Методи застосування для зменшення конц-ї забруднюючих речовин в роб. Зоні в межах вимог……….Гдк роб. Зони.

Робоча зона — простір, обмежений по висоті до двох метрів над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників. За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки: 1 - надзвичайно небезпечні; 2 - високонебезпечні; 3 - помірно небезпечні; 4 - малонебезпечні. ГДК р.з. — це концентрація, яка за щоденного 8-годинного перебування (крім вихідних днів) на роботі (не більш як 41 година на тиждень) протягом усього робочого стану не може спричинити захворювань чи відхилень у стані здоров’я людей для нинішнього та наступного поколінь. Є не екологічною нормою а сан-гігієн. Перевищення показників ГДК р.з. є підставою для надання пільг персоналу, а саме: зменшення тривалості робочої зміни, надання додаткових відпусток, харчування, пільги швидшого виходу на пенсію. ГДК с.д. – встановлюється для запобігання негативного впливу на людський організм протягом цілодобового використання повітря. ГДК ГДК с.д. визначається як середньоарифметичне значення разових концентрацій у пробах атмосферного повітря впродовж 24 годин безперервно або з рівними інтервалами між відборами. Аналіз ГДК р.з. є м’яким у порівнянні з ГДК с.д. Різні токсичні речовини можуть чинити подібний несприятливий вплив на організм. У таких випадках відбувається ефект сумації, або синергізму. Ефект сумації - це односпрямований несприятливий вплив на організм декількох різних речовин. Односпрямоване в тому сенсі, що викликає одні й ті ж захворювання. У такому випадку говорять, що речовини входять в одну групу сумації. Існує кілька десятків груп сумації, в одну з яких, наприклад, входить фенол і ацетон, а в іншу аміак, діоксид азоту та діоксид сірки. Для проведення розрахунків щодо ефекту сумації враховують, що сума концентрації речовин, наділених ефектом сумації, нормована на їх гранично допустимі рівні і не повинна перевищувати 1: С/ ГДК + С2/ ГДК2 + … + Сn/ ГДКn ≤ 1, де: С, С2, …, Сn – фактичні концентрації речовин в атмосфері; ГДК, ГДК2, …, ГДКn – гранично – допустимі концентрації тих самих речовин. Речовини з ефектом сумації окремо можуть мати концентрації, як і речовини, вміст яких перевищує ГДК.

Міграція забруднюючих речовин та якість н.С. Просторова структура забруднення геосфери. Проблеми трансграничного переносу забрудн. Реч-н.

До недавнього часу (приблизно до XIII ст., Коли чисельність населення становила 300-350 млн. чоловік) природа активно переробляла всі надходження речовин у біосферу, тобто відбувалася самоочищення. Продукти життєдіяльності всіх організмів, включаючи і людину, були переважно органічного походження. Після перетворення їх редуцентами (мікроорганізми) на неорганічні сполуки вони включалися в природний кругообіг речовин. Знаряддя праці або предмети вжитку, хоч і мали неорганічну природу, використовувалися у відносно невеликій кількості, і це не становило загрози для навколишнього природного середовища. Проте надалі, з зростанням чисельності населення, значно збільшувалися його потреби, для задоволення яких людство почало залучати багато нових речовин, які були не властиві природі і за відносно невеликий проміжок часу вона не встигала до них адаптуватися, тобто вони не включалися в природний процес кругообігу речовин. Це призвело до їх накопичення і в подальшому стало завдавати значної шкоди екосистемам в цілому і людині зокрема. Геосфера – це географічні концентричні оболонки з яких складається планета Земля. Виділяються наступні геосфери: атмосфера, гідросфера, літосфера, земна кора, мантія і ядро Землі. Просторовою структурою забруднення навколишнього середовища є: забруднення атмосфери (викиди), гідросфери (скиди), літосфери (с/г). Трансграничного переносу забруднюючих речовин – без кордонне перенесення забруднюючих речовин (сусідні райони, міста, країни, континенти).