7. Загальна характеристика середньовічної філософії.

1. на відміну від античності, де істину треба було відшукати, серед філ вважає, ща істина вже відкрита у Біблії та сама намагається заволодіти людиною. Людина вже народжується у істині і повинна лише її осягнути. Істина є Бог. Тобто людина вбудована до вищої реальності і повинна лише причаститись до неї. Філософія як служниця богословя повинна відшукати вірні шляхи для здійснення причастя.

2. підґрунтям був монотеїзм (Бог єдиний, унікальний, трансцендентний), провіденціалізм (людина перебуває у безпеці, лиш слідуючи наказам Божим), креаціонізм (Бог створив світ з нічого за допомогою слова), традиціоналізм, антропоцентризм (людина є господарем Всесвіту, оскільки створена Богом). В умовах заданості істини головні методи – герменевтичний та діалектичний.

3. істинним автором світу та слова про нього був Бог, авторитетами – батьки церкви, людина виступає як коментатор. Розробка понять етики та моралі. Самопізнання сприймалось як богопізнання, а сповідь перетворилась з процедури причастя на філософську процедуру, пізнавальні акти, судження були насичені мораллю, а механізми пізнання перетв на механізми спасіння. Людини створена за образом та подобієм божим, а отже, може причаститись до нього, внаслідок цього вперше розглядалась як особистість, діяльність якої ґрунтується на свободі волі.

4. філософія залишалась відокремленою, чужою для суп-ва, оск відсутня вільна особа і відсутні розвинуті товарно-грошові відносини. Являла собою синтез 2 традицій – християнського вчення і античної філософії.

Початковий етап – патрістика. Термін для позначення вчень християнських авторів кінці 1- поч. 9 ст. домінування релігійної компоненти над філософсько-рефлексивною. Відмова від відкритого філософського пошуку, оскільки істина вже відкрита у т.зв.откровенні. Св..Августин – Бог – творець усіх ідей і понять. Віра в Бога – вихідний момент пізнання. Церква – єдина, безгрішна, остання інстанція будь-якої істини. Перешкодою на шляху до Бога є вільна воля людини, яка підштовхує нас на гріхи. Жити по богу означає нехтувати усіма спокусами земного життя. Захищає рабство та приватну власність багатіїв. Ідея лицемірного аскетизму, зневаги до плоті, до матерії. Гріховному та тимчасовому земному життю протиставляє блаженне потойбічне існування. Теорія часу. Бог завжди перебуває у вічності, не має ніякого відношення до часу. 3 види часу: сучасне минулих предметів (пам'ять, спогади), сучасне сучасних предметів (погляд), сучасне майбутніх предметів (надія, сподівання). Час – суб’єктивне явище, оск існує лише в розумі людини, яка очікує, споглядає, згадує.

Схоластика – логічна трансформація патристики, яка полягала у науковому обґрунтуванні церковних догматів. Підґрунтям була теза, що Бог створив землю через слова, звідси – аналіз слів і речень. Рання схоластика – 9-12 ст, Абеляр, Кентерберійський. Віра первинна як джерело відрядних тез, що повинні підлягати розумовій обробці. Соціокультурне підґрунтя монастирі та монастирські школи.

Висока схоластика – 13-14 ст. в університетах та орденах. Аквінський, Скотт.

Пізня - 14-15 ст. домінує думка, що слід відмовитись від метафізичного споглядання та звернутись до емпірики. Бекон. Універсалії розглядаються з 3 позицій:

1. реалізм – універсалії існують реально як сутності будь-якого буття та відокремлені від нашої думки та всієї природи.

2. номіналізм – справжнє існування притаманне лише речам, універсалії помислити неможливо.

3. концептуалізм – універсалії окремо від речей не існують, не є простою назвою, мають власну ціну та виражають істотні ознаки, думки речі.