21. Закони діалектики

1. з єдності і боротьби протилежностей. .Боротьба протилежностей є загальною, вона становить справжню справедливість і є умовою існування упорядкованого космосу. Гегель розглядав суперечність у динаміці, русі, зміні-як процес, який має свої стадії, ступені розвитку. На різних етапах суперечність проявляє себе по-різному:1)на етапі тотожності-відмінності-як суперечність, яка зароджується, виникає;2) на етапі відмінності-як суперечність, яка дає уявлення про деяку нерівність у тотожному предметі; 3)на етапі суттєвої відмінності-як суперечність, що є нерівністю за суттю;4)на етапі протилежностей-як суперечність, усвідомлювана як «боротьба» сторін, що не збігаються; на цьому етапі суперечності розвязуються;5)на етапі антагонізму суперечність набуває різкого загострення, форми взаємовиключення, протидії сторін. Тотожність- це рівність предмета самому собі. Відмінність же визначає нерівність предмета самому собі. У реальній дійсності предмет завжди виступає як єдність тотожності і відмінності, які взаємодіють, даючи поштовх рухові. Взаємодія цих протилежностей і є суперечністю. У філософській літературі розрізняють поняття «джерело розвитку» і «рушійна сила розвитку». Існують безпосередні, внутрішні причини розвитку-джерела розвитку і зовнішні причини-рушійні сили. Саме суперечлива взаємодія між такими протилежностями як «джерела»(безпосередні причини розвитку) і «рушійні сили»(опосередковані причини)і є врешті-решт загальною причиною, котра обумовлює саморух, саморозвиток матеріальних обєктів. Поняття «антагонізм» дає уявлення про одну з форм суперечностей, яка характеризується гострою, непримиренною боротьбою ворогуючих сил, тенденцій, напрямів. Це вища форма розвитку суперечностей.

2. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні: зміна якості обєкта чи процесу відбувається тоді, коли накопичення кількісних змін досягає певної межі. Якість - філософська категорія, котра означає сукупність суттєвих властивостей предмета, із втратою яких предмет неодмінно втрачає свою визначеність, тобто свою якість. Кількість — філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величина, обсяг, вага тощо. Кількість виступає запереченням якості, є її діалектичною протилежністю, що взаємодіє з нею. Якісні зміни, що відбуваються в об'єктивному світі, здійснюються лише на основі кількісних змін. Так, чи з'явиться лисина, якщо висмикнути одну волосину з голови або чи перестане купа бути купою, якщо віднімемо одну зернину? Коли погоджуються, що віднімання однієї волосини не робить лисим, забувають не лише про повторення, а й про те, що самі по собі незначні кількості, наприклад, сумуються, а сума становить якісне ціле, так що під кінець це ціле виявля­ється таким, що зникло, голова — лисою, а гаманець — порожнім. Міра — це межа, в рамках якої предмет залишається тим, чим він є, не змінюючи своєї якості як сукупності корінних його властивос­тей. Порушення міри предмета веде до порушення його буття і переходу в інше. Дуже важливою категорією в розумінні закону взаємного перехо­ду кількісних змін у якісні є стрибок, який означає перехід від старої якості до нової. Категорія стрибка дає уявлення про момент або період переходу до нової якості. .Даний закон розкриває внутрішній механізм переходу до нової якості у будь-якій сфері об'єктивної дійсності, від­повідаючи на запитання, як, яким чином відбувається розвиток, рух і зміна всього сутнього.

3. Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний, закономірний зв'язок, спадко­ємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Цей процес відбувається об'єктивно як діалектичне заперечення елементів старого і утвердження елементів нового, тобто і в новому є старе, але в перетвореній формі, в "знятому" вигляді. Діалектичне заперечення – це триєдиний процес, який включає в себе деструкцію (подолання, руйнування старого), кумуляцію (часткове збереження старого), конструкцію (формування, створення нового). Особливості закону заперечення заперечення:

• повторюваність рис, елементів старого на вищій основі;

• має місце повторюваність старого на вищій основі, розвиток іде начебто по спіралі, наближаючись з кожним циклом до старого, оскільки є по­вторюваність, і віддаляючись від нового, оскільки це нове.

• закон виявляється в повному своєму обсязі лише в тому разі, коли від­бувається повний цикл розвитку, коли мають місце три ступені в процесі розвитку (Гегелівська "тріада": теза -- антитеза — синтез) або заперечення заперечення.

• закон дає теоре­тичне уявлення про поступальний характер розвитку.