Family-ukr-WEB

інтересах і бажання мати більше вільного часу не відігравали значної ролі у дітородному плануванні опитаних (табл. 4.1.1).

Таблиця 4.1.1. Основні перепони для народження бажаної кількості дітей у респондентів, у яких бажана кількість дітей перевищує заплановану, у % до відповідної сукупності респондентів* (квітень 2009 р.)

* респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді

За результатами обстеження «Сім’я і сімейні відносини, 2009» різниця між середньою бажаною і запланованою кількістю дітей, що демонструє, наскільки може бути підвищена дітність завдяки створенню необхідних для

130

народження дітей умов, порівняно з обстеженням «Сім’я і діти, 2008» помітно скоротилася (з 0,30 дит. до 0,22 дит.). Провідну роль у цьому скороченні відіграло більш вагоме зниження середньої бажаної кількості дітей за результатами обстеження 2009 р. порівняно з 2008 р. Можна припустити, що незадоволеність потреби у дітях буде істотнішою у респондентів старше 35 років, особливо у жінок. У респонденток, чия дітородна діяльність підходить до завершення, середня запланована кількість дітей була найнижчою – 1,53 дит., що на 23,4% менше, ніж у жінок найбільш активного дітородного віку, у яких, до речі, спостерігалася найбільша серед усіх груп середня бажана кількість дітей (табл. 4.1.2).

Таблиця 4.1.2. Середня бажана і запланована кількість дітей у респондентів різної статі за віковими групами (квітень 2009 р.)

Запланована ще кількість дітей. З метою детальнішого вивчення дітородних намірів респондентів поряд із запитанням про загальну очікувану кількість дітей було запропоновано повідомити про ту кількість дітей, яку вони ще планують (очікують) мати крім вже народжених дітей. Необхідність такої деталізації зумовлюється сильним впливом наявної кількості дітей у індивіда на його подальші дітородні плани. Серед опитаних з однією дитиною (а їх у загальній сукупності респондентів було 35,1% (табл. 4.1.3)) не планували мати більше дітей 53,5%; народити ще одну дитину хотіли б 32,5%, а двох й більше (тобто орієнтувалися на багатодітність) – 5,4% респондентів.

131

Таблиця 4.1.3. Розподіл респондентів за віковими групами та за кількістю наявних дітей (квітень 2009 р.)

ще менше. Так, серед респондентів з двома дітьми 84,4% однозначно заперечили можливість народження ще однієї (третьої) дитини у своїй сім’ї (рис. 4.1.7). Принагідно зауважимо, що троє з кожних чотирьох дводітних респондентів, які не планували народження третьої дитини, вже задовольнили свою потребу в дітях, оскільки навіть за наявності необхідних для народження дитини умов вони все одно хотіли б мати не більше двох дітей. Кожний п’ятий респондент серед тих, які народили трьох і більше дітей (у загальній сукупності таких 3,4%) не бажав обмежуватися вже народженою кількістю дітей. Судячи з усього, дітородні орієнтації цієї групи респондентів пов’язані з їх релігійними переконаннями, адже всі вони віднесли себе до віруючих.

Рис. 4.1.7. Розподіл респондентів за запланованою ще кількістю дітей залежно від наявної кількості дітей (квітень 2009 р.)

132

У складі респондентів 38,3% на момент обстеження не мали ще жодної дитини. Найбільша кількість осіб без дітей спостерігалася серед опитаних віком до 25 років. У наступних вікових групах частка тих, хто не мав дітей, поступово зменшувалася. Серед респондентів віком 45–49 років бездітних було близько 7%. Оскільки, згідно з матеріалами поточної статистики, кількість народжених у жінок, старших 45 років, не перевищує 0,1% загальної сукупності народжених, частку бездітних 45–49-річних жінок (7,6%) можна розглядати як рівень остаточної бездітності покоління жінок, яке вони репрезентують.

Майже однаковими виявились частки тих, хто мав намір народити ще одну та ще дві дитини. Народити ще трьох або й більше дітей наважувалися лише 2,5% респондентів. Не мали чітких уявлень щодо подальших дітородних планів 7,5% опитаних; із них незначна частка (3,0%) хоча й не заперечували можливість народження ще дитини/дітей, однак не визначились з їх кількістю, а от 44,6% усіх респондентів рішуче відповіли, що народження дитини вже не входить у їх майбутні плани.

Наміри припинити дітонародження у жінок виявилися дещо сильнішими, ніж у чоловіків. Так, серед жінок, які мають одну дитину, 56,3% сказали, що не планують ще народжувати, такий самий намір мали менше половини однодітних чоловіків; 86% дводітних жінок не хотіли б мати більше дітей проти 82% дводітних чоловіків5.

Аналіз дітородних намірів респондентів з різною самооцінкою матеріального становища показав, що 53% опитаних, які визначили своє матеріальне становище як нижче за середнє, не планували народження ще однієї дитини, тоді як у групі з матеріальним становищем вищим за середнє негативних відповідей було менше 30%, водночас, бажаючих народити ще дві-три дитини виявилося найбільше (рис. 4.1.8).

Наміри народити дитину у найближчі три роки. Намір народити дитину/дітей мали майже 48% респондентів, однак лише 22% планували реалізувати цей намір у найближчі три роки. Вік, шлюбний стан, наявність дітей і їх вік, безумовно, належать до найвагоміших факторів при прийнятті рішення щодо народження дитини у найближчі роки. Так, у складі респондентів, які планують народити дитину у найближчі три роки, 87,5% було представлено особами віком до 35 років. Значна частина цих респондентів або ще не мали жодної дитини, або народили лише одну дитину.

5Подібні особливості статевих розбіжностей дітородних намірів були виявлені й у медико-демографічному обстеженні 2007 р. „Україна. Медико-демографічне обстеження 2007 року” – С. 95.

133

Рис. 4.1.8. Розподіл відповідей респондентів з різною оцінкою матеріального становища на питання щодо запланованої ще кількості дітей, (квітень 2009 р.)

Поряд з зазначеним, дітородні плани на майбутні три роки значною мірою залежать від змін матеріального становища, які респонденти передбачають на найближче майбутнє. Серед опитаних з намірами народити дитину у найближчі три роки 42,8% вважають, що за цей час їх матеріальне становище покращиться. А от частка тих, хто має песимістичні очікування щодо власного добробуту (тобто припускає, що він погіршиться), однак все ж планує народити дитину у найближчі три роки, була втричі меншою (13,3%). Хоча, можливо, ця група респондентів якраз і пов’язує погіршення матеріального становища своєї сім’ї з появою в ній дитини (або ще однієї дитини). Близько 30% респондентів, які планують народити дитину у найближчі три роки, не передбачають змін щодо рівня їх добробуту.

Міжпоселенська диференціація відповідей продемонструвала оптимістичніші настрої городян, які більшою мірою порівняно з сільськими жителями налаштовані на покращання їх матеріального становища у найближчі роки. Більше того, серед городян частка тих, хто передбачає, що їх добробут дещо покращиться, була значно більшою, ніж частка осіб, які не бачать підстав для суттєвих змін. Респонденти з сільської місцевості здебільшого вважали, що їх матеріальне становище або не зазнає змін, або дещо погіршиться (рис. 4.1.9). Однак, попри різні очікування, частки опитаних, які планували народити дитину у найближчі три роки, як у складі респондентів з міських поселень, так й у складі опитуваних з сільської місцевості, були майже однаковими.

Ідеальна кількість дітей у сім’ї. Ідеальна кількість дітей – це та їх кількість, яка, на думку опитуваного, є найкращою для сім’ї і для дитини. У запитанні наголошувалося, що респондентам необхідно дати відповідь безвідносно до своїх схильностей та планів, уявляючи образ ідеальної сім’ї.

134

Рис. 4.1.9. Думки респондентів, які планують народити дитину у найближчі три роки, щодо змін їх матеріального становища у цей період (квітень 2009 р.)

Згідно з результатами обстеження «Сім’я і діти, 2008» майже дві третини усіх респондентів вважали, що у сучасній сім’ї має бути дві дитини. Частка таких відповідей в обстеженні «Сім’я і сімейні відносини, 2009» скоротилася до 62,2%. При цьому дещо більш популярним стало твердження, що для сучасної сім’ї достатньо однієї дитини (майже 23% (2009 р.) проти 17% (2008 р.)). Лише 12,5% респондентів наразі вважають, що ідеальна сім’я – це сім’я, в якій виховується щонайменше троє дітей. І лише 1,7% опитуваних погодилися з думкою, що ідеальною кількістю дітей у сім’ї є четверо або більше. Середня ідеальна кількість дітей за результатами обстеження 2009 р. становила 1,92 дит.

Варіація показника середньої ідеальної кількості дітей у розрізі статі виявилася незначною: від 1,89 дит. у чоловіків до 1,95 дит. у жінок. Водночас розподіл відповідей щодо ідеальної кількості дітей респондентів у міських поселеннях суттєво відрізняється від такого для опитуваних, які проживають у сільській місцевості. Так, частка городян, які впевнені, що в ідеалі у сім’ї має бути лише одна дитина, в 1,7 раза перевищувала аналогічну частку сільських мешканців. Респонденти у сільській місцевості більшою мірою схильні розглядати тридітну сім’ю як ідеальну. Частота такого твердження у них перевищувала як відповідний показник для городян, так і частоту вибору ними варіанта «одна дитина» (рис. 4.1.10). У результаті середня ідеальна дітність у респондентів міських поселень

135

Дводітну сім’ю визнала ідеальною половина навіть тих респондентів, які відкрито зізналися, що діти для них є «зовсім не важливими». Серед опитаних, для яких цінність дітей була дуже високою (нагадаємо, що відповідь «дуже важливі» стосовно дітей як життєвої цінності обрали майже 3/4 усіх респондентів), 64,2% вважали, що ідеальною кількістю є дві дитини в сім’ї, 14,1% – три дитини, а от частка тих, хто наполягав, що однодітна сім’я є ідеальною, була меншою, ніж аналогічна частка в групах з нижчою оцінкою важливості дітей (рис. 4.1.11).

Рис. 4.1.11. Розподіл відповідей респондентів з різною оцінкою цінності дітей за ідеальною кількістю дітей (квітень 2009 р.)

136

Таблиця 4.1.4 дає змогу порівняти показники середньої ідеальної, бажаної та запланованої кількості дітей як між собою, так і в розрізі типу поселення окремо для чоловіків і жінок. Численні обстеження репродуктивних орієнтацій виявили, що у чоловіків, як правило, бажана і запланована всього кількості дітей у середньому вищі, ніж у жінок6. Результати обстеження «Сім’я і діти, 2008» підтвердили цю закономірність, адже усі зазначені показники були вищими у чоловіків. Однак за підсумками обстеження «Сім’я і сімейні відносини, 2009» середня ідеальна і бажана кількості дітей виявилися дещо більшими у жінок, ніж у чоловіків. У 2009 р. лише середня запланована кількість дітей була дещо вищою у респондентів-чоловіків.

Таблиця 4.1.4. Середня ідеальна, бажана і запланована кількість дітей у респондентів різної статі за типами поселень (квітень 2009 р.)

Дітородні настанови. Під демографічними настановами розуміють вказівки, наполегливі поради або рекомендації з боку осіб із найближчого оточення, як правило родичів, через які вони схиляють (готують) особистість до певних демографічних подій. Вказівки, поради, переконання є зовнішніми щодо особистості, але їх регулярність, настійливість, частота поступово орієнтують людину на поведінку, яка здебільшого влаштовує найближче оточення. У випадках безконфліктних ситуацій поради рідних з часом можуть сприйматися як власне прагнення молодої людини.

Вказівки, наполегливі поради та рекомендації родичів або друзів з найближчого оточення щодо кількості дітей, яку бажано мати у сім’ї, а також віку, в якому найкраще народити першу, другу і т. д. дитину, розглядаються як дітородні настанови. Відповіді респондентів на запитання: «Яку кіль-

кість дітей Ви порадили б народити своїм (або майбутнім) дітям?»

дають можливість з’ясувати характер дітородних настанов.

6Архангельский В.Н. Факторы рождаемости – М.: ТЕИС, 2006. – С. 67

137

Близько 24% респондентів не вказали у відповіді на вищезазначене питання конкретне число, оскільки ніколи не замислювались над ним або вважають, що це особиста справа їх дітей. Поряд з цим 52,5% опитаних відповіли, що порадять своїм дітям народити дві дитини; 15,6% порадять обмежитись народженням однієї дитини і лише 7,8% хотіли б, щоб у їх вихованців було троє або більше дітей. У зв’язку з цим зазначимо: народити трьох і більше дітей запланували 9,4% респондентів; за наявності необхідних умов така кількість дітей наразі є бажаною для 15,3% опитаних; сім’ю з не менш як трьома дітьми вважають ідеальною 14,2% респондентів, а от порадять мати три дитини або більше лише близько 8% опитаних.

Можна припустити, що поради власним дітям повинні відображати уявлення респондентів щодо ідеальної кількості дітей у сім’ї. Однак, серед тих, хто вважає ідеальною однодітну сім’ю, 31% опитаних порадять своїм дітям народити кілька дітей. Більш послідовними були респонденти, які впевнені, що дві дитини є ідеальною кількістю дітей у сім’ї: серед них 65,1% зазначили, що саме таку кількість дітей вони порадять мати і своїм дітям. А от у групі опитуваних, які відмітили, що в ідеалі у сім’ї повинно виховуватись три дитини, виявлено найбільші розбіжності між порадами і власними намірами: менш ніж 28% цих респондентів хотіли б, щоб кількість онуків від кожного сина/дочки збігалась б з ідеальною для них кількістю дітей (тобто становила принаймні троє дітей); 39% порадили б власним дітям обмежитися народженням двох нащадків, а 3,6% – навіть однією дитиною (рис. 4.1.12).

Рис. 4.1.12. Розподіл відповідей респондентів з різними уявленнями щодо ідеальної кількості дітей на запитання: «Яку кількість дітей Ви порадили б народити своїм (або майбутнім) дітям?» (квітень 2009 р.)

Якщо у респондентів, які чітко визначилися щодо кількості дітей, яку вони радитимуть мати своїм нащадкам, останні прислухатимуться до їх порад, то середня дітність становитиме 1,91 дит.

138

Думки респондентів щодо оптимального віку народження першої дитини. Респондентам було запропоновано висловити свої міркування з приводу мінімального (нижньої межі) та максимального (верхньої межі) віку жінки для народження першої дитини. Відповіді стосовно мінімального віку жінки при народженні первістка варіювали у межах від 16 до 30 років.

Понад 40% респондентів вказали, що жінка свою першу дитину має народити не раніше ніж у 20 років; 16,8% опитаних вважають, що первісток у неї може з’явитися вже по досягненні повноліття. Близько 16% респондентів визначили вік 22–23 роки як мінімальний для народження першої дитини. Лише 1,5% опитаних висловили думку, що первістка жінці слід народжувати після 25 років. Середнє значення нижньої вікової межі для народження жінкою першої дитини за всією сукупністю респондентів становило 20,7 року.

Складнішим виявилось оцінювання максимальноговіку,вякомужінка має народити свою першу дитину. Майже половина опитаних наполягала на тому, що жінка повинна народити свого первістка до досягнення 35-річного віку; інша половина респондентів, навпаки, вважала, що першу дитину можна народити у віці 35 років і старше, щоправда серед них 43,5% вказали, що ця подія має відбутись у віковому інтервалі 35–40 років. Зрештою середнє значення верхньої вікової межі для народження первістка у жінок виявилося рівним 33,3 року.

У відповідях на запитання: «Як Ви вважаєте, в якому віці чоловік має вперше стати батьком?» виявилися ще більші розбіжності, ніж щодо жінок. Однак, середнє значення нижньої вікової межі, коли чоловік має вперше стати батьком, було лише на 3,5 року більшим, ніж відповідний показник у жінок, середнє значення верхньої вікової межі перевищило відповідний показник у жінок на 5,5 року.

Перепони для народження дітей залежно від бажаного їх числа.

Результати обстежень «Сім’я і діти, 2008» та «Сім’я і сімейні відносини, 2009» виявили, що найвагомішими перепонами для народження бажаної кількості дітей в Україні наразі є недостатність матеріального забезпечення сім’ї та відсутність належних житлових умов. Показово, що частота вибору цих факторів респондентами під час проведення останнього обстеження зросла. Так, на недостатність матеріального забезпечення сім’ї як перепону для народження бажаної кількості дітей вказали 58,3% опитаних у 2009 р. проти 53,7% у 2008 р. Відсутність належних житлових умов ускладнює здійснення репродуктивних намірів у 41,0% респондентів опитування «Сім’я і сімейні відносини, 2009», тим часом частка осіб, які обрали цей варіант відповіді у 2008 р., була трохи нижчою. Поширення песимістичних настроїв щодо оцінки власних спроможностей у справі утримання й виховання нащадків демонструє збільшення частки респондентів дітородного віку, які вказують на неможливість створення необхідних умов для забезпечення

139