33. Суспільство як обєкт філософского аналізу. Специфіка соц пізнання.

Суспільство – це частина матеріального світу, що відокремилась від природи і являє собою форму життєдіяльності людей, яка історично розвивається. У вузькому розумінні – це певний етап людської історії (наприклад, капіталістичне суп-во, ранньофеодальне суп-во) або окреме, індивідуальне суп-во (соц організм).

Різні уявлення про соціум як систему суп співжиття людей формувались з найдавніших часів розвитку інтелектуальної культури людства. Соціум у теоретико-філос уяві стародавніх мислителів у буквальному розумінні цього слова ототожнювався з державою. Сусп життя не мислилось інакше, як державне. Людина трактувалась як політична істота (Аристотель), а єднальною силою суспільства вважалась гармонія і справедливість. Епікур і його прибічники вважали, що люди, відчуваючи потребу одне в одному, об’єднались у суспільство, розподіливши між собою окремі суспільні обов’язки.

Мислителі середньовіччя запримітили різницю між соціумом і державою, але приховували це в релігійних містифікаціях. Суспільство ототожнювалось з «тілом Христа». І тільки у творах Макіавеллі держава постає у вигляді однієї із складових соціуму як більш широкого і фундаментального утворення. Однак вже у 17 ст відновлюються ідеї Епікура про суп. Мислителі Нового часу Гоббс, Локк, Руссо знову актуалізували ідеї добровільної угоди між людьми як вихідного принципу влаштування життя. Натуралістичні концепції суспільства вважали суспільство природним організмом, який розвивається еволюційно (Міль, Дюркгейм). Представники соціопсихології розглядають суспільство як індивіда з його психофізіологією. Найвпливовішою школою соціопсихології став інстинктивізм, який вбачає джерела соціального в інстинктах людини.

Пошук теоретичних моделей, які б адекватно відтворювали природу і сутність соціального, історію його розвитку і механізми функціонування, триває і досі. На підставі аналізу різних підходів до соціального можна стверджувати про двоаспектність тлумачення суспільства. З одного боку, це суспільство постає як система зв’язків і стосунків, у якій і завдяки якій люди, взаємодіючи між собою і природою, здійснюють свою життєдіяльність. З іншого боку, суспільство є певною єдністю і спільністю, яка виявляє себе в упорядкованості життя і функціонує як єдине ціле. Тобто суспільство є дійсною, цілісною реальністю, а не похідним, що об’єднує окремих індивідів.

Суспільне життя – це реальний життєвий процес людини (соц групи, класу, суп-ва), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності.

Суспільні відносини – це те специфічне, що відрізняє соц утворення від усіх інших систем матеріального світу. Але це не значить, що суспільство – тільки сусп відносини. Сусп-во – це взагалі «продукт взаємодії людей», до нього включаються і продуктивні сили, і виробничі відносини, і суспільний устрій.

Суспільство-це надзвичайно багатоманітний, складний і суперечливий суб’єкт пізнання. Визначити суспільство так само важко, як матерію, природу, буття тощо. Суспільство охоплює різноманітні процеси, стосунки між людьми і складається з певних соціальних інститутів. У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей. І головне, суп-во – це реальні люди, які об’єднуються в соц групи, нації, взаємодіють і конфліктують між собою, створюють та споживають матер і духовні блага, виховують дітей, винаходять нові форми обєднання та злагоди.

Таким чином, суспільство – це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об’єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості та волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу.