КАФЕДРА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НАУ

ІАСУ,1 курс, ЕЕ-101

Коц Олександр Петрович

ВАРІАНТ №1

(1 семестр)

Питання 1.

Основи методики розвитку силових якостей. Загальна характеристика сили (абсолютна , максимальна , вибухова сила). Засоби розвитку силової витривалості ( на прикладі тесту «згинання та розгинання рук в упорі лежачи»). Контроль за рівнем силових якостей.

Питання 2.

Історія розвитку та виникнення настільного тенісу.

Питання 3.

Визначення фізичної працездатності (проба Руфьє)

Оцінка________________________ Бали__________________________

Дата__________________________ Підпис________________________

Підпис________________________

1. Загальна характеристика сили

Сила - це здатність людини переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язів. У фізіології під силою м'язів розуміють те максимальне напруження м'язів, яке вони здатні розвинути. Чим більший опір здатна подолати людина, тим вона сильніша (абсолютна сила людини).При виконанні рухових дій м'язи людини виконують чотири основні різновиди роботи:

• утримуючу, яка виконується за рахунок напруження м'язів без зміни їх довжини (ізометричний режим (статична сила). Вона застосовується для підтримання статичних поз тіла, утримання предметів (штанга) тощо;

• долаючу, яка виконується за рахунок зменшення довжини м'язів. Вона застосовується найчастіше при виконанні рухових дій;

• поступливу, яка виконується за рахунок збільшення довжини м'язів. Завдяки поступливій роботі м'язів відбувається амортизація в момент приземлення у стрибках, бігу тощо. Зауважимо, що в цьому режимі м'язи можуть проявити на 50-100 % більшу силу, ніж у долаючому та утримуючому;

• комбіновану, яка складається з почергової зміни названих вище режимів. Отже, сила як рухова якість — це здатність людини долати опір або протидіяти йому за рахунок м'язових напружень. Опором можуть виступати сили земного тяжіння; реакція опори при взаємодії з нею; опір навколишнього середовища; маса власного тіла; маса спортивного знаряддя; сили інерції власного тіла або його частин та інших тіл; опір партнера тощо. Чим більший опір здатна долати людини, тим вона сильніша. У процесі фізичного виховання розрізняють:

• абсолютну силу як здатність людини долати якнайбільший опір або протидіяти йому у довільному м'язовому напруженні. Тобто йдеться про максимальний прояв силових можливостей. Найбільші величини сили людина може проявити у м'язових напруженнях, що не супроводжуються зовнішнім проявом руху (статичні зусилля), або в повільних рухах. Абсолютна сила має вирішальне значення при необхідності долати великий опір;

• вибухову силу як здатність людини проявити свої максимальні силові можливості за найкоротший час. Вона має вирішальне значення у стрибках, метаннях та інших одноактних і ациклічних вправах (боксі, боротьбі тощо).

Основи методики розвитку силових якостей.

Спрямований розвиток силових здібностей відбувається лише тоді, коли здійснюються максимальні м'язові напруги. Тому основна проблема в методиці силової підготовки полягає в тому, щоб забезпечити в процесі виконання вправ досить високий ступінь м'язових напруг. У методичному плані існують різні способи створення максимальних напруг: піднімання граничних обтяжень невелике число разів; піднімання неграничної ваги максимальне число разів - «до відмови»; подолання неграничних обтяжень із максимальною швидкістю; подолання зовнішніх опорів при постійній довжині м'язів; зміні її тонусу або при постійній швидкості руху по всій амплітуді; стимулювання скорочення м'язів у суглобі за рахунок енергії падаючого вантажу або ваги власного тіла й ін. Відповідно до зазначених способів стимулювання м'язових напруг виділяють наступні методи розвитку силових здібностей:

1. Метод максимальних зусиль.

2. Метод повторних неграничних зусиль.

3. Метод ізометричних зусиль.

4. Метод ізокинетичних зусиль.

5. Метод динамічних зусиль.

6. «Ударний» метод і.т.д

Метод максимальних зусиль. Він заснований на використанні вправ із субмаксимальними, максимальними й понадмаксимальними обтяженнями. Кожна вправа виконується в кілька підходів. Кількість повторень вправ в одному підході при подоланні граничних і понадмаксимальных опорів, тобто коли вага обтяження дорівнює 100% і більше від максимального може становити 1 - 2, максимум 3 рази. Даний метод забезпечує підвищення максимальної динамічної сили без істотного збільшення м'язової маси, виховання вміння розвивати концентровані зусилля великої потужності. Ріст сили при його використанні відбувається за рахунок удосконалювання внутрішньо- і міжм’язової координації й підвищення потужності креатинфосфатного й гліколітичного механізмів ресинтезу АТФ.