1.Екологічна безпека системи ……..Принципи, виготовлення, експлуатація, утилізація

Екологічні системи є сукупністю різних видів рослин,тварин, мікроорганізмів, що взаємодіють між собою та навколишнім сер-щем. Система – це складна багато параметрична ієрархічна структура, складена з окремих об’єктів ( можуть вважатись за елементарні). Ознаки системи: 1. матерія (матеріальні об’єкти); 2. енергія (щільність звязків); 3. ідеологія (к-сть інформації та обмін). Весь спектр техногенних забруднень ділиться на 4 групи: 1) фізичні – шум, вібрація, ел-магн поля, іонізуюче випромінювання радіоактивних реч-н, ультрафіолетове ви промін., що виникають внаслідок госп. діяльн.; 2) хімічні – різні хім.. елементи та реч-ни, що виникають при взаємодії забруднювачів з біотичними та абіотичними факторами біосфери (фтористі сполуки, галогени, важкі метали, вуглеводні, пестициди, миючі засоби, ін.); 3) біологічні – мікробіологічне отруєння та зміна структури біоценозів; 4) ландшафтно-деструкційні порушення – антропоген. діяльн. (гірнича промисл., с\г, урбанізація, будівництво, вирубка лісів). Для зростання числа техніко-технологічних систем стадія проектування визначає тривалість циклу задоволення попиту, що визначається через показник якості технічної або технологічної системи. У процесі проектування технічної (технологічної) системи встановлено таку послідовність розробки проекту: 1ша стадія – розробка технічного завдання, розробляється на підставі вимог замовника; 2га стадія – розробка технічної пропозиції – розглядаються і узгоджуються варіанти можливих рішень; 3тя стадія – розробка ескізного проекту – тобто пояснювальної записки, з необхідними розрахунками, визначається рівень екологічної якості технічної системи; 4та стадія – розробка технічного проекту – конструкторські документи які містять остаточне рішення і дають повне уявлення про устрій та принципи роботи системи; 5та стадія – розробка робочої документації – розробляються конструкції окремих деталей, оптимальних за показниками надійності, технологічності, економності. Рівень шкідливих впливів техніко-технологічних систем на н.с., які виникають при виготовленні експлуатації та ремонті технічної системи, залежать від рішень що приймаються в процесі розробки.

Поняття і правова класиф. Тер-й та об’єктів пзф у-ни.

На сьогодні в У-ні є 17 природних заповідників, із заг. Площею 163,7 тис.га. Заповідники значно різняться за своїми розмірами. Найменший мис Мартьян (АРК), найбільший склад. з 4х окремих частин (Рівненський).Станом на 2003 р. ПЗФ У-ни складає 4,5% площ. Порівняно із більшістю країн середньої і Зх. Європи, де цей рівень = 10 і більше %, наш досягнутий рівень задовільним вважати неможна. За площею розпорядження ПЗФ такий: найбільше близько 80 % припадає на нац.. прир.парки і заказники. Частка територій і об’єктів окремих категорій ПЗФ складають: природні заповідники, біосферні запов., пам’ятки природи, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, бот сади, зоо сади, дендрологічні парки, парки-памятки. Територіальне розміщення тер-й та об’єктів ПЗФ нерівномірне. Різниця в рівні заповнення проявляється як із Пн на Пд так із Сх на Зх. Для вирішення проблеми недостатнього відсотку наповненості, як держави так і окремих її регіонів спрямована розробка перспективної мережі ПЗФ У-ни та розбудова нац.-ї екомережі. Тер-ї та об’єкти ПЗФ за походження поділяються на: - природні тер-ї та об’єкти (прир. Біосф. Запов, заказники, нац.. прир. Парки, запов. Урочища,..) – штучно-створенні об’єкти (бот сади, зоопарки, дендролог.парки). За значенням тер-ї ПЗФ поділ на: +міжнародного ( біосф. Запов.); +загальнодерж. (нпп, пз, бот сади, зоопарки…); +місцеві (бот сади, зоопарки, ін). Рішення про створення та відведення земельних ділянок природним заповідникам, національним природним паркам, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Рішення про створення біосферних заповідників приймаються Президентом України після вирішення цього питання відповідно до міжнародних угод. Питання про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон, територій та об'єктів природно-заповідного фонду вирішується обласними, міськими (міст республіканського підпорядкування) радами.