Family-ukr-WEB

майбутнього дітей (дати дітям належну освіту тощо) як перепону для народження бажаної кількості дітей (26,7% опитаних у 2009 р. проти

23,6% – у 2008 р.).

Спостерігаються певні відмінності у розподілі відповідей респондентів із різних типів населених пунктів (табл. 4.1.5).

Таблиця. 4.1.5. Думки респондентів із різних типів населених пунктів щодо основних перепон для народження бажаної кількості дітей, %* (квітень 2009 р.)

140

Відсутність належних житлових умов як перепону для народження бажаної кількості дітей частіше обирали респонденти з обласних центрів. Для них вагомішою, ніж для опитаних з поселень інших типів, виявилась і така перешкода, як неможливість створення необхідних умов для забез-

печення майбутнього дітей: на неї вказали 32% опитаних, які мешкали в обласних центрах, а серед решти респондентів-городян цей варіант відповіді обрали 23,4% осіб.

Ширші можливості для кар’єрного зростання у містах зумовлюють ту обставину, що порівняно з мешканцями сіл більша частка городян вказала на бажання досягти успіхів у кар’єрі як на перепону для народження бажаної кількості дітей.

Дві третини опитаних з досвідом батьківства, але допоки ще не повністю задоволеною потребою у певній кількості дітей (за наявності необхідних умов хотіли б мати більше дітей), вказали, що для них основною перепоною для народження бажаної кількості дітей є недостатність матеріального забезпечення сім’ї. Логічно припустити, що усі ці респонденти як причину відкладання народження наступної дитини відмітять

наміри поліпшити матеріально-фінансове становище. Проте серед опитаних, які бажають мати двох або більшу кількість дітей, однак наразі мають одну або дві дитини і при цьому зазначили, що недостатність матеріального забезпечення гальмує задоволення їх потреби в дітях, лише 60% вказали, що мають намір поліпшити матеріально-фінансове становище перш ніж народити ще одну дитину. Переважно об’єктивний характер такої перешкоди для народження бажаної кількості дітей як недостатність матеріального забезпечення сім’ї обумовив більшу частоту його вибору порівняно з наміром поліпшити матеріально-фінансове становище як причиною відкладання народження наступної дитини, посилання на яку передбачає активність позиції респондента, його готовність до певних дій.

Аналіз думок респондентів щодо основних перепон для народження бажаної кількості дітей залежно від кількості дітей, яку респонденти хотіли б мати за наявності усіх необхідних умов, виявив не лише безперечне лідерство матеріального чинника, але й ту обставину, що чим більшою є бажана кількість дітей, тим більша й частота вибору цього фактора. Так, серед опитаних, які навіть за наявності необхідних умов хотіли б мати лише одну дитину, частка тих, хто вказав на недостатність матеріального забезпечення сім’ї, становила 55,5%, серед осіб, для яких бажаним є двоє дітей, ця частка сягнула 59,5%, а серед респондентів, які хотіли б мати трьох або більше дітей, вже 61,5% вказали на матеріальні труднощі як чинник обмеження кількості дітей у сім’ї.

Зі збільшенням бажаної кількості дітей у респондентів зростає й вагомість такої перепони для їх народження як неможливість створення

141

необхідних умов для забезпечення майбутнього дітей. Серед опитаних з бажаною кількістю дітей четверо і більше частка тих, хто зазначив саме цю перепону, була у 1,4 раза більшою, ніж відповідний показник у респондентів, які хотіли б мати одну дитину.

З іншого боку, обмеження кількості дітей у сім’ї є тим більшим, чим сильніше бажання досягти успіхів у кар’єрі. Зайнятість і професійне навантаження, через які респондент не має достатньо часу для догляду і вихованнядітей,сприймалисяякперепонадлянародженнябажаноїкількості дітей здебільшого респондентами, які навіть за наявності необхідних умов хотіли б мати лише одну дитину. Ймовірно, респонденти, які прагнуть зосередити свої зусилля на кар’єрному зростанні та усвідомлюють, що це забиратиме занадто багато часу, не вірять у саму можливість створення таких необхідних умов, які б дозволили поєднувати професійну діяльність і батьківство без взаємних втрат як для одного, так і для іншого виду діяльності. Складність цієї проблеми і неквапливість владних структур щодо створення дружнього до сімей з дітьми середовища радше посилюватимуть упевненість у необхідності обмеження кількості дітей, ніж спонукатимуть до пошуку компромісу між професійним навантаженням і вихованням бажаної кількості дітей.

Цінність дітей для тих респондентів, які за наявності необхідних умов хотіли б мати чотирьох і більше дітей, яскраво демонструє відсутність у складі цих респондентів осіб, які відмовлялися б від народження бажаної кількості дітей через бажання зосередитись на власних інтересах.

Таблиця. 4.1.6. Основні перепони для народження дітей залежно від бажаної кількості дітей, % до відповідної групи респондентів* (квітень 2009 р.)

142

Продовження таблиці 4.1.6

* респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді

Безперечна важливість матеріальної складової для народження, догляду і виховання дітей не тільки «виправдовує» дітородну поведінку, спрямовану на обмеження кількості дітей у сім’ї, а й зумовлює її ухвалення

143

суспільством, оскільки вона сприймається (трактується) як прояв відповідального батьківства. Для того, щоб з’ясувати, чи дійсно матеріальне забезпечення є головною перепоною для народження бажаної кількості дітей, респондентам було поставлено таке запитання: «Якби Ви отримали

велику суму грошей, яку необхідно було витратити (а не зберігати), на що були б спрямовані витрати у першу чергу? (можна було відмітити не більше трьох варіантів)». Показово, що відповідь «Народили б (ще одну)

дитину» обрали лише 7,9% респондентів.

Кожний десятий респондент не бачив перепон для народження бажаної кількості дітей. Дві третини цих респондентів указали однакове число у відповідях стосовно запланованої і бажаної кількості дітей; 31,5% не знали, яку кількість дітей вони хотіли б і планують мати. Щодо останніх, ймовірно саме невизначеність щодо дітородних планів і зумовила вибір ними варіанту

«не бачу перепон для народження бажаної кількості дітей».

Причини відкладання народження першої/наступної дитини, залежно від бажаної кількості дітей. За результатами аналізу розподілу відповідей респондентів на запитання: «Що може спричинити для Вас відкладання народження першої/наступної дитини?» виявлено, що

наміри поліпшити матеріально-фінансове становище є найпоширені-

шою причиною відкладання народження як першої, так і наступної дитини для усіх груп респондентів незалежно від бажаної кількості дітей або їх наявної кількості. Вибір цього чинника є раціональним рішенням, оскільки кожна сім’я усвідомлює, що народження дитини (ще однієї дитини) певною мірою знизить рівень їх добробуту. І чим вище буде рівень матеріального забез-печення сім’ї перед народженням дитини, тим менш вразливою вона буде до матеріальних труднощів. Значущість для респондентів указаної причини зростає пропорційно бажаній кількості дітей. Так, серед опитуваних, які за наявності необхідних умов хотіли б мати одну дитину, намір покращити добробут перед народженням дитини демонстрували 46,2%, а от серед тих, для кого бажаною кількістю дітей є чотири і більше, такий намір мали 53,8% (табл. 4.1.7). Однак залежність частоти вибору цієї причини відкладання народження дитини від наявної кількості дітей у респондента виявилася протилежною (табл. 4.1.8). Найчастіше на неї вказували опитувані, які ще не мали жодної дитини (54,5%). Здебільшого це були молоді люди (троє з кожних чотирьох – віком до 25 років) зайняті навчанням (45,3% – студенти й учні).

Друга позиція у ранжованому ряді основних причин відкладання народження дитини/дітей належить намірам створити житлові умови, необхідні для дитини. Респонденти, які навіть за наявності необхідних умов хотіли б обмежитися народженням лише однієї дитини, порівняно з іншими групами респондентів указували на цю причину рідше (36,7% проти 42,7% опитаних, для яких бажаною кількістю є три дитини).

144

Чим більшу кількість дітей хотіли б мати респонденти, тим меншою була частка тих, для кого причиною відкладання народження дитини є бажання пожити «для себе» (див. табл. 4.1.7).

Таблиця 4.1.7. Причини відкладання народження першої/наступної дитини у респондентів з різною бажаною кількістю дітей,

% до відповідної сукупності респондентів *

145

Поряд з розподілом відповідей респондентів на запитання щодо причин відкладання народження першої/наступної дитини залежно від бажаної ними кількості дітей доцільно розглянути також відмітні риси відповідного розподілу в розрізі наявної кількості дітей. Особливий інтерес представляють думки молодих респондентів, які ще не мають досвіду батьківства, порівняно з тими, хто вже має такий досвід. Таблиця 4.1.8 свідчить, що відмінності у відповідях зазначених груп респондентів є доволі суттєвими. Найбільш контрастноювиявиласьчасткатакоїпричинивідкладаннянародженнядитини,

як бажання завершити здобуття освіти, яку вчетверо частіше вказували опитувані, котрі ще не мали жодної дитини. Спочатку здобути освіту, отримати професійну підготовку, а вже потім народжувати дитину – таку послідовність дій можна оцінити як крок до відповідального материнства (батьківства), адже догляд і виховання дитини потребує чимало часу й уваги, а поєднання цієї діяльності з навчанням так чи інакше відображається на якості або виховання дитини, або оволодіння професією, а відтак і на кар’єрі. Актуальність здобуття освіти з віком знижується (але у контексті «безперервної освіти» повністю не зникає), тому невисокі частки опитаних, які за наявності дітей вказали на цю причину, є цілком очікуваними і доволі логічними.

Таблиця 4.1.8. Причини відкладання народження першої/наступної дитини залежно від наявної кількості дітей у респондентів, % до відповідної сукупності респондентів* (квітень 2009 р.)

146

Продовження таблиці 4.1.8

Як зазначалося раніше, значущість намірів поліпшити матеріальнофінансове становище зростала пропорційно бажаній для респондентів кількості дітей. Серед опитаних з однією дитиною та з двома дітьми частки тих, хто вказав на необхідність поліпшення матеріального становища, виявилися меншими, ніж серед бездітних. Обстеження «Сім’я і сімейні відносини, 2009» показало, що виявлений в обстеженні «Сім’я і діти, 2008» розподіл відповідей щодо причин відкладання народження дитини у респондентів з різною кількістю наявних дітей не є випадковим7. Формулювання причин відкладання народження дитини як наміру передбачає активну позицію респондента. У зв’язку з цим опитані з двома дітьми, які вже досягли певного матеріального достатку, зважаючи на конкретну ситуацію у сім’ї, власні соціально-трудові характеристики та пов’язані з ними перспективи, а також порівнюючи з більш заможними сім’ями матеріально-фінансове становище своєї сім’ї, не бачать можливостей для подальшого поліпшення останнього, принаймні до рівня, щоб це дало їм змогу народити ще одну дитину. Подібна ситуація простежується і стосовно фактора житлових умов, оскільки частота вибору варіанту наміри створити житлові умови, необхідні для дитини, варіювала від 48,4% у

бездітних опитаних до 22,5% серед тих, хто вже мав трьох або більше дітей.

7Шлюб, сім’я та дітородні орієнтації в Україні. – К.: АДЕФ–Україна, 2008. – С. 143.

147

Такі причини відкладання народження першої/наступної дитини, як

наміри поліпшити матеріально-фінансове становище та створити житлові умови, необхідні для дитини впевнено утримують перше та друге місця. Щодо третьої позиції, то вона варіює у респондентів з різною кількістю наявних дітей. Бажання дочекатися соціально-політичної стабільності в країні поряд з матеріальним фактором виявилося вельми важливою причиною відкладання народження другої дитини. Однак серед респондентів з трьома і більше дітьми було значно менше тих, хто розглядав це як аргументацію відкладання народження дитини. Принагідно зауважимо,

що значущість очікування поліпшення ситуації щодо медичного

обслуговування, дошкільної (шкільної) освіти, соціального захисту материнства і дитинства для однодітних респондентів була вищою, ніж для інших груп опитаних. На плани щодо зміцнення здоров’я найчастіше вказували респонденти з двома дітьми, а от бажання пожити «для себе» посіло третє місце серед відповідей багатодітних батьків. Показово, що частота вибору цієї причини у них була майже такою самою, як і у бездітних респондентів (22,8% зазначили, що перед тим, як народити первістка, хотіли б пожити «для себе»). Менш альтруїстично налаштованими є й ті опитані, які навіть за наявності необхідних умов хотіли б обмежитися народженням лише однієї дитини: кожний четвертий з них повідомив, що має намір пожити «для себе».

Серед запропонованих варіантів причин відкладання народження першої/наступної дитини був альтернативний – «не бачу причин для відкладання народження дитини». Частота його вибору підвищувалася мірою зростання кількості дітей у респондентів, однак це пов’язано здебільшого з тим, що переважна більшість респондентів з двома і більше дітьми, які не бачать причин для відкладання народження дитини, вже не планують збільшувати свою сім’ю.

4.2.Взаємовідносини з неповнолітніми дітьми, їх утримання

івиховання

Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, якість і повнота якої значною мірою впливають на подальший життєвий шлях особистості. Взаємини між батьками, характер стосунків між батьками і їх дітьми, щоденні сімейні справи спонукають до формування у дитини тих чи інших цінностей та орієнтацій, а також способів поведінки, включаючи вітальну й репродуктивну поведінку.

Стосунки із дітьми. За допомогою відповідей на запитання: «Чи задоволені Ви стосунками з Вашими дітьми?» можна з’ясувати, в якому

148

сімейному мікрокліматі виховується дитина. Отримані результати свідчать, що переважна більшість опитаних задоволена відносинами зі своїми нащадками. Цілковиту задоволеність стосунками з дітьми висловили 65,3% респондентів з дітьми; ще 29,2% опитаних обрали варіант відповіді «скоріше задоволені». Незадоволеність своїми взаємовідносинами з дітьми висловили 5,1% опитаних, із них украй незадоволеними виявилися лише 0,5%. Розбіжності у відповідях чоловіків і жінок не є несуттєвими, хоча незадоволеність чоловіків стосунками з дітьми у цілому була дещо вищою, ніж жінок (відповідно 6,9% невдоволених проти 3,7%).

Ступінь задоволеності взаємовідносинами з дітьми диференціюється залежно від кількості дітей у респондента. Так, опитувані, які виховували одну дитину, частіше обирали варіант відповіді «цілком задоволений/а». Дводітні респонденти, а тим більше тридітні, були стриманішими в оцінці стосунків зі своїми дітьми і частіше вказували, що вони «скоріше задоволені» взаєминами з ними. Якщо серед однодітних респондентів цю відповідь обрали 27,1%, то серед опитаних з двома дітьми – 30,7% , а серед тих, хто має трьох дітей, ця частка зросла до 40,5% (рис. 4.2.1).

Окрім виявлення характеру стосунків респондентів з їхніми дітьми, з’ясовувалося також, чи існує між дорослими і дітьми порозуміння (розуміння один одного). Опитуваним необхідно було чітко визначитися з наявністю чи відсутністю такого порозуміння (тобто обрати один з варіантів відповіді «так» чи «ні»). Позитивну відповідь на це запитання дали 93,8%

149