NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 192

чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (в тисячу і більше разів перевищуютьустановленийзаконодавствомн. м. д. г.) іпередбаченеякзлочинусферігосподарськоїдіяльності (див. коментардост. 212 КК).

Обертаннянавласнукористьплатежів, якімалибнадійтивласникувідокремих громадян або організацій, характеризується тим, що обов’язкові платежі, які мали бнадійтиуволодіннявласникамайназанаданіниммайновіпослугиорганізаціямабо громадянам, винний обертає на свою користь. Такі суспільно небезпечні діяння вчиняються шляхом обману або зловживання довірою особою, наділеною повноваженнямивикористання абоконтролюзавикористанням майна, щонадається громадянам або організаціям за відповідну оплату у вигляді транспортних, комунальних, видовищнихіїмподібних послуг. Ціособи, порушуючисвоїобов’язки, протиправнопривласнюють платежі, що мають надходити до фондів власника (провезення провідником залізничного транспорту, водієм автобуса пасажирів з одержанням від них оплативартостіпроїздутощо). Проте, якщонацюособупокладенийобов’язокодержання платежів від громадян або організацій за надані їм послуги (кондуктор, касир, бухгалтер), вчинене повинно розглядатися як привласнення чужого майна (ст. 191 КК).

4.Способами заподіяння майнової шкоди, як і при шахрайстві, є обман або зловживання довірою (див. коментар до ст. 190 КК). Однак у злочині, що розглядається, обман на відміну від шахрайства виступає не як спосіб заволодіння чужим майном або правом на нього, а як спосіб ухилення від сплати обов’язкових платежів або обертання на особисту користь платежів, які мали б надійти власнику від окремих громадян або організацій за надані їм послуги майнового або немайнового характеру, але ще не надійшли до фондів власності. Зловживання довірою виступає, як правило, у вигляді способу незаконного використання чужого майна. Якщо обман при заподіянні майнової шкоди був пов’язаний з використанням підроблених документів або їх підробкою, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за статтями 192 і 358 КК.

5.У злочині, що розглядається, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є суспільно небезпечний наслідок, який, як і при шахрайстві, виявляється в майновій шкоді. Але при шахрайстві майнова шкода полягає в позбавленні власника (потерпілого) належного йому майна внаслідок протиправного заволодіння ним і обертання його винним на свою або інших осіб користь. При заподіянні ж майнової шкоди, залежно від форми вчинення цього злочину, в одних випадках (при незаконному корис-

туванні чужим майном) вона полягає у вартості використаного або спожитого майна (газ, електроенергія, паливно-мастильні матеріали, інші майнові витрати), або

врозмірі платежів, що мали б надійти, але не надійшли внаслідок обману або зловживання довірою до фондів власника. Майнова шкода відповідно до ч. 1 ст. 192 КК має бути значною, тобто у п’ятдесят і більше разів перевищувати н. м. д. г. (див. при-

мітку до ст. 192 КК).

Від майнової шкоди як наслідку складу злочину, що розглядається, слід відрізняти незаконну наживу (збагачення), отриману винним. Нажива може бути однаковою, більшою або меншою порівняно із заподіяною шкодою і не впливає на кваліфікацію вчиненого. Розмір наживи при призначенні покарання враховується судом при оцінці суспільної небезпеки вчиненого.

221

Розділ VІ. Злочини проти власності

Злочинвважається закінченимзмоментунастання суспільнонебезпечних наслідків – заподіяння значної майнової шкоди.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що поєднаний з корисливими мотивом і метою.

7.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка не є службовою. Такі самі дії службової особи слід кваліфікувати за ст. 364 КК – зловживання владою або службовим стано-

вищем (див. коментар до ст. 364 КК).

Частина 2 ст. 192 КК передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК), або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, тобто таку, яка у сто і більше разів перевищує н. м. д. г. (див. примітку до ст. 192 КК).

Стаття 193. Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї

1. Незаконнепривласненняособоюзнайденогочитакого, щовипадковоопинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, –

карається штрафом від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

(Стаття193 вредакціїзаконівУкраїни№270-VІвід15 квітня2008 р. та№2518-VI від 9 вересня 2010 р.)

1.Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини власності і право власності на майно, що вибуло з фактичного володіння власника (держави, організації, громадянина), а також право держави на одержання знайденого скарбу. Відповідно до ст. 337 ЦК України 2003 р. громадянин, який знайшов чужу річ, зобов’язаний повідомити про знахідку власника і повернути річ йому або органу влади, а скарб, який

єпам’яткою історії чи культури, здати відповідному державному органу чи органу місцевого самоврядування (ст. 333 ЦК).

2.Предметом злочину може бути лише майно або скарб, які мають особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність, що були знайдені або випадково опинилися у особи.

Майно, яке має історичну цінність, – це предмети та цінності, пов’язані з історичними подіями в житті народів, розвитком суспільства і держави, історією науки і техніки, а також такі, що стосуються життя і діяльності видатних осіб (державних, політичних, суспільних діячів), рідкісні рукописи, предмети іїхфрагменти, отримані в результаті археологічних розкопок, стародавні книги й архіви, що є історичною цінністю, тощо.

Майно, що має наукову цінність, – це предмети (цінності), що містять інформацію (системузнань) прозакониприроди, суспільстваімислення, атакожінформаціюзокре-

222

Стаття 193

мих галузей знання. До таких предметів слід відносити наукові праці, відкриття, винаходи, що належать на праві авторства іншим особам, рідкісні колекції та зразки флори і фауни, інші предмети, що становлять винятковий інтерес для різних наук.

Майно, щомаєхудожнюцінність, – цетворимистецтва, щовідтворюютьдійсність у творчих образах. До них належать твори художників: картини, малюнки, портрети, фрески, гравюри, естампи, літографії; іншітвори: кіно-, фото-, відеоматеріали, скульптурні, аудіовізуальні твори, унікальні і рідкісні музичні інструменти тощо.

Майно, що має культурну цінність, – це предмети, що відображають досягнення людства в духовних, інтелектуальних, культурних, виробничих відносинах. Це, наприклад, твори прикладного мистецтва; предмети культового призначення (зокрема ікони); виробитрадиційниххудожніхнароднихпромислів; стародавнікниги; вироби, що становлять літературний інтерес; рідкісні рукописи; поштові марки, інші філателістичні матеріали; монети, ордени, медалі та інші предмети колекціонування тощо.

Скарб – це зариті в землю або приховані іншим способом валютні цінні речі, власник яких невідомий або внаслідок закону втратив на них право власності.

Скарб може бути визнаний предметом злочину, якщо він є пам’яткою історії чи культури і також має історичну, наукову, художню та культурну цінність і особа, яка його знайшла, згідно із ч. 4 ст. 343 ЦК повинна здати його відповідному державному органу чи органу місцевого самоврядування.

Знайдене або таке, що випадково опинилося в особи чуже майно і скарб повинні мати ознаки особливої цінності. Питання про особливу цінність чужого майна чи скарбу так само, як і належність його до історичних, наукових, художніх або культурнихцінностей, слідвирішувативкожномуконкретномувипадкунапідставівисновку судової експертизи. Знайдене або таке, що випадково опинилося в особи і привласнене нею майно, має бути для неї чужим. Це означає, що така особа не має на це майно ні дійсного, ні передбачуваного права. Воно фактично належить на праві власності (державної, комунальної, приватної), іншій особі – юридичній або фізичній.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у привласненні особою знайденого або такого, щовипадковоопинилосяунеї, чужогомайна. Привласненнязнайденогочужого майна полягає у тому, що особа заволодіває виявленим нею майном, що вибуло з фактичного володіння власника цього майна. До знахідки слід відносити виявлене іпривласненеособоючужемайно, власникякогопозбавивсяйого, наприклад, підчас перевезення (випало з автомобіля, вагона) або в результаті стихійного лиха (повені) тощо. Дознайденогочужогомайнаналежитьіскарб, якийприйоговиявленніповинен бути переданий державному органу чи органу місцевого самоврядування. Для такої форми вчинення злочину характерне те, що суб’єкт не вчиняє жодних дій для повернення власнику належного йому і втраченого ним майна. Останнє виявляється в його володінні випадково, внаслідок знахідки.

Привласнення чужогомайна, щовипадковоопинилосявособи, полягаєутому, що майновипадковопереходитьдоїїволодіння. Тутмаємісцепомилка(омана) власника абоособи, якійцемайнобулодовірене. Наприклад, привласненняособоюпомилково направленої йому художньої картини як подарунка, що був адресований іншій особі, тощо. Якщо при цьому були порушені авторське право або суміжні права, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за статтями 176 і 193 КК.

223

Розділ VІ. Злочини проти власності

Привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна полягає утому, щовиннийвключає йогодофонду майна, щоналежить йомунаправівласності, користуєтьсянимяктаким, щоналежитьйомунаправівласності.

Суспільно небезпечні наслідки злочину полягають у тому, що власник майна, яке має особливу історичну, наукову, художню або культурну цінність, втрачає його і не можездійснюватисвоюправомочністькористування, володінняірозпорядженняним. У цьому випадку знайдене винним або таке, що випадково опинилося у нього, чуже майно протизаконно привласнюється ним і не повертається власнику (скарб не передається державі).

Привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося в особи, чужого майна слід відрізняти від заволодіння чужими речами (майном) у місці, відомому особі, якаїхзабула, наприклад, вавтомобілічиіншомутранспорті, вякомувониперевозилися. Тут потерпілий має можливість здійснити своє право власника, але не реалізує його внаслідок протиправних дій винного. Подібні дії винної особи слід кваліфікувати як крадіжку за ст. 185 КК.

Крадіжкою також слід вважати привласнення особою чужого майна, що було знайдено або опинилося у неї внаслідок катастрофи літака, автоаварії, аварії поїзда, землетрусу тощо і знаходилося в певному місці надзвичайної пригоди.

4.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднаний з корисливими мотивом і метою.

5.Суб’єкт цього злочину – будь-яка особа. Службова особа, на яку покладений обов’язок з охорони і збереження майна, що випадково вибуло з володіння власника, за привласнення цього майна несе відповідальність за ст. 191 КК.

Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

1.Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду

увеликих розмірах, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, абовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволіна строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечнимспособом, абозаподіяломайновушкодувособливовеликихрозмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(Стаття 194 в редакції Закону України № 270-VІ від 15 квітня 2008 р.)

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини власності з належності матеріальних благ (при знищенні майна) і використання матеріальних благ (при пошкодженнімайна). Додатковимоб’єктомумисногознищеннячипошкодженнячужого майна, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, є життя і здоров’я людини.

224

Стаття 194

2.Предметзлочину– майно, щоналежитьдержавним, комунальниморганізаціям,

атакожприватнемайно. Вономожебутирухомимі, навідмінувідвикрадення, заволодіння і привласнення чужого майна, нерухомим – будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинне мати товарну, мінову вартість. При цьому воно повиннебутидляособи, якавчиняєцейзлочин, чужим– тобтоналежатинаправівласності іншій особі і на це майно винний не має ні дійсного, ні передбачуваного права.

Знищення і пошкодження спеціальних видів майна або природних багатств (об’єктів) в їх природному стані вимагає кваліфікації за іншими статтями КК. Зокрема, знищення або пошкодження лісових масивів і зелених насаджень, незаконна вирубка лісу, умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду, за наявності ознак складу злочину, підлягає кваліфікації відповідно за статтями 245 або 246, або 252 КК; пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів – за ст. 277 КК; нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури – за ст. 298 КК. Застосовуються спеціальні норми (статті 290, 292, 347, 352, 399, 411 КК) і у випадках знищення або пошкодження інших спеціальних видів майна. Стаття 194 КК тут не застосовується, за винятком випадків, якщо знищення або пошкодження спеціальних видів майна підпадає під ознаки ч. 2 ст. 194 КК і карається більш суворо, ніж передбачено санкціями статей, що закріплюють спеціальні норми.

3.Об’єктивнасторонацьогозлочинуполягаєузнищенніабопошкодженнічужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

Знищення чужого майна – це такий протиправний руйнуючий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або економічну цінність, приведення його до такого стану, за якого воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені: майно (речі, гроші, цінні папери, будівлі, споруди тощо) – внаслідок знищення перестає існувати як таке.

Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправному впливі на предмет, внаслідокякоговінчастково, невповномуобсязі, втрачаєсвоїспоживчівластивостіта економічнуцінністьіприцьомуістотнообмежуєтьсяможливістьйоговикористанняза призначенням. Пошкодженемайноможебутивідновленеізновунабутитимчасовоабо частково втрачених корисних якостей для використання його за функціональним призначенням лише після необхідних фінансових, трудових та інших витрат.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони злочину полягають у шкоді у великих розмірах – коли вона у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинення злочину (див. примітку 3 до ст. 185 КК). Між знищенням або пошкодженням чужого майна і заподіяною шкодою у великих розмірах має бути встановлений причинний зв’язок.

4.Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини – прямий або непрямий умисел. Мотивтамета можуть бутирізними. Алеякщо виннийдіє зметою ослаблення держави, вчинене має кваліфікуватися за ст. 113 КК.

5.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 194 КК – особа, яка досягла 14-річного віку.

6.Частина 2 ст. 194 КК передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або таке, що за-

225

Розділ VІ. Злочини проти власності

подіяломайновушкодувособливовеликихрозмірах, абоспричинилозагибельлюдей чи інші тяжкі наслідки.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу. Підпал – це знищення чи по-

шкодження майна вогнем, коли створюється загроза життю чи здоров’ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків, загроза знищення інших матеріальних об’єктів. Знищення майна вогнем, коли не створювалася така загроза (наприклад, знищення майна вогнем у печі), не може розглядатися як знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу і не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 194 КК (див. коментар до ст. 113 КК).

Ті ж дії, вчинені шляхом вибуху. Вибух – це знищення або пошкодження майна за допомогоюзастосуваннявибуховихречовинчивибуховихпредметів, вибуховихпристроїв, що містять порох, динаміт, тротил, інші хімічні речовини і їх сполуки, що можуть вибухнути. При знищенні майна шляхом вибуху завжди створюється загроза життю, здоров’ю людей, знищення або пошкодження інших майнових об’єктів (див.

коментар до ст. 113 КК).

Тіждії(знищеннячипошкодженнямайна) іншимзагальнонебезпечнимспособом.

Загальнонебезпечний спосіб – це такий спосіб знищення чи пошкодження майна, за якого створюється небезпека для життя і здоров’я людей, а також загибелі чи пошкодження майнафізичних чиюридичнихосіб(наприклад, отруєннятварин, затоплення майна тощо).

Знищеннячипошкодженнямайна, щозаподіяломайновушкодувособливовеликих розмірах, – коли вона в шістсот і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинен-

ня злочину (див. примітку 4 до ст. 185 КК).

Загибель людей при умисному знищенні чи пошкодженні майна передбачає настання смерті від цього діяння хоча б однієї людини.

До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння тяжкого тілесного ушкодженняодномучикількомособамаботілесногоушкодженнясередньоїтяжкостідвом чи більше особам. Якщо при знищенні чи пошкодженні чужого майна особа бажала абосвідомо допускала настання смерті потерпілого абоіншихтяжких наслідків, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК і відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за умисний злочин проти життя чи здоров’я людини (статті

115, 121, 122 КК та ін.).

Міжумисним знищенням абопошкодженням чужогомайна ізаподіяною шкодою в особливо великих розмірах, а також коли ці дії спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, має бути встановлений причинний зв’язок.

Умисне знищення чи пошкодження чужого майна за обтяжуючих наслідків (ч. 2 ст. 194 КК), поєднане з вимаганням, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів

(ст. 189 і ч. 2 ст. 194 КК).

Стаття 1941. Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики

1. Умисне пошкодження або руйнування об’єктів електроенергетики, якщо цідіїпризвелиабомоглипризвестидопорушеннянормальноїроботицихоб’єктів, або спричинило небезпеку для життя людей, –

226

Стаття 1941

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або загальнонебезпечним способом, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

3.Дії, передбаченічастинамипершоюабодругоюцієїстатті, якщовониспричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

(Стаття 1941 в редакції законів України № 2598-IV від 31 травня 2005 р. та

№270-VІ від 15 квітня 2008 р.)

1.Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини власності з належності об’єктів електроенергетики (при їх руйнуванні) і використання цих об’єктів (при пошкодженні таких об’єктів). Додатковим об’єктом є безпечне функціонування цих об’єктів і безпека життя людей.

2.Предмет злочину – об’єкти електроенергетики. Згідно із Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. (ВВРУ. – 1998. – № 1. – Ст. 1 (із змінами і до-

повненнями станом на 19 січня 2006 р.)) об’єкт електроенергетики – це електрична станція(крімядерноїчастиниатомноїелектричноїстанції), електричнапідстанція, електричнамережа, підключенідооб’єднаноїенергетичноїсистемиУкраїни, атакожкотельня, підключенадомагістральноїтепловоїмережі, магістральнатепловамережа. Мережа (електричначитеплова) якскладоваоб’єктівелектроенергетики– цесукупністьенергетичнихітрубопровіднихустановокдляпередачітарозподілуелектричноїенергії, гарячої води та пари. Видами мереж як об’єктів електроенергетики, зокрема, є: магістральна електрична мережа – електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж; магістральна тепловамережа – комплекс трубопроводів інасосних станцій, щозабезпечує передачу гарячої води та пари від електричних станцій та котелень до місцевої (локальної) теплової мережі; місцева (локальна) електрична мережа – електрична мережа, призначена для передачіелектричноїенергіївідмагістральноїелектричноїмережідоспоживача; об’єднана енергетичнасистемаУкраїни– сукупністьелектростанцій, електричнихітепловихмереж, інших об’єктів електроенергетики, які об’єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом; міждержавна електрична мережа – електрична мережа, призначена для передачі електричної енергіїміждержавами.

3.Об’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпошкодженнямаборуйнуванням об’єктів електроенергетики, якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення нормальної роботи цих об’єктів, або спричинили небезпеку для життя людей. Зміст термінів «пошкодження» і «руйнування» (знищення), якими визначаються альтернативні дії цього злочину, див. у коментарі до ст. 194 КК.

Своєрідним наслідком вказаних дій є те, що вони призвели або могли призвести допорушеннянормальноїроботиоб’єктівелектроенергетики, абоспричинилинебезпеку для життя людей.

227

Розділ VІ. Злочини проти власності

Порушення нормальноїроботиоб’єктів електроенергетики – цезупинка чипри-

зупинка або ж зрив графіка діяльності вказаних об’єктів, перерва, незалежно від кількості часу, постачання електроенергії споживачам, порушення режиму виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії тощо. Причому розмір спричиненої шкоди для наявності об’єктивної сторони даного злочину не має значення. Головне, щобунаслідок руйнуванняабопошкодження об’єктівбулапорушена їх нормальна робота чи склалася реальна загроза такого порушення. Спричинення небезпеки для життя людей – це створення унаслідок руйнування чи пошкодження об’єктів реальної загрози спричинення смерті хоча б одній людині. Між діями, що утворюютьоб’єктивнусторонуісуспільно небезпечні наслідки, необхідно встановити наявність причинного зв’язку.

4.Суб’єктивнасторонахарактеризуєтьсяумисноюформоювини– умиселпрямий чинепрямий. Алевідноснонаслідків, передбачених ч. 1 ст. 1941 КК, – будь-якаформа вини.

5.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

6.Участині2 ст. 1941 ККвстановленакримінальнавідповідальністьзатісамідії, вчинені повторно або загальнонебезпечним способом. Про поняття повторності пошкодження об’єктів електроенергетики див. коментар до ст. 32 КК. Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики за попередньою змовою групою осіб – див. ко-

ментар до ч. 2 ст. 28 КК. Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики – див. коментар до ч. 2 ст. 194 КК.

7.У частині 3 ст. 1941 КК встановлена кримінальна відповідальність за умисне пошкодження об’єктів електроенергетики, якщо ці дії спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки. Зміст поняття загибель людей чи настання інших тяжких наслідків – див. коментар до ч. 2 ст. 194 КК.

8.У випадках, коли вчинене суспільно небезпечне діяння підпадає одночасно під ознаки статей 1941 та 194 КК, застосовуватися повинна ст. 1941 як спеціальна норма.

Стаття 195. Погроза знищення майна

Погрозазнищеннячужогомайнашляхомпідпалу, вибухуабоіншимзагальнонебезпечним способом, якщобулиреальні підстави побоюватисяздійснення цієї погрози, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабогромадськимироботаминастроквідшістдесятидостадвадцятигодин, або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

(Стаття 195 в редакції Закону України № 270-VІ від 15 квітня 2008 р.)

1.Безпосередній об’єкт злочину – відносини власності. Додатковий об’єкт – особиста безпека людини.

2.Об’єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були

228

Стаття 197

реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Щодо поняття погрози і поняття знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом див. коментар до статей 129 і 194 КК. За об’єктивними ознаками погроза повинна бути такою (її інтенсивність, обставини дій особи, що загрожує, засоби загрози, особистість винного, серйозність його намірів тощо), щоб були

реальні підстави побоюватися з боку особи, якій адресована погроза, здійснення такої загрози.

Цей злочин є злочином з усіченим складом та вважається закінченим з моменту здійснення погрози, за наявності реальних підстав побоюватися її виконання. Якщо після погрози майно знищене, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК.

3.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви

імета погрози можуть бути різними – помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо. Якщопогрозаздійснюєтьсязхуліганськихмотивівупроцесівчиненняхуліганських дій, вчинене охоплюється ст. 296 КК (хуліганство) і додаткової кваліфікації за ст. 195 КК не потребує. Погроза знищення майна, поєднана із вимаганням, тобто вимогою передачі чужого майна або права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру на користь винного, кваліфікується за ст. 189 КК як вимагання.

4.Суб’єкт злочину – загальний, будь-яка особа, яка досягла 16 років.

Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна

Необережнезнищенняабопошкодженнячужогомайна, щоспричинилотяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабообмеженнямволі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(Стаття 196 в редакції Закону України № 270-VІ від 15 квітня 2008 р.)

1.Об’єкт, предмет і поняття знищення або пошкодження майна такі ж, як і в злочині, передбаченому ст. 194 КК (див. коментар до ст. 194 КК). Щодо наслідків, то вони можуть виявлятися у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження або загибелі людей.

2.Суб’єктивна сторона – необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) як до діяння, так і до наслідків.

3.Суб’єкт злочину – загальний, будь-яка особа, яка досягла 16 років.

Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна

Невиконанняабоненалежневиконанняособою, якійдорученозберіганнячи охороначужогомайна, своїхобов’язків, якщоцеспричинилотяжкінаслідкидля власника майна, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока

229

Розділ VІ. Злочини проти власності

годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(Стаття 197 в редакції Закону України № 270-VІ від 15 квітня 2008 р.)

1.Предметом злочину є чуже майно, що передане власником іншій особі, наприклад, сторожу, водію, кур’єру на збереження або під охорону, яка на договірних засадах несе перед власником обов’язок забезпечити збереження цього майна.

2.Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні винним обов’язку забезпечити збереження майна, тобто у невиконанні або неналежному виконанні особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків. Невиконання особою своїх обов’язків з охорони чужого майна полягає у бездіяльності: особа нічого не робить для виконання взятого на себе обов’язку забезпечити збереження довіреного чужого майна. Неналежне виконання обов’язків виявляється в тому, що особа хоч і здійснює певні дії по збереженню довіреного їй майна, але не в повному обсязі або не так, як це було потрібно відповідно до взятих нею на себе зобов’язань.

Об’єктивна сторона злочину відсутня, якщо в особи не було можливості забезпечити охорону майна (наприклад, внаслідок стихійного лиха – землетрусу, повені, раптового серцевого захворювання, втрати свідомості).

Для наявності об’єктивної сторони необхідне настання, внаслідок порушення особою обов’язків щодо охорони майна, тяжких наслідків, які мають перебувати в причинному зв’язку з цим порушенням. Тяжкі наслідки – це розкрадання, загибель, псування майна тощо. Це оціночне поняття уточнюється в кожному конкретному випадку.

Порушення обов’язків щодо охорони чужого майна саме по собі не викликає настання тяжких наслідків, але створює для цього необхідні умови з їх спричинення. Тяжкінаслідкинастаютьвнаслідокдійіншихосіб(розкрадання, пошкодженнямайна), стихійних сил природи (загибель, псування майна) тощо.

3.Суб’єктивна сторона злочину – при порушенні обов’язків щодо охорони майна – будь-яка форма вини (як умисел, так і необережність), щодо тяжких наслідків – тільки необережність.

4.Суб’єктзлочину– будь-якаособа, яканеєслужбовою. Дляслужбовоїособивідповідальність за такі дії настає за службову недбалість (див. коментар до ст. 367 КК).

Стаття 1971. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

1.Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, –

карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2.Самовільнезайняттяземельноїділянки, вчиненеособою, ранішесудимоюза злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливоціннихземель, земельвохороннихзонах, зонахсанітарноїохорони, сані- тарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, –

230