій, що викликали такий стан винного, і останній усвідомлював це, відповідальністьзавбивствоповиннанаставатиназагальнихпідставах. Відтакихвипадків слід відрізняти ситуацію, коли винний, маючи намір вбити особу, що своїми протиправними діями викликала у нього стан сильного душевного хвилювання, з необережності вбиває іншу людину. Відповідальність у таких випадках повинна наставати

45

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

за сукупністю злочинів – за замах на умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання та за вбивство з необережності, тобто за ч. 2 ст. 15 та ст. 116 і ст. 119 КК.

11.Стаття 116 може бути застосована й у тих випадках, коли протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа, що викликали сильне душевне хвилювання в особи, яка вчинила вбивство, були спрямовані не на його адресу, а вчиненістосовнотретіхосіб. Цеможутьбутиособи, якієблизькимивинного(наприклад, особа вчиняє вбивство у стані афекту, викликаного неправомірним насильством стосовно її дитини), або навіть сторонніми для нього (наприклад, вбивство у стані афекту хулігана, який побив незнайому винному вагітну жінку).

12.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. При вбивстві, передбаченому ст. 116 КК, умисел може бути прямим і непрямим.

13.Необхідноюумовоюзастосуванняст. 116 ККєраптовістьяксильногодушевного хвилювання, так і умислу вчинити вбивство. Раптовість сильного душевного хвилювання означає, що воно виникає як негайна реакція у відповідь на протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу з боку потерпілого. Судова практика вважає, щосильнедушевнехвилюваннявинного, викликане неправомірними діями потерпілого, може бути визнане пом’якшуючою обставиною при вбивстві тількивтомуразі, якщотакийстанвиникраптово. Умиселвчинитивбивствовособи, що перебувала в стані фізіологічного афекту, також повинен виникнути раптово. Вбивство в такому стані не може бути заздалегідь обдуманим. Немає складу злочину, що розглядається, у випадках, коли вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, було задуманим заздалегідь і цей умисел в ситуації, що створилася, був здійснений. Разом із тим необхідність раптовості виникнення фізіологічного афекту та умислу на вбивство для застосування ст. 116 КК зовсім не виключає існування неприязних, ворожих стосунків між вбивцею і потерпілим, що належать до більш раннього часу. Важливо, щоб умисел виник раптово у стані сильного душевного хвилювання, спровокованого конкретними протизаконними діями потерпілого.

14.У випадках, коли вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилюванняминув, діївинногопотрібнокваліфікувати застаттями КК, щопередбачають відповідальність за вчинення вбивства без пом’якшуючих обставин. Неправомірнаповедінкапотерпілоговтакомуразіможебутивизнанаобставиною, щозменшує суспільну небезпечність злочину і пом’якшує покарання (див. п. 23 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого

2003 р. № 2).

При визначенні тривалості розриву в часі між обставинами, що викликали сильне душевне хвилювання, і вбивством необхідно враховувати конкретні обставини справи. При цьому вирішальне значення має стан афекту, який може мати місце, незважаючи на деякий розрив у часі між протиправними діями потерпілого і вчиненим вбивством.

15.Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

16.Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, не може кваліфікуватися як вбивство, вчинене при обтяжуючих обставинах, хоча б у діях винногоімістилисяокремізазначенівзаконіобтяжуючіобставини. Наприклад, якщо вбивство у стані фізіологічного афекту вчинене з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, жінки, яка завідомо для винного була у стані

46

Стаття 1174

вагітності, двох або більше осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, то таке вбивство слід кваліфікувати за ст. 116 КК.

Може виникнути ситуація, коли винний у стані сильного душевного хвилювання вчиняє умисне вбивство двох осіб – особи, яка здійснила стосовно винного протиправні дії, і людини, котра перебувала разом з нею і жодних дій щодо винного не вчиняла. Відповідальність у цьому разі настає за сукупністю злочинів – вбивство першої особи кваліфікується за ст. 116, а другої – за частинами 1 або 2 ст. 115 КК.

Стаття 117. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1.Стаття 117 пом’якшує відповідальність не за будь-яке вбивство матір’ю своєї дитини, алишезавбивстводитинипідчаспологівабовідразупісляпологів. Основною причиною визнання злочину, що розглядається, вбивством при пом’якшуючих обставинах є особливий психічний і фізичний стан жінки в період пологів або відразу після них, який послаблює її спроможність керувати своїми діями.

2.Об’єктивна сторона характеризується: 1) діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на позбавлення життя матір’ю своєї новонародженої дитини; 2) наслідкамиувиглядісмертіновонародженоїдитини; 3) причиннимзв’язкомміжзазначеним діянням та наслідком; 4) часом вчинення злочину.

3.Складзлочину, щорозглядається, можематимісцелишевразівбивстваматір’ю своєї новонародженої дитини. Посягання на плід після початку пологового процесу

єпосяганням нажиттяновонародженої дитини. Внутрішньоутробнезнищенняплоду до початку пологового процесу може розглядатися лише як переривання вагітності. Жінка, яка здійснила переривання своєї вагітності, за чинним кримінальним законодавством відповідальності не несе.

4.Вказівкою на вчинення вбивства новонародженої дитини під час пологів або відразупісляпологівзаконодавецьобмежуєвчиненняданогозлочинупевнимпроміжкомчасу, якийєнетривалимівизначаєтьсявкожномуконкретномувипадку. Вбивство матір’ю своєї дитини через такий час після пологів, коли вже не можна говорити про особливий стан жінки, яка перенесла пологовий процес, не дає підстав для застосування ст. 117 КК. В таких випадках відповідальність за вбивство настає на загальних підставах.

5.Суб’єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується умисною виною. Момент виникнення умислу вбити новонароджену дитину на кваліфікацію вбивстваневпливає. Стаття117 застосовується ітоді, колитакийумиселвиникщедо пологів, а був здійснений в період пологового процесу або відразу після нього. Необережне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини повинно тягти за собою відповідальність за ст. 119 КК.

47

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

6. Суб’єктзлочину, передбаченогост. 117 КК, – спеціальний. Нимможебутиосудна особа, яка досягла 14 років і є рідною або сурогатною матір’ю потерпілої дитини. Поняття «матір» у цій статті пов’язано з фактом народження жінкою виношеної нею дитини. Співучасники увбивствіматір’юсвоєїновонародженої дитининесутьвідповідальність за відповідною частиною ст. 27 і п. 2 ч. 2 ст. 115 КК (за відсутності інших кваліфікуючих ознак), бо ті обставини, на підставі яких пом’якшується відповідальність матері, на них не поширюються.

Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисневбивство, вчиненеприперевищенні межнеобхідноїоборони, атакож у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабообмеженнямволі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1.Спричинення смертітому, хтопосягаєзметоюзахистуінтересів чиправособи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, тобтоздійсненеустанінеобхідноїоборони, усилуст. 36 КК не є злочином, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Не

єзлочином згідно зі ст. 38 КК також заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, з метою її затримання і доставлення відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи

(див. коментар до статей 36, 37 та 38 КК).

Так, ВСУнезнайшовскладузлочинувдіяхМ., засудженогозавбивствоприперевищеннімежнеобхідноїоборониП. Яквстановленоусправі, М., працюючисторожем у школі-інтернаті, мав у користуванні рушницю. Почувши увечері, що хтось хоче викрасти сіно зі шкільного подвір’я, М. вийшов на подвір’я і побачив П. із сином, які стояли біля копиці. М. сказав їм, щоб вони йшли геть, але П. став наближатися до нього. М. відступив назад і попередив, що стрілятиме, але П. не зупинився. Коли П. наблизився до М. на відстань 1–2 метри, останній вистрілив з рушниці і вбив П. ВСУ визнав, що М. діяв у стані необхідної оборони, оскільки він здійснив постріл під час виконання обов’язків з охорони шкільного майна для відбивання нападу розкрадача

(див. РП. – 1970. – № 7. – С. 106–107).

2.Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, не виключає кримінальної відповідальності, пом’якшуючи її. Підставою для пом’якшення відповідальності в цих випадках

єпрагнення винної особи захистити від суспільно небезпечного посягання особисті, суспільнічидержавніінтересиабозатриматизлочинцятадоставитийоговідповідним органам влади. Винний тут діє, як правило, у стані душевного хвилювання, викликаного злочинною поведінкою потерпілого, що позбавляє його можливості достатньою мірою контролювати свої дії.

48

Стаття 1184

3.Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на позбавленняжиттяіншоїлюдини; 2) наслідкамиувиглядісмертілюдини; 3) причиннимзв’язком між зазначеним діянням та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.

4.Умисневбивство, передбаченест. 118 КК, можебутивчиненезаумовинаявності: необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК, уявної оборони, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання,

івона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення

(ч. 2 ст. 37 КК), або затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК).

5.Перевищенням межнеобхідноїоборонивідповіднодоч. 3 ст. 36 ККвизнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Так само перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця при умисному заподіянні йому смерті згідно зч. 2 ст. 38 КК визнається явна невідповідність вчиненого небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Так, В. була визнана винною в тому, що вона з метою вбивства завдала обухом сокири удару по голові вітчиму Б., який бив її матір. Дії В. були кваліфіковані як вбивство без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Вища судова інстанція перекваліфікувала злочин на вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, зазначивши, що в день вбивства Б. у стані сп’яніння ганявся за матір’ю В., наздогнав її та почавбити. Почувшикрикиматері, В., якаремонтувалабудинок, ізсокироюприбігла надопомогуі, захищаючисвоюматір, завдаласмертельногоударувітчиму. Тимсамим вона перевищила межі необхідної оборони, застосувавши засоби, явно невідповідні характеру й небезпеці посягання (див. СП. – К., 1998. – С. 149–150).

При вирішенні питання про наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони не можна механічно виходити з вимоги розмірності засобів захисту та засобівпосягання, інтенсивностізахистутаінтенсивностіпосягання. ПВСУвпостанові від26 квітня2002 р. вказав, щоприрозв’язанніпитанняпронаявністьперевищеннямеж оборонинеобхідновраховуватинелишевідповідністьчиневідповідністьзнарядьзахистуінападу, айхарактернебезпеки, щозагрожувалаособі, яказахищалася, обставини, що могливплинутинареальнеспіввідношеннясил, зокрема: місцеічаснападу, йогораптовість, неготовністьдойоговідбиття, кількістьнападниківітих, хтозахищався, їхніфізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини (див. п. 5 ППВСУ «Про судову прак-

тикуусправахпронеобхідну оборону» від26 квітня2002 р. №1).

Ті ж обставини слід враховувати і при розв’язанні питання про перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Стаття 118 КК щодо вбивства при затриманні злочинця може бути застосована, якщо при цьому було допущено явну невідповідність засобів затримання характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого і обставинам затримання. При цьому слід мати на увазі, що не може кваліфікуватися за даною статтею вбивство злочинця – акт самочинної розправи.

У будь-якому випадку в силу ч. 4 ст. 36 КК не може розглядатися як перевищення межнеобхідноїоборонизастосуваннязброїабобудь-якихіншихзасобівчипредметів длязахистувіднападуозброєноїособиабонападугрупиосіб, атакождлявідвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

49

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

Особа, якавчинилаумисневбивствоустаніуявноїоборони, підлягаєкримінальній відповідальності за ст. 118 КК лише за умови, що вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання. В усіх цих випадках визнається відсутність в діях того, хто захищається, складу якогось злочину.

6.Із суб’єктивної сторони вбивство при перевищенні меж необхідної оборони абоуразіперевищеннязаходів, необхіднихдлязатриманнязлочинця, вчиняєтьсялише умисно. Необережне позбавлення життя особи, яка вчинює посягання, або злочинця, що має місце у стані необхідної оборони або затримання злочинця, злочином не визнається.

Слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним посяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди(вцьомувипадкупозбавленняжиттяособи, якавчинилапосягання, абозлочинця) небезпечностіпосяганняабообстановцізатриманнязлочинця. Уцьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, виключається.

7.Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 118 КК, є осудна особа, яка досягла 16 років. Цеможе бутиособа, яка перебуває устані необхідної, уявної оборони, якщо вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення,

атакож особа, яка вчиняє дії щодо затримання злочинця.

Суб’єктами цього злочину також можуть виступати представники влади, працівникиправоохороннихорганів, членигромадськихформуваньзохоронигромадського порядку і державного кордону або військовослужбовці, які під час виконання службовихобов’язківвчинилиумисневбивствоприперевищеннімежнеобхідноїоборони або заходів, необхідних для затримання злочинця.

8.Стаття 118 КК не повинна застосовуватися у випадках вбивства за допомогою різнихпопереджувальнихтехнічнихзаходівщодозапобіганняможливихпосяганьна власність. У цих випадках винні не перебувають у стані необхідної оборони і, отже, неможутьїїперевищувати. Від, наприклад, пристосувань, пов’язанихзвикористанням електроструму, можутьпостраждати нетількизлочинці, айособи, які випадково увійшли у зіткнення з ними.

9.Вбивство, вчиненеприперевищенні межнеобхідної оборониабоуразіперевищеннязаходів, необхіднихдлязатриманнязлочинця, вчиненеспособом, небезпечним для життя багатьох осіб, з особливою жорстокістю, жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності, двох або більше осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, або за наявності інших обставин, зазначених у ч. 2 ст. 115 КК, повинне кваліфікуватися не як умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, а за ст. 118 КК.

10.Треба відмежовувати злочин, що розглядається, від убивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло. Для останнього характерним є відсутністьметизахистуабозатриманнязлочинця. Слідтакожматинаувазі, щодляст. 118 КК стан душевного хвилювання не є обов’язковою ознакою. Вбивство, хоча й вчинене

устані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке є результатом

50