Підпала Т.В.

вищної мінливості, що досягають поліпшенням умов годівлі та утримання.

Для аналізу результатів селекції оцінюється також реалізований ефект відбору. У птахівництві, наприклад, застосовується метод контрольної популяції, в якій не проводиться відбір і яка розмножується за рахунок вільного спаровування. Різниця між рівнем продуктивності одновікових тварин у селекціонованій і контрольній популяції характеризує результат відбору за даний період часу, а також з розрахунку на одне покоління або за рік.

У молочному скотарстві для оцінки реалізованого ефекту від-

бору застосовується метод повторної оцінки бугаїв за потомством на коровах різних генерацій. Цей метод грунтується на тому, що генетичні властивості тварин з часом не змінюються, а тому можна характеризувати генетичні зміни в маточному стаді популяції, що відбулися за рахунок відбору та інших селекційних заходів.

Таким чином, оцінка прогнозованого та реалізованого генетичного прогресу за один і той же період часу надає можливість вносити корективи в методи та напрями відбору і тим самим підвищувати ефективність селекції.

Контрольні питання

1.Дати визначення якісним та альтернативним ознакам.

2.Які ознаки вважаються трансгресивними.

3.Назвати типи взаємодії генів при успадкуванні якісних ознак.

4.Навести приклади успадкування якісних ознак.

5.Чим пояснюється складність селекції тварин на резистентність до хвороб?

6.Як здійснюється селекція за трансгресивними ознаками?

7.Яку кількість ознак слід враховувати при інтенсивній селекції?

8.В чому полягає сутність чистопородного розведення?

9.Назвіть породополіпшуючі методи схрещування.

10.Дати характеристику породокористувальним методам схрещування.

11.Яку роль відіграють специфічні генетичні методи у поліпшенні сільськогосподарських тварин?

12.Обґрунтувати використання генетико-математичної теорії селекції.

164

Розділ 8

13.Які є форми комбінаційної мінливості?

14.Пояснити можливості досягнення плато селекції за господарськи корисними ознаками тварин.

15.Назвати основні методи виведення нових порід.

16.Чи зумовлені результати селекції чисельністю популяції та умовами довкілля?

17.Як здійснюється перевірка ефективності селекції?

165

Підпала Т.В.

Розділ

9 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

ВЕЛИКОМАСШТАБНОЇ СЕЛЕКЦІЇ

9.1.Завдання і основні принципи великомасштабної селекції

Здавна розведення тварин відбувалося у напрямі поліпшення їх властивостей і особливо тих, які є найбільш бажаними. Селекціонери прагнули втілити індивідуальні якості високоцінних племінних тварин у групові, тобто одержати якнайбільше від них потомків. З цією метою було розроблено та впроваджено у широку практику метод штучного осіменіння і тривалого збереження глибокозамороженої сперми, що забезпечувало великі можливості для інтенсивного використання високоцінних плідників. Таким чином, поступово розроблялась система великомасштабної селекції, яка забезпечує більш високі темпи генетичного поліпшення порід.

Великомасштабна селекція – це система цілеспрямованого поліпшення значних масивів тварин в межах порід, яка грунтується на використанні закономірностей популяційної генетики з метою прискореного розмноження найбільш високопродуктивних тварин.

Пріоритет у розробці принципів великомасштабної селекції, як і двох методів, що становлять її технологічну основу (штучне осіменіння і довгосторокове зберігання сперми у глибокоохолодженому стані), належать вітчизняній науці. Ще у 1927 році О.В. Гаркаві запропонував схему селекційної роботи з молочною худобою, яка передбачає спрямоване застосування закону нормального розподілу особин у популяції. З того часу й почали організовувати та застосовувати систему великомасштабної селекції.

Розробці методів великомасштабної селекції, яка спрямована на підвищення темпів генетичного прогресу в породах, присвячені численні дослідження вітчизняних учених. Зокрема це методи оцінки генотипу тварин, розробка концепцій стандартів росту племінного молодняка, апробації селекційних індексів та різних парамет-

166

Розділ 9

рів відбору. У роботах зарубіжних авторів висвітлено вплив різних факторів на темпи генетичного прогресу популяції, а також питання оптимізації селекційних програм, розробка моделі програми використання плідників та інші.

Підгрунтям для здійснення великомасштабної селекції у тваринництві є такі основні принципи:

1.Теоретичне обгрунтування ведення племінної роботи з великими масивами тварин у масштабах порід, типів, ліній.

2.Планування та здійснення “замовних” парувань і отримання плідників – батьків наступного покоління популяції.

3.Оцінка плідників за власною продуктивністю.

4.Оцінка плідників за якістю нащадків.

5.Використання племінних плідників.

6.Контроль походження плідників та їх потомства за імуногенетичними тестами.

7.Цитогенетичний контроль і перевірка на наявність хромосомних аномалій.

8.Створення автоматизованої інформаційної системи.

9.Централізована організація здійснення системи великомасштабної селекції.

Теорія і практика племінної справи показують, що у всіх селекційних програмах і моделях перенесення генетичного прогресу з племінних у товарні стада здійснюється через чоловічі особини. Так, у малоплідному тваринництві (велика рогата худоба, вівці) при штучному осіменінні на плідників припадає від 70 до 95% генетичного прогресу популяції. В багатоплідному тваринництві (свині, птиця), де роль самок у спадковості є значно вищою, ніж у малоплідних тварин, генетичне поліпшення популяцій також відбувається переважно за рахунок інтенсивного використання плідників. Досягають цього інтенсивним відбором та використанням плідників, а також високою точністю оцінки їх племінної цінності порівняно з самками.

Отже, проведення селекції у великих масштабах забезпечує максимальне генетичне поліпшення тварин і прискорює його темпи.

167