NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 162

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженням волі на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи

зпогрозою його застосування, –

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1.Стаття30 КонституціїУкраїнигарантуєкожномугромадянинунедоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

2.Суспільнанебезпечністьданогозлочинуполягаєвтому, щовінпорушуєконституційнеправогромадянинананедоторканністьжитлатаіншоговолодіння. Підпорушенням недоторканності житла слід розуміти протиправне таємне або відкрите проникнення

вчужежитло(будинок, квартируабокімнату) беззгодивласникажитланатакідії.

3.Об’єктивна сторона злочину виражається у виконанні однієї з таких дій: а) незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи проти її волі; б) незаконне проведення в них огляду або обшуку; в) незаконне виселення; г) інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.

4.Незаконним є будь-яке проникнення до житла чи іншого володіння особи всупереччинномузаконодавству. Згіднозч. 2 ст. 233 КПКпіджитломособирозуміється будь-якеприміщення, якезнаходитьсяупостійномучитимчасовомуволодінніособи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, праваякихобмеженізазаконом. Підіншимволодіннямособирозуміютьсятранспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничоготаіншогопризначеннятощо, якізнаходять-

ся у володінні особи (щодо поняття «житло» також див.: п. 22 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10

//ВВСУ. – 2009. – № 12. – С. 9–16). Також не має значення проміжок часу, упродовж якого особа проживає в даному приміщенні.

Потерпілим від даного злочину може бути тільки фізична особа – громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Порушення встановленого законом порядкупроникненняуприміщення, якеналежитьнаправівласностіюридичнійособі, не містить складу злочину, передбаченого ст. 162 КК. Такі дії за наявності до того підставможутьбутикваліфікованіякперевищеннявладиабослужбовихповноважень (ст. 365 КК), самоправство (ст. 356 КК) або інший злочин.

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє або на підставах, визначених у законі. Якщо згода була отримана в результаті насильства або погроз, то виключається і правомірне проникнення.

Якщо проникнення до житла чи іншого приміщення здійснюється з метою викрадення чужого майна шляхом крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК), грабежу (ч. 3 ст. 186 КК) або розбою (ч. 3 ст. 187 КК), то додаткова кваліфікація таких дій за ст. 162 КК не по-

161

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

трібна, оскількивтакихвипадкахпроникненняєкваліфікуючою обставиною(способом вказаних злочинів) і враховується законодавцем при визначенні санкцій за їх вчинення.

5.Незаконним вважається обшук, здійснюваний особами, які не мають на це права, абовчинений ізпорушенням КПК, тобтоособами, щозапевнихумовмають наце право, але в цьому випадку не були наділені необхідними повноваженнями. Згідно із ч. 2 ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Як виняток слідчий абопрокурормаютьправодопостановлення ухвалислідчого судді увійтидо житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокуроромзобов’язанийневідкладнопісляздійсненнятакихдійзвернутисязклопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК).

6.Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Незаконне виселення має місце у разі, якщо воно здійснюється без законних підстав, тобто без судового рішення, що набрало законної сили. Незаконним слід також вважати виселення, що здійснене не уповноваженими на те особами.

7.Під іншими діями, що порушують недоторканність житла громадян, слід розуміти будь-яке інше вторгнення до житла проти волі осіб, які там проживають, за винятком випадків крайньої необхідності, як-от: тимчасове використання житла без згоди його власника, самовільне вселення до чужого житла інших осіб тощо.

8.Данийзлочинвважаєтьсязакінченимзмоментувчиненняоднієїізвказанихуцій статті дій.

9.Суб’єктивнасторонацьогозлочинухарактеризуєтьсялишепрямимумислом. Виннаособаусвідомлює, щопорушуєнедоторканністьжитлагромадянібажаєвчинититакі дії. Мотиви і мета цього злочину можуть бути різними. Однак слід мати на увазі, що з’ясуваннямотивівдозволяєвідмежувати данийзлочинвідсамоправства (ст. 356 КК).

10.Суб’єктом даного злочину – може бути будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-ти років.

11.У частині 2 ст. 162 КК передбачені кваліфікуючі ознаки даного злочину:

1)вчинення його службовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

12.Поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК. Щодо даної кваліфікуючоїознакиуППВСУ«Просудовупрактикуусправахпроперевищеннявладиабо службових повноважень» від 26 грудня 2003 р. № 15 зазначається, що злочин, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 162 КК, являє собою спеціальний вид перевищення влади або службових повноважень. Кваліфікація дій виконавців і співучасників цього злочину ще й за ст. 365 КК можлива лише за наявності реальної сукуп-

ності останніх (ПС (2001–2005). – С. 354).

13.Під насильством слід розуміти фізичне насильство як небезпечне, так і безпечнедляжиттяіздоров’япотерпілого: умиснеспричиненнялегкоготілесногоушко-

162

Стаття 163

дження (ст. 125 КК), нанесення побоїв (ст. 126 КК) тощо. Якщо потерпілому спричиняється умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) або смерть (ст. 115 КК), то винний відповідає за сукупністю статей КК, що передбачають відповідальність за посягання на здоров’я та життя і за порушення недоторканності житла.

14. Погроза застосування насильства виражається в залякуванні потерпілого застосуваннямдоньогофізичногонасильстваімаєбутиреальною. Увказанихвипадках висловлена погроза охоплюється ознаками ч. 2 ст. 162 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК чи ст. 195 КК не потребує.

У випадках якщо особа незаконно проникла до житла спочатку одного, а потім іншого потерпілого, тобто у її діях мала місце повторність тотожних злочинів, вчинене слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК за обома фактами незаконного проникнення до житла, а повторність розглядати згідно з п. 1 ст. 67 КК як обставину, що обтяжує покарання (див.: Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 21 грудня 2010 р. // ВВСУ. – 2011. – № 5. – С. 14–15).

Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер

1.Порушеннятаємницілистування, телефоннихрозмов, телеграфноїчиіншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженням волі до трьох років.

2.Ті самі дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційнеправогромадяннатаємницюлистування, телефоннихрозмов, телеграфної або іншої кореспонденції. Це право закріплене в ст. 31 Конституції України. Воно означає, що ніхто без згоди самого громадянина не має права знайомитись з його листуванням чи розголошувати зміст кореспонденції.

2.Предметом злочину є відомості, які містяться в кореспонденції громадян і становлятьїхособистутаємницю. Неможутьвизнаватисьпредметомцьогозлочинувідомості та повідомлення службового характеру, які становлять зміст службової кореспонденції. Занаявностідоцьогоіншихпідставтакідіїможутьрозглядатисяяккомерційне шпигунство (ст. 231 КК), розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК), розголошення державної таємниці (ст. 328 КК), передача відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави (ст. 330 КК), розголошення відомостей військового характеру (ст. 422 КК) тощо.

163

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

3.Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні незаконних дій, спрямованих на порушення таємниці кореспонденції, яка передається від однієї особи до іншоїзадопомогоюзасобівзв’язкуабочерезкомп’ютер. Засобизв’язку– цетехнічне обладнання, щовикористовуєтьсядляорганізаціїзв’язку. Пропоняттякомп’ютердив. коментар до ст. 361 КК.

4.Способи передачі інформації можуть бути різноманітними: листування, телефонні переговори, телеграфна, а також інша кореспонденція. Листування це будь-які видипоштовоїкореспонденції: листи, посилки, бандеролі тощо, тобтотіпослуги, що надаютьсяустановамизв’язкугромадянам абоюридичнимособам. Підіншоюкореспонденцією слід розуміти інші види повідомлень, наприклад, отримані по телетайпу, факсу тощо. Інформацією, що містить таємницю, слід вважати таку, яку адресат або джерело інформації не бажають довіряти іншим людям.

5.Незаконність дій з порушення таємниці листування, телефонних розмов або телеграфних повідомлень має місце за відсутності згоди особи на ознайомлення з її кореспонденцією або за порушення встановленого законом порядку, що допускає як винятокможливістьознайомленняіззмістомкореспонденціїабопереговорівгромадян.

Так, відповідно до ст. 31 Конституції України і ч. 2 ст. 14 КПК втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення чи запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

6.Даний злочин вважається закінченим із моменту ознайомлення третьої особи із змістомлистування, телефоннихрозмов, телеграфноїчиіншоїкореспонденціїгромадян.

7.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, щонезаконноознайомлюєтьсяізвідомостямиабоповідомленнямигромадянина, щопередаютьсязасобамизв’язкуабочерезкомп’ютер, ібажаєвчинятитакідії. Мотиви злочину можуть бути різними і значення для його кваліфікації не мають.

8.Суб’єктом злочину визнається будь-яка фізична особа, що досягла шістнадцяти років.

9.Участині 2 ст. 163 ККпередбачена відповідальність завчинення цьогозлочину щодо: 1) державних чи громадських діячів; або 2) службовою особою; або 3) з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

10.Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 364 КК.

11.Про поняття «державний та громадський діяч» див. відповідний коментар до ст. 112 КК.

12.Під використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, слід розуміти застосування будь-яких приладів, апаратури, технічних засобів, призначених для фіксування, розшифровки запису або відтворення різної інформації. Докладніше про поняття спеціальних засобів див. коментар до ст. 359 КК. Незаконневикористаннятакихзасобів, поєднанеізпорушеннямтаємницілистування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, охоплюється ч. 2 ст. 163 КК, але за наявності кваліфікуючих обставин, що передбачені в ч. 2 ст. 359 КК, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 163 КК і ч. 2 ст. 359 КК.

164

Стаття 164

Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

1.Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утриманнядітей(аліментів), атакожзліснеухиленнябатьківвідутриманнянеповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

2.Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –

карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Примітка. У статтях 164 і 165 цього Кодексу під злісним ухиленням від сплатикоштівнаутриманнядітей(аліментів) абонаутриманнянепрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованостіізсплатитакихкоштівурозмірі, щосукупноскладаютьсумувиплат за шість місяців відповідних платежів.

(Стаття164 уредакціїзаконівУкраїни№2456-IV від3 березня2005 р., №270-VI від 15 квітня 2008 р. та № 2677-VI від 4 листопада 2010 р.)

1.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він грубо порушує обов’язки, якіпокладаютьсянабатьківКонституцієюУкраїнитасімейнимзаконодавством, і посягає на нормальний розвиток і здоров’я дітей. Обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття закріплений у ст. 51 Конституції України, а також

уСК.

Безпосереднім об’єктом даного злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів і прав неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги. Потерпілими від даного злочину є неповнолітні та непрацездатні діти.

2. З об’єктивної сторони злочин виражається у: а) злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); або б) злісному ухиленні батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, якщо: в) ці діяння призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

Необхідною умовою притягнення до кримінальної відповідальності за злісну несплату аліментів є наявність рішення суду, що набрало чинності і зобов’язує особу сплачувати аліменти на утримання дітей як неповнолітніх, так і непрацездатних повнолітніх.

165

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

3.Зліснеухиленнявідсплативстановленихрішеннямсудукоштів(аліментів), про яке йдеться в ч. 1 ст. 164 КК, – це тривале, систематичне і наполегливе ухилення боржникавідвиконаннясвогообов’язку, вчиненнянимбудь-якихдіянь, спрямованих на невиконання рішення суду, як-от: приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо.

4.Злочин має матеріальний склад і є закінченим з моменту настання наслідків: виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складає суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

5.Зліснеухиленнябатьківвідутриманнянеповнолітніх(тобтотих, якінедосягли вісімнадцяти років) або непрацездатних (інвалідів 1-ї і 2-ї групи, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які знаходяться на їх утриманні, має місце у випадках, коли дітям ненадаються необхідні дляїхньогоіснування кошти, їжа, одяг, житлоабонеобхідний догляд у випадку хвороби тощо.

6.Потерпіліповиннізнаходитисьнаутриманнівинного, прицьомудлякримінальної відповідальності, на відміну від злісного ухилення від сплати аліментів, не потрібно, щоб у справі попередньо було винесене судове рішення.

7.Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, має корисливі мотиви.

8.Суб’єктзлочину– спеціальний, тобтоособа, записанаякматірабобатькоуСвідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі, вітчим, мачуха, особа, що взяла дітей на постійне виховання, або на утримання за умови, що обов’язок платежу аліментів покладений на цих осіб рішенням суду.

9.За злісне ухилення від утримання дітей, що перебувають на утриманні, навіть при відсутності рішення суду відповідальність за ст. 164 КК можуть нести батьки, тобто особи, які записані матір’ю або батьком дитини в Свідоцтві про народження,

втому числі особи, батьківство котрих встановлено на підставі ст. 128 СК. Позбавлення батьківських прав судовим рішенням не звільняє батьків від відповідальності за ст. 164 КК. За цією ж статтею відповідають також батьки дітей, які поміщені на повнедержавнеутримання, якщотакібатькизлісноухиляютьсявідсплатистягнутих за рішенням суду коштів на утримання дітей. Особи, що всиновили дитину, прирівнюються до законних батьків і також можуть нести відповідальність за ст. 164 КК. Опікуни і піклувальники за ст. 164 КК відповідальності не несуть.

10.У частині 2 ст. 164 КК передбачена відповідальність за вчинення даного злочину особою, раніше судимою за такий самий злочин. Про поняття такої особи див. коментар до ст. 88 КК.

Стаття 165. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти

166

Стаття 166

годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –

карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

(Стаття165 уредакціїзаконівУкраїни№2456-ІV від3 березня2005 р., №270-VІ від 15 квітня 2008 р.)

1.Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують захист майнових прав непрацездатних батьків.

2.З об’єктивної сторони цей злочин виявляється у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків. Поняття злісного ухилення, а також визначення моменту закінчення цього злочину, див. у коментарі до ст. 164 КК.

3.Непрацездатними є батьки – жінки, що досягли 55 років, чоловіки – 60 років,

атакож інваліди 1-ї та 2-ї групи.

Необхідною умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 165 КК є наявність рішення суду, яке набрало чинності, згідно з яким винна особа зобов’язана сплачувати кошти на утримання своїх непрацездатних батьків.

4.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

5.Суб’єктом злочину можуть бути рідні діти, усиновлені (удочерінені), а також пасинки і падчерки, які досягли 18 років, і зобов’язані у випадках, установлених судовим рішенням, надавати утримання непрацездатним вітчиму або мачусі.

У частині 2 ст. 165 КК передбачена відповідальність за вчинення даного діяння особою, раніше судимою за такий самий злочин.

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісненевиконаннябатьками, опікунамичипіклувальникамивстановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, –

караєтьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням волі на той самий строк.

1. Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують нормальний розвиток і виховання неповнолітніх, а також здоров’я, безпеку життя або здоров’я, особисту свободу, честь та гідність осіб, що підлягають опіці (піклуванню).

Потерпілими від цього злочину можуть бути: а) діти; б) інші, крім дітей, особи, щодо яких встановлені опіка чи піклування. Відповідно до ст. 243 СК, опіка і піклу-

167

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

вання встановлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування; опіка – над дитиною, що не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною

увіці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

2.Об’єктивна сторона цього злочину полягає в діянні (дії або бездіяльності) івиражаєтьсяузлісномуневиконанніобов’язківподоглядузадитиноюабозаособою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, а саме: у залишенні дітей без нагляду, харчування, одягу, ненаданні грошового утримання, ухиленні від догляду і лікування тяжкохворого тощо, якщо це призвело до тяжких наслідків Обов’язки батьків по догляду за дитиною, по її вихованню і захисту покладені на батьків ст. 150 СК. Невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за підопічним повинно мати злісний характер, тобтобутитривалимзачасом, абосистематичним, незважаючинавідповідні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади.

3.Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної дитині або підопічному: розлад здоров’я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо. При цьому обов’язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв’язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали (див. Ухвалу колегії Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 15 лютого 2005 р. // ПС (2001–2005). –

С. 216–217).

4.Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною виною: прямим умисломщодовчиненогодіяння(нацевказуєйогозліснийхарактер) інеобережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо наслідків цього злочину.

5.Суб’єкт злочину – спеціальний: батьки дитини, усиновителі, а також особи, призначені відповідно до закону опікунами або піклувальниками.

Стаття 167. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) –

караєтьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(Стаття 167 у редакції Закону України № 2556-VI від 23 вересня 2010 р.)

1.Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що зловживання опікунськимиправамиізалишенняпідопічнихдітейбезнаглядуабобездопомогигрубо порушуєправапотерпілихісуперечитьКонституціїУкраїнитапринципамсімейного законодавства.

2.Безпосереднім об’єктом злочину є майнові права й інтереси осіб, відносно яких встановлені опіка чи піклування. Поняття опіки і піклування див. у коментарі до ст. 166 КК.

168

Стаття 168

3.Об’єктивна сторона злочину полягає у використанні опіки або піклування на шкоду підопічному. Це, наприклад, зайняття житлової площі, використання його майна, привласнення речей, розтратацінностейпідопічного, атакожпорушеннямайнових прав потерпілого внаслідок укладання невигідних для нього договорів.

4.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, причому використання опіки чи піклування на шкоду підопічному потребує встановлення корисливоїмети, тобтопрагненнявинногомативигодумайновогохарактерузарахунок потерпілого. При цьому реальне отримання такої вигоди для складу даного злочину не є обов’язковим.

5.Суб’єкт злочину, що розглядається, – спеціальний. Ним визнається особа, призначена у встановленому законом порядку опікуном або піклувальником.

Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

1.Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян, або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років.

2.Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, –

караєтьсяштрафомдодвохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян абообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленнямволінатойсамий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 168 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Суспільнанебезпечністьданогозлочинуполягаєвтому, щойоговчиненняможе призвести до родинних конфліктів, до розриву сімейних відносин, спричинити серйозну моральну травму усиновленому. Таємниця усиновлення (удочеріння) охороняється законом згідно зі статтями 226–228 СК, а особи, що розголосили її, підлягають відповідальності.

2.Безпосереднімоб’єктомданогозлочинуєсуспільнівідносини, щозабезпечують нормальне функціонування сім’ї.

3.Об’єктивнастороназлочинувиявляєтьсяурозголошеннітаємниціусиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя. Згідно зі ст. 207 СК усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставірішеннясуду. Підрозголошеннямтаємниціусиновлення(ч. 1 ст. 168 КК) слід розуміти повідомлення будь-якій особі, у тому числі й усиновленому (удочеріненій), відомостейпроте, щоюридичнийбатькоабоматидитинифактичнонеєйогокровним батьком або матір’ю. Розголошення таємниці може здійснюватись усно, письмово, за допомогою засобів зв’язку, іншими засобами. Обов’язковою ознакою розголошення

169

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

є відсутність волі усиновителя (удочерителя) на розкриття даної таємниці. Воля хоча б одного з подружжя усиновителів не розголошувати таємницю усиновлення вже виключає можливість її розголошення.

Злочинмаєформальнийсклад, вінвважаєтьсязакінченимізмоментурозголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя, незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

4.Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел. Мотиви, якими керувався винний (наприклад, помста, корисливість, неприязні стосунки) для кваліфікації злочину значення не мають, але повинні враховуватись судом при призначенні покарання.

5.Суб’єкт злочину – загальний. Ним може бути особа, що досягла шістнадцяти років і якій таємниця усиновлення стала відома з будь-яких джерел.

6.У частині 2 ст. 168 КК передбачена відповідальність за кваліфіковані види даного злочину: вчинення його спеціальним суб’єктом та спричинення тяжких наслідків. Під спеціальним суб’єктом тут слід розуміти: службову особу або працівника медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння), зокрема, перебування осіб, що бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо, стали відомі по службі або роботі. Такими особами, наприклад, можуть бути: судді, секретарі судів, працівники органів опіки і піклування, органів РАЦСу, місцевих державних адміністрацій; медичні працівники: лікарі та інший медичний персонал, яким в силу виконання професійних обов’язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння) дитини.

7.Спричинення тяжких наслідків як кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 168 КК передбачає різні види моральної або фізичної шкоди, заподіяної як усиновленому (удочеріненій), так і усиновителю: розпад сім’ї, психічне захворювання потерпілого тощо. За наявністю підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, можуть розглядатися як самостійні злочини і кваліфікуватися за сукупністю із ст. 168 КК.

Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

1. Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

(Стаття169 зізмінами, внесенимизаконамиУкраїни№270-VI від15 квітня2008 р.

і № 1452-VI від 4 червня 2009 р.)

170