13. Головні напрямки сучасної західної філософії

Сучасна західна філософія характеризується такими особливостями: упередженим ставленням до науки, відхід від відмінностей філософських знань за їх належністю, до класичних напрямків (матеріалізму, ідеалізму, агностицизму), визнання людини одним з універсальних предметів обговорення, формальна взаємна терпимість різних учень і інтерес до філософії інших континентів. Кожна з рис може слугувати ознакою для виділення напрямків філософії. Обравши таку ознаку, як упереджене ставлення до науки, основні напрямки можна розташувати в порядку зменшення схилення перед нею.

1. Філософія науки. Виникла в сер 19 ст, пережила стадії позитивізм, емпіріокритицизм і у 20 ст представлена неопозитивізмом, з позиції якого предмет філософії – теоретико-пізнавальний і логічний аналіз мови науки як найбільш значимого для людини. Обмеження предмета філософії аналізом мови науки, зокрема застосування теорії типів або ієрархії мов, позбавило Ф права на власне пізнання навколишнього світу. Вибір позитивізмом мови логіки як універсальної мови вираження всього знання зробило логіку рівноцінною філософією науки. Логіка оперує лише з формами думки, поняттями і формами мови. Це зобов’язує до того, щоб вважати найбільш точним уявленням дійсності її мовне вираження. Мисляча людина все сприймає і представляє у мовній формі, точніше, слів і речень. Мова важлива не лише для логіки, але і для самої науки. Те, що сприймається і повідомляється, визначається насамперед можливостями мови, її висловлюваністю. Слід відмітити, що на велику кількість запитань філос науки немає вичерпних і беззаперечних відповідей. Багатогранність і складність питань, їх прямий зв'язок з проблемами науково-технічного прогресу обумовлюють першорядну роль ф науки у суч зах Ф.

2. Структуралізм. Конкретно-наукове і філос розуміння структурного методу. Він полягає у виявленні груп відносин між елементами об’єкта, тих, що зберігаються при деяких перетвореннях елементів, їх перестановці. Спостережуваними об’єктами гуманітарних наук є які-небудь знакові системи, що складаються із символів, слів чи образів. Структуралізм шукає за явним, свідомим вживанням знаків, використання неявних, несвідомих глибинних структур, що управляють вживанням знаків. В опорі на такі структури структуралісти вбачають гарантію неупередженості і об’єктивності дослідження, оскільки такі структури дозволяють абстрагуватися від суб’єкта або зобразити його вивідним від них. Універсальним об’єктом дослідження є культура як сукупність різноманітних знакових систем, аналіз яких дозволяє виявити глибинні пласти культури, якими неусвідомлено керується людина.

3. Фрейдизм. Суть психоаналізу Фрейда реалізована в методі лікування неврозів, що базується на мистецтві тлумачення вільних асоціацій, обмовок, забувань, помилкових дій і сновидінь як засобів проникнення в несвідомість. Фрейд створив теорію психіки як систему, дії якої визначаються конфліктом між свідомістю і несвідомими устремліннями, прагненнями. В її рамках психічна структура особистості представлена у вигляді співвідношень між Я, Над-Я і Воно. У кінці 20-х років виник неофрейдизм, що зєднав психоаналіз із деякими американськими соціологічними і етнологічними теоріями. Його вихідним положенням є принцип соціокультурного детермінізму в розумінні особистості, його прибічники визнають, що психічні норми – засіб і результат пристосування особистості до соціального середовища, досягнення нею соціальної ідентичності, а відсутність соц ідентичності – патологія.

4. Герменевтика. Дослівно означає мистецтво і теорію тлумачення текстів. Філос змісту їй надав Шлейєрмахер, у якого герменевтика – мистецтво розуміння чужої індивідуальності, іншого. Її прихильники зображують реальність життєвого світу як мовну реальність. У мові прихований історичний горизонт розуміння, і він визначає долю буття, бо не ми говоримо мовою, швидше мова говорить нами, мова – це дім буття.

У зах філос 20 ст відображені духовні запити суч людства, соц і духовно-моральні проблеми становлення і розвитку демократичного постіндустріального суп-ва. У цьому відношенні вона являє собою цінний загальнолюдський досвід осмислення реалій сучасного світу. Суттєвою характеристикою зах філософії є її багатомірність, що знаходить свій прояв у світоглядній орієнтації і в методологічних основах.