Підпала Т.В.

Зазначені популяційні параметри широко використовуються в селекції сільськогосподарських тварин.

3.5.Застосування генетичних параметрів у селекційній роботі

Останнім часом у тваринництві в багато разів збільшилася виробнича інформація, особливо у селекції тварин. Мільйони голів великої рогатої худоби, овець, свиней і птиці оцінюють за комплексом ознак. Це потребує застосування біометричної обробки даних. З використанням методів біометрії генетики-селекціонери одержують основні статистичні характеристики популяції.

Знання спеціалістів і їх вміння використовувати генетико-мате- матичні методи в теорії й практиці селекції тварин дають можливість інтенсифікувати селекційно-племінну роботу, спрямовану на подальше удосконалення існуючих порід тварин і птиці та створення нових.

Селекція являє собою основний процес, що сприяє нормальному розвиткові популяції або порушує її рівновагу, викликаючи певне зрушення в розподіленні генотипів у популяції. Це знаходить своє відображення в зміні основних селекційно-генетичних параметрів: середньої величини ознак, показників мінливості, взаємозв’язку між ознаками, спадковості. Тому на підставі значень популяційних параметрів можна аналізувати наявні та розробляти більш надійні селекційні методи, уточнювати племінну цінність тварин, прогнозувати ефект селекції, тобто вирішувати ряд питань племінної справи.

Середня величина характеризує стандартний генотип популяції або, іншими словами, комбінацію генів, яка найчастіше зустрічається. Одночасно вона виражає і стан реакції покоління тварин на відповідні умови зовнішнього середовища.

Не менше значення має використання середньої арифметичної при оцінці плідників за якістю їхнього потомства. В цьому випадку середню величину ознаки по групі дочок, оцінюваного плідника порівнюють із середньою арифметичною іншої групи тварин: матерів, ровесниць, напівсибсів. За величиною отриманої різниці можна визначити критерій вірогідності (td) і встановити достовірність передбачуваного рівня продуктивності потомків плідника.

66

Розділ 3

Порівняння середніх арифметичних, розрахованих за показниками батьків і нащадків, може використовуватися для виявлення характеру успадкування кількісних ознак. Саме цим шляхом установлено, наприклад, що кількісні ознаки мають проміжний тип успадкування.

Головною передумовою ефективності селекційної роботи у популяції є наявність біологічної мінливості. Господарськи корисні ознаки в популяціях сільськогосподарських тварин мають різну ступінь мінливості. Високоуспадковувані ознаки характеризуються низьким коефіцієнтом мінливості (вмістом жиру в молоці – CV = 4-7%, довжиною туші свиней – CV = 3-7% та ін.). Низькоуспадковувані ознаки значною мірою підлягають модифікуючим умовам середовища, тому мають високий коефіцієнт мінливості (надій – CV = 18-30%, середньодобовий приріст – CV = 15-29%). Гомозиготні особини менш міливі ніж гетерозиготні.

За допомогою статистичних параметрів, що характеризують ступінь варіабельності ознак, можна встановити відмінності за ступенем мінливості господарськи корисних ознак тварин і визначити можливі межі й рівні їх відбору для племінного використання. Вони дозволяють порівнювати мінливість ознак у тварин різних генетичних груп, наприклад, у тварин чистопородного і помісного походження інбредних і кросберних, і тим самим виявити особливості спадкової мінливості таких генетично відмінних груп.

Мінливість надає матеріал для відбору. В загальній фенотиповій дисперсії можна виділити генетичну та середовищну. Визначення частки мінливості ознаки, яка обумовлена різноманітністю генотипів у популяції і встановлення частки мінливості, що викликана дією факторів зовнішнього середовища, нині складає важливий розділ сучасного вчення про генетику популяцій.

Сучасні моделі оцінки племінної цінності тварин передбачають виключення із загальної мінливості варіанси зовнішніх факторів, що надає змогу точніше оцінити генотип племінних тварин за господарськи корисними ознаками.

Для відбору тварин важливе значення має ступінь повторюваності ознак: чим вона більша, тим надійніший відбір за попередніми оцінками, тим раніше можна визначити племіну цінність твари-

67

Підпала Т.В.

ни, прогнозувати ефект селекції. Доведено, що, чим більше та чи інша ознака залежить від умов годівлі й утримання, тим є нижчою ступінь її повторюваності. Тому більш висока повторюваність спостерігається за морфологічними (ектер’єрними) і тільки деякими кількісними показниками, а менш висока характерна для більшості кількісних ознак.

Особливо велике значення для відбору тварин у молодому віці, а також для прогнозування результатів відбору має такий популя- ційно-генетичний параметр, як повторюваність. Наприклад, якщо розподілити тварин за першим періодом використання на гірших, середніх та кращих, при умові, що повторюваність ознаки висока, то ранговий розподіл зберігається і в наступних періодах їх експлуатації.

За допомогою коефіцієнта повторюваності можна встановити також вік і кількість вимірювань ознаки у тварин та виявити співвідношення вікової мінливості ознаки, які необхідні для правильної й надійної оцінки племінної цінності тварин. Так, кожна лактація корови характеризується різними показниками надою, жирномолочності, білковомолочності. Одні й ті ж показники за різні лактації змінюються, що викликано віком тварини. В той же час між показниками різних лактацій існує зв’язок, що обумовлений генетичними і середовищними факторами. Тому й виникає необхідність оцінки племінних якостей корів і особливо важлива надійність оцінки за першу лактацію.

Коефіцієнт повторюваності дозволяє також виявленню, в яких умовах середовища найбільш повно проявляється генетичний потенціал тварин. За допомогою коефіцієнта повторюваності можна встановити рівень впливу середовища, при якому співпадають оцінки генотипу плідників за нащадками, а також виявити мінімальну і оптимальну кількість потомків, необхідних для оцінки плідників за їх якістю. Тому в селекції повторюваність слугує критерієм оцінки племінних якостей тварин.

В сучасній селекції широкого застосування набув такий важливий популяційно-статистичний параметр, як коефіцієнт успадковуваності. Він є основним показником генетичної мінливості кількісних ознак у популяції і тому використовується для вирішення багатьох селекційних питань.

68

Розділ 3

Величина коефіцієнта успадковуваності відображає ефективність відбору за селекційними ознаками. Чим вищий коефіцієнт усадковуваності, тим більше їх мінливість визначена спадковими відмінностями і тим ефективнішим буде масовий відбір за цими ознаками. Крім того, більш високий коефіцієнт свідчить про надійність племінної оцінки тварин за фенотипом. І навпаки, якщо він низький, то слід доповнити оцінку за генотипом, тобто за якістю потомства. Поряд з цим коефіцієнт успадковуваності характеризує генетичну структуру популяції й умови середовища, в яких існують тварини.

Успіх селекції в бажаному напрямі може бути передбаченим лише в тому разі, якщо відома ступінь відповідності між фенотипічними та генетичними якостями. Коефіцієнт успадковуваності дає можливість повніше вивчати закономірності популяційної генетики, коли мова іде про успадкування найважливіших селекційних ознак.

Коефіцієнт успадковуваності застосовують для обчислення очікуваного ефекту селекції, вибору методу оцінки особин за фенотипом, генотипом і для побудови селекційних індексів. Отже, завдяки коефіцієнту успадковуваності можна характеризувати стан популяції за кількісними ознаками і вивчати методи спрямованої зміни її структури.

У селекційній практиці дуже широко використовуються фенотипічні й генетичні кореляційні зв’язки між господарськи корисними ознаками. Визначення кореляцій дозволяє виявити зв’я- зки між різними господарськи корисними ознаками і використовувати ці зв’язки для цілей селекції при створенні нових порід і типів, для ранньої оцінки продуктивних якостей за ознаками, які можуть бути вивчені у ранньому віці, та які корелятивно зв’язані з продуктивними якостями дорослих тварин.

При селекції за якою-небудь складною фізіологічною ознакою важливо встановити ступінь і напрямок взаємозв’язку з іншими ознаками. Якщо спостерігається позитивна кореляція між ознаками, які селекціонуються, то відбір тварин за однією ознакою автоматично веде до поліпшення іншої ознаки. Такий взаємозв’язок існує, наприклад, між середньодобовим приростом живої маси і м’ясної продуктивності. При від’ємній кореляції селекція за однією

69