Family-ukr-WEB

IНСТИТУТ ДЕМОГРАФIЇ ТА СОЦIАЛЬНИХ ДОСЛIДЖЕНЬ НАН УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СОЦIАЛЬНИХ РЕФОРМ ФОНД НАРОДОНАСЕЛЕННЯ ООН

СIМ’Я ТА СIМЕЙНI ВIДНОСИНИ В УКРАЇНI: СУЧАСНИЙ СТАН I ТЕНДЕНЦIЇ РОЗВИТКУ

Київ 2009

3

4

ВСТУП

Сім’я являє собою невід’ємну складову життєдіяльності суспільства й відтворення населення. Це один із найдавніших соціальних інститутів, який, змінюючи свої форми, зберігався в умовах усіх відомих цивілізацій і культур. Сімейний спосіб життя людство виробило протягом всього періоду свого існування й історичний досвід різних культур довів необхідність захищати та цінувати інститут сім’ї. Разом з тим наразі важко відшукати той соціальний феномен, про кризовий стан якого за останні півстоліття було б написано більше, ніж про кризу інституту сім’ї й якому б так часто пророчили неминуче відмирання.

Сучасна сім’я являє собою інститут, який насправді увесь час перебуває під тиском соціально-економічних обставин і невпинно змінюється. Як структуроформуюча система суспільного життя сім’я фокусує всі кардинальні зрушення, що відбуваються у соціумі. Особливо відчутних і неоднозначних змін інститут сім’ї зазнав в європейських країнах у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Свою специфіку мають ці зміни на пострадянському просторі, де вони зумовлені як загальноцивілізаційними тенденціями розвитку шлюбно-сімейної сфери, так і впливом чинників, пов’язаних із системною кризою, а отже — несуть на собі особливо значний тягар невирішених соціальних, економічних, морально-етичних проблем.

У свою чергу сім’я, що традиційно належить до базових цінностей у вітчизняній культурі, містить у собі могутній потенціал впливу на процеси суспільногорозвитку.Яксвідчитьісторичнийдосвід,потребифункціонування інституту сім’ї завжди були і є одним із значущих факторів соціальних змін, а її роль як важливого буфера між індивідами і соціальними змінами зростає саме у кризові періоди.

Сімейнівідносинитасімейнажиттєдіяльністьтісновплетеніусоціальноекономічну реальність, і стан інституту сім’ї є одним із найважливіших індикаторів соціальної стабільності й благополуччя. З огляду на це наразі існує нагальна потреба у поглибленому дослідженні стану сучасної української сім’ї й виконання нею своїх основних функцій, процесів формування сімейного складу населення, матеріального становища різних

5

типів сімей (домогосподарств), специфіки сімейних відносин, взаємодії сім’ї з іншими соціальними інститутами, впливу соціально-економічних явищ та процесів (у тому числі кризових) на життєдіяльність сімей в Україні тощо. Серед чинників, які ускладнюють систематичне відстежування й оцінку того, що відбувається з сім’єю та сімейним складом населення, не останніми слід назвати інформаційні труднощі, особливо у тривалий період між переписами населення. Джерелами інформації щодо різних соціальнодемографічних та економічних аспектів функціонування сімейної сфери можуть слугувати також результати спеціальних вибіркових соціальнодемографічних обстежень населення, зазвичай одноразових або таких, що здійснюються періодично.

У цьому виданні здійснено спробу дослідити широке коло питань, що стосуються формування сімейного складу населення та дітності сімей в Україні, рівня життя різних категорій сімей, значущості сімейних цінностей, стосунків між подружжям та розподілу обов’язків у сучасній сім ї, дітородних орієнтацій населення, взаємовідносин з дітьми та проблем їх виховання у сім’ях різних типів, взаємодопомоги батьківського та прабатьківського поколінь, оцінки населенням державної сімейної й пронаталістської політики тощо на основі аналізу інформації із кількох джерел, як-то: даних переписів населення; підсумків вибіркових обстежень умов життя домогосподарств України; результатів репрезентативного вибіркового соціально-демографічного опитування населення дітородного віку «Сім’я та сімейні відносини», проведеного Центром «Соціальний моніторинг» навесні 2009 р. Актуальні й болючі питання щодо сучасного стану й трансформацій інституту сім’ї та шлюбно-сімейних відносин в Україні автори намагалися висвітлити виключно з наукових позицій, якомога більш неупереджено, не прикрашаючи реальний стан справ і певні позитивні зрушення у цій царині та водночас не драматизуючи наявні труднощі й проблеми.

Видання є результатом дослідницької роботи авторського колективу під керівництвом акад. НАН України Е.М. Лібанової у складі: к.е.н. С.Ю. Аксьонової, В.Г. Бялковської, О.А. Васильєва, О.О.Коломієць, к.е.н. О.І. Крикун, Б.О. Крімера, д.е.н. І.О.Курило, акад. Е.М. Лібанової, Л.М. Мельничук, А.Г. Реут, к.е.н. Л.І. Слюсар, д.е.н. В.С. Стешенко.

6

I.СIМ’Я У ТРАНСФОРМАЦIЙНОМУ СОЦIУМI СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

1.1.Інститут сім’ї та його функції

Сім’я як засноване на шлюбі та кровній спорідненості об’єднання людей, пов’язаних спільним побутом та взаємною відповідальністю1, є базовою передумовою функціонування соціуму, невід’ємною ланкою у механізмі життєдіяльності та демографічного відтворення поколінь. Її значення настільки важливе, що сім’ю іноді визначають як «першоелемент суспільства» (the fundamental unit of society)2.

Сім’я є багатоаспектним соціальним утворенням, що поєднує в собі якості соціального інституту, соціальної організації, соціальної структури та малої соціальної групи. Вона знаходиться на перетині структур при вивченні соціуму з тієї чи іншої позиції, на перетині макро- і мікроаналізу. Фундаментальна якість сім’ї – виконання ролі посередника між суспільством і особистістю, зняття протиріччя між особистістю і державою через інтереси сім’ї як автономного цілісного соціального інституту3.

Інститут сім’ї є одним із найдавніших у суспільстві, він виконує комплекс соціально необхідних функцій, що закріплені за ним, і формують систему відносин та забезпечують мотивацію взаємодії, з одного боку, сім’ї та суспільства, з іншого – сім’ї й особистості. Сім’я як багатофункціональний інститут виконує як специфічні функції, що іманентні їй, відображають її сутність, так і неспецифічні, до виконання яких вона пристосовується у певних історичних умовах4. Функції сім’ї змінюються з розвитком людства; вони тісно корелюють з умовами життєдіяльності суспільства в цілому, тому їх характер, ієрархія, пріоритетність, змістовне наповнення змінюються залежно від стану суспільства, розвитку його окремих сфер, потреб та вимог певного періоду. Однак специфічні функції сім’ї, тобто ті, що відрізняють її від інших інститутів суспільства, є притаманними на всіх етапах його розвитку – це забезпечення фізичного (біологічного) та соціокультурного відтворення

1Цевизначення,щоувійшлодоенциклопедій,булозапропонованоА.Г.Волковим(див. Волков А.Г. Семья – объект демографии. – М.: Мысль, 1986. - С. 20; Демографический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1985. - С. 385; Социологическая энциклопедия в 2-х т. Т. 2. – М.: Мысль, 2003. - С. 394).

2Аллан Карлсон. Общество – Семья – Личность: Социальный кризис Америки. Альтернативный социологический подход // Перевод с англ. / Под ред. проф.

А.И.Антонова. – М.: 2003. – С. 12.

3Социология семьи. Под ред. А. И. Антонова. – Москва: ИНФРА-М, 2005. - С. 22.

4Харчев А.Г. Брак и семья в СССР. – М.: Мысль, 1979. - С. 75.

7

поколінь людської спільноти. Тобто до специфічних функцій сім’ї треба віднести репродуктивну (дітонародження), соціалізації (виховання дітей) та функцію матеріального утримання дітей. Оскільки відтворення населення є основою існування будь-якого суспільства, потреба в сім’ї як соціальному інституті, що забезпечує народження і соціалізацію нових членів суспільства, існує в кожній з сучасних цивілізацій на будь-якому етапі їх розвитку. Сім’я як конкретна історична система взаємовідносин між подружжям, між батьками й дітьми, які пов’язані шлюбними та родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю (за визначенням А. Харчева)5 формує і підтримує «правила гри»6 стосовно появи та розвитку дітей як представників нових поколінь, які мають замінити покоління батьків. За цими правилами існує особиста мотивація індивіда до дітонародження, у процесі якого реалізується одна з найважливіших суспільних потреб – потреба у відтворенні населення як «фізичного тіла» суспільства.

Неспецифічні функції сім’ї мають історичний характер і з розвитком суспільства розширюються чи, навпаки, звужуються, переходять до інших соціальних інститутів. У доіндустріальному суспільстві сім’я була центральним його осередком, оскільки виробництво матеріальних благ мало сімейний характер, тобто в сім’ї було сконцентровані не тільки «творення» суб’єкта соціального життя, але і виробництво предметів споживання і засобів виробництва. На цьому етапі історичного розвитку сім’ю можна визначити як поліфункціональний інститут7, її економічні функції були не менш важливі для суспільства, ніж специфічні, оскільки сімейне виробництво було основою всього суспільного виробництва. У сім’ї того часу виробнича діяльність поєднувалася з передаванням професійних знань і навичок, моральних настанов, релігійних і побутових традицій, навчанням юнацтва; також сім’я забезпечувала турботу про старих і немічних, безпеку і соціальний контроль. Фактично весь життєвий шлях особистості, її соціальне формування та розвиток, вся життєдіяльність відбувались у сім’ї, і потребам цього періоду відповідала розширена патріархальна багатодітна сім’я.

З розвитком суспільства, підвищенням продуктивності праці виробництво матеріальних благ відокремлюється від сім’ї. В умовах індустріалі-

5Харчев А.Г. Брак и семья в СССР. – М.: Мысль, 1979. – С. 75.

6З позицій інституціоналізму інститути суспільства – це „правила гри” цього суспільства, які забезпечують взаємовідношення між людьми, формують мотивацію їх взаємодії. – див. Д. Норт Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. – М.: Фонд экономический книги „Начала”, 1997. – С. 16, 37.

7Социология семьи/ Под ред. А. И. Антонова. – Москва: ИНФРА-М, 2005. - С. 158-160.

8

зації та промислового виробництва члени сім’ї беруть участь у матеріальному виробництві як наймані працівники за межами сімейного об’єднання. Хоча сімейне виробництво не зникає, воно вже не є основним у економічній системі, а серед економічних функцій сім’ї на перший план виходять накопичення власності, споживання, ведення домашнього господарства, організація побуту тощо. Інституціональна структура суспільства поступово ускладнюється, і окремі функції сім’ї переходять (частково чи повністю) до спеціалізованих інститутів: функції освіти та виховання – до інститутів освіти, тобто навчальних закладів усіх рівнів, функції побутового обслуговування – частково до сфери обслуговування, функції охорони – до силових структур різного рівня тощо. Отже, коло функцій сім’ї поступово звужується, змінюється їх співвідношення. Мірою того, як держава й інші соціальні інститути «перебирають» на себе колишні обов’язки сім’ї (як-от: виробнича діяльність, утримання у старості та за непрацездатністю; щодо навчання та, певною мірою, й виховання підростаючих поколінь тощо), і при цьому у зв’язку з ускладненням трудової діяльності відпадає потреба широкого використання дитячої праці як у сімейному, так і у суспільному виробництві, настанови дітородної діяльності сім’ї суттєво трансформуються у напрямі відходу від багатодітності, зумовленого становлення економічних мотивів малодітності.

Розвинене суспільство початку ХХІ століття має розгалужену інституціональну структуру, у тому числі систему соціальних інститутів, безпосередньо задіяних у демопроцесі як процесі формування індивідів певної якості. Підготовка сучасного суб’єкта суспільного життя – дорогий і складний процес, який потребує участі спеціалізованих інститутів, що не тільки звужує неспецифічні функції сім’ї, але і певною мірою трансформує її основні функції. Унаслідок розвитку соціально-побутової інфраструктури суспільства суттєво змінилася господарсько-побутова функція сім’ї. Процес соціалізації підростаючого покоління відбувається не тільки в сім’ї, водночас держава частково бере участь в економічному утриманні дітей через систему різноманітних сімейних допомог та пільг. Виховна функція сім’ї порівняно з іншими функціями має наскрізний характер, оскільки передача суспільних норм, цінностей, досвіду стосується усіх сфер сімейної діяльності й усіх сфер життєдіяльності суспільства у цілому. Саме тому важливою є тісна взаємодія сім’ї з іншими соціальними інститутами, що виконують виховні функції, забезпечуючи окремі складові виховання. Крім того, аналіз реалізації виховної функції сім’ї доцільно розглядати у взаємозв’язку з іншими функціями. Зокрема, до кола змістовних питань виховної функції належать формування готовності молодого покоління до сімейного життя, засвоєння молодими людьми рольових складових кожного члена сім’ї тощо. Таким чином, виховна функція забезпечує збереження, відтворення та

9