3. Весільна драма.

Відноситься до ритуально-обрядових дій у пісенно-музичному супроводі, один з різновидів родинно-обрядових творі. Весільна обрядовість – система драматичних ритуальних дій та пов’язаних з ними пісенно-поетичних текстів, що виконуються з нагоди шлюбу, як початку їх спільного життя з метою створення сім’ї. Головні постаті – молодята (князь і княгиня). Дійові особи: наречений (старший дружка, дві подружби, домовий, старости, 2 музики, 2 свахи, свашка – родичка молодого); наречена (дружка, підружка, 2 дружби, козаки, музики, старости, бояри); усі інші – весільна дружина: писар, який списує боярів, їх маєток, вози, хорунжий, лікар. Етапи весілля (архаїчне весілля): складається з дій, що супроводжуються весільно-поетичними творами: 1. Перед весільний (сватання, заручини - змовини); 2. Приготування до весілля (запрошення на весілля, випікання короваю, завивання гільця, дівич-вечір, оглядини); 3. Весілля (посад, розплітання коси нареченої, батьківське благословення (поклони), приїзд нареченого, гостини, викуп. нареченої, її прощання з рідними, від’їзд подружжя додому молодого, гостина у домі нареченого, комора); 4. Після весільний (понеділкування, пропій). Весільний обряд переходить у після весільний (понеділок). Елементи язичницьких культів: молода жінка ритуально набирала воду з річки і готувала з нею їжа (після весілля). У цей день відбувається перепій нареченої, після нього співали жартівливі пісні. Після цього перезва (після весільне гостювання у родичів нареченого). Важливими культами були елементи вшанування домашнього вогнища, культ предків, води, зірок. Співалися різноманітні пісні: 1.власне обрядові весільні пісні (інформативна функція: сутність обряду, його формування), їх співають коровайниці; 2.пісні, які виконуються на декількох етапах весілля (центр – образ молодої, туга за родиною, у формі діалогу); 3.пісні, які виконуються на різних етапах весілля, служать своєрідним містком між різними етапами весілля, сприяють з’ясуванню стосунків між персонажами (експресивний характер, комунікативна функція; 4-рядкові пісні). 4.пісні, зв’язок яких з обрядом послаблений (ліричні побутові пісні). За Ф. Колессою: 1.пісні, що описують чи пояснюють дії весільної драми і передають настрої учасників; 2.пісні, що заворожують щастя-долю, звертаючись до космічних сил; 3.пісні, що звеличують молодих, їх батьків, дружок. Гостей; 4.пісні еротичного або любовного змісту; 5.з голосільними мотивами (нарікання на батьків); 6.жартівливі та несмішливі. Як правило, розмір цих пісень – ямб, хорей; використовуються традиційні епітети, порівняння, паралелізм, виконуються переважно жінками. Часто використовуються образи тотемних тварин, астральних рослин, дерев.

4. Українська народна казка: жанрові різновиди й поетика

Казка – фольклорний розповідний твір про вигадані, а часто й фантастичні події. За своїм змістом і поетикою казки близько стоять до сказань, легенд, билин і баладних пісень. Вони широко використовують пісні, приказки й прислів’я, загадки й замовляння. Термін “казка” походить від слова казати (казки розказуються). За часом виникнення казки належать до найдавніших форм народної творчості. Вони дуже популярні серед усіх народів світу й відзначаються захоплюючим сюжетом. Основною жанровою ознакою казки в цілому є фантастика. Відтворюючи дійсність, казка не вдається до вимислу порушення правдоподібності зміщення реального плану. Українські народні казки – складний жанр, він об’єднує твори різні за походженням, змістом і стилем. Одні казки виділяються своєрідним складом дійових осіб, другі – фантастичністю сюжету, треті –соціально-побутовими конфліктами. Тому казку поділяють на 3-ри жанрових різновиди:

- казки про тварин (птахів, рослин, комах);

- чарівні (їх іноді називають героїчні чи фантастичні);

- суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні).

В казках про тварин неправдоподібно товаришують, одружуються, співають, танцюють звірі. Ще більш неправдоподібно є вимисел у фантастичних казках, в яких все –персонажі, чудодійні предмети, сама дія – просякнута незвичайною атмосферою. Без фантастики нема і побутових казок хоча вони й ближчі до реальності, до соціальних і побутових проблем українського села. Найдавнішими з них є казки про тварин, хоча в українській народній творчості, вони давно втратили свій первісний характер. Лише в окремих казкових творах береглися короткі згадки про походження звірів і птахів.

Фантастичні казки. Головний їх зміст – богатирський подвиг у здійсненні якого героєві допомагають мудрі сили природи, котрі дають йому пораду, сприяють різними способами.

Соціально-побутові сюжети цих казок побудовані на обігруванні типових рис негативних персонажів в комічні, фактично фантастичні ситуації.