Family-ukr-WEB

та послуг, необхідних для виховання дитини (спектр яких може бути дуже широким). Подібний інструмент (як і податкові пільги) буде вигіднішим для небагатої української економіки, ніж широкомасштабні виплати.

5.2. Сімейна та пронаталістська політика в Україні у дзеркалі суспільної думки

У рамках обстеження «Сім’я та сімейні відносини» було виділено групу запитань, що стосуються сімейної політики в країні. Цей блок дослідження присвячено вивченню позиції населення щодо існуючої в країні сімейної політики та шляхів її модернізації. Подібний аналіз дає змогу визначити ставлення населення до здійснюваних у країні пронаталістських заходів та інших складових сімейної політики, окреслити їх результати, окреслити потенційні фактори впливу на народжуваність та певною мірою сформувати підґрунтя для подальшого вдосконалення і розвитку існуючої сімейної політики в Україні. Актуальним також є дослідження змін думок населення щодо державної сімейної політики в умовах сучасної фінансово-економічної кризи.

Насамперед слід зазначити, що майже половина респондентів (47,9%) вважає, що виховання дітей в сучасній Україні потребує значно більше часу зусиль та коштів, ніж це було 20–30 років тому (у 80-х рр. ХХ ст.). Ще 24,2% вважають, що виховання дітей стало потребувати не значно, але все ж більше часу й зусиль, ніж раніше. Спільно ці дві групи респондентів формують переважну більшість (понад 72,1%) опитаних. Отже, в суспільстві визнається що на нинішньому етапі виховання дітей є складнішим, ніш це було в умовах соціалізму. При цьому частка тих, хто вважає, що виховання дитини в сучасних умовах потребує скоріше менше та значно менше часу, зусиль та коштів, становить відповідно 1,6 та 0,5%. Отже, питання матеріальної підтримки батьків та дітей, можливостей поєднання трудової діяльності з народженням та вихованням дитини, а також інші проблеми сімей з дітьми значно актуалізувалися протягом двох останніх десятиліть і, відповідно, потребують мобілізації все більшої уваги та ресурсів задля свого вирішення.

Як вже зазначалося, починаючи з 2005 р., сімейна політика в Україні у частині матеріальної підтримки сімей з наймолодшими дітьми помітно активізувалась. Одноразова допомога при народженні дитини різко зросла до одного з найвищих в Європі обсягів, який у 2008 р. знову було підвищено. Метою такого щедрого фінансування було, як відомо, заохочення дітородної активності населення через поліпшення матеріального становища певних категорій сімей з дітьми. У світлі цього вельми актуальною є інформація

200

про думки населення стосовно доцільності й ефективності запровадженої вагомої одноразової допомоги при народженні дитини. Можна впевнено сказати, що оцінка населенням впливовості виплат на власні репродуктивні наміри набагато менш позитивна, ніж того б хотілося, але певний позитивний ефект присутній і простежується досить чітко (рис 5.2.1).

Рис. 5.2.1. Вплив запровадження вагомої одноразової допомоги при народженні на дітородні плани населення, % (квітень 2009 р.)

Як видно з рисунка, у цілому вплив на дітородні плани запровадження вагомої одноразової допомоги при народженні може бути оцінений як доволі незначний. Переважна більшість опитаних (87,4%) заявили, що допомога ніяким чином не вплинула на їх дітородні наміри. Серед тих, на кого значна матеріальна допомога при народженні дитини таки вплинула, 5,8% вже народили дитину протягом періоду, що минув з часу її запровадження, 4,7% планують народити через 2-3 роки, 1,1% чекають на народження дитини наступного року і 0,9% очікують на цю подію вже в поточному році. Тож у цілому 12,6% респондентів визнали, що вагома матеріальна допомога тією чи іншою мірою вплинула на їх дітородні наміри. Значущість цієї цифри можна оцінювати по-різному. Звісно, з одного боку, частка ця низька і навряд чи відповідає очікуванням щодо результатів активізації сімейної політики в Україні. При цьому не слід забувати і про можливість не зовсім коректної оцінки респондентами змін своїх дітородних намірів. Найімовірніше, впровадження допомоги сприяло реалізації саме у цей період тих народжень, які планувалося реалізувати у більш віддаленому періоді, тобто цей демополітичний захід зумовив зрушення у календарі народжень, але не вплинув на потребу в дітях та на самі уявлення (й рішення) респондентів щодо остаточного числа бажаних (і планованих) дітей у зв’язку з покращанням можливостей щодо їх матеріального забезпечення у ранньому дитинстві. У зв’язку з цим реальний ефект від впровадження

201

вагомої одноразової допомоги при народженні може зрештою виявитися нижчим від зафіксованого.

З іншого боку, з огляду на наднизький рівень народжуваності в Україні протягом тривалого періоду навіть незначний позитивний вплив відповідних заходів на дітородні орієнтації варто розцінювати як важливий і надзвичайно потрібний і у цьому контексті вважати запровадження вагомих виплат при народженні дитини у цілому виправданим.

Порівняння результатів нинішнього опитування населення дітородного віку (квітень 2009 р.) з минулорічним (обстеження «Сім’я та діти», квітень 2008 р.) свідчить, що частка опитаних, які визнали вплив одноразової допомоги на свої дітородні плани, практично не змінилася (минулого року позитивно на це запитання відповіли 14% жінок та 12% чоловіків).

Надзвичайноважливоюскладовоюдослідженняєвизначенняставлення респондентів до потенційних факторів зростання народжуваності в Україні. Саме така інформація уможливлює оцінку позиції населення України щодо тих обставин, які перешкоджають повній реалізації дітородних орієнтацій

(рис. 5.2.2).

Серед можливих чинників, які могли б сприяти зростанню народжуваності, суттєво виділився один: 68,4% респондентів вважають, що підвищенню народжуваності сприятиме зростання рівня оплати праці. Отже, більша частка населення дітородного віку у питаннях матеріального забезпечення сім’ї та дітей схильна орієнтуватися на власні трудові доходи, а не на матеріальну підтримку з боку держави. Відразу привертає увагу великий розрив між цим фактором і наступним за ним у рейтингу, а тому недостатній рівень оплати праці можна вважати вагомим чинником реалізації дітородних орієнтацій. Виходячи з цього можна визначити очікувані населенням заходи щодо поліпшення матеріального забезпечення сімей з дітьми: саме зростання рівня оплати праці, крім об’єктивного покращання матеріального становища, буде сприяти формуванню більш позитивного його суб’єктивного сприйняття, підвищенню впевненості населення у власному майбутньому, а отже, більш повній реалізації дітородних орієнтацій.

Наступний чинник, що помітно поступається за вагомістю попередньому, але при цьому також є доволі суттєвим, це поліпшення житловихумовсімей з дітьми. Вагомим фактором зростання народжуваності його вважають 41,5% опитуваних. Як бачимо, житлова проблема також є актуальною для значної частини населення, Так перед народженням дитини багато осіб дітородного віку замислюються про подальше комфортне проживання зростаючої родини.

Кожний з решти потенційних чинників зростання народжуваності назвало менше 30% опитаних. Найбільш суттєвими з них виявилися традиційні компоненти сімейної політики – збільшення одноразової допомоги

202

при народженні дитини (26,9%), запровадження щомісячної допомоги сім’ям на дітей (24,7%), та вагомих податкових пільг сім’ям з дітьми

(21,4%). Такі позиції названих факторів дозволяють зробити висновок, що подальші фінансові ініціативи щодо сімейної політики не матимуть значного ефекту, оскільки мало відповідають уявленням населення щодо умов, необхідних для народження дитини. Хоча, з іншого боку, певний незначний ефект від нарощування матеріальних допомог матиме місце і цілком можливо, що за низької народжуваності навіть цей ефект виявиться дуже потрібним і виправданим.

Доволі високий рівень підтримки населенням отримали й такі потенційні засоби впливу на народжуваність, як підвищення доступ-

ності якісного медичного обслуговування для дітей (20,3%), збереження безкоштовної освіти (19,4%), розширення мережі дитячих дошкільних закладів (15,3%). Водночас названі фактори значно меншою мірою асоціюються з поліпшенням умов для народження дитини, ніж зазначені раніше. І вже практично несуттєвими можна вважати ті можливі фактори зростання народжуваності, що завершують ранжований їх перелік,

а саме: збільшення адресної допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми(8,3%),підвищеннясоціальногопрестижубатьківстваіматеринства (8,3%), інформаційно-просвітницька діяльність, спрямована на формування бажаних дітородних орієнтацій (1,6%).

Якщо розглянути зміну ставлення респондентів до потенційних факторів зростання народжуваності в умовах фінансово-економічної кризи, то можна зробити висновок, що якихось кардинальних змін не відбулося. В порівнянні з минулорічним обстеженням вагомість виділених потенційних чинників підвищення народжуваності залишилась приблизно на одному рівні. Минулого року, як і тепер, абсолютна більшість респондентів найбільш вагомим фактором впливу на народжуванність назвала підвищення рівня оплати праці (68,6% та 68,4% відповідно). На другій позиції, але з суттєвим відставанням, було відзначено поліпшення житлових умов (47,3% та 41,5% відповідно). Решта ж причин як у минулорічному, так і в цьогорічному обстеженні не оцінено респондентами як потенційно впливові щодо динаміки народжуваності. Однак певні зміни у сприйнятті дії окремих соціально-економічних факторів на народжуваність таки відбулись. Для детальнішого їх аналізу розглянемо рис. 5.2.3.

204

Рис. 5.2.3. Зміна оцінки ролі окремих потенційних факторів підвищення народжуваності* у 2009 р. порівняно з 2008 р., відсоткові пункти

*Різниця між частками респондентів, які обрали відповідні фактори.

Найбільшпомітновоцінкахреспондентівзрослазначущістьпідвищення доступності якісного медичного обслуговування (на 6,1 в. п.). Дещо несподіваним з огляду на сучасний високий рівень гранта при народженні видається те, що чинником, вагомість якого також помітно зросла, виявилося

збільшення одноразової допомоги при народженні дитини. Прагнення до подальшого її зростання можна пов’язати з загальною потребою в додаткових грошових коштах, яку відчуває населення в умовах соціальноекономічної кризи. Порівняно з минулорічним обстеженням на 5,1 в. п. більше респондентів вважає, що подібні зміни можуть сприяти зростанню дітородної активності. На 4,2 в. п. збільшилася частка тих, хто вважає, що такому зростанню сприятиме запровадження щомісячної допомоги сім’ям на дітей. Можна припустити, що у цьому знаходить своє відображення погіршення матеріального становища населення внаслідок кризи, яка зумовила зростання необхідності саме у фінансових засобах сприяння народжуваності.

Фактором, значущість якого найсуттєвіше зменшилась, виявилось поліпшення житлових умов (на 5,8 в. п.). Це також можна віднести до впливу фінансово-економічної кризи, за якої населення вимушене перей-

205

матись більш нагальними проблемами, ніж покращення житлових умов. Порівняно з минулорічним обстеженням скоротилась і частка тих, хто вважає, що на народжуваність позитивно впливатиме створення умов

для успішного поєднання професійної зайнятості з материнством (на 4 в. п.), запровадження адресної допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми (на 3,2 в. п.) та зростання соціального престижу материнства й батьківства (на 2,9% в. п.).

За результатами обстежень 2008 р. та 2009 р. сформовано ранжований ряд основних чинників підвищення дітородної активності населення України, що відображає також зміни значущості зазначених факторів з погляду респондентів (табл. 5.2.1). Позиції перших двох факторів – підвищення рівня оплати праці та поліпшення житлових умов – залишилися без змін,

тим часом як у складі менш вагомих факторів відбулися певні перестановки. Найбільш суттєво знизився рейтинг фактора створенняумовдляуспішного поєднання професійної зайнятості з материнством (батьківством):

він перемістився з третього місця на сьоме. Дещо втратили свої позиції такі фактори: розширення мережі дитячих дошкільних закладів (з восьмого місця спустився на дев’яте) та збереження безкоштовної середньої та вищої освіти (з сьомого місця – на восьме). Водночас зростання одноразової допомоги при народженні дитини перемістилося з четвертої позиції на третю, а запровадження щомісячних допомог сім’ям з дітьми

– з шостої позиції на четверту. Проте найбільше «зміцнив свої позиції» фактор підвищення доступності якісного медичного обслуговування (на три сходинки).

Таблиця. 5.2.1. Позиція респондентів щодо основних чинників підвищення дітородної активності населення в Україні

у 2008 та 2009 роках, %*

206

Продовження таблиці 5.2.1

*Сума часток не дорівнює 100%, оскільки респонденти обирали декілька варіантів відповідей

Виходячи з вищезазначеного, можна констатувати зростання потреби населення у додаткових грошових ресурсах – фактори фінансового забезпечення сім’ї стають все більш впливовими при прийнятті рішення про народження дитини. Хоча рівень оплати праці визнано основним чинником зростання дітородної активності за результатами обох обстежень, однак у суспільствівідчувається зростаючебажанняотримувативіддержавиякомога більше коштів через соціальні трансферти: чинники, пов’язані з соціальними допомогами, піднялися вгору в ранжованому переліку, або принаймні не втратили свої позиції. Можна припустити, що таким чином відображаються наслідки фінансово-економічної криза, яка суттєво погіршила матеріальне становище багатьох сімей, у результаті здійснювані державою грошові виплати принаймні ситуативно стають все більш очікувані населенням й все більшою мірою впливають на репродуктивну поведінку населення.

207

Поряд з факторами впливу на народжуваність у країні, було розглянуто уявлення населення дітородного віку про життєві обставини, врахування яких є необхідним при прийнятті рішення про народження дитини (рис. 5.2.4).

Рис. 5.2.4. Уявлення респондентів щодо обставин, які слід враховувати при прийнятті рішення про народження дитини, %*

* Вказана частка респондентів, які назвали відповідні обставини важливими (респонденти мали змогу обрати декілька варіантів відповіді, а тому сума часток перевищує 100%)

Найбільш важливим при народженні дитини одностайно визнається стан здоров’я матері та взаємна згода батьків на народження дитини. Наступні місця посідає група обставин, що відповідають за матеріальне благополуччя сім’ї. Доволі високо оцінено значущість прийнятних житлових умов при прийнятті рішення про народження дитини – цей фактор виявився більш значущим, ніж матеріальний добробут сім’ї та стабільність зайнятості батька. Це ще раз свідчить про гостроту житлової проблеми та її актуальність для тих, хто зважується на народження дитини. Якщо обопільність бажання шлюбних партнерів посідає одне з провідних місць при прийнятті рішення про народження дитини, то психологічна готовність до материнства (батьківства) стоїть значно нижче у цій градації, поступаючись факторам, які визначають матеріальне благополуччя сім’ї. При цьому психологічна готовність все ж визнана важливою при прийнятті рішення про народження дитини доволі значною часткою респондентів.

Чинники, що стосуються до системи підтримки батьків у питаннях поєднання зайнятості та народження й виховання дитини – можливість виховання дітей в дошкільних закладах, можливість розраховувати на

208

допомогу рідних у догляді за дітьми, можливість займатись трудовою діяльністю та уникнути значних кар’єрних втрат для матері у зв’язку з народженням і вихованням дитини – не були відзначені більшістю опитаних. Тож матеріальні проблеми, серед яких виділяється і житлова, оцінюються потенційними батьками як значно більш актуальні й болючі, ніж проблеми, пов’язані з розподілом часу батьків, організацією догляду за дітьми та їх виховання. В умовах кризи, як вже зазначалось, безпосередня нагальність вирішення житлової проблеми послаблюється, але це, скоріш за все, тимчасовий ефект і надалі актуальність цього питання буде залишатись дуже високою.

Порівняння результатів проведеного дослідження з подібними європейськими обстеженнями дозволяє визначити відмінності в уявленнях населення щодо факторів, які впливають на народжуваність. Думки населення країн Європи щодо перешкод для народження бажаної кількості дітей (обстеження Євробарометр 2006 р., що охоплювало респондентів із 25 країн Євросоюзу), демонструють таку картину26. Найбільш вагомими перешкодами для народження бажаної кількості дітей вважаються проблеми зі здоров’ям (спостерігається цілком природна узгодженість зі ставленням до цього питання громадян країн ЄС та України), проблеми з партнером (це також актуальне для України, де обопільне бажання народити дитину вважається необхідною умовою), відсутність вільного часу, причому у чоловіків навіть більшою мірою, ніж для жінок, та зміна пріоритетів у житті. Меншою мірою перешкоджають фінансові проблеми сімейної пари, труднощі поєднання зайнятості з материнством чи батьківством, занадто високі витрати, пов’язані з дітьми. І вже зовсім незначний вплив справляють проблеми з житлом. Варто відзначити однак, що для всіх представлених в дослідженні постсоціалістичних країн Євросоюзу характерною залишається пріоритетність матеріальних проблем27.

Як бачимо, найбільш вагомими факторами, що заважають реалізації дітородних планів, є особисті обставини – проблеми зі здоров’ям та відсутність достатньої кількості часу. Разом з тим найбільш актуальні проблеми для України – матеріальний добробут і забезпечення житлом – виявилися на останніх позиціях за впливовістю для громадян Євросоюзу. Це опосередковано свідчить про те, що матеріальні питання в Європі у цілому вирішені, а головні перепони для народження дітей лежать у самому ставленні населення до батьківства та материнства, в розумінні свого місця в соціумі, при якому дітям відводиться все менша й менша роль.

26Хоча дослідження проводились за схожою тематикою, принципи організації були досить відмінні, тому немає можливості для прямого порівняння результатів.

27Maria Rita Testa Childbearing Preferences and Family Issues in Europe - TNS Opinion & Social Special Eurobarometer 253 / Wave 65.1

209