НЕТ «КАЛЕНД-ОБРЯД ФОЛЬК»

ФОЛЬКЛОРИСТИКА

1. Своєрідність поетики фольклору.

Фольклор – це усна тв-ть трудового народу. Термін фольклор від англ.: народ; мудрість, знання. Фольклор(ширше визначення) – одна з найважливіших і всеохоплюючих систем духовного життя народу, тісно зв’язана з народним побутом, як окремою системою, та літературою. Вужче – художнє відображення дійсності у словесно-музично-хореографічних формах колективної народної творчості, нерозривно пов’язаної з життям і побутом. У ній відбито світоглядні й естетичні погляди народу. Нар тв-ть – це термін, яким окреслюються вся творча діяльність народу: поезія, музика, театр, танець, архітектура, художньо-прикладне мистецтво. УНТ – це художня словесна тв-ть народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань народно-поетичної фантазії. Фольклор вивчають фольклористи, відповідно, фольклористика – це наука, що вивчає закономірності та особливості розвитку фольклору, характер і природу, сутність і тематику народно-поетичної тв-ті, її специфіку та спільні риси з різними видами мист-ва; особливості побудування усної словесності на різних етапах тв-ті, а також жанрову сист і поетику. Значення науки: виникнувш на загальнослов’янській основі, розвиваючись в умовах єдності народів, укр. фольклор відобразив історію, працю й побут укр. народу, його ідеали, боротьбу проти соц несправедливості. До появи писемності фольклор був єдиним засобом відображення явищ життя і художніх знань народу, який передавав з покоління в покоління життєвий досвід народу, його мудрість, етику, кращими своїми образами, в яких були втілені благородні риси – патріотизм, хоробрість, чесність, людяність, що сприяло вихованню. Специфіка фольклору: упродовж багаторічного існування фольклор виробив особливості, які відрізняють його від літ-ри: нар тв-ть характеризує досить повно й виразно прагнення, мрії і погляди широких народних мас; фолькл твори виникли в середині трудящих мас, що відзначило їх демократичний зміст; у докласовому сусп-ві обстоював запити всіх людей, а вже в класовому–тільки трудовий народ; творці фольклору–селяни, ремісники, робітники оспівали найталановитіших у праці й боротьбі за краще життя своїх представників, показали їхню духовну та фізичну красу. Ворогів і те, що пов’язане з ними, народ прагнув показати в найнепривабливіших тонах–жорстокими, морально розбещеними; колективність( літ-ий твір має конкретного автора, така тв-ть вваж-ся індивідуальною, а фольклорн текст – результат колективної тв-ті); імпровізація(кожен виконавець, залежно від потреби, може змінити твір); варіативність (фолькл тв не можна вивчати тільки в одному записі, треба кілька творів, щоб їх протиставити або порівняти); традиційність(незмінність фольклорних жанрів і їх поетичних систем), анонімність; мова (для фольклору властива просто-народна діалектна мова, а для худ-х тв – унормована лексика); жанрова сист (частково збігається народне та професійне мист-во за родами та жанрами); художні засоби (в УНТ епітети, порівняння, метафори – сталі, в худ літ – вони мають бути оригінальними). Відмінності у межах жанрової поетики: 1)у призначенні самих текстів (утилітарне призначення у фольклорі виходить на перший план); 2)побутове застосування або виконання з певної нагоди(н-д: весільні пісні – під час весілля); 3)кожному жанрові нар тв-ті властива своєрідна форма виконання (н-д: думи виконуються під бандуру, пісні співаються під музику у колі чи за столом). Текст, музика, танцювальні рухи, допоміжні предмети – становлять з текстом єдине ціле. 4)Синкретизм (поєднання різних видів мист-ва музики, драми і УНТ); 5)відношення до дійсності (у худ-х тв штучна дійсність пропущена через свідомість автора, в УНТ – дійсність зображена крізь призму сприйняття народу і вона, як правило, зміщена – опоетизована, героїзована, звеличена); 6)особливості образів гол персонажів ( у народному епосі – це обов’язково позитивний герой, який втілює все найкраще з народної уяви. Він опоетизований, героїзований). Усі образи фольклору – і позитивні, і негативні – є втіленням (уособленням) певних сил. В УНТ немає імен, тому реальні герої створюються саме з таких позицій. 7)побудова сюжету на основі дій гол персонажа (гол герой переможець, а зло завжди покаране, переможене, знищене). Немає інтересу до опису природи, житла, тобто неаає лір відступів. 8)сюжетно-композиційна будова фолькл текстів завжди простіша, ніж у текстів худ літ-ри (дії персонажа не мають якогось логічного пояснення). 9)хронотоп (просторово-часові відношення). Немає описів простору, відокремленого від місця подій. Час не виступає як окрема величин. Вік героя не вимірюється роками, а просто – старий, молодий, юначе. Герої, як правило, не старіють і уособлюють вікові тип (чоловік, жінка, старець). Висновок: УНТ та худ літ-ра – це окремі види словесного мист-ва, які відрізняються не тільки своїм походженням, а функціями та формами існування.