- •ПЕРЕДМОВА
- •1.1. Розвиток тваринництва і проблеми селекції
- •1.2. Історія розвитку селекції
- •1.4. Предмет, методи і завдання селекції
- •1.5. Роль і місце селекції в підвищенні продуктивності тварин
- •Контрольні питання
- •2.1. Природні й доместиковані популяції, їх характеристика
- •2.2. Мета і методи вивчення популяцій
- •2.3. Генетична структура популяції
- •2.4. Фактори впливу на генетичну структуру популяції
- •2.5. Зміна частоти генів у популяції відповідно до теорії імовірності
- •2.6. Закони динаміки популяцій та їх порушення
- •2.7. Відхилення від закону Харді-Вайнберга під впливом певних факторів
- •2.8. Популяційно-генетична рівновага між мутаціями і відбором
- •2.9. Вплив відбору тварин на ступінь гомозиготності
- •Контрольні питання
- •3.1. Особливості популяцій за кількісними ознаками
- •3.2. Закономірності успадкування кількісних ознак
- •3.4. Популяційні параметри та їх характеристика
- •3.5. Застосування генетичних параметрів у селекційній роботі
- •3.6. Типи мінливості та фактори, що її викликають
- •3.7. Стабілізація ознак покоління та її механізми
- •Контрольні питання
- •4.1. Цитогенетика в селекції сільськогосподарських тварин
- •4.2. Зміни стану популяцій під впливом монофакторних генетичних дефектів
- •4.3. Картування хромосом
- •4.5. Поширення хромосомних відхилень і перспективи розвитку популяцій
- •4.6. Генетичний вантаж популяцій
- •4.7. Випробування окремих тварин на рецесивні гени
- •Контрольні питання
- •5.1. Генетичні системи та групи крові сільськогосподарських тварин
- •5.2. Біохімічний поліморфізм білків у тварин
- •5.3. Імуногенетичний контроль походження тварин
- •5.4. Використання генетичного поліморфізму в прогнозуванні продуктивності
- •5.5. Біохімічні поліморфні системи як генетичні маркери при селекції тварин
- •Контрольні питання
- •6.1. Породи і популяції свійських тварин
- •6.2. Поняття генофонду порід сільськогосподарських тварин
- •6.3. Генетичний механізм створення нових порід
- •Контрольні питання
- •7.1. Селекція як наука, виробництво і майстерність
- •7.2. Вплив селекції на різноманітність і глибину змін тварин
- •7.3. Сучасні досягнення і перспективи селекції
- •7.4. Завдання та напрямки селекції
- •7.5. Селекція тварин за господарськи корисними ознаками
- •7.6. Вплив різних факторів на селекційні ознаки
- •7.7. Спеціалізований і комбінований напрямки селекції
- •Контрольні питання
- •8.1. Селекція за якісними і альтернативними ознаками
- •8.2. Селекція за трансгресивними ознаками
- •8.3. Кількість селекційних ознак
- •8.4. Методологічні завдання чистопородного розведення і схрещування
- •8.5. Специфічні генетичні методи
- •8.7. Комбінаційні форми мінливості та їх виникнення
- •8.8. Плато селекції та методи його подолання
- •8.10. Роль масштабу і фону селекції
- •Контрольні питання
- •9.2. Фактори впливу на ефективність великомасштабної селекції
- •9.3. Великомасштабна селекція молочної худоби
- •9.4. Великомасштабна селекція в багатоплідному тваринництві
- •Контрольні питання
- •10.1. Біологічні й генетичні особливості молочної худоби
- •10.2. Завдання та ознаки селекції
- •10.4. Успадковуваність ознак продуктивності й відтворення
- •10.5. Методи визначення племінної цінності
- •10.6. Прояв інбредної депресії і гетерозису за ознаками продуктивності
- •10.8. Порівняльна характеристика генофонду порід
- •Контрольні питання
- •11.1. Біологічні та генетичні особливості свиней
- •11.4. Ефект селекції, гетерозису та інбредна депресія
- •11.5. Оцінка племінної цінності свиней
- •11.6. Комплексна і переважаюча селекція
- •11.7. Індексна селекція свиней
- •Контрольні запитання
- •12.1. Генетичні основи селекції овець
- •12.2. Біологічні особливості овець
- •12.3. Основні селекційні ознаки
- •Контрольні питання
- •13.1. Мета, завдання і значення племінної справи у тваринництві
- •13.2. Загальнодержавна програма селекції у тваринництві
- •13.3. Атестація племінних господарств
- •13.4. Державна апробація селекційних досягнень у тваринництві
- •13.5. Оформлення селекційних досягнень та матеріальне заохочення
- •13.6. Структура племінної служби в Україні
- •13.7. Державна племінна служба
- •13.8. Законодавчі акти і відомчі положення з племінної справи
- •13.9. Наукове забезпечення племінної справи у тваринництві
- •Контрольні питання
- •14.1. Проблема збереження генофонду порід
- •14.2. Організація заказників для локальних та зникаючих порід
- •14.3. Державні племінні книги, каталоги плідників, книги високопродуктивних тварин
- •14.4. Організація виставок і виводок племінних тварин
- •14.5. Принципи планування племінної роботи з породою та окремим стадом
- •14.6. Структура плану племінної роботи з тваринами у стаді, породі
- •14.7. Основні форми племінного обліку та статистичної звітності
- •Контрольні питання
Підпала Т.В.
Отже, селекція тварин, генетично стійких до хвороб, передбачає велику кількість проблем і не завжди доцільна.
Контрольні питання
1.Цитогенетичні дослідження у селекції сільськогосподарських тварин.
2.Як впливають монофакторні генетичні дефекти на стан популяції?
3.Які є порушення каріотипу?
4.В чому полягає сутність картування хромосом?
5.Що таке геномні мутації?
6.Хромосомні порушення каріотипу, їх характеристика.
7.Що таке генетичний вантаж популяції?
8.Як поширюються монофакторні генетичні дефекти в популяції?
9.Методи виявлення носіїв мутантних генів.
10.Генетичний моніторинг у тваринництві.
92
Розділ 5
Розділ |
|
5 |
ІМУНОГЕНЕТИЧНИЙ ТА БІОХІМІЧНИЙ |
ПОЛІМОРФІЗМ У ПОПУЛЯЦІЯХ |
5.1.Генетичні системи та групи крові сільськогосподарських тварин
Одним із важливих досягнень сучасної генетики є відкриття поліморфних генетичних систем у сільськогосподарських тварин і визначення закономірностей їх спадкової обумовленості. В цілому під поліморфізмом розуміють існування різних форм або різних варіантів тієї самої генетичної ознаки.
За Є.Б. Фордом (1940), поліморфним називають такий стан популяції, при якому в ній зберігаються дві або більше форми даного організму, причому частота найменш поширеної форми занадто висока, щоб її можна було пояснити лише мутаційним процесом.
Генетичним механізмом тривалого збереження в популяціях декількох алельних варіантів гена вважають перевагу гетерозиготних особин над гомозиготними. Це перевага найчастіше пов’язана
збільшою життєздатністю перших, кращою їх пристосованістю.
Усільськогосподарських тварин найкраще вивчено поліморфізм спадкових варіантів еритроцитарних антигенів, білків і ферментів крові, молока та інших біологічних рідин. Для вивчення цих поліморфних систем застосовують імуногенетичні й біохімічні методи.
Фактори груп крові є нормальною складовою частиною загального фенотипу тварин. Вони спадково обумовлені й успадкуються як елементарні ознаки. Гени, що відповідають за утворення факторів груп крові, локалізовані в певних хромосомах. Відповідно до цього фактори груп крові, які контролюються алельними генами певного локусу хромосоми, утворюють систему груп крові й успадковуються кодомінантно.
Антигени різних генетичних систем успадковуються незалежно один від одного. Всі системи груп крові сільськогосподарських тварин локалізовані в аутосомах. Кількість факторів в системах не-
93
Підпала Т.В.
одинакова і коливається від 1 до 42. Тому вони можуть бути простими і складними за кількістю антигенних факторів. У складних системах груп крові антигенні фактори можуть успадковуватись як одне ціле і створювати поєднання, яке називається феногрупою. У таких системах встановлено декілька алелів і найбільша їх кількість виявлена у В-системі груп крові великої рогатої худоби, де вони поєднуються в різноманітних комбінаціях (більше 500).
Нині у великої рогатої худоби відомо 12 систем груп крові, у свиней – 17, у овець – 16, коней – 9 і у птиці – 14.
Для номенклатури груп крові у сільськогосподарських тварин використовують великі літери латинського алфавіту, а також штрих, цифри і маленькі букви.
5.2. Біохімічний поліморфізм білків у тварин
Крім поліморфізму еритроцитарних антигенів при дослідженні генофонду порід, аналізу генетичних процесів та оцінці генотипів тварин провідне (важливе) місце займають інші поліморфні системи. В цьому плані найбільше застосувалися поліморфні системи білків сироватки крові та молока, в яких алельні варіанти виявляють шляхом електрофорезу на акриламідному або крохмальному гелі. Це стало можливим після відкриття методики визначення білкових молекул за допомогою електрофорезу в крохмальному гелі, який запропонував Сміт у 1955 році.
Білки знаходяться в розчинах у вигляді частинок, що несуть певний електричний заряд і під впливом дії електричного струму переміщуються до катоду чи аноду. Вважають, що множинні форми можуть бути результатом генетичних та післятрансляційних причин.
У сільськогосподарських тварин вивчено більше ніж 150 поліморфних локусів протеїнів, у тому числі ферментів крові, молока, тканини. Виявлено велику кількість локусів та алелів, гени яких визначають синтез білків і ферментів поліморфного типу. У різних видів кількість локусів та алелів, які називають біохімічним поліморфізмом, чітко диференційована (табл.2).
94
Розділ 5
Таблиця 2 Чисельність поліморфних локусів і алелів білків та ферментів у свійських
тварин (за В.І.Машуровим, 1980)
Вид тварин |
Кількість поліморфних локусів |
Кількість алелів |
|
|
|
Велика рогата худоба |
56 |
130 |
Коні |
15 |
59 |
Свині |
29 |
74 |
Вівці (кози) |
27 |
65 |
Кури |
26 |
67 |
Визначено основні поліморфні системи білків та ферментів, які виявлено у сільськогосподарських тварин: гемоглобін ( Hв ), трансферин (Tf ), церулоплазмін (Ср), амілаза (Аm) та інші; у молоці – a, b, g – казеїн (альфа, бета, гама Сп). Крім наведених систем вивчено й інші, але вони менш поширені у різних видів. Так, молоко характеризується шістьма поліморфними білками, які несуть від двох до восьми алелів у локусі. З поліморфізмом білків молока по- в’язані його технологічні якості та поживність.
Велику увагу приділяють вивченню білків молока великої рогатої худоби. Природні порівняння надали можливість виявити, що у голштинської породи є тільки А і В – варіації бета-казеїну, а швіцька худоба має всі три варіації А, В і С.
Маємо чисельні результати, які вказують на наявність зв’язку показників господарських ознак з поліморфними системами. Ці властивості пояснюються спадковою обумовленістю поліморфних систем, їх постійністю протягом усього життя, незалежністю від фізіологічного стану тварин, хвороб і можливого впливу зовнішнього середовища. Загальною рисою усіх поліморфних систем є відсутність рецесивних алелей, тобто кодомінантного характеру успадкування. А це означає, що будь-який фактор чи алель, виявлений у тієї чи іншої тварини, обов’язково повинен бути хоча б у одного із його батьків.
Завдяки цьому поліморфні системи можна використовувати в якості генетичних маркерів, тобто як ознаки, що безпосередньо по- в’язані з визначенням спадкового матеріалу і дозволяють прослідкувати за його передачею із покоління в покоління.
95