34. Проблема детермінації суспільного процесу. Його головні чинники та субєкти.

У соц філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, повязуються з суперечностями супс розвитку та їх вирішенням, з соц детермінізмом, з об’єктивними та суб’єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж комплексом усіх цих чинників. Кожний з вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Рушійні сили розвитку суп повязані насамперед з діяльністю людей.

Часом у науковій літературі рушійні сили розвитку суспільства повязують з певною спрямованістю, з прогресивними перетвореннями суспільства. Але такий підхід, мабуть, є\ однобічним: вся історія суп, його життя є цілісним процесом, який складається із складного переплетіння протиборства різних людей, націй, народів. І в цьому розумінні будь-яка діяльність людей є рушійною силою, людською суспільною діяльністю.

Суб’єктом суп процесу є особистість, що виступає як соц вияв кожної людини, виражений у конкретній індивідуальній характеристиці. Найглибші витоки ролі особистості у суспільстві закладені в її суп природі. А це означає, що всі проблеми суп, його об’єктивні потреби, можливості розвитку, його перспективи і цілі у кінцевому результаті живуть, функціонують не у якійсь своїй абстрактній самостійності, а саме як «переплавлені» у реальні індивідуально-конкретні потреби, інтереси, турботи, цілі кожної особистості, кожної індивідуальності. Тобто витоки ролі особистості в історії – в її нерозривному зв’язку з соц спільнотами, соц відносинами. Належність особистостей до різноманітних типів спільнот виступає як певний імпульс життєдіяльності кожної людини, кожної особистості. Саме в них формується її життєдіяльність, її активність.

Питання про критерії суп прогресу вирішується залежно від того, як визначається поняття «прогрес». Відповідно до однієї точки зору прогрес визначається як такий напрямок розвитку, в якому реалізуються внутрішні можливості певної системи в процесі становлення якісно нової системи, що забезпечує бульш високий ступінь цілісності, стійкості і пристосованості до навколишнього середовища і більш високий потенціал для наступного розвитку. З іншої точки зору, наведене визначення зберігається, але обмежується сферами живої природи та суспільства та підпорядковується наявності ціле покладання як суттєвому атрибуту прогресу. У живій природів – це наявність доцільності в процесі розвитку, а в розвитку суспільства – це наявність свідомо поставленої мети, рух до якої і є показником прогресивних змін.

Аналіз сутності прогресу і регресу через ціль у діяльності має свій сенс. Саме зіставлення результатів діяльності і мети (ідеалу) є об’єктивним критерієм самовдосконалення суспільства або, навпаки, деградації його. До того ж, у нас час гостро постає питання про те, якою ціною лід домагатися переходу суспільства до більш високого стану і чи варто взагалі робити це, якщо жертви, принесені на вівтар прогресу, непомірно високі порівняно з очікуваним результатом.

Абсолютний критерій суп прогресу встановити неможливо. Висунуті в різні часи такі критерії прогресу, як розвиток продуктивних сил, зміна суспільно-політичних формацій, вдосконалення способу виробництва, розширення сфери свободи, скоріше за все євідносними.